Рішення № 98030813, 29.06.2021, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1994/20

Провадження №2/148/44/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 червня 2021 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю секретаря Немирівської Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( далі АТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 08.07.2008.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складають між нею та банком Договір про надання банківських послуг (надалі Договір) , що підтверджується підписом у заяві.

Свої зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, свої зобов`язання за вказаним договором не виконала.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 11.10.2020 має заборгованість у розмірі 12162,06 грн., яка складається з наступного:

- 6845,30 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 2501,63 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;

- 2815,13 грн. - нарахована пеня.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк». Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 12162,06 грн. та понесені у справі судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву (а.с. 74-76), у якому зазначила, що відповідач позов не визнає з наступних причин. Відповідно до позиції Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові у справі № 432/180/17 від 03.07.2019, анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та "Тарифами банку" не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. Підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил не може розцінюватись як договір приєднання, до даних правовідносин не можливо застосувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України. Правила надання банківських послуг та тарифи мають мінливий характер, а тому визначити яка саме редакція правил та тарифів діяла на момент підписання заяви є нереальним. Наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є неможливість погодження ціни договору. Відповідач вважає, що договір підписано не уповноваженою на те особою, а отже, правочин щодо кредитного договору є невчиненим.

Не повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, покладає на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права. Таким чином, підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені, так як дана анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

При цьому, перераховує та наводить ряд положень законодавчих актів та позицій Верховного Суду щодо недійсності договору. Так як у анкеті-заяві від 08.07.2008 відсутні погоджені умови щодо відкриття банківського рахунку, кредитний договір є неукладеним.

Також, згідно виписки станом на 12.10.2020 за період з 08.07.2020 до 12.10.2020 відповідачем знято коштів на загальну суму 37002,06 грн., а поповнено на загальну суму 47487,85 грн. Але у заяві відповідача від 08.07.2008 процентна ставка не зазначена. Відповідач набула від позивача коштів на суму 37003,06 грн., які повністю повернула, а тому заборгованість у неї відсутня. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до відповіді на відзив (а.с. 86-91), представник позивача вважає безпідставними аргементи представника відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, вважає кредитний договір належно укладеним в силу ч. 2 ст. 639 ЦК України. Відповідач підписала анкету-заяву, чим підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Підписанням анкети-заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Відповідно до виписки по рахунку, вбачається використання відповідачем кредитних коштів.

Вважає, що в даному випадку необхідно враховувати постанову ВС від 10.04.2019 у справі № 365/1635/16-ц, відповідно до якої, відсутність кредитних правовідносин між сторонами не може вважатись обгрунтованим, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Факт користуваня відповідачем коштами банку підтверджує наявність між сторонами кредитних правовідносин. Договір укладено уповноваженою на те особою.

Також відповідачем була підписана 29.07.2008 довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна", де відповідач своїм підписом підтвердила, що з фінансовими умовами надання кредитки ознайомлена.

В свою чергу, погашаючи заборгованість по кредиту, відповідач прийняла умови договору та погодилася з ними.

Також банком правомірно нараховано пеню, 05.07.2013 внесено зміни в тарифи банківського обслуговування щодо розміру пені, а саме у разі виникнення простроченої заборгованості на протязі одного місяця сплачується пеня в розмірі 50 грн.; у разі виникнення простроченої заборгованості другий місяць поспіль - сплачується пеня в розмірі 100 грн.

Із виписки по рахунку вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку, зокрема розрахунок у торгівельній мережі, зняття готівки у банкоматах, поповнення кредитного рахунку. Вказані операції підтверджують надання банком кредитного ліміту, його використання відповідачем та сплату відсотків.

Вважає наданий відповідачем розрахунок не належним доказом, оскільки вона (відповідач) не має спеціальних знань для його правильного проведення. В свою чергу, судово-бухгалтерської експертизи у справі проведено не було.

В подальшому, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 96), відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9346,93 грн., з яких: 6845,30 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 2501,63 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625. Також, просить стягнути судові витрати.

В судове засідання представник позивача, будучи належним чином повідомленим, не з`явився.

Відповідач та її представник в судове засіданння не з`явились. Представник відповідача подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи здійснювати у її та відповідача відсутність, позовні вимоги не визнають з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази у справі, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підтвердження позовних вимог, представник позивача надав суду такі докази: копію заяви позичальника від 08.07.2008, з відміткою про отримання 29.08.2008 кредитної картки (а.с. 15); копію витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна 30 днів пільгового періоду" (а.с. 16); копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна 30 днів пільгового періоду" (а.с. 17); копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 18-27); копію виписки за договором (а.с. 28-35); копію паспорта відповідача (а.с. 36-37); розрахунок заборгованості (а.с. 5-12).

Відповідачем з відзивом на позовну заяву надано свій розрахунок із зазначенням дат та сум (а.с. 78-81).

Позивачем з заявою про зменшення позовних вимог надано новий розрахунок заборгованості (а.с. 97-104), відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 11.10.2020 складає 9346,93 грн., з яких: 6845,30 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 2501,63 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Згідно вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Тобто, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Таким чином, кредитний договір має бути укладений у письмовій формі у вигляді одного документа (що містить усі істотні умови), підписаного обома сторонами, або у вигляді декількох документів, якими сторони обмінялися (листи, телеграми, телетайпне чи електронне повідомлення тощо). При цьому документи, якими сторони обмінюються, також мають містити їх підписи.

Між тим, аналіз документів, які, на думку представника позивача, є кредитним договором, свідчить про те, що такий підпис містяться лише в заяві позичальника від 08.07.2008 та довідці про умови кредитування від 29.07.2008. Надані ж представником позивача Умови та правила надання банківських послуг та підпису відповідача не містять, а тому позивачем не доведено, що відповідач при складанні заяви ознайомилась саме із цими Умовами та правилами надання банківських послуг (як зазначено в заяві позичальника) і розуміла саме ті Умови та правила надання банківських послуг, що додано представником позивача до позову.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).

Також в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Аналогічна позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII (в редакції на момент укладення договору) щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Також судом встановлено, що відмітки про те, на який строк видавалась картка, анкета-заява та довідка про умови кредитування, які підписав відповідач, не містить. Таким чином, твердження позивача, що відповідач, як позичальник, була повністю проінформована про умови кредитування є недоведеними.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості, просить стягнути 6845,30 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту та 2501,63 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

Дані вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, обґрунтовує, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, також Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємні частини спірного договору.

Однак, надані представником позивача Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Аналогічні висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

У заяві про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 9346,93 грн., з яких: 6845,30 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 2501,63 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625.

Відповідач заперечує наявність у неї заборгованості за кредитом посилаючись на те, що вона повністю кредит повернула.

На підтвердження повернення кредиту надала розрахунки отримання кредиту та його повернення (а.с. 79-81).

Разом з тим, суд вважає дані розрахунки недостатнім доказом повернення кредиту, оскільки відповідачем та її представником не надано належних та допустимих доказів безпосереднього повернення кредиту, таких як квитанцій, платіжних доручень, відповідних довідок тощо.

Окрім того, суду не зрозуміла позиція відповідача щодо того, що кредитний договір є невчиненим, оскільки вона визнає, що брала кредитні кошти у банку і повертала їх.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення основної заборгованості за кредитом (тіло кредиту) підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 2501,63 грн., то дані вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

У ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Представником позивача не надано суду належного розрахунку 3 % річних, який би містив відомості про розмір простроченої суми, на яку нараховуються проценти, а також період, за який ці проценти нараховані. Наданий позивачем розрахунок, де міститься зазначення відсотків згідно ст. 625 ЦК України, не можливо прочитати та зрозуміти через малий шрифт друку (а.с. 104), а тому даний розрахунок суд не вважає належним доказом.

З урахуванням викладеного та того, що банком не надано доказів узгодження сторонами строку повернення кредитних коштів, не можуть бути стягнуті й відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України відсотки, оскільки докази того, що позивач вимагав у боржника повернути отримані кошти відсутні.

Отже, оскільки матеріалами справи не встановлено строк дії кредитного договору, так як в заяві, підписаній сторонами, він не був погоджений, відтак, неможливо визначити дату, з якої можна нараховувати 3% річних. Тому підстав стягувати відсотки в розмірі, передбаченомуч. 2 ст. 625 ЦК України не має.

Статею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Зміст ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову лише в частині заборгованості за кредитом в розмірі 6845,30 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2102 грн. (а.с. 1), підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у сумі 1534,46 грн. (розрахунок: 2102 грн. х 73 % = 1534,46 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. 61 Конституції України, ст. 207, 526, 530, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048 -1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263- 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», місцезнаходження якого за адресою: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, рах № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, заборгованість за кредитом за договором №б/н від 08.07.2008 в розмірі 6845 (шість тисяч вісімсот сорок п`ять) гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», місцезнаходження якого за адресою: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, рах № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1534 (одна тисяча п`ятсот тридцять чотири) гривні 46 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: