Рішення № 98041086, 01.07.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2021м. ДніпроСправа № 904/75/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.

та представників:

від позивача: Шишковський Б.Л.;

від відповідача: Сандул В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоки" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором про проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт № SERV-04-2018 від 23.04.2018 у загальному розмірі 788 207 грн. 98 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоки" (далі - відповідач) заборгованість за договором про проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт № SERV-04-2018 від 23.04.2018 у загальному розмірі 788 207 грн. 98 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 556 243 грн. 20 коп. - основний борг;

- 126 420 грн. 91 коп. - пеня;

- 67 147 грн. 85 коп. - інфляційні втрати;

- 38 396 грн. 02 коп. - 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 823 грн. 12 коп. та витрати на професійну правничу допомогу

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт №SERV-04-2018 від 23.04.2018 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг та, відповідно, наявністю боргу в загальній сумі 556 243 грн. 20 коп. (139 060,80 грн. + 417 182,40 грн. - додаткові послуги). За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 3.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.05.2018 по 14.05.2019 в сумі 126 420 грн. 91 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з 26.05.2018 по 30.12.2020 у сумі 67 147 грн. 85 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 26.05.2018 по 30.12.2020 в сумі 38 396 грн. 02 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 02.02.2021.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 4274/21 від 27.01.2021), в якій він просить суд забезпечити участь представника позивача в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення за допомогою системи EasyCon.

Ухвалою суду від 27.01.2021 у задоволення вказаного клопотання було відмовлено, у зв`язку з відсутністю технічної можливості проведення судового засідання 02.02.2021 в режимі відеоконференції, з огляду на зайнятість залів судових засідань, облаштованих відповідними технічними засобами, у Господарському суді Дніпропетровської області в призначений час.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 5572/21 від 02.02.2021), в якому останній просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- відповідач визнає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт №SERV-23-04-2018 від 23.04.2018, а також підтверджує факт підписання ним Акту наданих послуг № 506 від 06.11.2018 щодо надання консультацій та проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт у кількості 366 люд/год. за ціною 1 609 грн. 50 коп. без ПДВ, загальною вартістю 706 892 грн. 40 коп., з урахуванням ПДВ, однак не визнає наявності заборгованості та нарахувань пені, втрат від інфляції та 3% річних;

- відповідач зазначає, що умови пункту 3.1 договору повинні тлумачитись у системному поєднанні з умовами пункту 3.2 та пункту 3.3 договору та з урахуванням норм статті 530 Цивільного кодексу України, таким чином: строк (термін) виконання зобов`язання по оплаті на користь позивача передбачених договором платежів настає у встановлений пунктом 3.1 договору строк (термін), але лише за умови та тільки після надання позивачем рахунків на сплату відповідних платежів. Однак, позивач не надав до суду належних і допустимих доказів того, що він у встановлені пунктом 3.1 договору строки (терміни) надавав відповідачу рахунки на оплату платежів у розмірі 150 649 грн. 20 коп., 139 060 грн. 80 коп., які передбачені пунктом 3.1 договору, і платежу у розмірі 417 182 грн. 40 коп., який складений не зрозуміло на яких підставах;

- надані позивачем рахунки № 474 від 20.07.2018 та № 731 від 05.11.2018 не можуть слугувати належними та допустимими доказами, оскільки: рахунок № 474 від 20.07.2018 складений 20.07.2018, тобто майже на два місяці пізніше, ніж дата 25.05.2018, з якої позивач вважає простроченим платіж; крім того, обидва рахунки не підписані уповноваженою особою підприємства позивача, на них взагалі відсутній будь-який підпис, а лише проставлений відбиток печатки підприємства; позивач не надав до суду доказів надання (отримання) вказаних рахунків відповідачем, тому останній не визнає факту отримання рахунків № 474 від 20.07.2018 та № 731 від 05.11.2018, у зв`язку з чим є недоведеною обставина того, що у відповідача з 25.05.2018 виникла заборгованість за платежем у розмірі 150 649 грн. 20 коп., яка була ним сплачена 14.01.2019, а також того, що у відповідача з 13.11.2018 виникла заборгованість за платежем у розмірі 139 060 грн. 80 коп.;

- зазначені в Акті надання послуг № 506 від 06.11.2018 послуги не є додатковими послугами в розумінні пункту 2.2 договору, а є твердо узгодженими послугами, в тому числі частина з них є такими, що надані в більший строк згідно пункту 4.2 договору та підлягають оплаті за базовою вартістю, так як в Акті зазначено про надання послуг у кількості 366 люд/год за ціною 1 609 грн. 50 коп. без ПДВ. (або 1 931 грн. 40 коп. з ПДВ), що відповідає ціні послуг, зазначеній в пункті 4.1 договору, таким чином, Акт не підтверджує надання позивачем додаткових послуг, відповідно пункту 3.2 договору, оскільки в пункті 2.2 договору ціна додаткових послуг встановлена сторонами на іншому (підвищеному) рівні;

- відповідач сплатив позивачу за надані згідно договору послуги загальну суму грошових коштів у розмірі 324 475 грн. 20 коп., а саме: 1)173 826 грн. 00 коп. - 10.05.2018; 2) 150 649 грн. 20 коп. - 14.01.2019. Факт оплати вказаних платежів визнається позивачем в позовній заяві, таким чином, сума грошового зобов`язання відповідача перед позивачем за надані згідно договору послуги становить 382 417 грн. 20 коп., а не 556 243 грн. 20 коп., як зазначає позивач;

- позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача сум пені, строк позовної давності щодо стягнення якої сплив до моменту звернення із позовною заявою, якщо приймати до уваги строки виникнення грошового зобов`язання у відповідача, вказані позива чем у позовній заяві.

Від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (вх. суду № 9051/21 від 22.02.2021), в якій він зазначає про те, що на підставі статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язується подати до суду докази понесення вказаних витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі, а також просить суд стягнути з відповідача на свою користь такі витрати.

Судове засідання, призначене на 02.02.2021, не відбулось у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та перебуванням судді на лікарняному з 28.01.2021 по 22.02.2021 включно.

В подальшому, ухвалою суду від 23.02.2021 підготовче засідання було призначено в межах розумного строку на 09.03.2021.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 11476 від 05.03.2021), в якій останній просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та обґрунтовує свою позицію наступним:

- виникнення у відповідача обов`язку з оплати вартості наданих позивачем послуг не пов`язане з фактом надання позивачем рахунків на оплату;

- підпис на рахунку не є обов`язковим реквізитом, оскільки рахунок не є первинним документом, а відтак до нього не ставляться вимоги щодо обов`язкових реквізитів. Більше того, ділова практика сторін, що склалась між ними є такою, що підписи на рахунках на оплату не ставились, але при цьому відповідач здійснював оплату таких рахунків;

- відповідач відповідно до умов пункту 3.1 договору мав здійснити оплату послуг, наданих у більший строк, протягом 5 робочих днів з дня підписання Акту надання послуг №506 від 06.11.2018, який є підставою для здійснення фінального платежу. Проте, навіть якщо відповідач не погоджується з тим, що відповідач мав здійснити оплату впродовж 5 робочих днів з дня підписання Акту надання послуг № 506 від 06.11.2018 відповідно до пункту 3.1 договору, то позивач зазначає про те, що позивачем було направлено на електронну адресу відповідача рахунок № 732 від 06.11.2018. Відтак, згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач мав виконати свій обов`язок протягом 7 днів, тобто мав здійснити оплату до 13.11.2018 включно. В будь-якому випадку, оскільки відповідач не здійснив відповідної оплати у визначений термін, прострочення виконання обов`язку відповідача з оплати виникло 14.11.2018;

- відповідачем неправильно здійснено розрахунок грошового зобов`язання за договором та безпідставно враховано сплачену суму у розмірі 173 826 грн. 00 коп., як здійснення оплати за Актом надання послуг № 506 від 06.11.2018;

- відповідач у відзиві помилково вираховує з Акту надання послуг № 506 від 06.11.2018 надані послуги згідно з Актом № 298 від 27.06 2018. Цей Акт визначає суму 173 826 грн. 00 коп., що відповідає 90 людино-годинам (частина послуг, що входять в твердо узгоджену оплату). Водночас, позивач вказує на те, що Акт надання послуг № 506 від 06.11.2018 включає в себе іншу частину твердо узгоджених послуг в кількості 150 людино-годин та 216 людино-годин за послуги, надані у більший строк;

- позивачем було надано послуги у розмірі понад твердо узгоджену оплату послуг у розмірі 417 182 грн. 40 коп., що відповідає 216 людино-годинам. Відтак, загальна вартість послуг, які були надані позивачем становить: 463 536 грн. 00 коп. (твердо узгоджена оплата послуг) + 417 182 грн. 40 коп. (оплата за послуги понад твердо узгоджену оплату за послуги надані в більший строк) = 880 718 грн. 40 коп.;

- 14.01.2019 (з порушенням встановленого договором терміну) відповідачем була сплачена сума 150 649 грн. 20 коп., тому, з огляду на це, сума заборгованості за надані позивачем послуги становить: 706 892 грн. 40 коп. - 150 649 грн. 20 коп. = 556 243 грн. 20 коп. (139 060 грн. 80 коп. + 417 182 грн. 40 коп.), а не 382 417 грн. 20 коп., як зазначає відповідач;

- таким чином, твердження відповідача про дійсну суму заборгованості у розмірі 382 417 грн. 20 коп. є безпідставними, такими, що суперечать фактичним обставинам справи. До того ж, прагнення відповідача зарахувати сплачену ним частину суми в Акт № 506 є недобросовісними, враховуючи той факт, що відповідач обізнаний про Акт № 298, на підставі якого і було сплачено 173 826 грн. 00 коп., відтак дійсна сума заборгованості на даний момент становить 556 243 грн. 20 коп.

