Рішення № 98041482, 23.06.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2021Справа № 910/20076/20за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

про визнання укладеним додатку до договору

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" про визнання укладеним додатку №5 "Порядок інформаційної взаємодії між ОСР-1 АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ОСР-2 ДП "Регіональні електричні мережі" при зборі, формуванні та обміні погодинних даних комерційного обліку електричної енергії" до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та суміжними ОСР від 07.10.2020, в редакції, запропонованій позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2021.

Протокольною ухвалою суду від 03.02.2021 відкладено підготовче засідання на 17.03.2021.

04.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 17.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 07.04.2021.

14.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наводить аргументи на спростування заперечень відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 14.04.2021 відкладено підготовче засідання на 19.05.2021.

05.05.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору.

Протокольною ухвалою суду від 19.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.2021.

У судовому засіданні 23.06.2021 суд заслухав вступне слово представника позивача, яка підтримувала позовні вимоги та просила задовольнити позов та представників відповідача, які заперечували проти задоволення позову.

23.06.2021 у судовому засіданні суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.

У судовому засіданні 23.06.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.10.2020 Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" (позивач) листом за вих. №38030/1001 від 07.10.2020 направило на адресу Донецької філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (відповідач) для врегулювання договірних відносин між суміжними ОСР відповідно до чинного законодавства два підписаних примірники договору про надання послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та суміжними ОСР з додатками.

Таким чином, позивач запропонував відповідачеві оферту договору №5-dnem/meregi про надання послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та суміжними ОСР від 07.10.2020 з додатками до договору.

Листом за вих. №17/2429 від 30.10.2020 Донецька філія Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" повернула на адресу позивача примірник підписаного з боку відповідача договору з протоколом розбіжностей та додатками.

Відповідачем відповідно до протоколу розбіжностей було відхилена запропонована позивачем редакція додатку №5 до договору "Положення про порядок збору, формування та обміну комерційною інформацією між АС ППКО сторін і їх взаємодії з електроенергетичною системою ДП НЕТ "Укренерго" та АКО".

Позивач, у свою чергу, не визнає додаток №5 у запропонованій відповідачем редакції.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору, розбіжності між сторонами не врегульовані, а тому позивач звернувся до суду із даним позов про визнання укладеним додатку до договору.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що запропонована позивачем редакція додатку №5 до договору не відповідає чинному законодавству, у запропонованій позивачем редакції наявна невідповідність передбачених умов взаємовідносин сторін нормативним документам, та наявні помилки та описки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Договірні відносини формуються на підставі вільного волевиявлення сторін.

Відповідно до ч 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Принцип юридичної рівності суб`єктів цивільного права, перш за все, характеризується тим, що всі учасники даних правовідносин є юридично незалежними, самостійними та непідвладними один одному.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Водночас, необхідно мати на увазі, що відповідно до ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів має здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Отже, договір повинен бути розроблений та відповідати типовому договору. Законодавець забороняє відступати від змісту типового договору, затвердженого органом державної влади, сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови (ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі 921/375/17-г/14.

Господарський суд зазначає, що типовий договір про наданий послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та суміжним ОСР Кабінетом Міністрів України чи іншим органом державної влади не затверджено.

У преамбулі договору №5-dnem/meregi про надання послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та суміжними ОСР від 07.10.2020 зазначено, що договір укладається відповідно до положень п. 11.2.4 Кодексу системи розподілу.

Із п. 1.1. договору від 07.10.2020 вбачається, що за цим договором сторони зобов`язуються надавати послуги з розподілу електричної енергії ляхом забезпечення перетікання електроенергії на межах балансової належності електричних мереж відповідно до погоджених умов договору, в межах приєднаної потужності, узгоджених (договірних) обсягів перетоків електричної енергії, а також з урахуванням вимог щодо обліку перетікань електроенергії на межах балансової належності електричних мереж.

