Рішення № 98043860, 02.07.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2021 рокум. Ужгород№ 260/459/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати: податкове повідомлення-рішення №0096868-5433-0713 від 23.06.2020, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у сумі 32534,79 грн.; податкове повідомлення-рішення №0096869-5433-0713 від 23.06.2020, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у сумі 27418,70 грн.; податкове повідомлення-рішення №0096870-5433-0713 від 23.06.2020, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у сумі 13332,74 грн.; податкову вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області від 25.11.2020 №17745-13.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що вона є власником нерухомого майна, що належить до об`єктів промисловості та використовуються нею у її господарській діяльності з виробництва меблів, що є підставою для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. Разом з тим, в червні 2020 року контролюючий орган протиправно нарахував на вказані об`єкти нерухомості податок на нерухоме майно, а тому оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

24 березня 2021 року відповідач надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив на позов б/н б/д, відповідно до змісту якого проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів їх безпідставності. Так, зокрема, зазначає, що об`єкти нерухомості, які на праві власності належать позивачу не підпадають під дію абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки не належать до класу 1251 «Будівлі промисловості» в розумінні ДК 018-2000. Окрім того вид економічної діяльності, якою займається позивач не відноситься до промислового виробництва в розумінні ДК 009-2010. З огляду на що вважає, що контролюючий орган правомірно прийняв оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому такі не підлягають скасуванню.

12 квітня 2021 року позивач надіслала до суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується та вважає, що на належні їй на праві власності будівлі поширюється дія виключень, передбачених абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, а тому вона не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зазначає, що та обставина, що вона є власником нежитлової нерухомості як фізична особа та не наділена статусом промислового підприємства не виключає можливість застосування згаданої податкової пільги.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року замінено первісного відповідача на правонаступника – Головне управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ ВП 44106694).

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 липня 2001 року проведену державну реєстрацію суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Серед обраних видів економічної діяльності значиться, в тому числі, 31.02 – виробництво кухонних меблів; 31.09 – виробництво інших меблів (арк спр. 30).

Окрім того, ОСОБА_1 є власником наступного нерухомого майна:

- нежитлової будівлі (цех стругальної тари з побутовими приміщенням), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа 1559,3 кв. м;

- нежитлового приміщення (будівля ремонтно-механічної майстерні), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа 1314,10 кв. м;

- нежитлової будівлі (склад цеху стругальної тари), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа 639 кв. м.

Зазначені об`єкти нерухомості розташовані на земельних ділянках з цільовим призначенням «для підприємств іншої промисловості» (арк. спр. 24 – 29).

У зв`язку з вищенаведеним 23 червня 2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у Закарпатській області (далі – ГУ ДПС у Закарпатській області) на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0096868-5433-0713 від 23.06.2020, яким фізичній особі ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2019 рік в розмірі 32534,79 грн. (арк. спр. 9а);

- №0096869-5433-0713 від 23.06.2020, яким фізичній особі ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2019 рік в розмірі 27418,70 грн. (арк. спр. 10);

- №0096870-5433-0713 від 23.06.2020, яким фізичній особі ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2019 рік в розмірі 13332,74 грн. (арк. спр. 11).

При розрахунку сум податку на нерухоме майно за 2019 рік контролюючий орган виходив з площі належних позивачу об`єктів нежитлової нерухомості та ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, визначеної рішенням Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 22 січня 2018 року №660 (арк. спр. 53 – 54).

Не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу, ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення в спірних правовідносинах, суд виходить з наступного.

Ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI 02.12.2010 (далі – ПК України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В розумінні норм п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою частиною податку на майно.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст. 266 ПК України.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Згідно пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно ст. 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком.

Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п. 12.3 ст. 12 ПК України).

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.1, 12.3.2, 12.3.3 п. 12.2 ст. 12 ПК України).

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Судом встановлено, що рішенням 9 сесії VII скликання Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області №658 від 22 січня 2018 року встановлено на території Тересвянської селищної ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік, в тому числі для складів у розмірі 0,5% розміру мінімальної заробітної плати за 1 м2.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України).

Порядок обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, регламентується нормами п. 266.7 ст. 266 ПК України.

Так, п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України встановлено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Протиправність прийнятих ГУ ДПС у Закарпатській області податкових повідомлень-рішень позивач обґрунтовує тим, що спірний об`єкт нерухомості не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з огляду на положення абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Так, за приписами ст. 30 ПК України податкова пільга – це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Звільнення від сплати податку та збору – це одна із форм надання податкової пільги (пп. «г» п. 30.9 ст. 30 ПК України).

Відповідно до п. 30.2 ст. 30 ПК України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Об`єктами нерухомого майна, за які ОСОБА_1 було нараховано спірний податок, є, зокрема, цех стругальної тари з побутовими приміщеннями, будівля ремонтно-механічної майстерні, склад цеху стружної тари, які, за словами позивача, використовуються нею в межах здійснення господарської діяльності з виробництва та реалізації меблів.

Нормами пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Так, відповідно до абз. «є» зазначеної правової норми, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Провівши правовий аналіз зазначеної вище норми права, суд дійшов висновку, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель промисловості; 2) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) використовує такі об`єкти нерухомості за цільовим призначенням у господарській діяльності, що класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.

Тому, оцінюючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд повинен дослідити наявність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Заперечуючи проти віднесення спірних об`єктів нерухомості до класу 1251 «Будівлі промисловості», відповідач на зазначає, до якого класу згідно ДК 018-2000 слід віднести нерухоме майно, що перебуває у власності ОСОБА_1 .

В свою чергу суд дійшов висновку, що таке відноситься саме до класу 1251 «Будівлі промисловості». Вказана обставина підтверджується також цільовим призначенням земельних ділянок, на яких розташовані такі об`єкти. Жодних доказів того, що згадані земельні ділянки використовуються ОСОБА_1 не за їх цільовим призначенням відповідач суду не надав.

Згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010 економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар`єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед обраних ОСОБА_1 виді діяльності значиться, в тому числі, 31.02 – виробництво кухонних меблів; 31.09 – виробництво інших меблів.

Зазначені види економічної діяльності, відповідно до ДК 009:2010, відносяться до складу секції С «Переробна промисловість». Жодних доказів того, що позивач, всупереч заявленим в позовній заяві твердженням, не являється виробником меблів та не здійснювала у спірний період вказаного виду економічної діяльності відповідач суду не надав та не заявляє.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже судом встановлено, що спірні об`єкти нерухомості використовуються фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в межах господарської діяльності, що класифікується у секції С КВЕД ДК 009:2010, за своїм функціональним призначенням відносяться до будівель промисловості в розумінні ДК 018-2000, а тому на такі розповсюджується податкова пільга, передбачена абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Згідно ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційно закріплений принцип законності також міститься і в п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

ГУ ДПС у Закарпатській області, як суб`єкт владних повноважень, всупереч своєму процесуальному обов`язку не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про скасування податкової вимоги від 25.11.2020 №17745-13 суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 2 Розділу ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 (далі – Порядок), податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму:

- узгодженого грошового зобов`язання;

- непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Згідно п. 1 розділу ІІІ Порядку податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.

Отже, формування податкової вимоги в разі наявності у контролюючого органу інформації про несплачену суму податкового зобов`язання здійснюється автоматично на підставі відомостей інформаційно-телекомунікаційних систем.

В свою чергу п. 1 розділу V Порядку визначено, що податкова вимога вважається відкликаною, в тому числі, у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що скасування рішенням суду оскаржених в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень є підставою для відкликання контролюючим органом податкової вимоги, що була сформована у зв`язку з наявністю інформації про податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому така окремого скасування рішенням суду не потребує.

Таким чином, позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0096868-5433-0713 від 23.06.2020, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у сумі 32534,79 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0096869-5433-0713 від 23.06.2020, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у сумі 27418,70 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0096870-5433-0713 від 23.06.2020, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у сумі 13332,74 грн.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 726,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяР.О. Ващилін