Рішення № 98043870, 02.07.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2021 року м. Ужгород№ 260/90/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0003391405 від 14.05.2018 на суму 41500,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що фактична перевірка проведена з порушенням вимог податкового законодавства, зокрема, без наявності підстав, визначених в п. 80.2.2 ст. 80 Податкового кодексу України, без проведення контрольної розрахункової операції. Окрім того, акт за результатами такої перевірки складений без участі та повідомлення позивача з порушенням встановленого порядку. Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Разом з тим, застосування такого нормативного акту є неможливим у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Вважає, що необхідною умовою для застосування санкцій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є факт одержання від покупця коштів за товар (послугу) в результаті переходу права власності на такий за результатами його реалізації. Однак в спірних правовідносинах доказів продажу 29 березня 2018 року ноутбука працівникам ГУ ДФС у Закарпатській області нема.

19 лютого 2021 року відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, зазначив, що проведеною фактичною перевіркою встановлено факт роздрібної торгівлі ноутбуком НР за ціною 8300,00 грн. без проведення вказаної операції через реєстратор розрахункових операцій та невидачу фіскального чеку. Також перевіркою встановлено факт неоприбуткування готівкових коштів в книгу обліку доходів. Стверджує, що до початку перевірки була проведена контрольна розрахункова операція, що підтверджується наданими позивачем поясненнями та фактом повернення готівкових коштів за таку. Звертає увагу суду на те, що на етапі допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки позивач не ставив питання про необґрунтованість її призначення та проведення, допустив таких та був ознайомлений з направленням. Зазначає, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не унормовує питання обігу готівкових коштів суб`єкта підприємницької діяльності та питання оприбуткування у касах готівки. Вказані правовідносини врегульовані саме положеннями Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

15 березня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відсутність правових підстав для проведення перевірки є окремою та безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за її результатами. Стосовно наданих під час перевірки письмових пояснень повідомив, що такі були підписані ним без усвідомлення їх змісту з огляду на сильне душевне хвилювання.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.07.2021 за клопотанням відповідача замінено первісного відповідача - Головне управління ДФС у Закарпатській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ ВП 44106694).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі – ГУ ДФС у Закарпатській області) №461 від 19.03.2018, відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 та п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, з метою належної організації заходів по контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтва, у тому числі, про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання норм чинного законодавства у сфері трудових відносин, прийнято рішення провести у березні – квітні 2018 року фактичні перевірки, в тому числі, в магазині комп`ютерної техніки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту фактичної перевірки №001291 від 06.04.2018, 30 березня 2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Закарпатській області проведено перевірку господарської одиниці магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою АДРЕСА_1 , суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ).

Як вбачається з прикінцевих положень вказаного акту від підписання такого ФОП ОСОБА_1 відмовився. Вказана обставина підтверджується актом відмови платника податків від підписання акту про результати фактичної перевірки від 06.04.2018.

Згідно з висновками акту перевірки посадовими особами контролюючого органу під час проведення вибіркової перевірки встановлено факт роздрібної торгівлі ноутбуком НР 29 березня 2018 року за ціною 8300,00 грн. без проведення даної операції через реєстратор розрахункових операцій та надання фіскального чеку. Також встановлено факт неоприбуткування (неповного, несвоєчасного) готівкових коштів в книгу обліку доходів за реалізований ноутбук НР 29 березня 2018 на загальну суму 8300,00 грн.

Згідно з наданими ФОП ОСОБА_1 посадовим особам ГУ ДФС у Закарпатській області письмовими поясненнями від 30.03.2018 книга обліку доходів витрат, належним чином зареєстрована в ДПІ Рахівського району, станом на 01 березня 2018 року була втрачена.

Окрім того, поясненнями від 30.03.2018 ФОП ОСОБА_1 засвідчив факт повернення готівкових коштів у розмірі 8300,00 грн. за контрольну закупку ноутбука, проведену 29 березня 2018 року.

Супровідним листом №1015/В/07-16-14-05-08 на адресу місця реєстрації ФОП ОСОБА_1 було скеровано другий примірник акта фактичної перевірки від 06.04.2018 №001291.

За результатами проведеної фактичної перевірки, у зв`язку з виявленими порушеннями пп. 18 п. 3 розділу І та п. 5, п. 11 розділу ІІ Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995, ГУ ДФС у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0003391405 від 14.05.2018, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 41500,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення позивач, в першу чергу, обґрунтовує порушенням контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки, зокрема, за відсутності правових підстав.

Оцінюючи правомірність вказаного твердження, суд враховує правовий висновок судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформульований в постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18. Так, відповідно до такого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Зазначене спростовує посилання відповідача на те, що на етапі допуску до перевірки позивач не ставив питання про необґрунтованість її призначення та проведення.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України №2755-VI 02.12.2010 (далі – ПК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (п.п. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України).

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Так, абз. 1-4 пп. 81.1 ст. 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Судом встановлено, що оскаржене в даній адміністративній справі податкове повідомлення-рішення було прийнято ГУ ДФС у Закарпатській області за наслідками проведення фактичної перевірки господарської одиниці – магазин комп`ютерної техніки « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Порядок проведення фактичної перевірки регламентується нормами ст. 80 ПК України.

Згідно п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Нормами п. 80.2 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим пунктом.

Як вбачається з наказу ГУ ДФС у Закарпатській області та додатку до нього в якості підстави для проведення фактичної перевірки магазина комп`ютерної техніки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зазначено пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Вказана правова норма передбачає необхідність проведення фактичної перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, жодних доказів на підтвердження наявності визначених пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України правових підстав для проведення фактичної перевірки суду не надав, хоча відсутність таких підстав є одним з аргументів протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення, які наводить позивач.

ГУ ДФС у Закарпатській область взагалі жодних пояснень з цього приводу у поданому до суду відзиві не наводить.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми в розумінні ч. 1 ст. 76 КАС України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на вищенаведене суд вважає не доведеною обставиною наявність у ГУ ДФС у Закарпатській області визначених п. 80.2.2 ст. 80 ПК України правових підстав для проведення 30 березня 2018 року фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Окрім того, суд звертає увагу на те, що в наказі про проведення фактичних перевірок не зазначено найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), що суперечить положенням абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України. Так, відповідно до додатку до наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 19.03.2018 №461, в графі назва суб`єкта господарювання (адреса об`єкта) зазначено: АДРЕСА_1 , магазин комп`ютерної техніки « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». В той час як акт фактичної перевірки та податкове повідомлення-рішення складені стосовно ФОП ОСОБА_1 .

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (далі – Закон.

Відповідно до преамбули Закону його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Як вбачається з акта фактичної перевірки такою встановлено, в тому числі, порушення ФОП ОСОБА_1 п.п. 1, 2 ст. 3 Закону, а саме в частині не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та не видачу розрахункового документу встановленого взірця під час реалізації 29 березня 2018 року ноутбука НР за ціною 8300,00 грн.

Ст. 3 Закону встановлює обов`язок суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, в тому числі:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Разом з тим, відповідно до оскарженого податкового повідомлення-рішення, ФОП ОСОБА_1 за наслідками проведеної фактичної перевірки притягнуто до відповідальності за нормами абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №435/65.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 08 червня 1995 року №1к/95-ВР Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Так, з метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб`єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов`язань перед бюджетами і державними цільовими фондами Президентом України видано Указу «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №435/65 (далі – Указ).

Абз. 3 ст. 1 Указу (який втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20.06.2019 №418/2019) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З метою встановлення чіткого критерію при розгляді спорів щодо застосування фінансових санкцій, встановлених абз. 3 ст. 1 Указу, за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, вчинених після набрання чинності 06 липня 1995 року Законом, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі №1340/3510/18 вирішила відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 квітня 2013 року № 21-77а13. При цьому зазначила, що оскільки шляхом прийняття Закону правовідносини у сфері регулювання обігу готівки врегулював законодавчий орган, то Указ припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, тому його положення уже не могло застосовуватися у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Незважаючи на вищенаведене, ГУ ДФС у Закарпатській області в спірному податковому повідомленні-рішенні притягнув ФОП ОСОБА_1 до відповідальності саме за нормами Указу.

З огляду на вищенаведене суд вважає протиправним прийняте ГУ ДФС у Закарпатській області податкове повідомлення-рішення №0003391405 від 14.05.2018, а тому таке підлягає скасуванню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0003391405 від 14.05.2018 на суму 41500,00 грн.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ ВП 44106694) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань 908,00 грн. (Дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарг всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяР.О. Ващилін