Рішення № 98041520, 23.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2021Справа № 910/85/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Похоронний дім «Пам`ять»доПівнічного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипроскасування рішення Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:не з`явивсявід відповідача:Галік А.Е.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Похоронний дім «Пам`ять» (надалі - ТОВ «ПД «Пам`ять») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - «Відділення») про скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для скасування рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/69-р/к від 29.10.2020 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

04.02.2021 представником відповідача до канцелярії суду було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує з огляду на те, що у прийнятті рішення №60/69-рк Відділення діяло у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.

25.03.2021 позивачем подано до суду позовну заяву в новій редакції, якою позивачем були змінені підстави заявленого позову, при цьому предмет позову змінений не був.

У відповідності до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача на зміну предмета або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

З огляду на те, що позовна заява про скасування рішення в новій редакції була подана з дотриманням приписів ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, що не заперечувалось і представником відповідача, судом така заява була прийнята до подальшого розгляду.

18.05.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в новій редакції, в якому відповідач також заперечує проти задоволення позовних вимог, в якому додатково вказує на наявність у голови Відділення запитувати (вимагати) інформацію від суб`єктів господарювання в процесі здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а в оскаржуваному рішенні відповідачем у повному обсязі викладені обставин щодо встановлення суб`єктів господарювання на відповідному ринку надання послуг.

Протокольною ухвалою суду від 31.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.2021.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, 23.06.2021 до канцелярії суду подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою директора ТОВ «ПД «Пам`ять», в задоволенні якої судом було відмовлено з огляду на наступне.

По-перше, до поданої заяви про відкладення розгляду справи позивачем не додано жодного доказу на підтвердження викладених у такому клопотанні обставин хвороби директора позивача.

По-друге, у разі неможливості взяти участь у судовому засіданні одного представника, позивач міг вжити інших заходів щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме направити в судове засідання адвоката, який неодноразово приймав участь в судових засіданнях у даній справі як представник ТОВ «ПД «Пам`ять».

Більш того, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16).

З урахуванням викладеного, неявка представника позивача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

Представник відповідача в судове засідання з`явилася, надала пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю з огляду на викладені у відзивах на позовну заяву обставини.

В судовому засіданні 23.06.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

За змістом ст. 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов`язкові для виконання рішення зокрема про: визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів.

Відділення, розглянувши матеріали справи №56/60/64-рп/к.20 про порушення позивачем законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, прийняло рішення від 29.10.2020 «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» №60/69-р/к (надалі - Рішення №60/69-р/к), яким постановлено:

- визнати, що ТОВ «ПД «Пам`ять» вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме: повідомлення ТОВ «ПД «Пам`ять» невизначеному колу осіб неправдивих відомостей про можливість надання послуг зі збереження та підготовки тіла покійного до поховання або кремації (зберігання тіла у холодильній камері, бальзамування, омивання та одягання померлих, послуги перукаря та косметолога тощо) у м. Києві виключно Товариством, що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) послуг цього суб`єкта господарювання;

- за порушення, вказане в пункті 1 цього рішення, накласти на ТОВ «ПД «Пам`ять» штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для скасування вказаного рішення.

Зокрема, позивач зазначає, що Рішення №60/69-р/к прийняте відповідачем з неповним з`ясуванням обставин справи, з недоведеністю обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, що призвело до винесення неправомірного рішення.

Судом встановлено, що розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 28.07.2020 № 60/64-рп/к розпочато розгляд справи № 56/60/64-рп/к.20 за ознаками вчинення ТОВ «ПД «Пам`ять» порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме: повідомлення ТОВ «ПД «Пам`ять» невизначеному колу осіб неправдивих відомостей про можливість надання послуг зі збереження та підготовки тіла покійного до поховання або кремації (зберігання тіла у холодильній камері, бальзамування, омивання та одягання померлих, послуги перукаря та косметолога тощо) у м. Києві виключно Товариством, зокрема внаслідок замовчування факту про наявність у інших суб`єктів господарювання (КНК «Київська міська клінічна лікарня № 8», ТОВ «РД «Спокій» тощо) права надавати такі послуги, що може вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) послуг цього суб`єкта господарювання.

Як вбачається із відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності ТОВ «ПД «Пам`ять» за КВЕД є: 25.99 - виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у.; 81.29 - інші види діяльності із прибирання; 96.03 - організування поховань і надання суміжних послуг (основний); 47.78 - роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 49.39 - інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у.

Відділенням встановлено, що на веб-сайті ТОВ «ПД «Пам`ять» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 було розміщено інформацію з наступним змістом:

« Бальзамация Киев . Подготовка тела к похоронам Наш похоронный дом предлагает хранение тела умершего в холодильной камере в Киеве, в полностью оборудованном для этого помещении. На сегодняшний день, мы единственные предоставляем данную услугу официально. Предлагаем Вам полный комплекс ритуальных услуг по транспортировке тела и его хранение в холодильной камере:

1. Вынос тела из квартиры и погрузка его в специальный транспорт - катафалк.

2. Перевозка тела в холодильную камеру.

3. Сохранение тела умершего* - тела сохраняются в современных, специально для этого предназначенных холодильных камерах.

4. Подготовка тела умершего к похоронам:

- Омывание умершего;

- Одевание умершего;

- Макияж с использованием современных качественных косметических средств импортного производства.

5. Вывоз тела из холодильной камеры (ПД Память) на место похорон.

* Услуга по сохранению тела умершего предоставляется только при наличии соответствующих документов…» (мова оригіналу).

При цьому, ТОВ «ПД «Пам`ять» не надало до Відділення інформацію щодо періоду часу, протягом якого на веб-сайті Товариства за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщувалась вищевказана інформація.

Також, Товариство зазначило, що не проводило моніторинг та аналіз ринків надання таких послуг у м. Києві. Крім того, ТОВ «ПД «Пам`ять» повідомило, що основним видом його діяльності є організування поховань і надання суміжних послуг (код за КВЕД 96.03), який відповідно до Методологічних основ та пояснень позицій національного класифікатора ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затверджених наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396, включає в себе:

- поховання та кремацію трупів людей або тварин:

- підготовку тіла для поховання або кремації, бальзамування та надання інших похоронних послуг;

- поховання або кремацію;

- оренду обладнаного місця в ритуальних залах;

- оренду або продаж місць на цвинтарі;

- догляд за могилами та мавзолеями.

При цьому, Товариство зазначило, що вказаний вид економічної діяльності не передбачає отримання ліцензії. Отже, ТОВ «ПД «Пам`ять» не надало до Відділення копії будь-яких дозвільних документів, які надають виключно Товариству право надавати Послуги у м. Києві.

Разом з тим, за наявною у Відділення інформацією, у м. Києві є державні та комунальні заклади охорони здоров`я (морги), які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 № 1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та вищих медичних навчальних закладах» мають право надавати наступні платні послуги:

- послуги з підготовки тіла покійного до поховання або кремації (послуги перукаря, косметолога, бальзамування);

- утримання тіл померлих у холодильній камері патолого-анатомічного бюро після дослідження понад норми перебування, а також тих, що знаходяться на зберіганні.

Побачивши вищенаведену інформацію ТОВ «ПД «Пам`ять» пересічний споживач міг сприйняти її, як свідчення відсутності у нього альтернативи для обрання надавача Послуг у м. Києві.

Зазначена інформація могла надати Товариству перевагу над його конкурентами на відповідному ринку, оскільки вона здатна негативно вплинути на наміри споживачів щодо придбання (замовлення) Послуг у інших суб`єктів господарювання.

Отже, Відділення в оскаржуваному рішенні прийшло до висновку, що ТОВ «ПД «Пам`ять» могло отримати неправомірні переваги у конкуренції, посилюючи свою конкурентну позицію не завдяки власним досягненням, а шляхом поширення неправдивих відомостей про можливість надання Послуг у м. Києві виключно Товариством.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що недобросовісна реклама - це реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про рекламу» недобросовісна реклама забороняється. Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна особа. Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають державні органи, визначені статтею 26 Закону.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідний орган державної влади має право вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства, приймати рішення про визнання реклами недобросовісною.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товару на ринку.

Відповідно до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності (стаття 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»). Недобросовісною конкуренцією є такі дії у конкуренції, як, зокрема, поширення інформації, що вводить в оману (стаття 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»).

За змістом статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема, внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на намір цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, послуг цього суб`єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб`єкта господарювання;

- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Комітетом встановлено, з чим погоджується і суд у даній справі, що дії ТОВ «ПД «Пам`ять», які полягали у розміщенні на власному веб-сайті за посиланням https://pohorony.net/podgotovkatela-umershego-k-pohoronam/ неправдивої інформації про можливість надання послуг зі збереження та підготовки тіла покійного до поховання або кремації (зберігання тіла у холодильній камері, бальзамування, омивання та одягання померлих, послуги перукаря та косметолога тощо) у м. Києві виключно Товариством, є порушенням, передбаченим статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, а саме: повідомлення ТОВ «ПД «Пам`ять» невизначеному колу осіб неправдивих відомостей про можливість надання вищевказаних послуг у м. Києві виключно Товариством, що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) послуг цього суб`єкта господарювання.

Викладені висновки підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами офіційного надання відповідних ритуальних послуг не тільки позивачем, а і іншими суб`єктами господарювання та установами в місті Києві, зокрема Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська клінічна лікарня №8», Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська клінічна лікарня №9», Київським міським бюро судово-медичної експертизи та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ритуальний дім «Спокій».

Щодо тверджень позивача про відсутність у Відділення права витребовувати інформацію до початку розгляду справи по порушення законодавства про захист економічної конкуренції суд відзначає таке.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України, зокрема, має такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом (п. 5 ст. 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких уповноважені особи органів Антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб.

Статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимононольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Аналогічні за змістом приписи містить й підпункт 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого Комітету від 23.02.2001 року № 32-р.

При цьому, закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв`язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб`єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України з огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту. Відповідні докази мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб`єкта господарювання, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і про отримання його від підприємства зв`язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Відділення у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у позивача відповідну інформацію, а останній, у свою чергу, мав у встановлений головою Відділення строк її подати у будь-якій не забороненій законом формі та спосіб.

Частиною першою статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов`язкові для виконання рішення, зокрема, про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; накладання штрафів.

Відповідно до статті 21 Закону вчинення суб`єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п`яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб`єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Розглядаючи позов про визнання недійсним Рішення АМК, господарський суд має не встановлювати безпосередньо наявність чи відсутність акта недобросовісної конкуренції з боку Товариства, а зобов`язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним (стаття 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Як встановлено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача про те, що оскаржуване рішення Комітету ґрунтується на помилкових висновках, прийняте з неповним та необ`єктивним з`ясуванням обставин справи, що призвело до невідповідних висновків та винесення неправомірного рішення, являються непідтвердженими, необґрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи. Фактично позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження власних доводів; а всі заперечення проти висновків Відділення зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладених обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовані належним чином та у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Похоронний дім «Пам`ять» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.07.2021.

Суддя В.П. Босий