Крім того, у відповіді на відзив позивач просить суд поновити строк на подачу доказів, які долучені до відповіді на відзив та залучити останні до матеріалів справи.

У підготовче засідання 09.03.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

Судом було відзначено, що станом на 09.03.2021 не закінчився строк для надання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.

Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 09.03.2021 протокольно було оголошено перерву до 06.04.2021.

Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 12026/21 від 10.03.2021), в якій він просить суд продовжити встановлений судом строк для подачі заперечень на відповідь на відзив.

Від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналу письмового доказу (вх. суду № 17030/21 від 05.04.2021), в якому останній просить суд витребувати у позивача на підставі частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України оригінал письмового доказу - акта наданих послуг № 298 від 27.06.2021.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду 17031/21 від 05.04.2021), в якому він просить суд залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" без розгляду, посилаючись на таке:

- позовну заяву від імені ТОВ "Бюлер Сервіс" підписано ОСОБА_1 , на підтвердження повноважень якого до позовної заяви додано оригінал довіреності, виданої ТОВ "Бюлер Сервіс" 07.12.2020. На підтвердження наявності у ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю до позовної заяви додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 001101, виданого Радою адвокатів міста Києва 21.12.2020, таким чином, на момент видачі ТОВ ТОВ "Бюлер Сервіс" довіреності на представника ОСОБА_1 (07.12.2020.) він не мав статусу адвоката, оскільки свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю йому видано пізніше на два тижні від дати, коли ТОВ "Бюлер Сервіс" була видана довіреність;

- у довіреності ТОВ "Бюлер Сервіс" від 07.12.2020 прямо зазначається, що ОСОБА_1 уповноважується як представник за довіреністю (не як адвокат), даний висновок підтверджується також і тим, що інші особи, які зазначені в довіреності, уповноважені ТОВ "Бюлер Сервіс" саме як адвокати;

- довіреність ТОВ "Бюлер Сервіс" від 07.12.2020 не підтверджує та не може підтверджувати повноваження Шишковського Б.Л., як адвоката, в тому числі на підписання позовної заяви, оскільки вона видана ТОВ "Бюлер Сервіс" до набуття ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю (до отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю);

- відповідач зазначає, що у даному випадку існують встановлені статтею 226 Господарського процесуального кодексу України підстави для постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви ТОВ "Бюлер Сервіс" без розгляду, оскільки її підписав Шишковський Б.Л., який не надав належно оформлених документів на підтвердження своїх повноважень відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України (довіреність, що підтверджує повноваження адвоката, або ордер, виданий відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"), а тому вказана особа на момент подання позову не мала процесуальної дієздатності щодо звернення до суду із цим позовом.

У підготовче засідання 06.04.2021 з`явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання не з`явився, причини нез`явлення суду не повідомив, при цьому про день, час та місце підготовчого засідання позивач був повідомлений належним чином, оскільки приймав участь у підготовчому засідання, яке відбулось 09.03.2021, в режимі відеоконференції.

З метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, ухвалою суду від 06.04.2021 підготовче засідання було відкладено на 27.04.2021.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №20440/21 від 22.04.2021), в якому він просив суд забезпечити участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.04.2021 вказане клопотання було задоволено судом.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №21144/21 від 27.04.2021), в якому він просив суд залишити без розгляду клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та накласти штраф на ТОВ "Потоки" за зловживання процесуальними правами, обґрунтовуючи свою позицію наступним:

- ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідач отримав 18.02.2021, у подальшому, 02.02.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, тобто, з момету отримання ухвали про відкриття провадження відповідач жодним чином не заперечував проти того, що позовна заява підписана неуповноваженою на це особою та подав заяву по суті спору;

- у підготовчому засіданні 09.03.2021 та до цього жодних заяв, клопотань та заперечень щодо залишення позову без розгляду від відповідача не надходило;

- клопотання відповідача обґрунтовується дефектом довіреності на уповноваженого представника від 07.12.2020, доданої до позовної заяви, та відповідно позицією відповідача про те, що її підписано особою, яка не мала права її підписувати, проте відповідачем не наведено жодних доводів і пояснень та не надано будь-яких доказів неможливості заявити відповідне клопотання раніше, після отримання ним ухвали про відкриття провадження у справі, що свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.

Також, до вказаного вище клопотання позивачем додані заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, в яких він просить суд відмовити у задоволенні вказаного клопотання відповідача з огляду на таке:

- на момент звернення з позовною заявою до суду Шишковський Богдан Леонідович мав право на здійснення адвокатської діяльності, його повноваження підтверджені довіреністю, що є належним документом про повноваження адвоката як представника;

- оскільки на дату подання позовної заяви (30.12.2020) ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та мав статус адвоката і довіреність від 07.12.2020 уповноважувала ОСОБА_1 на готування, підписання, оформлення та подання позовних заяв, правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України відсутні;

- підхід відповідача щодо підписання позовної заяви особою, яка не мала права її підписувати, має ознаки надмірного формалізму, що суперечить чинному законодавству, так як задоволення клопотання може призвести до неправильного застосування норм права та невиконання завдань господарського судочинства а також, обмеження права позивача на доступ до правосуддя з огляду на доводи відповідача, викладені у клопотанні, що буде мати ознаки надмірного формалізму та занадто суворого тлумачення процесуальної норми;

- позивач вказує на те, що ОСОБА_1 діяв в межах наданих йому повноважень.