Відносини у сфері електроенергетики регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії", постановою НКРЕКП "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" №312 від 14.03.2018, постановою НКРЕКП "Про затвердження Кодекс систем розподілу" №310 від 14.03.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно ч. 4 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Відповідно до п. 11.2.4 Кодексу систем розподілу, який затверджено постановою НКРЕКП №310 від 14.03.2018, договір про надання послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та суміжним ОСР повинен передбачати такі розділи:

1) предмет договору, в якому визначені основні особливості укладання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та суміжним ОСР, зокрема щодо приєднаної потужності, узгоджених (договірних) обсягів перетоків електричної енергії, а також вимог щодо обліку на межах балансової належності електричних мереж;

2) ціна договору, оплата послуг з розподілу електричної енергії, в якому зазначається, що між ОСР та суміжним ОСР плата за надання послуг з розподілу електричної енергії не здійснюється;

3) зобов`язання ОСР та суміжного ОСР, до яких належать, зокрема: виконання умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та суміжним ОСР; утримання електричних мереж у належному стані для забезпечення узгоджених (договірних) обсягів перетоків електричної енергії між ОСР та суміжним ОСР в межах приєднаної потужності; надання кожною стороною договору інформації про послуги, пов`язані з розподілом електричної енергії, та про терміни/строки обмежень і відключень;

4) права ОСР та суміжного ОСР, до яких належать, зокрема: отримання інформації про планові терміни обмежень або відключень у розподільних мережах, що можуть призвести до порушення узгоджених (договірних) обсягів перетоків електричної енергії між ОСР та суміжним ОСР, а також про інші форс-мажорні обставини; вимога утримувати електричні мережі в належному стані для забезпечення узгоджених (договірних) обсягів перетоків електричної енергії між ОСР та суміжним ОСР в межах приєднаної потужності; отримання інформації про послуги, пов`язані з розподілом електричної енергії;

5) відповідальність ОСР та суміжного ОСР із зазначенням випадків, у разі настання яких несуть відповідальність ОСР чи суміжний ОСР.

Між сторонами відсутній спір щодо редакції самого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та суміжним ОСР, однак сторони не дійшли згоди в частині додатку №5 до вказаного договору.

Відповідно до п. 11.2.5 Кодексу систем розподілу, умови договору(ів) про надання послуг з розподілу електричної енергії повинні бути оприлюднені на власному вебсайті ОСР.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, шо редакція додатку №5 до договору, яка запропонована відповідачем не відповідає п. 11.2.4 Кодексу систем розподілу, а тому просить визнати укладеним додаток до договору у редакції, пропонованої позивачем.

При цьому позивачем не конкретизовано які саме положення додатку не відповідають умовам п. 11.2.4 кодексу, та чому саме не відповідають.

Відповідач зазначає, що запропонована позивачем назва додатку №5 до договору не відповідає його змісту та суті, оскільки інформаційна взаємодія між операторами системи розподілу (ОСР) при зборі, формуванні та обміні погодинних даних комерційного обліку електроенергії не передбачена і не описана в даному документі.

Відповідно до додатку №1 до договору, всі точки обліку знаходяться на стороні ОСР-2 (відповідача) і автоматизована система ППКО ОСР-2 збирає з точок обліку не погодинні дані, а півгодинні та добові дані.

Позивачем не надано доводів на спростування зазначеного.

Враховуючи викладене, суд погоджується із доводами відповідача щодо некоректного найменування додатку №5 до договору.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності виключення із спірного додатку пунктів, які дублюють положення Кодексу комерційного обліку електричної енергії та Кодексу системи розподілу, оскільки включення таких положень не суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до п. 2.1.3 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, який затверджено постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311, надання послуг комерційного обліку здійснюється ППКО на конкурентних засадах за умови реєстрації ППКО та реєстрації його автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії АКО в порядку, установленому цим Кодексом.

У свою чергу, у п. 1.2 спірного додатку зазначено, що надання послуг здійснюється у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку, що відповідно суперечить положенням Кодексу комерційного обліку електричної енергії.

Відповідач вказує на наявність суттєвих помилок у тексті, які впливають на зміст додатку, а саме у п. 1.2, 1.7, 2.3-2.6, п. 3.1-3.1.2, 4.1.3 додатку №5. Крім того, не всі абревіатури зазначені вірно.

Сторонами у договорі погоджено, що по кожній точні комерційного обліку, зазначеній в додатку №1 до цього договору, сторона відповідальна за точку комерційного обліку (ВТКО) зобов`язана виконувати умови договору в якості постачальника послуг комерційного обліку (ППКО).

Позивач у свою чергу зазначає, що саме він є постачальником послуг комерційного обліку (ППКО) за точками комерційного обліку на межі балансової належності з відповідачем, відповідно до заяви на реєстрацію точки комерційного обліку від 16.11.2018.

Відповідач заперечуючи проти запропонованої позивачем редакції зазначає, що положення додатку (п. 1.10 ) містять недостовірну інформацію.

Підпунктом 38 п. 1.2.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії встановлено, що оператор зчитування даних з лічильників (ОЗД) - функція (роль), яку виконує постачальник послуг комерційного обліку електричної енергії у процесі надання послуг (виконання робіт) із забезпечення зчитування результатів вимірювань та даних про стан з лічильників, контролю якості зчитування, формування первинних даних комерційного обліку та їх передачі ОДКО.

Крім того, відповідно до п. 2.1.7 зазначеного Кодексу, функцію ОЗД виконує оператор системи, ППКО.

Таким чином, положення п. 1.10 додатку суперечать нормам Кодексу комерційного обліку електричної енергії.

Окремі пункти додатку містять абстрактні положення або неправильно сформульовані стилістично, у зв`язку із чим такі положення містять посилання на абстрактних осіб або третіх осіб, які не є сторонами договору (п. 1.4, 1.8, 2.1, 3.2, 4.1.6, 4.1.10-4.1.12,4.2.2-4.2.5 додатку).

Крім того, відповідач посилається, що певні пункти зовсім не мають відношення до інформаційного обміну та вважає за необхідне виключити їх із тексту (п. 3.1.1, 4.1.4, 4.3.2) та на пункти, в яким переплутано виконавця певних функцій (п. 4.1.5, 4.1.9, 4.2.2, 4.2.2, 4.3.1, 4.4.4).

Суд погоджується із доводами відповідача щодо того, що умови договору слід конкретизувати та викласти у редакції, яка виключить можливість неправильного трактування умов договору та не буде мати положень, які зачіпатимуть права та/або обов`язки третіх осіб, які не є стороною договору.

Окрім того, суд вважає обґрунтованим посилання відповідача, що п. 2.3-2.5, 3.1, 3.1.1, 3.1.2., 4.1.3 додатку не узгоджуються із положеннями Кодексу комерційного обліку електричної енергії, оскільки відповідно до п. 2.1.7 Кодексу, функцію ОЗД виконує оператор системи, ППКО, зокрема, виконує функцію зчитування результатів вимірювань (первинних даних комерційного обліку) та даних про стан ЗКО, контроль якості зчитування, формування первинних даних комерційного обліку та їх передача ОДКО. А відповідно до п. 9.9.4. Кодексу, якщо сформовані дані не проходять валідацію, то вони не вносяться до бази даних комерційного обліку електричної енергії та не передаються АКО. ППКО (у ролі ОДКО), що здійснює валідацію даних комерційного обліку, має негайно повідомити ППКО (у ролі ОЗД), від якого він їх отримав, про необхідність виправлення виявлених недоліків у даних комерційного обліку в найкоротші терміни. Повідомлення повинне містити інформацію щодо ТКО, дані з яких не пройшли перевірку достовірності, а також про перевірки, що не були пройдені.

Тобто, функцію формування первинних даних комерційного обліку виконують ОЗД, а ОДКО відповідно отримує дані від ОЗД; при виявленні невідповідності інформації ОЗД усуває такі недоліки.

Крім того, до процесів ОДКО не входить функція із вжиття заходів для забезпечення синхронності вимірювань у складі АСКОЕ.

Відповідно до п. 8.1.1. Кодексу, ППКО (у ролі ОЗД) повинен у межах регламентів, встановлених АКО, провести збір (або забезпечити прийом) результатів вимірювання та даних про стан з лічильників для всіх ТКО, за які він несе відповідальність, та передати їх ППКО (у ролі ОДКО).

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що питання розподілу функцій ППКО визначене договором, не може суперечити приписам законодавства, а тому суд не наділений повноваженнями наділяти сторону договору функціями, які суперечать нормативним актам.

Порядок укладання господарських договорів встановлений ст. 181 ГК України.

Відповідно до ч. 2-6 цієї статті, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі , та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Як вбачається із супровідного листа за вих. №17/2429, протокол розбіжностей було направлено 30.10.2020. Згідно вхідного штампу, зазначений протокол розбіжностей було отримано позивачем 26.11.2020. Таким чином, 20-дениий строк закінчується 16.12.2020.

Позовна заява була подана до суду 15.12.2020, однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження згоди другої сторони на передачу спору на вирішення суду.

Частина 7 зазначеної статті встановлює, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Позивач не скористався правом, передбаченим ч. 7 ст. 181 ГК України на врегулювання розбіжностей, не передав до суду неврегульованих розбіжностей у встановленому Законом порядку.

Натомість, позивачем, 15.12.2020 засобами поштового зв`язку скеровано до суду позовну заяву про визнання укладеним додатку №5 до договору у редакції позивача.

Статтею 187 ГК України визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Необхідно розрізняти спори про спонукання до укладення договору та спори, що виникають при укладенні договору.

Зміст судових рішень у таких справах передбачений ч. 9 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України: у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Визначивши предмет позову як визнання укладеним додатку до договору у редакції позивача, позивач виявив своє волевиявлення до вступу у зобов`язальні правовідносини з відповідачем на умовах запропонованої ним редакції додатку до договору та просив суд примусити відповідача до цього.

Вимога позивача зводиться до необхідності укласти такий додаток до договору у судовому порядку, оскільки пропонована відповідачем редакція не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до абз. 11 ч. 2 ст.20 ГК України, одним із способів захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів є установлення, зміна чи припинення господарських правовідносин. Визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення, як один із способів установлення господарських правовідносин, є належним способом захисту прав суб`єктів господарювання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Позивач, звернувшись до суду з вимогою про визнання укладеним додатку №5 до договору в реакції позивача, зазначив, що не погоджується із запропонованою відповідачем редакцією у протоколі розбіжностей, тобто фактично обґрунтовував позовні вимоги неможливістю врегулювання розбіжностей, наданих відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача, суміжного ОСР, не свідчать про відсутність наміру вступати у договірні відносини з позивачем, ОСР; відповідачем відповідний договір підписано із застереженнями та направлено позивачу разом з двома примірниками протоколу розбіжностей. Позивач не скористався правом, передбаченим ч. 7 ст. 181 ГК України на врегулювання розбіжностей, не передав до суду неврегульованих розбіжностей у встановленому Законом порядку та строк.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов`язання особи до укладення відповідних договорів).

Разом з тим виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5 ЦПК України) можна дійти висновку що в разі відмови постачальника електричної енергії в укладенні договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, визначених стороною.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустити доказами факт порушення відповідачем прав позивача та підстав для визнання укладеним додатку до договору у редакції позивача, у зав`язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" про визнання укладеним додатку до договору - відмовити повністю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.07.2021.

Суддя Н.І. Зеленіна