Рішення № 98028104, 07.06.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1087/20

2/214/999/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 червня 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Прасолова В.М.

при секретарі – Шевченко Ю.С.

за участю представника позивача – Домбровської Є.В.

за участю представника відповідача – Горіна О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору на постачання теплової енергії, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач КПТМ «Криворіжтепломережа» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , уточнивши який, просить суд: визнати укладеним між КПТМ «Криворіжтепломережа» та ОСОБА_1 договір №11797 від 11.12.2019 року, та стягнути судовий збір в розмірі 2 102 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову зазначає наступне. Основним предметом діяльності Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - позивач) є виробництво, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії, а також надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам. Підприємство має відповідні ліцензії на право виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-УІІІ (далі - ЗУ №2189-VIII) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Стаття 6 Закону встановлює, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово- комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Частина 2 вищевказаної норми передбачає, що виконавцями послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація. Згідно з п. 6 ст. 1 Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово- комунальної послуги. Згідно п. 2 ч. 1 ЗУ №2189-УІІІ постачання теплової енергії відноситься до житлово- комунальних послуг. Частиною 2 ст. 7 ЗУ №2189-VIII передбачено обов`язки споживачів, одним з яких є: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. У п. 2 ч. 2 ст. 8 ЗУ №2189-VIII міститься імперативний припис: виконавець комунальних послуг зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання житлово- комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, який затверджено постановою КМУ "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" №630 від 21.07.2005 р. (далі - Правила №630). Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ №2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» (далі - ЗУ №2633) теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі- продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Згідно ст. 24 Закону одним із основних обов`язків споживача є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Крім того, п. 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ №1198 від 03.10.2007 року покладає на споживача обов`язок укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання. Отже, обов`язковість укладання договору № 11797 від 13.11.2019 року на постачання теплової енергії передбачена діючим законодавством України, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України. Тому можна розцінювати запропонований позивачем відповідачу до підписання договір, як такий, що набув юридично обов`язкового зобов`язання на його укладання в силу діючого законодавства і є обов`язковим для сторін. Згідно витягу з реєстру від 21.01.2019 р. 1/1 частки нежитлового приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 41,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_1 (далі - відповідач). У зв`язку з вищевикладеним позивачем було складено і направлено шляхом поштового зв`язку, на адресу Відповідача два примірника договору підписаних і скріплених печаткою з боку позивача на постачання теплової енергії № 11797 від 13.11.2019 року, які повернуто за закінченням строку зберігання. Одним із принципів зобов`язального права є те, що власність зобов`язує. Відповідно до положень ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлене договором або законом. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, що склались між сторонами, а саме: враховуючи те, що позивачем здійснюються систематична подача (в опалювальний період) тепла в приміщення відповідача, так як будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним, подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача (у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 «Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2- Д5-2005», де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05) які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, можна стверджувати, що відповідач обізнаний про подання до нежитлового приміщення, власником якого він є теплоносія, однак, жодних дій щодо укладання договору не вчиняє.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідачем 06 листопада 2020 року було подано зустрічний позов з пропуском строку, встановленого для подання відзиву. Оскільки заяви про поновлення процесуального строку для подачі зустрічного позову від відповідача не надходило, судом 13 січня 2021 року без видалення до нарадчої кімнати зустрічний позов залишено без розгляду (а.с.93-94).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю. При цьому підтвердила зміст письмових пояснень, згідно яких зазначено наступне.

03.02.2021року, представником відповідача з метою «внесудового (мирового) вирішення спору» було надано два примірника договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (на основі типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830). Однак з огляду на вище вказаний спосіб «внесудового вирішення спору», в його задоволенні необхідно відмовити з огляду на наступне. Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ, за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг. Комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів. Індивідуальний договір про надання комунальних послуг укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги. Відповідно до ч. 1, п. 9 ч. 2 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» 14.05.2015 року № 417-VIII, співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги). Рішення зборів співвласників оформлюється протоколом. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону (із змінами, внесеними Законом України від 07.06.2018 №2454-VІІІ) було зобов`язано співвласників багатоквартирних будинків протягом одного року з дня введення в дію Закону прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (тобто, до 01.05.2020). Таким чином, виходячи з вищенаведеного, договори про надання комунальних послуг можуть укладатися лише за наявності відповідного рішення співвласників багатоквартирного будинку, приміщення відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться на балансі ОСББ «ЗЛАГОДА 17», однак представником відповідача не надано рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги). Згідно листа Міністерства розвитку громад та територій України, яким надано роз`яснення з деяких питань реалізації чинного законодавства в умовах початку опалювального періоду 2020-2021, перехід на нові договірні відносини (за умови прийняття відповідних рішень співвласниками) має здійснюватися усіма споживачами у багатоквартирному будинку, адже нові договори про надання комунальних послуг передбачають суттєві зміни у підходах до розподілу комунальних послуг у будівлі та нарахуванні плати за комунальні послуги споживачам. Тому існування в одному багатоквартирному будинку двох видів договорів (старих і нових) є неприпустимим.

