Рішення № 98043874, 02.07.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2021 рокум. Ужгород№ 260/1361/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; 2) скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №071850001913 від 29.01.2021 "Про відмову в призначенні пенсії"; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи: з 19.12.1984 по 14.02.1985 - колгосп Южинтай Рокишского району; з 03.04.1985 по 23.12.1985, з 10.01.1986 по 04.07.1989, з 10.09.1991 по 10.06.1994 - колгосп імені Чапаєва Перечинського району, з 19.02.1980 по 17.06.1980, з 04.07.1980 по 24.12.1980 - Васильківська ККП, з 26.02.1981 по 07.05.1981 - Свалявський лісокомбінат в страховий стаж; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з дня звернення за її призначенням.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв`язку з досягненням пенсійного віку він звернувся територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у призначенні такої йому було відмовлено з оглядну на відсутність необхідного страхового стажу. При цьому органом Пенсійного фонду не було зараховано до його стажу окремі періоди його роботи. Вважає, що вказане рішення відповідача суперечить приписам чинного законодавства, що регулюють питання пенсійного забезпечення, та порушує його право на соціальний захист.

18 травня 2021 року відповідач надіслав до суду відзив на позов №0700-0802-7/18305 від 12.05.2021, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, аргументуючи безпідставністю такого. Зокрема, зазначив, що за результатами дослідження поданої позивачем заяви про призначення пенсії з долученими до неї документами було встановлено відсутність необхідного для призначення пенсії страхового стажу. Так, зокрема, у трудовій книжці колгоспника не зазначено кількість відпрацьованих трудоднів та відсутні відомості стосовно виконання позивачем річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві, що виключає можливість зарахувати такі періоди до стажу його роботи. Окрім того, періоди роботи у Васильківському ККП та у Свалявському лісокомбінаті також неможливо зарахувати у зв`язку з невідповідністю записів у трудовій книжці законодавчим вимогам. Тому заявнику було запропоновано подати уточнюючі довідки про окремі періоди його роботи. Однак жодних документів позивач не надав. З огляду на що прийняте рішення вважає правомірним.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 25 січня 2021 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до Перечинського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою про призначення пенсії за віком, до якої долучив наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; паспорт; трудову книжку НОМЕР_1 ; військовий квиток; довідку з ДПІ про облік як суб`єкт підприємницької діяльності; довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення; архівні довідки про стаж роботи.

При прийнятті від ОСОБА_1 зазначеної заяви з долученими до неї документами посадова особа повідомила заявника про недостатність необхідних для призначення пенсії документів, зокрема: документа про стаж відносно записів в трудовій книжці №5-6, 7-9, 13-14 та запропоновано подати такі.

За результатами розгляду поданих документів рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області №071850001913 від 29.01.2021 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком з огляду на недостатність наявного страхового стажу. Так, повідомлено, що до його страхового стажу не були враховані наступні періоди трудової діяльності:

- з 19.12.1984 по 14.02.1985 - колгосп Южинтай Рокишского району; з 03.04.1985 по 23.12.1985, з 10.01.1986 по 04.07.1989, з 10.09.1991 по 10.06.1994 - колгосп імені Чапаєва Перечинського району – у зв`язку з відсутністю форми 22;

- з 19.02.1980 по 17.06.1980, з 04.07.1980 по 24.12.1980 – в Васильківському ККП – «підтерто наказ»;

- з 26.02.1981 по 07.05.1981 – у Свалявському лісокомбінаті – нечіткий відбиток печатки.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу Пенсійного фонду України, з метою захисту права на пенсійне забезпечення, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058).

Спірні правовідносини виникли з проводу відмови органу Пенсійного фонду України призначити позивачу пенсію за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу.

Вирішуючи питання правомірного такого рішення відповідача, суд враховує наступне.

Нормами ч. 1 ст. 26 Закону №1058 передбачено, що починаючи з 1 січня 2021 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 28 років.

Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Вищезазначене кореспондується також з нормами Закону №1788.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Ч. 4 ст. 24 Закону №1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону №1788, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Нормами ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі – Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі – Порядок).

Так, судом встановлено, що свою відмову зараховувати у страховий стаж ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі Южинтай Рокишского району та колгоспі імені Чапаєва Перечинського району ГУ ПФУ в Закарпатській області аргументує відсутністю відомостей щодо кількості відпрацьованих трудоднів та неподанням інших підтверджуючих документів. Неможливість зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи в Васильківському ККП та у Свалявському лісокомбінаті відповідач аргументує окремими недоліками записів в трудовій книжці («підтерто наказ», нечіткий відбиток печатки).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).

Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (далі – Інструкція №162) (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача).

Положеннями п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обмінові не підлягають.

В свою чергу, відповідно до п. 4 вказаної постанови Кабінету Міністрів України, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Отже, суд вважає, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Більше того, пенсіонер не може бути позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок недотримання роботодавцем порядку обліку особового складу та заробітної плати, оскільки це суперечитиме конституційним засадам у сфері соціального захисту.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.

Також Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що в трудовій книжці ОСОБА_1 наявні необхідні відомості щодо періодів роботи останнього в колгоспі Южинтай Рокишского району, колгоспі імені Чапаєва Перечинського району, а також у в Васильківському ККП та у Свалявському лісокомбінаті. Зазначені відомості внесені з дотриманням вимог Інструкції №162, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені печаткою та підписом уповноваженої особи, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Згідно п. 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження стажу роботи необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 21 березня 2019 року у справі №227/4564/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому суд вважає, що відомості трудової книжки № НОМЕР_2 є належним доказом підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 в колгоспі Южинтай Рокишского району, колгоспі імені Чапаєва Перечинського району, а також у в Васильківському ККП та у Свалявському лісокомбінаті. Більше того, суд звертає увагу на те, що відповідач не вказував ОСОБА_1 на необхідність подання для призначення пенсії уточнюючих документів стосовно періоду роботи в колгоспі імені Чапаєва Перечинського району. А тому така підстава не може слугувати причиною для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача вказаного періоду роботи.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що він, як уповноважений на призначення пенсії орган, може самостійно звертатися до підприємств з метою здійснення перевірки поданих заявником відомостей, достовірність яких ставиться під сумнів.

Тому, проаналізувавши законодавчі вимоги, що регламентують порядок обчислення страхового стажу для отримання пенсії, суд дійшов висновку, що трудова діяльність включається до такого в разі її належного документального підтвердження. При цьому, суд враховує те, що згідно із законодавчими нормами основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищенаведені законодавчі норми суд вважає достатніми та належними доказами відповідні записи трудової книжки ОСОБА_1 для підтвердження трудового стажу за період роботи з 19.12.1984 по 14.02.1985 - колгосп Южинтай Рокишского району; з 03.04.1985 по 23.12.1985, з 10.01.1986 по 04.07.1989, з 10.09.1991 по 10.06.1994 - колгосп імені Чапаєва Перечинського району, з 19.02.1980 по 17.06.1980, з 04.07.1980 по 24.12.1980 - Васильківська ККП, з 26.02.1981 по 07.05.1981 - Свалявський лісокомбінат, а тому висновок ГУ ПФУ в Закарпатській області про те, що такий не може бути врахований, є безпідставними.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області №071850001913 від 29.01.2021 є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідні період роботи – зарахування до страхового стажу позивача.

Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з огляду на те, що саме оскарженим рішенням відповідача №071850001913 від 29.01.2021 були в даному випадку порушені права позивача.

Згідно ст. 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи положення ст. 45 Закону №1058-IV та ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

З врахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №071850001913 від 29.01.2021 "Про відмову в призначенні пенсії".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 наступні періоди роботи: з 19.12.1984 по 14.02.1985 - колгосп Южинтай Рокишского району; з 03.04.1985 по 23.12.1985, з 10.01.1986 по 04.07.1989, з 10.09.1991 по 10.06.1994 - колгосп імені Чапаєва Перечинського району, з 19.02.1980 по 17.06.1980, з 04.07.1980 по 24.12.1980 - Васильківська ККП, з 26.02.1981 по 07.05.1981 - Свалявський лісокомбінат в страховий стаж.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

5. Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань 681,00 гривень (Шістсот вісімдесят одна грн. 00 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).

СуддяР.О. Ващилін