Рішення № 98043512, 02.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2021 р. Справа№200/6543/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про: визнання неправомірними дії Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідки Донецької обласної прокуратури № 21-85-125 від 18.11.2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697- VII, починаючи з 01.10.2020 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірними дії Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії, зобов`язання Маріупольське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідки Донецької обласної прокуратури № 21-85-125 від 18.11.2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697- VII, починаючи з 01.10.2020 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 03.02.2003 року він перебуває на обліку у Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує безстроково пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ у розмірі 90% середньомісячного заробітку. Позивач вказує на те, що на підставі Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року № 6-р/2020 заробітна плата працівників обласних прокуратур була приведена у відповідність до вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року № 113-ІХ, яким підвищено розмір посадових окладів прокурорським працівникам, що згідно зі ст. 86 Закону № 1697-VII є підставою для перерахунку пенсії. Позивач вказує на те, що у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам обласних прокуратур Донецькою обласною прокуратурою відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 надано довідку № 21-85-125 від 18.11.2020 року про розмір заробітної плати станом на 11.09.2020 року, що враховується для перерахунку пенсії за відповідною посадою заступника начальника відділу Донецької обласної прокуратури у розмірі 67979,34 грн., у зв`язку з чим він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, відповідно до якої зокрема просив розрахувати пенсію виходячи з 90% від середньомісячного заробітку без обмеження максимально граничного розміру пенсії та здійснити відповідні виплати з урахуванням фактично виплачених коштів з 01.10.2020 року. За результатами розгляду заяви відповідач надав відповідь у формі листа № 14090-2616/Д-02/8-0580/20 від 22.12.2020 року, яким відмовлено у задоволенні вимог позивача щодо перерахунку пенсії з розрахунку 90% від середньомісячного заробітку без обмеження максимально граничного розміру пенсії. На думку позивача, вказаним рішенням обмежено конституційні права на підвищений рівень соціальної захищеності та достатній рівень життя, шляхом зменшення розміру пенсії, яка обчисленні її в розмірі 60 % від заробітку замість 90 %, а також обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для непрацездатних осіб.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року замінено відповідача у справі Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

ОСОБА_1 з 03.02.2003 року перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та отримує пенсію за вислугу років.

16.12.2020 року позивач звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років, у зв`язку із збільшенням розміру складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури. До заяви, позивачем було додано паспорт, індивідуальний податковий номер, Довідку Донецької обласної прокуратури від 18.11.2020 року №21-85-125 про розмір заробітної плати за посадою заступника начальника відділу Донецької обласної прокуратури (заступник начальника відділу прокуратури Донецької області). Рішенням від 16.12.2020 року, ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії з 01.10.2020 року із розрахунку 60 % від складових заробітної плати визначених в Довідці Донецької обласної прокуратури від 18.11.2020 року № 21-85-125. Загальний розмір пенсії за вислугу років позивача, який підлягає до виплати після перерахунку пенсії збільшився до 17120 грн.

Щодо вимоги позивача про обчислення пенсії з 01.10.2020 року виходячи із 90 % від суми місячної заробітної плати відповідач зазначав, що обчислення пенсії за вислугу років позивачу до 01.10.2020 року проводилось виходячи із 90 % від заробітної плати діючого працівника прокуратури. Відповідач вказує, що 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII, відповідно до Розділу XII Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50- 1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року. Частиною другою статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-УІІ «Про прокуратуру» передбачено, що пенсія прокурорам призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. З огляду на вказані норми, відповідач вказує, що встановлення різного відсотку від місячного розміру заробітної плати для обчислення пенсії за вислугу років працівникам прокуратури які вийшли на пенсію до 15.07.2015 року, та після цієї дати суперечить нормам ст. 3 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо вимоги позивача про обчислення пенсії з 01.10.2020 року без обмеження максимальним розміром відповідач зазначає, що станом на 01.10.2020 року (дату набуття позивачем права на перерахунок пенсії), діє норма ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи, що норми законодавства, щодо обмеження максимального розміру пенсії на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування по відношенню до позивача. Головне управління не має законних підстав для виплати пенсії у більшому розмірі, ніж обмеженому законом розмірі.

З огляду на викладені обставини відповідач вважає, що приймаючи рішення про перерахунок пенсії в розмірі 60% від суми місячної заробітної плати та обмежуючи максимальний розмір пенсії діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року залишено без задоволення заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 19-20).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 , виданому Донецьким обласним управління ПФУ в Приморському районі м. Маріуполя, встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу з 03.02.2003 року довічно (а.с. 10).

16.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років на підставі довідки Донецької обласної прокуратури від 18.11.2020 року № 21-85-125 (а.с. 19).

Також, 16.12.2020 року позивач звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою – додаток до заяви в електронному вигляді від 16.12.2020 року про перерахунок пенсії, відповідно до якої просив провести перерахунок пенсії на підставі документів пенсійної справи та додатково поданої довідки прокуратури Донецької області ; 21-85-125 від 18.11.2020 року про заробіток в розмірі 90% від заробітку, без обмеження її граничного розміру (а.с. 11-12).

Згідно протоколу про перерахунок пенсії від 16.12.2020 року встановлено, що ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.10.2020 року виходячи із 60% від суми заробітної плати та в розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність (а.с. 16, 17).

Листом від 22.12.2020 року № 1409-2616/Д-02/8-0580/20 Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача, що пенсія згідно заяви від 16.12.2020 року була перераховано в розмірі 60% від заробітної плати відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ та з урахуванням норм ч. 15 ст. 86 цього Закону – максимальний розмір пенсії 10 прожиткових мінімумів. Також вказав, що законних підстав для застосування норм Закону № 2663, що діяв на момент призначення пенсії, або рішення Приморського районного суду від 26.05.2016 року по справі № 266/1774/16-а, яке було винесено по перерахунку пенсії згідно письмової заяви від 28.04.2019 року у Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відсутні (а.с. 14-15).