Щодо моменту укладання договору на постачання теплової енергії № 11797 від 11.12.2019 року. Договір на постачання теплової енергії № 11797 від 11.12.2019 року, було складено та направлено 21.11.2019 року шляхом поштового зв`язку, на адресу відповідача в двух примірниках договору, підписаних і скріплених печаткою з боку позивача, які повернуто за закінченням строку зберігання. Згідно розділу 11 п. 1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з 13.11.2019 року до 13.11.2020 року в частині проведення розрахунків – до повного їх здійснення. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Отже, згідно вище зазначеного, можливо зробити висновок, що договір вважався би укладеним з моменту його підписання відповідачем, оскільки підписання договору свідчило би про досягнення згоди з усіх істотних умов договору, однак цього не відбулось, тому позивачем було подано позовну заяву про визнання укладеним даного договору.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просить відмовити у його задоволенні. При цьому пояснив, що проект договору він отримував. Крім того, пояснив, що відповідач не заперечує проти укладання договору, однак він вважає, що договір повинен бути укладений в іншій редакції, а саме в тій, якій він надав суду разом із зустрічним позовом.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: витяг з державного реєстру (а.с.11), договір на постачання теплової енергії №11797 (а.с. 12-14), платіжне доручення (а.с. 15), лист- повідомлення (а.с. 16), витяг з державного підприємства ФОП (а.с. 18-20), свідоцтво про державну реєстрації юридичної особи (а.с. 21), статут (а.с. 22), типовий договір (а.с. 67-79).

Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належними доказами: витяг з державного реєстру (а.с.11), витяг з державного підприємства ФОП (а.с. 18-20), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме, що нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , який є фізичною особою підприємцем.

Суд вважає належними доказами: договір на постачання теплової енергії №11797 (а.с. 12-14), опис, платіжне доручення (а.с. 15), лист-повідомлення (а.с. 16), поштовий конверт, накладна (а.с.17), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме направлення відповідачеві пропозицію щодо укладення договору.

Суд вважає належними доказами: свідоцтво (а.с. 21), статут (а.с. 22), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме підстави здійснення позивачем постачання теплової енергії.

Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.

Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

Метою та предметом діяльності позивача КПТМ «Криворіжтепломережа» є виробництво, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії, а також надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам, що вбачається зі статуту (а.с.22).

Відповідач ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення АДРЕСА_3 , загальною площею 41,6 кв.м. (а.с. 11).

Відповідно до витягу з державного реєстру ОСОБА_1 є фізичною особою -підприємцем (а.с. 18).

Позивачем було складено і направлено шляхом поштового зв`язку, на адресу відповідача, два примірника договору, підписаних і скріплених печаткою з боку позивача на постачання теплової енергії № 11797 від 11.12.2019 року (а.с.12-17), які повернуто за закінченням строку зберігання, однак зазначений примірник в ході розгляду справи був отриманий представником відповідача, що підтверджується його поясненнями, наданими у судовому засіданні.

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII (надалі Закон №2189-VIII) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Частина 1 статті 6 Закону №2189-VIII встановлює, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Частина 2 статті 6 Закону №2189-VIII передбачає, що виконавцями послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Згідно з п. 6 ст. 1 Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Згідно п. 2 ч. 1 Закону №2189-VIII постачання теплової енергії відноситься до житлово-комунальних послуг.

Частиною 2 ст. 7 Закону №2189-VIII передбачено обов`язки споживачів, одним з яких є: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

У п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону №2189-VIII міститься імперативний припис: виконавець комунальних послуг зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, який затверджено постановою КМУ "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" №630 від 21.07.2005 р. (далі – Правила №630).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №2189-VIII надання житлово- комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633- IV (надалі Закон № 2633-IV) теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі- продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно ст. 24 Закону № 2633-IV одним із основних обов`язків споживача є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Пункт 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ №1198 від 03.10.2007 року покладає на споживача обов`язок укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Отже, обов`язковість укладання договору № 11797 від 11.12.2019 року на постачання теплової енергії передбачена діючим законодавством України, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України.

Таким чином, запропонований позивачем відповідачеві до підписання договір № 11797 від 11.12.2019 року, суд розцінює як такий, що набув юридично обов`язкового зобов`язання на його укладання в силу діючого законодавства і є обов`язковим для сторін.

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлене договором або законом.

Судом встановлено, що нежитлове приміщення № 44, загальною площею 41,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності відповідачеві ОСОБА_1 .

Відповідно до приписів ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Судом встановлено, що позивачем здійснюється систематична подача (в опалювальний період) тепла в приміщення відповідача, так як будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним, подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, що не спростовано відповідачем, таким чином відповідач обізнаний про подання до нежитлового приміщення, власником якого він є, теплоносія, однак жодних дій щодо укладання договору не вчинив.

Таким чином, позовні вимоги КПТМ «Криворіжтепломережа» є обґрунтованими і підлягають повному задоволенню.

В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 6,7, 8, 12 Закону «Про житлово-комунальні послуги», ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», ст. ст. 322, 639 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 77,78, 81, 141, 193, 263, 265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , про визнання укладеним договору на постачання теплової енергії – задовольнити.

Визнати укладеним між Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (ЄДРПОУ 03342184) та ОСОБА_1 договір №11797 від 11.12.2019 року в редакції позивача.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (ЄДРПОУ 03342184, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9) витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати підписання шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 червня 2021 року.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов