Рішення № 98043549, 11.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2021 р. Справа№200/8484/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0693 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні,

встановив:

15 вересня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини А0693 Міністерства оборони України (далі – відповідач, ВЧ А0693), надісланий на адресу суду 08 вересня 2020 року, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог уточнений позовних вимог, позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ А0693 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації у зв`язку із звільненням за станом здоров`я;

- зобов`язати ВЧ А0693 здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації у зв`язку із звільненням за станом здоров`я.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

21 вересня 2020 року суддею Донецького окружного адміністративного суду Кочановою П.В. постановлена ухвала про залишення позовної заяви без руху.

09 жовтня 2020 року постановлена ухвала про прийняття позовної зави до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/8484/20-а.

У зв`язку з перебуванням судді Кочанової П.В. у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами розпорядженням керівника апарата суду від 23 листопада 2020 року № 193 був призначений повторний автоматизований розподіл справи.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду справа передана на розгляд судді Кравченко Т.О.

24 листопада 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття до провадження адміністративної справи.

Про прийняття провадження в адміністративній справі учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС).

На підставі ч. 5 ст. 262 КАС та у зв`язку з відсутністю клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в судовому засіданні, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами прощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в листопаді 2018 року він був призваний на військову службу до Збройних Сил України.

Перебуваючи на військовій службі, він захворів на цукровий діабет, а 11 серпня 2019 року був звільнений з військової служби за станом здоров`я.

Позивач зазначає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, і стверджує, що ця допомога не була йому виплачена.

Позивач вважає допущену відповідачем бездіяльність, яка полягає в невиплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, протиправною, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Відповідач доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, які визначені Конституцією і законами України.

Відповідач покликався на п. 1 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, і зазначав, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідач доводив, що виплатив ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 1 календарний рік служби, що становило 5 602,43 грн.

Вважає, що підстав для повторного нарахування та виплати позивачу цієї грошової допомоги немає, а тому просив відмовити в позові.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 09 липня 2019 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в його паспорті.

Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим управлінням персоналу штабу військової частини А1314 02 липня 2019 року.

Позивач проходив військову службу з 17 грудня 2018 року по 11 серпня 2019 року, про що, зокрема свідчить довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській області, забезпечення їх здійснення, від 29 серпня 2019 року № 1446, видана ВЧ А0693.

Під час проходження військової служби у ОСОБА_1 виникла хвороба – цукровий діабет.

11 серпня 2019 року на підставі наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 15 серпня 2019 року № 89 позивач був звільнений з військової служби за станом здоров`я.

Відповідно до свідоцтва про хворобу, виданого 12 регіональною військово-лікарською комісією 18 вересня 2019 року за № 1449, хвороба ОСОБА_1 не пов`язана з проходженням військової служби.

Спірні правовідносини виникли з приводу виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідач не заперечує право позивача на отримання цієї допомоги, однак зазначає, що виплатив ОСОБА_1 цю допомогу під час проведення розрахунку при звільненні з військової служби.

Доводи відповідача підтверджені довідкою без номеру та дати про нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , згідно з якою позивачу виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 1 календарний рік служби була виплачена, що становить 5 602,43 грн.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 2 ст. 2 КАС.

Отже, вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд має перевірити рішення, дії (бездіяльність) відповідача на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011) установлено, що соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Ч. 2 ст. 15 Закону № 2011 установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону № 2011 порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі – Порядок № 260).

Згідно з п. 1 Розділу ХХХІІ Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Суд встановив, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за станом здоров`я.

Отже він має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Право позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідач визнає.

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність ВЧ А0693, яка полягала у невиплаті йому грошової компенсації у зв`язку із звільненням за станом здоров`я.

При цьому відповідач довів належними та допустимими доказами факт виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 5 602,43 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача не підлягають задоволенню, оскільки вони є безпідставними.

Позовні вимоги в частині зобов`язання ВЧ А0693 здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації у зв`язку із звільненням за станом здоров`я мають похідний характер від вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, а тому також не підлягають задоволенню.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що відповідач довів правомірність своїх дій, а його позиція ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та засадах верховенства права.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Суд зауважує, що спір між сторонами виник лише з приводу права позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у зв`язку із звільненням з військової служби за станом здоров`я. При цьому визначення розміру виплаченої ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, порядку її розрахунку, правильності визначення розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється така допомога, позивачем висловлено не було.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позовних вимог суд вирішив відмовити, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Військової частини А0693 Міністерства оборони України (ідентифікаційний код: 26615169, місцезнаходження: 84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Чайковського, буд. 8) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні – відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 11 червня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко