Ухвала суду № 98032295, 25.06.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7607/21

1-кс/308/2577/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 за участі прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м.Ужгород, клопотання прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за №12018070050000670 від 24.05.2018року, за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 240 КК України про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Із клопотання прокурора ОСОБА_3 вбачається, що досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_5 являючись акціонером з контрольним пакетом акцій публічного акціонерного товариства «Хустська пересувна механізована колона № 240» (код ЄДРПОУ - 01039895, зареєстроване за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул.Сливова, буд.40, далі - ПАТ «Хустська ПМК № 240»), основним видом діяльності якого є будівництво водних споруд, одночасно обіймаючи посаду директора вказаного товариства, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України будучи службовою особою даного товариства як юридичної особи приватного права, яка відповідно до ст.49 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-ІV (із змінами та доповненнями) зобов`язана не порушувати права та законні інтереси громадян, інших суб`єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави, в порушення ст.13 Конституції України, ст.ст. 50, 51 Закону України від 25.06.1991 року № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 2-5, 7,9 Закону України від 03.05.2017 року №2059-VІІІ «Про оцінку впливу на довкілля», не являючись згідно зі ст. 13 Кодексу України «Про надра» користувачем надр та не маючи спеціального дозволу на видобуток корисних копалин загальнодержавного значення, яке згідно зі ст. 16 Кодексу України «Про надра» надається після попереднього погодження із відповідною радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки, у порушення ст. 51 «Порядок розробки родовищ корисних копалин та переробки мінеральної сировини» Кодексу України «Про надра», «Порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на використання надр», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 № 1540, «Положення про порядок організації та виконання і промислової розробки корисних копалин загальнодержавного значення», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.03.2003 № 34/м, в порушення вимог "Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, за період з осені 2017 року по жовтень 2018 року, не маючи відповідного дозволу та акту, який затверджує гірничий відвід, використовуючи техніку, обладнання та устаткування, за допомогою найманих для видобування корисних копалин працевлаштованих робітників, з метою одержання прибутку, здійснив незаконне видобування в урочищі «Шитів Потік» за межами населеного пункту в межах адміністративної території Вишківської селищної ради Хустського району природного будівельного каменю андезиту, який відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення»відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, в загальному об`ємі 14787 метрів кубічних.

Як зазначено у клопотанні прокурора, внаслідок злочинних дій директора ПАТ «ПМК-240» ОСОБА_5 , що виразилось в умисному порушенні законодавства про використання та охорону надр, зокрема організації незаконного видобування працівниками ПАТ «ПМК-240» в урочищі «Шитів Потік» за межами населеного пункту в межах адміністративної території Вишківської селищної ради Хустського району, корисних копалин загальнодержавного значенняа саме (андезиту) об`ємом 14787метрів кубічних, державним інтересам завдано збитків на суму 38866713 (тридцять вісім мільйонів вісімсот шістдесят шість тисяч сімсот тринадцять) гривень.

За таких обставин, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, тобто незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Згідно актового запису про смерть № 121 від 06.02.2021 та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

31.05.2021 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті слідчим складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України та цього ж дня вручено члену сім`ї, а саме сину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Цього ж дня, надійшла заява ОСОБА_6 про те, що у зв`язку з необхідністю реабілітації померлого підозрюваного ОСОБА_5 він просить не закривати кримінальне провадження.

Також, 15.06.2021року згідно ст. 128 КПК України прокурором Тячівської окружної прокуратури підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Вишківської селищної ради до Публічного акціонерного товариства «Хустська пересувна механізована колона № 240», третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 38866713 гривень, яка за твердженням прокурора буде долучена до обвинувального акту.

Крім того, прокурор у клопотанні зазначає, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ПАТ «Хустська пересувна механізована колона № 240» зареєстрована будівля гуртожитку з магазином, що за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, згідно даних з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області за ПАТ «Хустська пересувна механізована колона № 240» зареєстровані наступні транспортні засоби, а саме: самоскид «КрАЗ 6510», д.н. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , 2006 року випуску; фургон-спеціалізований «ЗИЛ 131», д.н. НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 , 1986 року випуску; фургон-спеціалізований «ЗИЛ 131», д.н. НОМЕР_6 , VIN НОМЕР_7 , 1982 року випуску.

Накладення арешту на вказане майно із забороною розпорядження як зазначено у клопотанні викликано необхідністю збереження його як засобу забезпечення можливої конфіскації майна з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження.

Незастосування такого виду забезпечення кримінального провадження як арешт на вказане вище майно із забороною та обмеженням його користування негативно впливатиме на кримінальне провадження, а саме може призвести до їх втрати, пошкодження чи їх приховування від органу досудового розслідування, що сприятиме уникненню осіб, винних у вчиненні кримінального правопорушення, від передбаченої законом кримінальної відповідальності в частині виконання обов`язкового додаткового покарання конфіскація майна.

Правовою підставою для накладення арешту на відповідне майно , як вказується у клопотанні прокурором, є необхідність досягнення вищезазначеної мети; засновнику та директору публічного акціонерного товариства «Хустська пересувна механізована колона № 240» ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України у встановленому законом порядку; наявні підстави для подальшої конфіскації майна; обмеження права власності та наслідки арешту майна для підозрюваного і третіх осіб відповідає принципам розумності та співрозмірності по відношенню до завдань кримінального провадження.

Тому, з урахуванням наведено та керуючись ст.ст. 98, 100, 131-132, 167-168, 170-171 КПК України, прокурор у клопотанні просить накласти арешт на вищевказане нерухоме майно із забороною розпорядження.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане слідчим клопотання про арешт майна, просив його задовольнити з підстав викладених у ньому.

Представник власника майна ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення даного клопотання, зазначив, що таке є необгрутованим та безпідставним. У клопотанні прокурором не наведено відповідного обгрунтування мети, з якою необхідно накласти арешт на вказане у клопотанні нерухоме майно товариства. Також безпідставними та необґрунтованими є ризики щодо втрати, пошкодження чи приховування такого майна від органу досудового розслідування.

Заслухавши пояснення прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_6 , дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку .

Згідно п.7 ч.2 ст. 131 КПК Україниарешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Так у судовому засіданні встановлено, що Головним управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, відомості про яке 24.05.2018 року внесені до ЄРДР № 12018070050000670 за ч. 2 ст. 240 КК України, у ході якого досліджуються обставини незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

31.05.2021 року старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_7 було складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вручена його сину гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видане 06 лютого 2021 року Хустським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ПАТ «Хустська пересувна механізована колона № 240» зареєстрована будівля гуртожитку з магазином, що за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до даних з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області за ПАТ «Хустська пересувна механізована колона № 240» зареєстровані наступні транспортні засоби, а саме: самоскид «КрАЗ 6510», д.н. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , 2006 року випуску; фургон-спеціалізований «ЗИЛ 131», д.н. НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 , 1986 року випуску; фургон-спеціалізований «ЗИЛ 131», д.н. НОМЕР_6 , VIN НОМЕР_7 , 1982 року випуску.

Згідно ч. 1ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та\або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, метою арешту майна є: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.4, 5, 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбаченихпунктами 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що накладення арешту необхідне для забезпечення можливої конфіскації майна з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження. Також у клопотанні зазначено, що прокурором Тячівської окружної прокуратури підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Вишківської селищної ради до Публічного акціонерного товариства «Хустська пересувна механізована колона № 240», третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 38866713 гривень, яка буде долучена до обвинувального акту.

Разом з тим, санкцією ч. 2 ст. 240 КК України передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

З цього слідує, що за вчинення вказаного кримінального правопорушення не передбачена відповідальність, яка тягне за собою конфіскації майна, як про це зазначається у клопотанні прокурора.

Статтею 96-2 КК України встановлені випадки застосування спеціальної конфіскації, зокрема ч. 1 цієї статті передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно :1)одержані внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення та/абоє доходамивід такогомайна; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; 3)були предметомкримінального правопорушення,крім тих,що повертаютьсявласнику (законномуволодільцю),а уразі,коли йогоне встановлено,-переходять увласність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Натомість прокурором у клопотанні не наведено достатніх доводів, які б давали підстави вважати, що майно, на яке прокурор у клопотанні просить накласти арешт, відповідає критеріям, передбаченим ч.1 ст. 96-2 КК України.

Окрім цього, до матеріалів клопотання долучено копію позовної заяви за позовом Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Вишківської селищної ради до ПАТ «Хустська пересувна механізована колона №240», третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_5 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 38866713 гривень.

Однак, із повідомлення Вишківської селищної ради від 11.06.2021року вбачається , що селищна рада відмовляється від предявлення цивільного позову в даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.2. ст.61 ,ч.2 ст.62 КПК України права та обовязки цивільного позивача чи відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

При цьому, копія позовної заяви не містить відмітки, що така подана до Хустського районного суду та прокурором ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначено, що така буде в подальшому разом з обвинувальним актом подана до суду та на день розгляду клопотання про арешт майна цивільний позов Вишківською селищною Радою не заявлений.

Таким чином, доводи прокурора у клопотанні на достатність підстав вважати, що нерухоме майно, на яке він просить накласти арешт, підлягає конфіскації, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або спеціальній конфіскації, або ж може бути використане для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, є необґрунтованими.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

При вирішенні питання про арешт майна, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Враховуючи вищезазначене, а також наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, про відсутність підстав для накладення арешту на майно, вказане в клопотанні, щодо якого відсутні достатні підстави вважати, що підлягає конфіскації, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, чи спеціальній конфіскації, або ж може бути використане для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а тому вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст.170-173,309КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за №12018070050000670 від 24.05.2018року, за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 240 КК України про арешт майна відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 30.06.2021 року о 14 год. 30 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1