Рішення № 98039413, 02.07.2021, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Кремінна

02 липня 2021 року Справа № 414/1347/21 Провадження № 2/414/374/2021

Кремінський районний суд Луганської області у складі

головуючого судді Акулова Є.М.,

за участі секретаря судового засідання Дегтяренко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Кремінської міської ради Луганської області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з вказаним позовом, в якому вказує, що є власником житлового будинку з мансардою з будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За зазначеною адресою зареєстровані відповідачі: її зять – ОСОБА_2 , донька – ОСОБА_3 та онук – ОСОБА_4 , які у вищевказаному будинку не проживає з 2011 року, натепер, на постійній основі вони мешкають в Росії. Добровільно зніматися з реєстрації відповідачі не бажають, а тому позивач просить усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 права користування будинком, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 , як таких, що не мешкають без поважних причин більше року за місцем реєстрації.

Позивач в судове засідання не зявилася, надала заяву про розгляд справи без її участі. Позов підтримала у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, надали заяву з копіями паспортів громадян Російської Федерації та нового місця реєстрації.

Представник служби у справах дітей Кремінської міської ради Луганської області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову не заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні позивач євласником житлового будинку з мансардою з будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 27.05.2013 року (а.с.8).

На даний час у вказаному будинку залишаються зареєстровані відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про що свідчить довідка Кремінської міської ради Луганської області від 15.06.2021 року, та записи в Будинковій книзі (а.с.9-11,12).

Зі змісту Акту від 16.06.2021 року встановлено факт не проживання з 2011 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

Неповнолітній ОСОБА_4 на даний час є ромадянином РФ, мешкає разом з батьками, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та забезпечений житлом (а.с.17-22)

Відповідно до ст. 9 ч. 4 ЖК УРСР ніхто не може бут виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим примушенням інакше, як з підстав і порядку передбачених законом.

Статтею 150 ЖК УРСР передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сімї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сімї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Як вбачаєтьсязі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положеньчастин другої - п`ятої статті 13цього Кодексу.

Відповідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положення ст.405 ЦК України мають посилання на те, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом зним, мають правона користуванняцим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Отже, вказаними нормами, а саме частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР, закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

При цьому частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сімї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є членами родини позивача, зареєстровані на законних підставах у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , за вказаною адресою не мешкають з 2011 року, платежів не сплачують, а тому є всі підстави для усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням за вказаною адресою як таких, що не мешкає більше одного року.

Питання щодо стягнення судових витрат позивачем не ставилося.

На підставі викладеного, ст. 16, 386, 391 ЦК України, ст. 9, 71,72,150,158, 159 ЖК УРСР та керуючись ст. 10, 76, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Кремінської міської ради Луганської області про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням задовольнити повністю.

Усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 права користування будинком, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Є. М. Акулов