Не погодившись з діями відповідача щодо перерахунку пенсії у розмірі 60 % відповідних сум грошового забезпечення та з обмеженням пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був і є Закон України "Про прокуратуру": до 15 липня 2015 року - Закон № 1789-ХІІ, з цієї дати - Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).

Умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15 липня 2015 року визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 року (в редакції чинній станом на час призначення пенсії позивачу), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Приписами ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII від 05.11.1991 року (в редакції чинній станом на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Так, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-VІ прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з 01.10.2011 положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв`язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

Згодом Законом № 1166-VII, який набрав чинності 01.04.2014, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, відповідно до яких пенсія прокурорам призначається в розмірі 70 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (надалі - Закон № 1697-VІІ).

Відповідно до частини 2 статті 86 Закону №1697-VІІ пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

З вищевикладених правових норм судом встановлено, що на час призначення позивачу пенсії за вислугу років (03.02.2003 року) частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-XII було визначено, що пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми місячної заробітної плати та збільшується на 2 відсотки за кожен повний рік роботи понад 10 років на таких посадах, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

З наданих відповідачем наявних матеріалів пенсійної справи слідує, що відповідачем при призначенні з 03.02.2003 року позивачу пенсії за вислугу років за статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ здійснено розрахунок його стажу та з`ясовано, що страховий стаж позивача складає 30 років 04 місяців 11 днів, у тому числі на прокурорсько-слідчих посадах 26 років 03 місяці 10 днів, з огляду на який визначено розмір пенсії на рівні 90 відсотків від суми місячної заробітної плати (а.с. 50-зворотній бік).

Проте, під час здійснення 16.12.2020 року перерахунку пенсії позивача пенсійним органом безпідставно застосовано положення частини 2 статті 86 Закону № 1697-VІІ, оскільки відповідні положення підлягають застосуванню лише при призначенні пенсії після набрання цією нормою чинності.

Суд зазначає, що частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки) Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, наведене вище свідчить про те, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії виникла лише одна підстава її перерахунку, а саме збільшився розмір заробітної плати працівників органів прокуратури за відповідною посадою.

У зв`язку з чим, суд вважає, що відсотковий розмір вже призначеної пенсії є сталим та не може змінюватися, при цьому положення частини 2 статті 86 Закону № 1697-VІІ підлягають застосуванню лише при призначенні пенсії після набрання цією нормою чинності.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області) щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача із 90 відсотків до 60 відсотків є протиправними, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно стосується обмеження виплати пенсії максимальним розміром, що дорівнює десяти прожитковим мінімумам, встановленим для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає таке.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, та сторонами не заперечується, що позивачу пенсія була призначена відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991 року, із 10.03.2006 року.

Редакція Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 року станом на дату призначення позивачу пенсії за вислугу років не містила жодних обмежень щодо максимального розміру пенсії.

Відповідно до статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

(Стаття 2 втратила чинність в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» як така, що є неконституційною, на підставі рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013).

Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (тобто до 01 жовтня 2011 року).

Також суд зауважує, що пунктом 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Таким чином, ураховуючи, що пенсія позивачу призначена у лютому 2003 року, до набрання чинності Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому при перерахунку пенсії її розмір не повинен обмежуватися максимальним розміром пенсії.

Стосовно тверджень відповідача щодо встановлення максимального розміру пенсії положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» суд зазначає, що частина вісімнадцята статті 50-1 цього Закону (в редакції Закону № 213-VIII (213-19) від 02 березня 2015 року) визначає, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, в пункті 2 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Тобто законодавцем визначено ретроспективну дію в часі цього Закону (незалежно від часу призначення пенсії) виключно в частині, що стосується порядку виплати пенсії працюючим пенсіонерам.

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки пенсія позивачу призначена у лютому 2003 року та статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) встановлено, що пенсія, призначена відповідно до цієї статті, виплачується у повному розмірі незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії її розмір не повинен обмежуватися максимальним розміром пенсії.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98).

Таким чином, на осіб, яким пенсія призначена (перерахована) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 24.06.2020 року у справі 580/234/19; від 10.09.2020 року у справі № 280/5154/19; від 17.09.2020 року у справі № 826/11471/18; від 24.09.2020 року у справі №640/5854/19.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 року у справі №580/492/19 зазначив, що з часу набрання чинності Законом №3668 він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсію за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року зазначено, що потреба у належному соціальному захисті працівників органів прокуратури випливає з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними функцій держави, є гарантією незалежності їх діяльності у ефективному судовому захисті прав громадян.

При цьому, необхідно врахувати висновки, викладені Конституційним Судом України у рішеннях від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, відповідно до яких обмеження пенсії максимальним розміром не може застосовуватись до окремих категорій працівників.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку щодо протиправності дій Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області) в частині обмеження максимальним розміром, пенсії позивача, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.

У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 9 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідки Донецької обласної прокуратури № 21-85-125 від 18.11.2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697- VII, починаючи з 01.10.2020 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідки Донецької обласної прокуратури № 21-85-125 від 18.11.2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697- VII, починаючи з 01.10.2020 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, суд приходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідки Донецької обласної прокуратури № 21-85-125 від 18.11.2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697- VII, починаючи з 01.10.2020 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідки Донецької обласної прокуратури № 21-85-125 від 18.11.2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697- VII, починаючи з 01.10.2020 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Собюорна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Повний текст рішення складено та підписано 02 липня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська