Рішення № 98043611, 01.07.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року м. Житомир справа № 240/7381/21

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжгірського районного відділу державної виконавчої служби, Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо незняття арешту з майна боржника;

- зобов`язати Міжгірський районний відділ Державної виконавчої служби зняти арешт з усього нерухомого майна боржника ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою про арешт майна боржника та заборону на його відчуження від 05.06.2014.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства відповідач, завершаючи виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт на все майно позивача, і повертаючи виконавчий лист стягувачу, мав скасувати арешт майна.

Ухвалою судді від 15.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено відкрите судове засідання у справі з викликом сторін на 01.07.2021.

Учасники процесу у судове засідання не прибули, представник відповідача причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений вчасно та належним чином.

Керуючись приписами частини 3 статті 194, частини 9 статті 205, частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Частиною 5 статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідач вимоги ухвали суду від 15.06.2021 не виконав, не надав суду відзив на позов та матеріали виконавчого провадження.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) від 22.12.2020 повідомлено позивача, що відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.09.2020 №5208/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладання адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік. Детальну інформацію неможливо надати, оскільки документи виконавчого провадження АСВП №42986416 знищені за спливом строків зберігання.

Відповідно до листа Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) від 02.03.2021 вбачається, що у Міжгірському районному відділі державної виконавчої служби на виконанні перебувало виконавче провадження №42986416 з примусового виконання виконавчого листа від 02.04.2014 №302/187/14-ц, виданого Міжгірським районним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором та судових витрат у сумі 2190,96 грн. Також у листі зазначено, що 15.04.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №42986416, в якій зазначено строк для добровільного виконання рішення суду - до 22.04.2014, а 05.06.2014 - постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження. У зв`язку з відсутністю у боржника майна, державний виконавець 25.06.2014 виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Матеріали виконавчого провадження №42986416 відділом ДВС знищено по закінченню терміну зберігання в архіві, відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями. Станом на 02.03.2021 виконавчий лист від 02.04.2014 №302/187/14-ц Міжгірського районного суду на виконанні у відділі ДВС не перебуває, тому відсутні підстави для зняття арешту з коштів боржника.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 48 цього Закону.

Частиною 1 та 2 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Положеннями статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Стаття 59 Закону України "Про виконавче провадження" вказує на підстави щодо зняття державним виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини та передбачає, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 цієї статті).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до вказаного Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким жодні інші дії державним виконавцем не проводяться.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

На підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що незняття державним виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною його бездіяльності та зобов`язання зняти арешт з майна позивача.

Така позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №817/928/17.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Міжгірського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) щодо незняття арешту з майна боржника та зобов`язати його зняти арешт з усього нерухомого майна боржника ( ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою про арешт майна боржника та заборону на його відчуження від 05.06.2014.

Позовні вимоги до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задоволенню не підлягають, оскільки воно безпосередньо не є суб`єктом ухвалення рішень, про які заявлено позов, та допущення бездіяльності, яка підлягає визнанню протиправною.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи усі викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Міжгірського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міжгірського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо незняття арешту з майна боржника.

Зобов`язати Міжгірський районний відділ Державної виконавчої служби зняти арешт з усього нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та заборону на його відчуження від 05.06.2014.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міжгірського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Шевченка, 99, смт. Міжгір`я, Закарпатська область, 90000, код ЄДРПОУ 34888061) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.

У задоволенні позовних вимог до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 01.07.2021.

Суддя Н.М. Майстренко