У підготовче засідання 27.04.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні виникла необхідність надання сторонам часу для ознайомлення та висловлення своєї правової позиції з приводу заявлених напередодні підготовчого засідання клопотання, а також долучення до матеріалів справи оригіналів доказів (акту № 298 від 27.06.2018).

Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 27.04.2021 протокольно було оголошено перерву до 19.05.2021.

Від позивача надійшло клопотання (вх. суду № 24212/21 від 18.05.2021), в якому він просив суд залучити до матеріалів справи наступні докази: оригінал акту надання послуг №298 від 27.06.2018, письмові пояснення генерального директора ТОВ "Бюлер Сервіс" від 26.04.2021 та оригінал довіреності на уповноваженого представника від 21.12.2020.

У підготовче засідання 19.05.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні виникла необхідність надання сторонам часу для ознайомлення з долученими до матеріалів справи оригіналами доказів.

Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 19.05.2021 протокольно було оголошено перерву до 27.05.2021.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 24814/21 від 19.05.2021), в якій він просить суд забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 20.05.2021 вказане клопотання було задоволено судом.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 26356/21 від 27.05.2021), в якому він просив суд залучити до матеріалів справи наступні докази: копію акту № 335 від 27.06.2018, копію договору № SERV-12-12-2017 про проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт від 12.12.2017, копії довіреностей, копії листів та копію податкової накладної № 13 від 27.06.2018.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. суду 26357/21 від 27.05.2021), в яких він просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити та посилається на таке:

- відповідач вважає, що наведені представником позивача обставини пропуску строку для подання відповіді на відзив не можуть вважатися поважними причинами, а тому пропущений строк для подання відповіді на відзив не підлягають задоволенню;

- відповідач заперечує проти задоволення клопотань позивача щодо пропущеного строку для подання додаткових доказів та приєднання останніх до матеріалів справи, оскільки такі дії суперечать статті 80 Господарського процесуального кодексу України та не повинні прийматися до розгляду судом;

- відповідач вважає, що Акт № 298 від 27.06.2018, якщо він навіть був підписаний з боку ТОВ "Потоки", не передбачений умовами укладеного між сторонами договору про проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт №SERV-23-04-2018 від 23.04.2018 та не може вважатись документом, що породжує у відповідача зобов`язання з його оплати окремо від умов договору;

- пунктом 3.1 договору визначено, що акт виконаних робіт підписується після проведення пусконалагоджувальних робіт обладнання обома сторонами, тобто договором передбачено складання сторонами лише одного акту виконаних робіт, який складається після проведення пусконалагоджувальних робіт обладнання обома сторонами. Таким актом є Акт наданих послуг № 506 від 06.11.2018. Складення Акту наданих послуг № 298 від 27.06.2018 не передбачено умовами договору;

- сторонами не укладалась додаткова угода до договору про перегляд його загальної вартості на підставі реально відпрацьованого часу;

- позивачем нарахована пеня всупереч нормам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України за строк, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути викопано, крім того, річний строк позовної давності щодо стягнення нені, розрахованої відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, сплив до моменту звернення позивачем із позовною заявою, якщо приймати до уваги строки виникнення грошового зобов`язання у відповідача, вказані позивачем у позовній заяві;

- відповідач просить суд, у разі визнання його доводів щодо спростування заявлених до стягнення позовних вимог необґрунтованими, зменшити заявлені позивачем суми 3% річних та інфляційних нарахувань у зв`язку з наступними обставинами та правовими нормами:

- відповідач посилається на положення статті 233 Господарського кодексу України;

- позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні нарахування у загальній сумі 105 543 грн. 87 коп., що становить майже 20% від суми основної заборгованості, якщо брати до уваги суму заборгованості, зазначену позивачем;

- позивач сплатив відповідачу за надані згідно з договором грошові кошти в сумі 324 475 грн. 20 коп., що становить 70% від узгодженої в пункті 2.1 договору вартості послуг, тобто ступінь виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором є значним;

- фінансове становище (майновий стан) відповідача є досить складним, оскільки 28.10.2019 на території олійно-екстракційного заводу відповідача сталася пожежа, яка була широко висвітлена в засобах масової інформації, внаслідок якої в значній мірі було пошкоджене нерухоме майно і обладнання заводу та оцінена вартість збитків, спричинених вказаною подією, яка склала 38 804 610 грн. 00 коп. без урахування ПДВ, на відновлювальні роботи відповідачем фактично було витрачено навіть більшу суму із коштів підприємства;

- порушення відповідачем зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

У підготовче засідання 27.05.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 27.05.2021 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті; у зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, суд вважав за можливе закрити підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, ухвалою суду від 21.04.2021 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 01.07.2021.

