Рішення № 98032393, 25.06.2021, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/1908/20

Номер провадження № 2/315/109/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючої судді – Романько О.О.

за участю секретаря судового засідання – Денисенко Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2020 року до суду надійшла позовна заява АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

13.01.2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В позові посилалися на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 02.11.2012 року відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 22300 грн.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (ПАТ КБ «Приватбанк») на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (АТ КБ «Приватбанк»).

Далі в позові зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, згідно доданих до позовної заяви копій Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витягу з «Тарифів Банку».

Як слідує з позову, відповідач ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується його підписом у заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді.

АТ КБ «Приватбанк» вважає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі.

У порушення умов договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, позивач зазначає, що він свої зобов`язання за договором виконав, тоді як відповідач у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на 27.10.2020 року має заборгованість в розмірі 22417,78 грн., з яких: 22417,78 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 20 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту та 22397,78 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК; 0,00 грн. – нарахована пеня; 0,00 грн. – нараховано комісії.

Свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч.1 ст.598, 599, 610, ч.2 ст.615, 629, 1050, 1054 ЦК України.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 07.04.2021 року (а.с.96) прохають суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №б/н від 02.11.2012 року в розмірі 19442,78 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредиту), а також понесені судові витрати.

05.03.2021 року до суду звернувся представник відповідача: ОСОБА_2 з відзивом на позов, в якому посилалася на те, що в задоволенні позову необхідно відмовити, так як визначена позивачем сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22417,78 грн. є завищеною, зважаючи на те, що максимальний розмір кредитного ліміту, який був встановлений відповідачу становив 22300 грн., отже розмір заборгованості за тілом кредиту не може перевищувати суму кредитного ліміту.

Вважають неправомірними дії позивача щодо підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом. З наданої банком виписки за кредитним договором відсоткова ставка за користування кредитом спочатку була 2,5% з дати операції 30.11.2013 року, потім відсоткова ставка змінювалась в різні періоди від 2,5% (30% на рік) до 3,5% (42% на рік). З наданого банком розрахунку заборгованості станом на 31.10.2015 року вбачається, що відсоткова ставка за користування кредитом з 20.01.2014 року до 30.08.2014 року становить вже 2,7 - 32,4%, та прострочена процентна ставка становить 32,4%; з 01.09.2014 року до 29.03.2015 року процентна ставка за користування кредитом становила 32,4%, а прострочена процентна ставка становила 32,4%; з 01.04.2015 року до 26.03.2016 року процентна ставка була 34,2%; з 27.03.2016 року до 30.06.2019 року процентна ставка була збільшена 42%; з 01.07.2019 року до 27.10.2020 року процентна ставка за користування кредитом становить вже 42%, а прострочена процентна ставка становить 84%, тобто позивачем розраховано відповідачу до сплати підвищені (в два рази) проценти на прострочену заборгованість.

Так, за правової позиції в постанові Верховного Суду України від 02.11.2012 року у справі №6-57ц12 та постанови Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №515/1844/16-ц боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку. З наведеного випливає, що АТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку без повідомлення відповідача та його згоди збільшував розмір відсотків за користування кредитом. Таким чином, долучений банком розрахунок заборгованості є необґрунтованим та не може братися судом, як належний та допустимий доказ в силу ст.ст. 77-78 ЦПК України. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримав вимоги про умови кредитування та узгоджував зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Таким чином нарахування позивачем суми заборгованості за кредитом відбувались на застосуванні безпідставно збільшених відсоткових ставок, які значною мірою збільшили суму заборгованості та призвели до необґрунтованих нарахувань.

З виписки за договором, дата операції 26.03.2016 року видно, що відповідач вніс на картку 15598,23 грн. та погасив кредитний ліміт повністю, залишок - 172 грн. А 01.04.2016 року банк нараховує відповідачу відсотки за використання кредитного ліміту за ставкою 2,7% нараховано 150,01 грн., за ставкою 3,5% нараховано 278,18 грн., всього 428,19 грн., що підтверджує, що банк завжди безпідставно нараховував відсотки за рахунок яких збільшувалося тіло кредиту, яке позивач просить стягнути з відповідача. Разом з цим з виписки за договором вбачається, що відповідачем за період з 01.04.2016 року по 12.10.2020 року внесено рахунок НОМЕР_1 на погашення кредитного ліміту 60700 грн. Отже, заявлена позивачем сума заборгованості по тілу кредиту в розмірі 22417,78 грн. не є обґрунтованою та підтвердженою належними та допустимими доказами, а також спростовується випискою по рахунку клієнта, наданої позивачем, з якої вбачається, що фактично отримані позичальником кошти становлять суму 22300 грн. (встановлений кредитний ліміт), які фактично відповідач вже повернув банку, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.75-78).

25.03.2021 року до суду звернувся представник позивача ОСОБА_3 з відповіддю на відзив, в якій посилалася на те, що відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 02.11.2012 року. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання договору приєднання. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5 в місяць або 30% на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Необхідно зазначити, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. На сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від Відповідача до Банку не надходило, більше того вже після підвищення процентної ставки Відповідач активно користувався карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору.

Відповідно до виявленого бажання Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком Відповідач отримав кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 22300 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Згідно умов кредитного договору, а саме сплата відсотків за користування кредитом Клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків. У разі якщо в дату нарахування відсотків Клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування відсотків. Відповідно до умов кредитного договору під борговим зобов`язанням за кредитом сторони узгодили зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальну заборгованість клієнта. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.

Звертають увагу, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануїтет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Посилання Відповідача на погашення заборгованості 26.03.2016 року є безпідставним, оскільки після 26.03.2016 року відповідач активно користувався кредитними коштами. Відповідач станом на 27.10.2020 року має заборгованість 22417,78 грн. Зауважують, що Банком буде підготовлено та направлено до суду уточнену позовну заяву із урахуванням погашень заборгованості, здійснених Відповідачем після дати подачі позовної заяви.

Також звертають увагу, що Банком не заявлено вимог про стягнення відсотків, а тому заперечення Відповідача з цього приводу не повинні прийматися судом до уваги. Згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Так як на даний час Відповідач належним чином свої зобов`язання за Кредитним Договором не виконав, тому прохали задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі (а.с.85-87).

07.04.2021 року до суду звернувся представник позивача ОСОБА_4 з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором №б/н від 02.11.2012 року в розмірі 19442,78 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредиту), а також понесені судові витрати (а.с.96).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, в доданому до позовної заяви клопотанні прохали розглянути справу у відсутність представника, не заперечували проти заочного розгляду справи (а.с.61).

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, 05.03.2021 року представник подав відзив на позов (а.с.75-78), про причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи у їх відсутність не надали.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, надавши їм оцінку, вважає, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Крім того, згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вивчивши матеріали справи прийшов до таких висновків.

При вирішенні справи суд керується наступним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2012 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.15). При цьому в заяві зазначено, що відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується його підписом у заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді (а.с.15).

На підтвердження укладення даного кредитного договору позивач додав до позовної заяви Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.13), Довідку про видані кредитні карки (а.с.14) та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які відповідачем не підписані (а.с.16).

Згідно розрахунків заборгованості за вказаним договором та виходячи з позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк» прохає стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість станом на 15.03.2021 року в розмірі 19442,78 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту (а.с.97-104).

До позову долучено виписку з банківського рахунку відповідача, яка є доказом у справі, оскільки має статус первинного документа, згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5 (а.с.193-200).

Факту переказу банком кредитних коштів на картковий рахунок і факту користування банківськими коштами відповідачем не спростовано. Навпаки, у відзиві на позов вказані обставини останнім не заперечуються.

За таких обставин суд, дійшов висновку про наявність укладеного між сторонами кредитного договору № б/н від 02.11.2012 року та обов`язку відповідача повернути кошти, які фактично отримані ним та використані.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 19442,78 грн. суд зазначає наступне:

Відповідно довідки, наданої позивачем, відповідачу були надані три кредитні картки: № НОМЕР_2 , дата відкриття – 02.11.2012 року, термін дії – 07/16; № НОМЕР_1 , дата відкриття – 20.01.2014 року, термін дії – 12/17 та № НОМЕР_3 , дата відкриття – 11.12.2017 року, термін дії – 05/21.

Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що відповідачем було отримано кредитних коштів на суму 78984,88 грн., а внесено на погашення заборгованості за кредитом – 138323,31 грн., різниця складає – 59338,43 грн.

Крім того, згідно наданої позивачем виписки по рахунку відповідача за період з 02.11.2012 року по 03.06.2021 року вбачається, що 20.05.2021 року відповідачем поповнено свою картку готівкою в Гуляйпільське відділення Запорізького РУ в сумі 19442,78 грн., що дорівнює сумі позову станом на 15.03.2021 року - 19442,78 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредиту), яку позивач прохає стягнути з відповідача.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що за проведеними судом підрахунками, відповідачем повністю погашено суму заборгованості за тілом кредиту.

Крім того, в анкеті-заяві позичальника від 02.11.2012 року, яка підписана сторонами, відсутні умови договору про встановлення розміру відсотків за користування кредитними коштами. Будь-яких комісій за вказаними правовідносинами немає.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати прострочених відсотків, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Представником позивача не було надано суду довідки з підписом відповідача ОСОБА_1 про ознайомлення останнього саме з Тарифами і Умовами та Правилами надання банківських послуг, які були додатком до цього позову.

Також, судом встановлено, що Умов та Правил, а також Тарифів, які б були застережені підписом відповідача станом на 02.11.2012 року в матеріалах справи немає.

При цьому суд вважає, що позивач був зобов`язаний відповідно до ч.2 ст.83 ЦПК України надати наявні у нього докази щодо підписання довідки про Тарифи, Умови та Правила відповідачем під час звернення з позовом до суду, або також згідно ч.4 даної норми зазначити про наявні перешкоди в цьому.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору.

Дійсно, позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків не заявлялися, але з виписки та розрахунку заборгованості наданих суду вбачається, що такі відсотки нараховувалися останньому.

Також суд наголошує на тому, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність що передбачено у п.3,6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.1,3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні по справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Окремо слід зазначити, що позивачем до позовної заяви додано клопотання про огляд веб-сайту в якому позивач просить здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк» за посиланням https://privatbank.ua/terms та доступні за наступним шляхом: «Архів договорів», перейти за посиланням «більше», обрати сторінку №8, повний текст за посиланням «Повний договір (актуальний на 01.11.2012 р.)», розділ 2.1 знаходиться на сторінках 32-49 повного договору.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.85 ЦПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.

Відповідно до ч.7 ст.85 ЦПК України суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

В клопотанні про огляд веб-сайту представник позивача зазначає, що такий огляд надасть змогу підтвердити дійсність відповідної копії редакції Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» на час укладення кредитного договору, тобто станом 02.11.2012 року.

Огляд веб-сайту може бути проведений для фіксації лише тих даних, які можуть бути доказами у відповідній цивільній справі. Сам по собі огляд веб-сайту за своєю суттю є фіксацією на час такого огляду певного стану речей, відповідної інформації тощо.

Отже, огляд веб-сайту не зможе спростувати чи підтвердити наявність станом на 02.11.2012 року тієї чи іншої редакції Умов та Правил надання банківських послуг.

Враховуючи викладене, огляд веб-сайту не зможе довести обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача, зокрема такий огляд не змінить тих обставин, що Умови та Правила неодноразово могли змінюватися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин, а саме 02.11.2012 року до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Також, огляд веб-сайту не змінить і тих обставин, що вони відповідачем не підписані, а отже й обставини щодо недоведеності, що саме ці Умови та Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.

Таким чином, клопотання позивача про огляд веб-сайту, яким позивач просить здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк», слід відхилити.

Крім того, при ухвалені рішення суд враховує те, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine) від 09 грудня 1994 року, серія A № 303-A, параграф 29-30).

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Тому, з урахуванням наведених вище висновків, суд приходить до висновку, що між сторонами укладено кредитний договір № б/н від 02.11.2012 року, тому наявний обов`язок відповідача повернути кошти, які фактично ним отримані, однак за проведеним судом підрахунком – тіло кредиту відповідачем виплачено в повному обсязі: згідно наданої позивачем виписки по рахунку відповідача за період з 02.11.2012 року по 03.06.2021 року вбачається, що 20.05.2021 року відповідачем поповнено свою картку готівкою в Гуляйпільське відділення Запорізького РУ в сумі 19442,78 грн., що дорівнює сумі позову станом на 15.03.2021 року - 19442,78 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредиту), яку позивач прохає стягнути з відповідача.

А тому позов не підлягає задоволенню, як такий, що не підтверджений встановленими судом обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судовий збір не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 76, 77, 81, 83, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Повний текст рішення складено 30.06.2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. О. Романько