Рішення № 98040914, 22.06.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2021 р. Cправа № 902/180/21

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна Мануфактура" (пров. Р. Лужевського, буд. 14, м. Київ, 03039)

до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, Вінницька обл., 21021)

про стягнення 13 749,66 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: Мандер М.О.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справ за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна Мануфактура" до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 274 677,80 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 902/180/21 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 03.03.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/180/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 29.03.2021 р.

Ухвалою суду від 29.03.2021 р. підготовче засідання у справі відкладено на 21.04.2021 р.

21.04.2021 р. від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № канц. 01-34/2689/21 від 21.04.2021 р.), в якій останній зазначає, що враховуючи, що відповідачем станом на 29.03.2021 р. заборгованість в розмірі 274 677,80 грн не погашена, позивач вважає за необхідне збільшити позовні вимоги на підставі ч.2 ст. 46 ГПК України щодо стягнення 3 % річних та інфляційних збитків, з врахуванням викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 274 677,80 грн, 3 % річних в розмірі 2618,84 грн, інфляційні збитки в розмірі 11 130,82 грн.

21.04.2021 р. від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № канц. 01-34/3691/21 від 21.04.2021 р.), в якій останній зазначає, що враховуючи, що відповідачем станом на 21.04.2021 р. заборгованість в розмірі 274 677,80 грн сплачена частково в розмірі 60 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 18 від 14.04.2021 р., № 45 від 20.04.2021 р. , позивач вважає за необхідне зменшити позовні вимоги на підставі ч.2 ст. 46 ГПК України, з врахуванням викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 214 677,80 грн, 3 % річних в розмірі 2618,84 грн, інфляційні збитки в розмірі 11 130,82 грн. Окрім того просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 4 327,00 грн та витрати на правничу допомогу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд дослідивши дані заяви дійшов висновку, що останні подані відповідно до вимог чинного законодавства, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 21.04.2021 р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 24.05.2021 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 24.05.2021 р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити судовий розгляд справи по суті на 22.06.2021 р. про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при цьому від останнього 22.06.2021 р. надійшла заява (вх. № канц. 01-34/5685/21 від 22.06.2021 р.) про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас суд зауважує, що 24.05.2021 р. від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № канц. 01-34/4633/21 від 24.05.2021 р.), в якій останній вказує, що відповідачем станом на 18.05.2021 р. заборгованість погашена повністю на суму 274 677,76 грн, тому позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 2 618,84 грн та збитків в розмірі 11 130,82 грн, окрім того просить суд повернути з державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 120,17 грн. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд дослідивши дану заяву дійшов висновку, що остання подана відповідно до вимог чинного законодавства, а тому є така, що підлягає задоволенню.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви судом було винесено ухвалу про повернення судового збору, як долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 21.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛОВНА МАНУФАКТУРА», далі - Позивач, Постачальник, та Комунальним підприємством Вінницькоїміської ради «Вінницяміськтеплоенерго», далі - Відповідач, Покупець, було укладено договір поставки товару № 692-19/33, далі - Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується на умовах, визначених Договором, поставити і передати у власність Покупцю Товар, зазначений в специфікці-ях, що додається/-ються до Договору і є його невід`ємною/-ними частиною/-ами, а Покупець зобов`язується на умовах, визначених Договором, прийняти і оплатити Товар. Найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та будь-які інші характеристики Товару визначаються на підставі специфікації , яка/-і додається/ються до Договору (Додаток № 1).

Згідно п. 1.2. Предметом закупівлі є: код ЛК 021:2015 18130000-9 Спеціальний робочий одяг (Спецодяг та засоби індивідуального захисту).

Відповідно до п. 2.1. Загальна вартість даного Договору становить 549 355,56 гри. (п`ятсот сорок дев`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять грн. 56 коп.) в т.ч. ПДВ 91 559,26 грн.

Згідно п. 2.5 Договору розрахунок за Товар здійснюється за умови 50% передоплати від вартості товару зазначеного в Заявці. Кінцевий розрахунок за Товар здійснюється Покупцем протягом року після отримання Товару на складі Покупця на підставі акту приймання-передачі (видаткової-накладної), підписаних сторонами. Господарський суд Вінницької області.

Так, як стверджується матеріалами справи, у відповідності до умов Договору про закупівлю (поставку) товарів № 692-19/33 від 21.05.2019 р. та видаткових накладних поставлено Відповідачу Товару, що є предметом Договору про закупівлю (поставку) товару на загальну суму на суму 549 355 грн. 56 коп. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, а саме: № 71 від 21.06.2019 року на загальну суму 16800 грн.00 коп., № 81 від 05.07.2019 року на загальну суму 11 095 грн.44 коп., № 87 від 16.07.2019 року на загальну суму 36480 грн. 00 коп., № 88 від 17.07.2019 року на загальну суму 40800 грн. 00 коп., № 89 від 19.07.2019 року на загальну суму 32640 грн. 00 коп., № 91 від 26.07.2019 року на загальну суму 49 440 грн. 00 коп., № 97 від 01.08.2019 року на загальну суму 14158грн. 58 коп., № 130 від 30.08.2019 року на загальну суму 37920 грн. 00 коп., № 138 від 13.09.2019 року на загальну суму 61 440 грн. 00 коп., № 165 від 04.10.2019 року на загальну суму 8700 грн. 00 коп., № 179 від 23.10.2019 року на загальну суму 30 600 грн.00 коп., № 180 від 28.10.2019 року на загальну суму 30000 грн. 00 коп., № 194 від 06.11 2019 року на загальну суму 57 600 грн. 00 коп., № 200 від 18.11.2019 року на загальну суму 53 803 грн. 48 коп., № 209 від 26.11.2019 року на загальну суму 44 640 грн. 06 коп. № 226 від 16.12.2019 року на загальну суму 23 229 грн. 00 коп.

При цьому судом встановлено, що Покупець, всупереч досягнутим договірним домовленостям, порушив умови Договору, внаслідок чого в останнього станом на день подання позову до суду існувала заборгованість в розмірі 274 677,80 грн.

Так згідно умов Договору, а саме п. 2.5. відповідач сплатив 50% передоплати від вартості товару зазначеного в Заявці в сумі 274 677 грн. 00 коп. та не перерахував грошові кошти в розмірі 50% від вартості поставленого йому Товару протягом року після отримання, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 2746 77,80 грн.

Відтак, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати отриманого товару в строк передбачений Договором, Позивач звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості та нарахованих штрафних санкцій.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Водночас суд зауважує, що 24.05.2021 р. від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № канц. 01-34/4633/21 від 24.05.2021 р.), в якій останній вказує, що відповідачем станом на 18.05.2021 р. заборгованість погашена повністю на суму 274 677,76 грн, тому позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 2 618,84 грн та збитків в розмірі 11 130,82 грн, окрім того просить суд повернути з державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 120,17 грн.

Як визначено в п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ст.162. 163 5 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до приписів п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України прийнята судом до розгляду, а отже відповідно до ст. 163 ГПК України має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

З врахуванням викладеного предметом розгляду справи є вимога позивача, про стягнення з відповідача 3 % в розмірі 2 618,84 грн річних, інфляційних втрат в розмірі 11 130,82 грн, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді відсотків річних та відсотків за користування товарним кредитом виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок 3 % річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок, тому позов в цій частині підлягає задоволенню, а саме до стягнення підлягає 3 % річних в розмірі 2 618,84 грн, інфляційних втрат 11 130,82 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Щодо заявлених позивачем вимог в прохальній частині позову про стягнення витрат на правничу допоигу, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Натомість, Позивачем не надано суду доказів на підтвердження понесення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи (рахунків, платіжних документів про їх оплату, тощо).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, Вінницька обл., 21021, код ЄДРПОУ 33126849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна Мануфактура" (пров. Р. Лужевського, буд. 14, м. Київ, 03039, код ЄДРПОУ 42293604) 2 618,84 грн 3 % річних, 11 130,82 грн інфляційних втрат та 206,83 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачу-office@vmte.vn.ua.

Повне рішення складено 02 липня 2021 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пров. Р. Лужевського, буд. 14, м. Київ, 03039)

3 - відповідачу (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, Вінницька обл., 21021)