Ухвала суду № 98035972, 23.06.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31391/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В.,

при секретарі судових засідань Орел А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката Попова Віталія Гавриловича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених службових осіб ГСУ НП України у кримінальному провадженні № 12020000000000693 від 16.07.2020, що полягає у неповерненні вилученого майна,

ВСТАНОВИВ:

14.06.2021 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката Попова В.Г. в інтересах ОСОБА_1 , яка передана слідчому судді Литвиновій І.В. того ж дня, на бездіяльність уповноважених службових осіб ГСУ НП України у кримінальному провадженні 12020000000000693 від 16.07.2020, що полягає у неповерненні вилученого майна, у якій просив зобов`язати уповноважену службову особу у вказаному кримінальному провадженні повернути майно, вилучене під час проведення 20.05.2021 невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , його власнику - ОСОБА_1 , а саме: свідоцтво НОМЕР_1 на автомобіль Toyota Camry: НОМЕР_2 та автомобільний ключ з логотипом TOYOTA.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що власник майна - ОСОБА_1 не являється учасником кримінального провадження, про підозру останній не повідомлено та на вилучене майно до цього часу арешт не накладено.

Представник власника майна - адвокат Попов В.Г. в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. На адресу суду надійшла заява про розгляд скарги у його відсутність, вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник органу досудового розслідування у судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомлено.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з`явились, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12020000000000693 від 16.07.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 255-1 КК України.

20.05.2021 слідчими ГСУ НП України здійснено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , до постановлення ухвали слідчим суддею, за результатами якого, серед іншого, вилучено: свідоцтво НОМЕР_1 на автомобіль Toyota Camry : НОМЕР_2 та автомобільний ключ з логотипом TOYOTA.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Судовим розглядом встановлено, що 24.05.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України Щербунчака Максима Степановича про проведення обшуку, з яким слідчий звернувся невідкладно після проведення обшуку до постановлення ухвали, та надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення речей, документів, які мають значення доказів у вказаному кримінальному провадженні, а саме: три фотографії із зображенням чоловіків;usb-пристрій CHARGER;ipod model A1980 serial DMPXUPFRKD6L;network videorecorder HIKUISION serial E20406258 з зарядним пристроєм;три вироби з деревини з зображенням чоловіків;чоловічу сумку;посвідчення водія НОМЕР_3 на ім?я ОСОБА_2 ; свідоцтво НОМЕР_1 на автомобіль Toyota Camry : НОМЕР_2 ;свідоцтво НОМЕР_4 на автомобіль BMW X3 НОМЕР_5 ;свідоцтво НОМЕР_7 на автомобіль MERSEDES-BENZ GLS 63 КЕ777КМ;автомобільний ключ з логотипом MERSEDES AMG;автомобільний ключ з логотипом BMW;автомобільний ключ з логотипом TOYOTA;грошові кошти в сумі 5800 доларів, купюрами номіналом по 100 кожна: HL 35286656 E, HB 38445441 C, AB 08179564 S, MB 27418782 S, MC 40990117 B, MC 40990116 B, KB 220538260 Q, KB 50507078 A, KB 10401261 B, KB 54306479 N, HL 47695524 F, HD 92755536 A, HF 87990680 C, KB 07562995 L, MC 40990042 B, MC 40990120 B, MC 40990115 B, HF 19625049 C, HA 28314917 A, FF 48677726 B, KB 87853127 A, KC 53880889 A, HD 51722066 B, KK 23717932 A, KF 28713680 B, MC 40990041 B, MC 40990054 B, MC 40990114 B, PB 09748066 B, HA 28314916 A, KB 08467343 C, KB 51769182 E, KJ 59733512 A, KL 91704827 D, HB 66868810 F, FB 58706391 B, MC 40990100 B, MC 40990107 B, MC 40990106 B, MC 40990105 B, AB 60286029 E, HA 28314937 A, HB 48780533 A, KB 39900822 G, HD 20828461 B, HH 54177731 A, AB 12422944 L, PF 47571887 A, PF 47571885 A, PF 47571882 A, PB 29415823 F, PB 61006730 F, LE 78186824 E, HB 40493091 K, KB 13601935 G, KF 48449660 A, HL 21908877 G, AB 27789325 L;мобільний телефон Iphone SE IMEI НОМЕР_6 ;мобільний телефон Iphone;грошові кошти в сумі 200 000, купюрами номіналом «500».

Виходячи з матеріалів скарги, встановлено, що вилучений під час обшуку свідоцтво НОМЕР_1 на автомобіль Toyota Camry: НОМЕР_2 та автомобільний ключ з логотипом TOYOTA, на поверненні якого наполягає заявник, входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/26785/21-к від 24.05.2021 про дозвіл на проведення обшуку.

Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

За вказаних обставин, під час дослідження даної скарги за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності володільця зазначеним майном, обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що в даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката Попова Віталія Гавриловича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених службових осіб ГСУ НП України у кримінальному провадженні № 12020000000000693 від 16.07.2020, що полягає у неповерненні вилученого майна - залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя І. В. Литвинова