Вирок № 98039170, 02.07.2021, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1154/21

Провадження № 1-кп/352/237/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого судді Струтинського Р.Р.,

секретаря Іващенко К.В.,

з участю прокурора Гриніва М.М..,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Ломея І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021096250000037 від 04.05.2021 р. по обвинуваченню :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , одруженого, з середньою освітою, пенсіонера, українця, громадянина України, не військовозобовязаного, депутатом не обирався, не судимого, якому пам`ятка про його права та обов`язки вручена, у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,-

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив використання завідомо підробленого документа

Кримінальний проступок скоєно за наступних обставин:

В листопаді 2001 р. невстановлена слідством особа виготовила підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 19.05.1997 категорій «В, С», виданого на ім`я ОСОБА_1 та при зустрічі передала його обвинуваченому для подальшого використання указаного підробленого документу з метою отримання можливості керувати транспортними засобами.

Після отримання вказаного посвідчення водія, ОСОБА_1 , із листопада 2001 року по 03 травня 2021 року, усвідомлюючи, що він порушує вимоги Постанови Кабінету Міністрів України №340 від 8 травня 1993 року «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску до керування транспортними засобами», умисно використовував завідомо підроблений документ - посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 19.05.1997 категорій «В, С», виданого на своє ім`я у власних потребах, а саме для керування автотранспортними засобами.

03 травня 2021 року о 23 год. 35 хв. інспекторами СРПП відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області в с. Тязів по вул. Шевченка, Ямницької ТГ, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, було зупинено транспортний засіб марки "Субару Форестер", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_1 .

У ході перевірки документів працівниками СРПП відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що він не проходив курсів навчання водіїв, посвідчення водія у встановлений законом спосіб йому не видавалось, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, пред`явив завідомо підроблений документ - посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 19.05.1997 категорій «В, С» працівникам поліції, і в такий спосіб використав підроблений документ.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні пред`явленого йому в обвинувальному акті проступку визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Вкрай негативно ставиться до скоєного. Підсудний просить суд суворо його не карати та при призначенні покарання врахувати, що неправомірні діяння скоїв внаслідок необізнаності із законодавством.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного та дослідженням доказів, які характеризують особу ОСОБА_1 . Обвинувачений та учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.

Таким чином, оцінивши та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні всі докази по даному кримінальному провадженню їх сукупності – з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд приходить до переконання, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України, так як він вчинив використання завідомо підробленого документа.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішеньта застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі – Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових проступків, як і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обтяжуючі відповідальність підсудного обставини судом не встановлено.

До пом`якшуючих обставин суд відносить те, що підсудний в скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю проступку.

Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд приймає до уваги те, що останній негативно ставиться до вчиненого; має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується; раніше не судимий; одружений; являючись пенсіонером та поруч з цим неофіційно підпрацьовуючи, займається суспільно-корисною працею; на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, тобто є особою із належним рівнем соціальної зрілості, яка має регулярний легальний дохід та міцні соціальні зв`язки, що применшує передумови для подальшої протиправної поведінки останнього.

Таким чином, беручи до уваги всі вище перелічені обставини, дані про особу ОСОБА_1 , суд вважає, що до обвинуваченого слід застосувати покарання у виді штрафу, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження скоєння нових проступків.

На переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідає також принципу співрозмірності конкретного неправомірного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.

Арешт на майно, який полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та користування майном, на посвідчення водія НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , накладений згідно ухвалу слідчого судді Тисменицького райсуду Хоминець М.М. від 06.05.2021р. слід скасувати.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Питання про речові докази та судові витрати по даному кримінальному провадженню суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 342 - 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального проступку передбаченого ст. 358 ч. 4 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в твердій грошовій сумі становить – 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Арешт на майно, який полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та користування майном, на посвідчення водія НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , накладений згідно ухвалу слідчого судді Тисменицького райсуду Хоминець М.М. від 06.05.2021р. -скасувати.

Речові докази по даному кримінальному провадженню, а саме посвідчення водія НОМЕР_1 видане на ім`я ОСОБА_1 – зберігати при матеріалах даного кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (код ЄДРПОУ – 37952250, розрахунковий рахунок -31118115009002 за кодом класифікації доходу 24060300, банк отримувача – ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 899998) – 2059,44 грн. понесених Івано-Франківським НДЕКЦ МВС витрат на проведення судової технічної експертизи документів за № СЕ-19/109-21/4738-ДД від 07.05.2021 р.

На вирок протягом 30 днів з моменту його проголошення може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Струтинський Р.Р.