Рішення № 98043536, 23.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 р. Справа№200/1454/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Мозгової Н.А.

при секретарі Кульматицькому Я.В.

за участю:

позивача не з`явився

представника відповідача 1 не з`явився

представник відповідача 2 не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Бахмутсько – Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості з пенсії, індексу інфляції, 3% річних, матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

10.02.2021 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3), Бахмутсько – Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42172734, місцезнаходження: 84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Миру, будинок 35) про:

- визнання протиправною бездіяльності та дій по припиненню і невиконанню постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2008 року у справі №2а-25570/08 про зобов`язання Управління ПФУ Донецької області перерахувати державну та додаткову пенсію відповідно до ст.49,50,54, п.4 ст.67, п.3 ст.71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 19.12.2006 року з 01.10.2008 року та щодо зменшення з 01.12.2011 року розміру пенсії всупереч постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2008 року по справі 2а-25570/08;

- зобов`язання негайно поновити виплату державної (основної і додаткової) пенсії та виплачувати її протягом життя як інваліду війни 2 групи і ліквідатору наслідків ядерної аварії 1 категорії в розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком, як визначено у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2008 року у справі № 2а-25570/08 про зобов`язання Управління ПФУ перерахувати основну та додаткову пенсію відповідно до ст.49,50,ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.10.2008 року із розрахунку шести прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а додаткової пенсії із розрахунку 50%від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з часу встановлення 2 групи інвалідності з 25.05.2009 року із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, та додаткової пенсії із розрахунку 75% від прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність з урахуванням змін прожиткового мінімуму та забезпечити своєчасне і в повному обсязі фінансування і виплату пенсії за рахунок Державного бюджету України;

- зобов`язання розрахувати, починаючи з 01.12.2011 року заборгованість з пенсії в розмірі, визначеному постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2008 року у справі №2а-25570/08;

- зобов`язання розрахувати, починаючи з 01.12.2011 року суми індексу інфляції та 3% річних;

- стягнення суми заборгованості по пенсії, індексу інфляції, 3% річних;

- стягнення моральної шкоди, індексу інфляції та 3% річних у розмірі 280245,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що органом ПФУ на підставі постанов Кабінету Міністрів України №745 та №1210 припинено нарахування та виплату пенсії у розмірі, який визначено постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2008 року у справі №2а-25570/08 та виплату проведено, на думку позивача, у зменшеному розмірі. Вважає, що постанова Кабінету Міністрів України щодо порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 06.07.2011 року та від 23.11.2011 року звужує право позивача, що встановлено Законом та актом, який має вищу юридичну силу порівняно з підзаконним актом. Вказане і стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду 03.03.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.03.2021 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Бахмутсько – Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42172734, місцезнаходження: 84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Миру, будинок 35).

Ухвалою суду від 30.04.2021 року розгляд справи №200/1454/21-а вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у відкритому судовому засіданні на 26 травня 2021 року о 09 год. 00 хв.. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №200/1597/21-а на 30 днів.

Ухвалою суду від 26.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.06.2021 року о 09 год. 00 хв.

01.03.2021 року представник відповідача 1 через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтував тим, що позивач перебуває на обліку в Бахмутсько – Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області і отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вважає, що належним відповідачем по справі є Бахмутсько – Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, оскільки Головним управлінням жодних рішень стосовно позивача не приймалось у зв`язку з відсутністю повноважень.

15.04.2021 року представник відповідача 2 через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтував тим, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності 2 групи, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 01.10.2008 року на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2008 року по справі №2-а-25570/08 управлінням проведено перерахунок основної та додаткової пенсії відповідно до ст.49,500, ч.4 ст.54 Закону України від 28.02.1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 6-ти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в обсязі 50%розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно зі змінами до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», затвердженими Законом України від 14.06.2011 року №3491-VI встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39,50,51,52,54 Закону №796 застосовуються у порядку та розмірах встановлених КМУ, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік. Крім того, статтею 54 Закону №796 передбачено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами КМУ з відповідних питань. Кабінетом Міністрів України прийняті постанови від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначив, що пенсійні виплати, передбачені Законом №796, у тому числі й ті, розмір яких було встановлено на виконання судових рішень, у період дії Постанов №745, 1210 здійснюються у розмірах, визначених цими нормативними актами.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 є громадянином України, має посвідчення учасника ліквідації ядерних аварій, категорія 1, серії НОМЕР_2 , видане 19.07.2019 року (а.с.46).

Згідно довідки Військової частини 52690 Міністерства оборони Російської Федерації за № 143/2/7980 від 24.09.2007 року ОСОБА_1 в складі військових частин 44051 та 33799 з червня по грудень 1973 року приймав безпосередню участь в підземних дослідженнях ядерної зброї на Семипалатинському полігоні (а.с.8).

Як вбачається з довідки МСЕК сер.ДОН-07 № 062894 від 25.05.2009 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності по зору безстроково, де причина інвалідності – захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї (а.с.6, зворотній бік).

Відповідач-1 – Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010) є територіальним органом Пенсійного фонду України.

Відповідач-2 – Бахмутсько - Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42172734). Згідно пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8).

Позивач перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки втрата працездатності пов`язана з наслідками участі позивача у випробуванні ядерної зброї під час проходження строкової військової служби. П

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2008 року у справі № 2-а-25570/08 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Краснолиманському районі Донецької області про перерахунок пенсії – задоволено, а саме: визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Краснолиманському районі Донецької області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2008 року неправомірною; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Краснолиманському районі Донецької області перерахувати основну та додаткову пенсію відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст.54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” ОСОБА_1 з 01 жовтня 2008 року із розрахунку шести прожиткових мінімумів для осіб які втратили працездатність, а додаткової пенсії із розрахунку 50% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с.10-11).

02.10.2020 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якій просив виконати вимоги Конституції та Закону України щодо виконання рішення суду від 07.11.2008 року (а.с.18).

Листом від 06.11.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача про наступне.

З 01.10.2008 року на виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2008 року по справі №2-а-25570/08 управлінням проведено перерахунок основної та додаткової пенсії відповідно до ст.49,500, ч.4 ст.54 Закону України від 28.02.1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 6-ти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в обсязі 50%розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно зі змінами до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», затвердженими Законом України від 14.06.2011 року №3491-VI встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39,50,51,52,54 Закону №796 застосовуються у порядку та розмірах встановлених КМУ, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік. Крім того, статтею 54 Закону №796 передбачено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами КМУ з відповідних питань. Кабінетом Міністрів України прийняті постанови від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначив, що пенсійні виплати, передбачені Законом №796, у тому числі й ті, розмір яких було встановлено на виконання судових рішень, у період дії Постанов №745, 1210 здійснюються у розмірах, визначених цими нормативними актами. З 01.12.2011 року розмір пенсії позивача вст. Оновлено відповідно до постанови КМУ від 28.07.2020 року №656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасників бойових дій». За матеріалами пенсійної справи страховий стаж, врахований по 18.09.2005 року та складає 25 років 10 місяців 11 днів. Розмір пенсії з 01.12.2011 року складає 1720,00 грн. У подальшому у зв`язку із змінами у законодавстві здійснювались масові перерахунки пенсії. Розмір пенсії з 01.07.2020 року складає 8988,00 грн. (а.с.19-20).

Аналогічна відповідь на звернення позивача викладена у листі Головного управління Пенсійного фонду України від 06.11.2020 року (а.с.22-23).

20.04.2021 року позивач звернувся до Бахмутсько – Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою, у якій просив виконати вимоги Конституції та Закону України щодо виконання рішення суду від 07.11.2008 року та надати розрахунок пенсії, яка виплачена, починаючи з листопада 2011 року (а.с.151).

Листом від 12.05.2021 року Бахмутсько – Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача про наступне.

Розмір пенсії з надбавками з 01.10.2017 року становить 5101,30 грн. Розмір пенсії з надбавками з 01.12.2018 року становить 5119,30 грн. Розмір пенсії з надбавками з 01.07.2019 року становить 5639,61 грн. Розмір пенсії з надбавками з 01.12.2019 року становить 5669,21 грн. Розмір пенсії з надбавками з 01.07.2019 року становить 8211,00 грн. Розмір пенсії з надбавками з 01.12.2019 року становить 8599,50 грн. Розмір пенсії з надбавками з 01.07.2020 року становить 8988,00 грн. Розмір пенсії з надбавками з 01.12.2020 року становить 9287,25 грн. Управлінням на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2008 року по справі №2-а-25570/08 проведено перерахунок основної та додаткової пенсії відповідно до ст.49,50,ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.10.2008 року з розрахунку 6 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а додаткової пенсії із розрахунку 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Доплата по перерахунку пенсії з 01.10.2008 року та пенсія в новому розмірі виплачена у серпні 2009 року (а.с.153-154).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ у редакції від 09.07.2007 року).

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із ст. 50 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, зокрема, інвалідам IIІ групи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

14.06.2011 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон №3491-VI), яким розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4 такого змісту: установити, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 14, 22, 37 та ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Положення п. 4 розділу VІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011.

Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інший, ніж передбачений ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання пункту 7 Закону №3491-VI 06.07.2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745, яка набрала чинності з 23.07.2011 року, пп. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23.07.2011 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якою встановлено розмір додаткової пенсії особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, положення статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають застосуванню лише до 23.07.2011 року, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону № 2857-VI та постанови №745.

Таким чином, починаючи з 23.07.2011 року в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювалась виплата пенсії та інші соціальні виплати згідно з судовим рішенням.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 року по справі №21-317а15, у постанові Верховного Суду від 30.04.2018 року у справі №522/5744/17, а також у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №815/6985/15 та від 16.07.2020 у справі №815/6486/15.

У вказаних постановах Суд, здійснивши аналіз положень Закону №796-XII, Закону України від 14 червня 2011 року №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Постанови №745, зазначив, що з 23.07.2011 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-XII, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У подальшому п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року №4282-VI (набрав чинності 01.01.2012 року) було встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах.

Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Також, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 3 серпня 2014 року, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».

Водночас, з 01 січня 2014 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року №719-VII, Прикінцевими положеннями якого жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями Закону № 796-ХІІ, передбачено не було.

Лише Законом України від 31 липня 2014 року №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 січня 2014 року №719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

У подальшому згідно ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ в редакції, що діяла з 28.12.2014 року, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, віднесеним до категорії 1, призначається у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України; умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Установлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Ці норми Закону №796-ХІІ не визнані неконституційними.

Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011, 2012, 2013 та 2014 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.

З огляду на викладене, позивач має право на перерахунок основної і додаткової пенсії лише з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, оскільки у вказаний період визначення порядку та розмірів виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не було делеговано Кабінету Міністрів України, а тільки з 03 серпня 2014 року Законом № 719-VII Кабінету Міністрів України надано повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50-54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, у період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року виплата позивачу пенсії по інвалідності ІІ групи мала здійснюватись відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону №796-XII (у редакції за вказаний період) у розмірі 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (основна пенсія) та 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (додаткова пенсія).

В свою чергу, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-ІІІ, що набрав чинність з 01.01.2015 року, внесено зміни до Закону України № 796-ХІІ від «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, починаючи з 01.01.2015 року визначення розмірів пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

У відповідності до пункту 3 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.

Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомоги, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено норм щодо обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 50 % від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія) для інвалідів ІІІ групи та у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75% від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія) для інвалідів ІІ групи, оскільки вказані виплати проводяться в порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у постанові № 1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи викладене, виплачуючи позивачу пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач діяв правомірно та на підставі норм чинного законодавства.

Аналогічного висновку дійшов Верховий Суд у постановах від 06.06.2018 року у справі №816/4614/15; від 19.06.2018 року у справі № 344/14522/17; від 25.10.2018 року у справі №629/4376/16; від 22.11. 2018 року у справі № 640/19008/16, від 11.12.2018 року у справі № 709/1605/17, від 19.09.2019 року у справі № 328/3607/15-а, від 29.11.2019 року у справі № 428/3382/17 та від 09.04.2020 року у справі № 539/845/17 і суд не вбачає підстав для відступу від неї.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Безпідставними є посилання позивача на те, що вказані зміни законодавства звужують права громадян, оскільки відповідні норми не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому підлягають застосуванню.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач має право на перерахунок основної і додаткової пенсії лише за період 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дії Бахмутсько – Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної основної та додаткової пенсії передбаченої ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в повному розмірі за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, зобов`язання Бахмутсько – Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячної основної та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у розмірах, які встановлені ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції за вказаний період та з урахуванням раніше сплачених сум.

Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не вчинялися дії (бездіяльність) та не приймалися будь-які рішення щодо пенсійного забезпечення позивача, тому позовні вимоги до нього не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання розрахувати з 01.12.2011 року заборгованість з пенсії, суд зазначає, що позивач має право на перерахунок основної і додаткової пенсії лише за період 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, підстав для визнання того, що відповідачем 2 не буде зроблено розрахунок заборгованості за спірний період не має, тому дані позовні вимоги є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості з пенсії, суд зазначає, що відповідачем 2 не вирішено питання щодо нарахування пенсії позивачу у спірний період, не визначено її розмір, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання розрахувати суму індексу інфляції, 3% річних за користування чужими коштами за весь час заборгованості, стягнення індексу інфляції та 3% річних за користування чужими коштами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 8 лютого 2018 у справі №826/22867/15 Верховий Суд зазначив, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.

Спірні правовідносини врегульовані пенсійним законодавством, зокрема, статтею 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Позивач не є кредитором по відношенню до відповідача.

Таким чином, проаналізувавши зміст наведених норм, суд вважає, що передбачене нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, як спосіб захисту майнового права та інтересу у цивільно-правових відносинах, а тому дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, не поширюється на правовідносини, які є предметом спору у даній справі.

Таким чином, зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з цим суд зазначає, що частою другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.\

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159

Проте позивачем не заявлено відповідних позовних вимог у цій справі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 280245,00 грн., суд зазначає наступне.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просив позивач, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Щодо клопотання позивача про негайне виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки пенсія позивача за спірний період на момент винесення рішення суду не встановлена та не нарахована за один місяць, тому правові підстави для застосування вказаних норм - відсутні.

Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення особами відповідачів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно ч. 9 ст. 249 КАС України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Суд зазначає, що постановлення окремої ухвали суду є правом, а не обов`язком. За даних спірних правовідносин суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про постановлення окремої ухвали.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат відсутній, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3), Бахмутсько – Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42172734, місцезнаходження: 84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Миру, будинок 35) про визнання протиправною бездіяльність та дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості з пенсії, індексу інфляції, 3% річних, матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Бахмутсько – Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 42172734, місцезнаходження: 84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Миру, будинок 35) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щомісячної основної та додаткової пенсії, передбаченої ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в повному розмірі за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.

Зобов`язати Бахмутсько – Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 42172734, місцезнаходження: 84500, Донецька обл., місто Бахмут, вулиця Миру, будинок 35) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щомісячної основної та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у розмірах, які встановлені ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції за вказаний період (200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (основна пенсія) та 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (додаткова пенсія) та з урахуванням раніше сплачених сум.

У задоволенні решти частини позовних вимог – відмовити.

У судовому засіданні 23.06.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 02.07.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Н.А. Мозговая