Ухвала суду № 98038468, 25.06.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3543/21

Провадження № 6/202/183/2021

УХВАЛА

Іменем України

25 червня 2021 року слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуський О.М.,

за участю: секретаря судового засідання Ситника С.О.,

представника заявника – ОСОБА_1 ,

стягувача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро, подання начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Півень Сергія Володимировича, боржник: ОСОБА_3 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою,-

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло подання начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою.

У поданні зазначено, що на виконанні у старшого державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартинової Наталії Володимирівни знаходиться виконавче провадження № 64485323 щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 залишку заборгованості у розмірі 160922,79 грн. відповідно до виконавчого листа №202/7205/18 виданого 06 березня 2019 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, який було повторно пред`явлено на виконання. 15 лютого 2021 року було повторно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64485323. З метою забезпечення реального виконання рішень, постановою державного виконавця від 15 травня 2019 року на рухоме та нерухоме майно боржника накладено арешт, постановами від 13 вересня 2019 року та від 15 лютого 2021 року винесено постанови про арешт коштів боржника. Боржник неодноразово викликався до відділу ДВС, де особисто ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження, однак будь-яких дій, направлених на погашення заборгованості не здійснював. Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб між боржником ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 27 липня 1996 року було зареєстровано шлюб про що було внесено актовий запис № 398. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 23 листопада 2006 року. Також, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2004 року. 04 червня 2007 року, ОСОБА_4 було відчужено Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до договору дарування від 19 квітня 2007 року.

Таким чином, начальник Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Півень Сергій Володимирович просить суд визначити частку майна боржника ОСОБА_3 у спільному майні, а саме квартирі АДРЕСА_1 , як Ѕ частку, що належить на праві приватної власності дружині боржника ОСОБА_6 , а також визначити частку майна боржника ОСОБА_3 у спільному майні, а саме Ѕ частині квартири АДРЕСА_2 , як ј частку, що належить на праві приватної власності дружині боржника ОСОБА_6 .

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 та стягувач ОСОБА_2 подання підтримали та просили задовольнити його в повному обсязі.

Боржник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду подання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення чи розгляд подання без його участі до суду не надано.

Суд, дослідивши матеріали подання, заслухавши думку учасників судового розгляду, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження»

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у вказаному Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

06 березня 2019 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист № 202/7205/18 про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 165265 грн. та 3% річних з основного боргу у розмірі 411 грн. 10 коп., а всього 165676 грн. 10 коп.

На підставі даного виконавчого документу, 15 лютого 2021 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження № 64485323.

Між боржником ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 27 липня 1996 року було зареєстровано шлюб про що було внесено актовий запис № 398, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00029845904 від 09 березня 2021 року.

За ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 23 листопада 2006 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 247353297 від 09 березня 2021 року.

Також, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2004 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 261523434 від 15 червня 2021 року

Згідно зі статтею 366 ЦК України, кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Статтею 371 ЦК України передбачено звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності. Так, кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності ,у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Право на звернення виконавця до суду із поданням про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, передбачено ст. 443 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 443 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Статтею 60 СК України, передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 року у справі № 464/2227/17 зазначив, що задовольняючи подання державного виконавця про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно із іншими особами, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності є необхідним для здійснення виконавчого провадження і визначення частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло, оскільки предметом розгляду подання не є звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Судом враховано, що згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, а саме рішенням від 17.05.2005 року по справі «Чіжов проти України» визначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система (виконання рішень) була ефективною як в теорії, так і на практиці. А виконання рішень має відбуватись таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та, що система ефективна і законодавчо і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, встановленої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи вищезазначене, зокрема те, що квартира АДРЕСА_1 та Ѕ частина квартири АДРЕСА_2 є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, суд приходить до переконання, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження та забезпечення виконання боржником покладених на нього зобов`язань.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення подання начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Півень Сергія Володимировича та визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_6 .

Керуючись ст.ст. 60, 70 СК України, ст. 223, 258-261, 443 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Подання начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Півень Сергія Володимировича, боржник: ОСОБА_3 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою - задовольнити.

Визначити частку майна боржника ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 у спільному майні, а саме квартирі АДРЕСА_1 , як Ѕ частку, що належить на праві приватної власності дружині боржника ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Визначити частку майна боржника ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 у спільному майні, а саме Ѕ частині квартири АДРЕСА_2 , як ј частку, що належить на праві приватної власності дружині боржника ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в 15-ти денний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Слідчий суддя О.М. Мачуський