У судове засідання 01.07.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 01.07.2021 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та всіх інших заявах по суті справи та поясненнях. Також представником позивача було зазначено, що докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів з дня прийняття рішення суду.

У судовому засіданні 01.07.2021 представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 01.07.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати; наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 23.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Потоки" (далі - замовник, відповідач) було укладено договір про проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт № SERV-04-2018 (далі - договір, а.с. 20-25 в томі 1), відповідно до умов пункту 1.1. якого предметом договору є послуги (далі - послуги) з надання консультацій та проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт для встановлення обладнання, поставленого компанією Buhler відповідно до договору поставки № GL-11-05-2017 від 11.05.2017 обладнання за адресою: місто Дніпро, вулиця Байкальська, 9, Україна (далі - місце монтажу).

У пункті 17.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності в момент підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 2.1. договору вартість наданих виконавцем послуг згідно з пунктом 1.3. становить: 386 280 грн. 00 коп. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 77 256 грн. 00 коп. Всього з ПДВ: 463 536 грн. 00 коп. (далі - твердо узгоджена оплата послуг). За основу вказаної твердо узгодженої оплати послуг взяті людино-години відповідно до пункту 4.1., а також урочний час відповідно до пункту 8.1. договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що якщо виконавець надає додаткові послуги, позначені у пунктах 1.1.-1.3. договору, понад узгоджену кількість людино-годин (пункт 4.1. договору), то вони будуть сплачені додатково замовником на підставі наступних погодинних ставок (далі - оплата послуг за витратами часу):

- понаднормова робота: грн./людино-годину (з понеділка по суботу): 2 011 грн. 90 коп. без ПДВ, та ПДВ 20% - 402 грн. 38 коп. Всього з ПДВ: 2 414 грн. 28 коп.;

- робота по неділях і святкових днях грн./людино-годину: 2 011 грн. 90 коп. без ПДВ та ПДВ 20% - 402 грн. 38 коп. Всього з ПДВ: 2 414 грн. 28 грн.;

- робота по неділях і святкових днях грн./людино-годину: 2 011 грн. 90 коп. без ПДВ та ПДВ 20% - 402 грн. 38 коп. Всього з ПДВ: 2 141 грн. 28 коп.;

- робота в нічну зміну (22:00-6:00)/людино-годину: 2 414 грн. 25 коп. без ПДВ та ПДВ 20% - 482 грн. 85 коп. Всього з ПДВ: 2 897 грн. 10 коп.

За умовами пункту 2.3. договору у вартість наданих виконавцем послуг входить:

- проживання в готелі протягом усього часу перебування контролера на території замовника;

- триразове харчування (сніданок, обід, вечеря);

- трансфер з готелю на робочий майданчик і назад протягом усього часу перебування контролера.

Відповідно до умов пункту 1.2. договору монтаж здійснюється замовником, який за власний рахунок надає зазначені в пункті 5.1. послуги, обладнання і монтажників для проведення монтажних робіт.

Відповідно до пункту 4.1. договору виконавець надає послуги з проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт згідно з пунктами 1.1.-.1.3. протягом 6-ти тижнів. Робочий час становить 40 годин в неділю з понеділка по п`ятницю. Вартість однієї людино/години становить 1 931 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 20%.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги з надання консультацій та проведення авторського нагляду під час монтажних і пусконалагоджувальних робіт на загальну суму 880 718 грн. 40 коп., що підтверджується складеними позивачем та відповідачем:

- Актом надання послуг № 298 від 27.06.2018 на суму 173 826 грн. 00 коп. (а.с.10 в томі 2);

- Актом надання послуг № 506 від 06.11.2018 на суму 706 892 грн. 40 коп. (а.с.26 в томі 1).

Вказані Акти надання послуг підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень, в актах зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Подані позивачем Акти № 298 від 27.06.2018 та № 506 від 06.11.2018 скріплені підписами та печатками обох сторін.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання замовником акту наданих послуг (виконаних робіт), який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги (виконані роботи).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття послуг за зазначеними актами відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

При цьому, судом розцінюються критично посилання відповідача на те, що за спірним договором було надано послуг на загальну суму 706 892 грн. 40 коп. (що повністю відображені в Акті надання послуг № 506 від 06.11.2018 на суму 706 892 грн. 40 коп.), а сума та послуги за актом № 298 від 27.06.2018 (173 826 грн. 00 коп.) є складовою послуг, що було відображено сторонами в акті № 506 від 06.11.2018 на суму 706 892 грн. 40 коп., оскільки, як було вказано вище, акти надання послуг № 298 від 27.06.2018 та № 506 від 06.11.2018 є первинними обліковими документами, кожен з яких фіксує факт здійснення господарської операції, відображеної у ньому.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цієї послуги.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, умови оплати були погоджені сторонами у розділі 3 договору, а саме:

