Рішення № 98043844, 02.07.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2021 року м. Ужгород№ 260/1535/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р. О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Закарпатського апеляційного суду №02.5-20/5244/2020 від 13.03.2020, починаючи з 19.02.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди повноважного судді Закарпатського апеляційного суду; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Закарпатського апеляційного суду №02.5-20/5244/2020 від 13.03.2020 за період з 19.02.2020 до часу набуття чинності та виконання рішення у даній справі.

Заявлені позовні вимоги аргументує тим, що він являється суддею у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітку на посаді судді з розрахунку 33 роки 10 місяців 13 днів стажу. На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року №260/1627/20 в лютому 2021 року відповідачем було проведено перерахунок його довічного грошового утримання, однак при цьому зменшено базову величину перерахунку такого до 54% суддівської винагороди, виходячи зі стажу роботи 22 роки 5 місяців. Такі дії відповідача вважає протиправними, оскільки при перерахунку його довічного грошового утримання повинен враховуватися відсоток, що був встановлений при первинному призначенні такої виплати, з огляду на те, що законодавство не має зворотної дії в часі. Зазначені дії відповідача вважає протиправними та такими, що суперечать положенням законодавчих норм та порушують його гарантії незалежності суддів.

18 червня 2021 року позивач подав до суду заяву про виправлення технічної помилки, допущеної у позовній заяві, в якій просив п. 2 прохальної частини позовної заяви викласти в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Закарпатського апеляційного суду №02.5-20/5242/2020 від 13.03.2020, починаючи з 19.02.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди повноважного судді Закарпатського апеляційного суду».

31 травня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №0700-0802-7/20402 від 26.05.2021, відповідно до змісту якого проти задоволення позовних вимог заперечив. Зокрема, зазначив, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 №260/16271/20 було проведено перерахунок довічного грошового утримання позивача з розрахунку 54% суддівської винагороди. Звернув увагу суду на те, що предметом позову в такій справі не було визначення розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, а тому територіальний орган Пенсійного фонду України не було зобов`язано проводити перерахунок саме у розмірі 90%. Тому відсотковий показник довічного грошового утримання ОСОБА_1 був визначений з урахуванням стажу роботи та відповідно до норм ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

31 травня 2021 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується. Зокрема, зазначив, що відповідно до довідки Закарпатського апеляційного суду доплата за вислугу років йому встановлена на рівні 70% від посадового окладу, що відповідає суддівському стажу роботи понад 30 років. Разом з тим, відповідач протиправно та самовільно зменшив такий стаж роботи при проведенні перерахунку його грошового забезпечення. Повторно наголошує на тому, що при виході у відставку розмір його довічного грошового утримання складав 90% суддівської винагороди, який не був скасованим та ніким не оспорювався. Вважає, що відсоток суддівської винагороди, що враховується для обрахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці, встановлюється одноразово при виході у відставку та має сталу величину протягом усього часу нарахувань.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 28 травня 1996 року №386/96 припинено повноваження заступника голови Закарпатського обласного суду ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) у зв`язку з поданням письмової заяви про відставку.

Наказом Закарпатського обласного суду №53 від 20 червня 1996 року ОСОБА_1 на підставі наказу Міністра юстиції України №1568/6 від 18.06.1996 звільнено з посади заступника голови Закарпатського обласного суду у зв`язку з виходом у відставку з 25 червня 1996 року.

Так, відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, ОСОБА_1 , складеного Апеляційним судом Закарпатської області станом на час звернення позивача до уповноваженого органу за призначенням довічного грошового утримання судді у відставці, такий стаж складав 33 роки 10 місяців 13 днів. До такого, зокрема, включено наступні періоди:

- служба в лавах Радянської армії – 10 місяців 24 дні;

- навчання у Львівському державному університеті (половина) – 2 роки 5 місяців 1 день;

- слідчий прокуратури Рахівського району – 10 місяців 13 днів;

- слідчий прокуратури Перечинського району – 09 місяців 8 днів;

- слідчий прокуратури Великоберезнянського району – 3 роки 4 місяці 28 днів;

- суддя Великоберезнянського районного суду – 5 років 3 місяці 29 днів;

- суддя, голова Іршавського районного суду – 3 роки 1 місяць 19 днів;

- відділ юстиції Закарпатського облвиконкому – 3 роки 23 дні;

- суддя Закарпатського обласного суду – 13 років 11 місяців 18 днів.

Протоколом Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області №329 від 21.02.2007 ОСОБА_1 було призначено з 01 січня 2007 року довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди з розрахунку загального страхового стажу 36 років 2 місяці 2 дні, з суддівського стажу – 30 років 8 місяців 20 днів. При цьому до суддівського стажу було враховано весь період трудової діяльності ОСОБА_1 як на посаді судді, такі і на прокурорських посадах та у відділі юстиції Закарпатського облвиконкому.

В подальшому у зв`язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області) провести перерахунок його довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Закарпатського апеляційного суду від 13.03.2020 №02.5-20/5242/2020 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року №260/1627/20 (з урахуванням ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.12.2020) вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області №921060121814 від 31.03.2020 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області провести перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Закарпатського апеляційного суду №02.5-20/5242/2020 від 13.03.2020 з 19.02.2020 р., з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року №260/1627/20 ГУ ПФУ в Закарпатській області проведено перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 , при якому розмір такого обраховувався з 54% суддівської винагороди діючого судді, тобто з розрахунку суддівського стажу 22 роки 5 місяців 7 днів.

25 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про проведення перерахунку його довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням додатково поданих відомостей про стаж.

За результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області №921060121814 від 03.03.2021 заявнику було відмовлено в проведенні такого перерахунку з огляду на положення ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 54% суддівської винагороди діючого судді протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (далі – Закон №1402).

Нормами ч. 1 ст. 112 Закону №1402 встановлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

Відповідно до п. 4 ч 6 ст. 126 Конституції України, підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Згідно ч. 1 ст. 142 Закону №1402 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Разом з тим, ч. 2 ст. 142 Закону №1402 встановлено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно ч. 3 ст. 135 Закону №1402 базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Нормами ч. 4 ст. 142 Закону №1402 передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 5 ст. 142 Закону №1402).

Таким чином, нормами Закону №1402 розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поставлено в залежність від суддівської винагороди діючого судді, стажу роботи на посаді судді та передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду здійснювати перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді.

При цьому положення Закону №1402 визначення відсоткового співвідношення розміру щомісячного довічного грошового утримання та суддівської винагороди пов`язуються саме з кількістю років перебування особи на посаді судді понад 20 років. Вказані законодавчі норми не передбачають можливість врахування періодів роботи такої особи на інших, аніж посада судді, посадах.

З огляду на зазначене суд вважає безпідставними посилання позивача на обов`язок уповноваженого органу обчислювати його довічне грошове утримання з врахуванням стажу, зазначеного в розрахунку Апеляційного суду Закарпатської області, а саме 33 роки 10 місяців 13 днів.

При цьому суд відхиляє доводи позивача щодо необхідності врахування стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, визначеного у розрахунку, надісланому на його запит супровідним листом Закарпатського апеляційного суду №2.2-19/4067/2021 від 19.02.21, з огляду на те, що такий являється тільки завіреною копією архівного розрахунку, виданого Апеляційним судом Закарпатської області на підставі раніше діючих законодавчих норм. Проте станом на день виникнення спірних правовідносин змінився порядок визначення стажу судді, яких дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, а тому такий не може бути застосований в даному випадку.

Судом встановлено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 22 роки 5 місяців 7 днів, тому суд вважає промірним проведений ГУ ПФУ в Закарпатській області обрахунок розміру довічного грошового утримання позивача саме з вказаного стажу на посаді судді.

Окрім того, суд також не може погодитися з позицією позивача щодо необхідності визначення його довічного грошового утримання з розрахунку 90% суддівської винагороди, тобто у первинно призначеному розмірі з огляду на наступне.

Відсоток розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на рівні 90%, на врахуванні якого наполягає позивач, був встановлений ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 43 Закону №2862.

В подальшому аналогічний механізм визначення розміру довічного грошового утримання судді у відставці був визначений нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (з урахуванням п. 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016).

При цьому, відповідно до норм вищезазначеного законодавчого акту, суддівська винагорода судді місцевого суду обраховувалась з розрахунку 1,1 посадового окладу судді місцевого суду, що становив 15 мінімальних заробітних плат (з урахування п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018).

Разом з тим, вищезазначені законодавчі норми втратили чинність з прийняттям Закону №1402 та не підлягають застосуванню з 30 вересня 2016 року.

В свою чергу нормами чинного станом на день виникнення спірних правовідносин Закону №1402 визначені інші вихідні дані для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме:

- щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (ч. 4 ст. 142 Закону №1402);

- базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції) (ч.ч. 3, 4 ст.135 Закону №1402).

П. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 (у редакції, чинній до 18 лютого 2020 року) було встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вищевказані положення п. 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402.

Зокрема, приймаючи вказане рішення Конституційний Суд України виходив з того, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

З огляду на вищенаведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями п. 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Отже, обчислення відсоткового значення довічного грошового утримання судді у відставці за нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010, як було передбачено нормами п. 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402, визнано неконституційним.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Ст. 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, з 18 лютого 2020 року законодавством встановлено єдиний підхід до обрахунку довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, передбачений нормами ст. 142 Закону №1402.

При цьому суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що у ГУ ПФУ в Закарпатській області не було правових підстав для обрахунку ОСОБА_1 розміру довічного грошового утримання з розрахунку 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про який просить позивач, оскільки законодавчі норми, що визначали такий порядок обрахунку грошового забезпечення суддів у відставці втратили чинність з 18 лютого 2020 року (з моменту проголошення Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020).

В свою чергу діючим законодавчими нормами передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Так, зокрема, враховуючи положення ч. 4 ст. 142 Закону №1402 та те, що встановлений судом стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді понад 20 років становить повних 2 роки, суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у проведенні перерахунку його довічного грошового утримання з розрахунку 90% суддівської винагороди.

Суд звертає увагу на те, що позивач намагається отримувати довічне грошове утримання судді у відставці одночасно за положеннями одразу двох нормативно-правових актів: Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-XII (в частині визначення відсотку суддівської винагороди) та Закону №1402 (в частині визначення розміру суддівської винагороди діючого судді). Однак суд вважає за неможливе використовувати для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання судді у відставці, оскільки вказане якраз призведе до неоднакового визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку до набрання чинності Закону №1402, та після цього. Вказане, на думку суду, буде суперечити положенням ч. 1 ст. 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України та рішенню Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020.

При цьому суд зауважує, що визначення відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі норм Закону №1402 не призводить до порушення ст. 22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач згідно норм Закону №1402, не є меншим ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Закону від 15.12.1992 №2862-XII.

З огляду на встановлені судом обставини справи та законодавчі норми, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ – 20453063) про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяР.О. Ващилін