Рішення № 98032920, 01.07.2021, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

01 липня 2021 рокуСправа №451/1895/20 Провадження № 2/451/414/21

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Ференс І.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/1895/20 за позовом ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2 до Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

26 листопада 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах позивача ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом до Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 у віці 68 років, померла мати позивача - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Нетішин Хмельницької області у віці 88 років помер батько позивача - ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_3 , спадщину прийняв її чоловік - ОСОБА_4 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, оскільки останній спільно проживав та був зареєстрований із спадкодавцем до дня смерті, однак не оформив право власності на успадковане майно. Разом з ним на день його смерті в житловому будинку проживав без реєстрації його син ОСОБА_2 . Після смерті спадкодавця, окрім іншого майна, залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок на території Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області. Згідно листа № 21/02-14 від 22 січня 2020 року в.о. завідувача Радехівської державної нотаріальної контори, завідувача Соснівської державної нотаріальної контори до громадянина ОСОБА_2 вбачається, що «Радехівська державна нотаріальна контора повідомляє, що видати свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки, що належать гр. ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не має підстав, так як Державний акт на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №011093, виданий відповідно до рішення XII сесії III дем. скликання Радехівської районної ради народних депутатів від 23.06.2000 року, зареєстрований 24 січня 2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12260, після її смерті». Позивач - ОСОБА_2 після смерті батька - ОСОБА_4 , фактично прийняв спадщину, шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини) а саме будинком, городом, садом та земельними ділянками загальною площею 1,7077 гектарів, які відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ № 011093 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24 січня 2001 року за № 12260, належала його матері спадкодавцю - ОСОБА_3 . Оформивши спадщину на майно після смерті батька, ОСОБА_2 маючи намір оформити спадщину, а саме: земельні ділянки загальною площею 1,7077 гектарів, які відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ № 011093 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24 січня 2001 року за № 12260, належала його матері - ОСОБА_3 , звернувся до Державного нотаріуса Радехівського районного нотаріального округу з метою отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті батьків, однак нотаріусом було відмовлено у оформленні спадщини та у видачі свідоцтва про право на спадщину, що підтверджує вищезазначений лист Радехівської державної нотаріальної контори № 21/02- 14 від 22 січня 2020 року. Оскільки, вищезазначений державний акт на право приватної власності на землю виданий після смерті Спадкодавця- ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме Держаний акт на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №011093, виданий 24.01.2001 року та відсутній оригінал Держаного акту на землю, серії ІІІ-ЛВ № 011093 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24 січня 2001 року за № 12260. Оскільки, відсутність правовстановлюючих документів унеможливлює реалізацію майнових прав позивача, як спадкоємця у позасудовому порядку, у позивача виникає необхідність звернутися з позовом до суду. Просить визнати за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , які належали на праві приватної власності дружині спадкодавця - ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ № 011093 зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12260 від 24.01.2001 року, а саме: земельна ділянка загальною площею 1,4893 га; земельна ділянка загальною площею 0,2184 га. Судові витрати по справі просить покласти на позивача (а.с.4-10).

1 липня 2021 року в судовому засіданні за клопотання представника позивача задоволено та замінено Миколаївську сільську раду Радехівського району Львівської області на належного відповідача - Лопатинську селищну раду Радехівського району Львівської області.

У підготовче судове засідання представник позивача не з`явився, Подав в адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити (а.с.33).

Представник відповідача Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області, скерував суду заяву, в якій позовні вимоги визнав повністю, просив розгляд справи проводити без участі їх представника (а.с.32).

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Лопати, Радехівського району Львівської області у віці 68 років, померла мати позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , видане 09 квітня 1995 року Миколаївською сільською радою Радехівського району Львівської області (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Нетішин Хмельницької області у віці 88 років помер батько позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , видане повторно 04 квітня 2017 року Нетішинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (а.14).

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 від 28.08.1962 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Миколаїв Лопатинського району Львівської області. Батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 (а.с.15).

Відповідно до довідки № 469 від 23.06.2020 року, виданої виконкомом Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області, гр. ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , до дня смерті проживала та була зареєстрована в селі Миколаїв Радехівського району Львівської області. Разом з нею на день її смерті в житловому будинку проживав та був зареєстрований її чоловік ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.16).

Відповідно до довідки № 343 від 20.05.2020 року, виданої виконкомом Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області, гр. ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня смерті проживав і був зареєстрований в селі Миколаїв Радехівського району Львівської області. Разом з ним на день його смерті в житловому будинку проживав без реєстрації його син ОСОБА_2 (а.с.17).

Після смерті ОСОБА_3 , залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок на території Миколаївської сільської ради Радехівського району Львівської області, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ № 011093, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 24 січня 2001 року за № 12260, відповідно до якого у приватну власність була передана земельна ділянка площею 1,7077 гектарів ОСОБА_3 (а.с.18).

Згідно листа № 21/02-14 від 22 січня 2020 року в.о. завідувача Радехівської державної нотаріальної контори, завідувача Соснівської державної нотаріальної контори до громадянина ОСОБА_2 , видати свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки, що належать гр. ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не має підстав, так як Державний акт на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ №011093, виданий відповідно до рішення XII сесії III дем. скликання Радехівської районної ради народних депутатів від 23.06.2000 року, зареєстрований 24 січня 2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12260, після її смерті (а.с.20).

Як вбачається з свідоцтва про праву на спадщину за законом, зареєстрованих в реєстрі за № 726; № 728 та виданих 20 травня 2020 року приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу Івтушок Л.В., спадкоємцем зазначеного майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадщина на яку видані дані свідоцтва складається з: земельної ділянки площею 0,8716 га, кадастровий номер 4623983000:04:000:0749, що розташована на території Миколаївської сільської ради, Радехівського району Львівської області та належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ № 081580 виданого 24.01.2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12522; земельної ділянки площею 0,0948 га, кадастровий номер 4623983000:04:000:1924, що розташована на території Миколаївської сільської ради, Радехівського району Львівської області та належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ № 081580 виданого 24.01.2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12522 (а.с.21-22).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. У відповідності до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За змістом ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, окрім іншого, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (ч.1 ст.549 ЦК УРСР).

Перешкодою в реалізації позивача його законних прав та інтересів, є те, що він позбавлений у позасудовому порядку оформити спадщину, після смерті ОСОБА_4 .

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200, 206, 258-259,263-265, 315 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , які належали на праві приватної власності дружині спадкодавця - ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-ЛВ № 011093 зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12260 від 24.01.2001 року, а саме: земельна ділянка загальною площею 1,4893 га; земельна ділянка загальною площею 0,2184 га.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 1 липня 2021 року.