Рішення № 98043856, 02.07.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2021 року м. Ужгород№ 260/1160/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань №9» про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань №9», в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, відповідно до довідки №1 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна; 2) стягнути з Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна, відповідно до довідки №1 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань №9» від 02 січня 2020 року №1 о/с його було звільнено зі служби на підставі п. 7 ч 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Однак при звільненні зі служби відповідач не провів повного розрахунку, зокрема, не виплатив компенсацію за неотримане речове майно, чим порушив законодавчі вимоги.

22 червня 2021 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву №12/11/1258 від 17.06.2021, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, зазначив, що Державна установа «Закарпатська установа виконання покарань №9» є неприбутковою організацією і повністю фінансується за рахунок державного бюджету, а тому всі виплати здійснюються в межах кошторисних призначень. В 2020 році установа неодноразово зверталася із запитами щодо потреби виділення додаткових коштів на виплату грошової компенсації за недоотримане речове майно. З огляду на що вважає, що установа вчиняє всі необхідні дії для отримання додаткових коштів на виплату звільненим працівникам компенсації за належні до отримання предмети речового майна та гарантує, що у разі надходження такого фінансування, кошти будуть перераховані за належністю.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що старший прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) проходив службу в Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань №9» (далі – ДУ "Закарпатська установа виконання покарань №9").

Наказом начальника ДУ «Закарпатська установа виконання покарань №9» №1 о/с від 02.01.2020 старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора І категорії відділу режиму і охорони, звільнено зі служби з 02 січня 2020 року відповідно до п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону «Про Національну поліцію».

При звільненні ОСОБА_1 подав заяву на виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна. Вказана обставина відповідачем визнається. Так, як вбачається з довідки №1 від 02.01.2020, вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , складає 15758,51 грн.

Однак вартість такого майна ОСОБА_1 виплачено не було.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступного.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України регулюються нормами Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі – Закон).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 14 Закону, до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно ч. 2 ст. 23 Закону умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 23 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі – Порядок).

Так, нормами п. 27 Порядку гарантовано, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Відповідно до п. 60 Порядку, для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Проаналізувавши вищенаведені законодавчі норми, суд дійшов висновку, що особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби гарантується виплата грошової компенсації за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби.

Так, згідно виданої ДУ "Закарпатська установа виконання покарань №9" довідки про виплату грошової компенсації за належні до виплати предмети речового майна, вартість такого майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , складає 15758,51 грн.

У поданому до суду відзиві відповідач право позивача на отримання такої грошової компенсації у визначеному у довідці розмірі не заперечує.

Однак станом на день розгляду даної адміністративної справи відповідач доказів виплати належної ОСОБА_1 суми грошової компенсації за неотримане речове майно не надав.

Невиплату вказаної суми ДУ "Закарпатська установа виконання покарань №9" обґрунтовує виключно відсутністю бюджетного фінансування на вказані цілі.

Вирішуючи питання правомірності дій відповідача крізь призму основних засад адміністративного судочинства, суд повинен дослідити, чи вчинялися такі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Зазначене кореспондується також з встановленим Конституцією України обов`язком будь-якого суб`єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, гарантує захист власності. Так, зокрема, зазначеною статтею визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зазначене також кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Отже, з прецедентної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна, виплата якої гарантована законодавством, також може розглядатися як «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підпадають під захист, гарантований цією статтею.

Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, відсутність належного бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, оскільки виплата такої гарантується діючими законодавчими нормами, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюються спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) до Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань №9" (місцезнаходження: вул. О. Довженка, буд. 8 а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 08563441) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань (№9)" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, відповідно до довідки №1 від 02.01.2020 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

3. Стягнути з Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань (№9)" (місцезнаходження: вул. О. Довженка, буд. 8 а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 08563441) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна, відповідно до довідки №1 від 02.01.2020 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, в сумі 15758,51 грн. (П`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят вісім гривень 51 коп.).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань (№9)" (місцезнаходження: вул. О. Довженка, буд. 8 а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 08563441) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. (Дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII “Перехідних положень” КАС України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р.).

СуддяР.О. Ващилін