- оплата в рамках договору здійснюється замовником наступним чином: передплата: 173 826 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ від договірної вартості послуг здійснюється до 11.05.2018; передплата: 150 649 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ від договірної вартості послуг здійснюється як передплата до 25.05.2018; оплата: 139 060 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ від договірної вартості послуг здійснюється протягом 5 робочих днів після підписання Акту виконаних робіт (після проведення пусконалагоджувальних робіт обладнання) обома сторонами. Якщо одна із сторін не підписує Акт виконаних робіт протягом 5-ти робочих днів з дати відправки його по електронній пошті, то в такому випадку Акт виконаних робіт вважається автоматично підтвердженим обома сторонами та підставою для здійснення фінального платежу (пункт 3.1. договору);

- виконавець виставляє рахунок на сплату твердо узгоджених послуг (пункт 2.1. договору) та, при необхідності, додаткових послуг за витратами часу (пункт 2.2.), а замовник сплачує рахунок виконавця (пункт 3.2. договору);

- зазначена у пункті 3.1. договору оплата перераховується на вказаний у пункті 18 рахунок після надання виконавцем рахунку на сплату (пункт 3.3. договору).

В той же час, суд не досліджує питання фактичного отримання рахунків на оплату на загальну суму 880 718 грн. 40 коп., оскільки:

- за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі про проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт № SERV-04-2018 від 23.04.2018 та Актах надання послуг № 298 від 27.06.2018 на суму 173 826 грн. 00 коп. та № 506 від 06.11.2018 на суму 706 892 грн. 40 коп.;

- ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов`язку з оплати поставленого товару.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі № 922/1831/15 від 09.07.2020, у справі № 908/771/19 від 18.02.2020, у справі № 910/1558/19 від 13.02.2020, у справі ; 910/14282/18 від 17.07.2019, у справі № 918/537/18 від 02.07.2019, у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018, у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, у справі №910/22589/17 від 05.09.2018, у справі № 905/915/17 від 13.07.2018.

Враховуючи вказане, судом відхиляються заперечення відповідача в частині ненастання строку оплати на заявлену до стягнення суму основного боргу в розмірі 556 243 грн. 20 коп., у зв`язку з недоведенням позивачем факту отримання рахунків на оплату за надані в рамках договору послуги.

Як зазначає позивач, ним взяті на себе зобов`язання щодо надання обумовлених договором послуг виконані у повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості та обсягу наданих послуг відповідач з моменту їх надання і до теперішнього часу не висловлював. Однак, відповідач вартість наданих у 2018 році послуг з надання консультацій та проведення авторського нагляду під час монтажних і пусконалагоджувальних робіт на загальну суму 880 718 грн. 40 коп. у повному обсязі не оплатив, що і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 3.1. договору порядок розрахунків за надані послуги, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем за Актами надання послуг №298 від 27.06.2018 на суму 173 826 грн. 00 коп. та № 506 від 06.11.2018 на суму 706 892 грн. 40 коп., а всього на суму 880 718 грн. 40 коп., суд встановив, що:

- строк виконання зобов`язання з часткової оплати наданих послуг в сумі 173 826 грн. 00 коп. настав 11.05.2018; в цій частині відповідачем здійснено оплату в сумі 173 826 грн. 00 коп., що визнається обома сторонами, без прострочення;

- строк виконання зобов`язання з часткової оплати наданих послуг в сумі 150 649 грн. 20 коп. настав 25.05.2018; в цій частині відповідачем здійснено оплату в сумі 150 649 грн. 20 коп. із простроченням - 14.01.2019, що вбачається з банківської виписки від 14.01.2019 (а.с.28-29 у томі 1);

- строк виконання зобов`язання з часткової оплати наданих послуг в сумі 139 060 грн. 80 коп. настав 13.11.2018 (5 робочих днів після підписання Акту надання послуг № 506 від 06.11.2018); вказане зобов`язання відповідачем не виконано.

Отже, відповідач свої зобов`язання за договором щодо своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги не виконав, оплату наданих послуг в установлені в договорі строки у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 139 060 грн. 80 коп.

Щодо заявленого до стягнення з відповідача основного боргу в сумі 417 182 грн. 20 коп. суд зазначає таке.

Як вбачається з наявних у справі доказів, вартість наданих за спірним договором послуг складає загальну суму 880 718 грн. 40 коп., з яких:

1) 173 826 грн. 00 коп. - вартість послуг, наданих відповідно до Акту № 298 від 27.06.2018; строк оплати було погоджено сторонами в пункті 3.1. договору, а саме: до 11.05.2018 (вказана частина послуг є оплаченою відповідачем);

2) 150 649 грн. 20 коп. - частина вартості послуг, наданих відповідно до Акту № 506 від 06.11.2018; строк оплати вказаної частини було погоджена сторонами в пункті 3.1. договору, а саме: до 25.05.2018 (вказана частина послуг є оплаченою відповідачем із простроченням);

3) 139 060 грн. 80 коп. - частина вартості послуг, наданих відповідно до Акту № 506 від 06.11.2018; строк оплати вказаної частини було погоджена сторонами в пункті 3.1. договору, а саме: протягом 5 робочих днів після підписання Акту виконаних робіт (після проведення пусконалагоджувальних робіт обладнання) обома сторонами (вказана частина послуг не оплачена відповідачем та заявлена до стягнення у даній справі);

4) 417 182 грн. 40 коп. - частина вартості послуг, наданих відповідно до Акту № 506 від 06.11.2018 (вказана частина послуг не оплачена відповідачем та заявлена до стягнення у даній справі).

При цьому, здійснивши аналіз наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що:

- сторонами була визначена твердо узгоджена вартість послуг, які були надані за актом № 298 від 27.06.2018 та за актом № 506 від 06.11.2018 - 463 536 грн. 00 коп. (173 826,00 + 150 649,20 + 139 060,80), порядок та строки оплати якої були чітко визначені сторонами в пункті 3.1. договору;

- також, позивачем були надані додаткові послуги на суму 417 182 грн. 40 коп., що передбачено умовами пункту 2.2. договору, вартість яких була включена до Акту надання послуг № 506 від 06.11.2018 на суму 706 892 грн. 40 коп., порядок оплати яких не було погоджено сторонами в умовах договору;

- отже загальна вартість наданих позивачем за договором послуг складає суму 880 718 грн. 40 коп., яка складається з твердо узгодженої вартості послуг - 463 536 грн. 00 коп. та додаткових послуг - 417 182 грн. 40 коп.

При цьому, як було вказано вище, порядок та строки оплати додаткових послуг на суму 417 182 грн. 40 коп., що були прийняті відповідачем за Актом надання послуг № 506 від 06.11.2018 на загальну суму 706 892 грн. 40 коп., не були визначені сторонами в договорі про проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт №SERV-04-2018 від 23.04.2018; доказів узгодження строку оплати вказаних послуг на суму 417 182 грн. 40 коп. матеріали справи не містять.

При цьому, судом розцінюється критично посилання позивача на те, що додаткові послуги на суму 417 182 грн. 40 коп. підлягають оплаті протягом 5 робочих днів після підписання Акту виконаних робіт (після проведення пусконалагоджувальних робіт обладнання) обома сторонами, оскільки такий порядок оплати сторони узгодили лише щодо оплати 139 060 грн. 80 коп.

Оскільки доказів досягнення згоди між сторонами щодо строку оплати додаткових послуг на суму 417 182 грн. 40 коп. матеріали справи не містять, у даному випадку слід застосовувати норми частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено слідуюче: якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Посилання позивача на відповідь від 16.06.2020 на лист № 182 від 25.05.2020 (а.с.34-36), в якій позивач зазначав про наявність заборгованості, зокрема за спірним договором в сумі 556 243 грн. 20 коп., суд розцінює критично, оскільки належних доказів вручення чи направлення вказаного листа відповідачу матеріали справи не містять; факт отримання вказаного листа у судовому засідання 01.07.2021 представник відповідача заперечував.

Отже, суд приходить до висновку, що доказів пред`явлення позивачем вимоги щодо сплати відповідачем вартості наданих за Актом № 506 від 06.11.2018 додаткових послуг на суму 417 182 грн. 40 коп. матеріали справи не містять, отже строк оплати на суму 417 182 грн. 40 коп. станом на момент вирішення спору не настав.

Враховуючи вказане, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 417 182 грн. 40 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлену судом обставину відсутності станом на момент вирішення спору заборгованості в сумі 417 182 грн. 40 коп., суд відмовляє у задоволенні вимог щодо стягнення пені в сумі 74 669 грн. 93 коп., інфляційних втрат в сумі 44 505 грн. 51 коп. та 3% річних в сумі 26 642 грн. 53 коп., нарахованих позивачем на вказану суму (417 182 грн. 40 коп.) (похідних від цієї суми вимог).

В той же час, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження оплати наданих позивачем у 2018 році послуг на суму 139 060 грн. 80 коп. (строк оплати яких настав 13.11.2018) відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності вказаного боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Слід також відзначити, що відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги виконання позивачем своїх обов`язків щодо надання послуг з надання консультацій та проведення авторського нагляду під час монтажних і пусконалагоджувальних робіт, а також встановлене судом порушення строків оплати вказаних послуг в цій частині з боку відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 139 060 грн. 80 коп. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 139 060 грн. 80 коп. коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 3.4. договору сторони визначили, що при недотриманні узгоджених термінів оплати згідно договору, замовник на вимогу виконавця сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплачених послуг за кожен день прострочення.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 3.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.05.2018 по 14.05.2019 в сумі 126 420 грн. 91 коп.

При цьому, як було вказано вище в частині нарахування пені на суму 417 182 грн. 40 коп. (пеня у розмірі 74 669 грн. 93 коп.) такі дії позивача були визнані неправомірними та у задоволенні вказаних вимог судом було відмовлено.

В іншій частині господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с. 33), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунки проведені також вірно, а саме:

- за прострочення сплати 150 649 грн. 20 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 26.05.2018 по 13.02.2019 на в цей період складає 26 861 грн. 00 коп.;

- за прострочення сплати 139 060 грн. 80 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 14.11.2018 по 14.05.2019 на в цей період складає 24 889 грн. 98 коп.

В той же час, в процесі розгляду справи судом відповідачем було заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені, з приводу чого суд зазначає таке.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: має юридичний склад; означає сплив строку; має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Закон не наводить переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, і покладає розв`язання цього питання безпосередньо на юрисдикційний орган - суд, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих сторонами доказів. Водночас питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Отже, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії позовної давності.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Загальна позовна давність встановлюється статтею 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як було вказано вище, за прострочення сплати 150 649 грн. 20 коп. пеня підлягає нарахуванню в період з 26.05.2018 по 13.02.2019 на в цей період складає 26 861 грн. 00 коп.; строк позовної давності за вказаною вимогою сплив 13.02.2020 (до початку карантину).

Враховуючи вказане, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 26 861 грн. 00 коп.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 24 889 грн. 98 коп., нарахованої за прострочення сплати 139 060 грн. 80 коп. в період з 14.11.2018 по 14.05.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 нього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

З огляду на той факт, що зазначений вище Закон України набув чинності 02.04.2020, а дія встановленого на території України карантину ще продовжується, відповідно на дату подання позивачем позову до суду (30.12.2020) строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені в сумі 24 889 грн. 98 коп., нарахованої за прострочення сплати 139 060 грн. 80 коп. в період з 14.11.2018 по 30.12.2020, ще не сплинув.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 24 889 грн. 98 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з 26.05.2018 по 30.12.2020 у сумі 67 147 грн. 85 коп. (7 807 грн. 17 коп. + 14 835 грн. 17 коп. + 44 505 грн. 51 коп.).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.32), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості в частині сум 150 649 грн. 20 коп. та 139 060 грн. 80 коп. та період нарахування інфляційних втрат, але арифметично розрахунок проведено невірно.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

При цьому, здійснюючи власний розрахунок інфляційних втрат, суд враховані правові позиції, викладені у постановах Верховного суду щодо вказаного питання, а саме:

- Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначив, що у кредитора згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення;

- згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/600/18, викладеною у постанові від 05.07.2019, нарахування інфляційних втрат за наступний період має здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання;

- зазначена позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/306/18 від 30.07.2019, а також у постановах Верховного Суду у справах № 905/306/18, № 908/1928/18, № 904/4565/18, №904/4083/18, № 904/10242/17, № 913/63/18.

Отже, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат в частині сум 150 649 грн. 20 коп. та 139 060 грн. 80 коп. у відповідності до правових позицій вказаних вище постанов Верховного Суду, господарський суд встановив, що у вказаних періодах інфляційні втрати становлять більший розмір, ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем (7 807 грн. 17 коп. та 14 835 грн. 17 коп., відповідно).

При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаних вище періодах інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 22 642 грн. 34 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 26.05.2018 по 30.12.2020 в сумі 38 396 грн. 02 коп. (2 872 грн. 65 коп. + 8 880 грн. 84 коп. + 26 642 грн. 53 коп.).

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем в частині сум 150 649 грн. 20 коп. та 139 060 грн. 80 коп. (а.с. 32), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення, але арифметично розрахунок проведено не вірно.

Отже, розрахунок 3% річних в частині сум 150 649 грн. 20 коп. та 139 060 грн. 80 коп., долучений позивачем до позовної заяви, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних в частині сум 150 649 грн. 20 коп. та 139 060 грн. 80 коп. господарський суд встановив, що у вказаних періодах 3% річних становлять більший розмір, ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем (2 872 грн. 65 коп. та 8 880 грн. 84 коп., відповідно).

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаних вище періодах 3% річних, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 11 753 грн. 49 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з відсутністю статусу адвоката у особи, яка підписала позовну заяву, станом на момент видачі довіреності, судом відхиляється, з огляду на те, що станом на момент підписання позовної заяви, вказана особа мала відповідний статус. Більше того, в аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

Виходячи з принципів розумності та справедливості і не допускаючи проявів надмірного формалізму, оцінивши всі вказані обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 975 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоки" про стягнення заборгованості за договором про проведення авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт № SERV-04-2018 від 23.04.2018 у загальному розмірі 788 207 грн. 98 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоки" (49074, м. Дніпро, вулиця Байкальська, будинок 9; ідентифікаційний код 40832205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлер Сервіс" (02098, м. Київ, вулиця Шумського Юрія, будинок 1А; ідентифікаційний код 38013718) 139 060 грн. 80 коп. основного боргу, 24 889 грн. 98 коп. пені, 22 642 грн. 34 коп. - інфляційних втрат, 11 753 грн. 49 коп. - 3% річних та 2 975 грн. 20 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.07.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко