Ухвала суду № 98025812, 09.06.2021, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/1609/21

Провадження № 2/653/856/21

У Х В А Л А

іменем України

09 червня 2021 року

Суддя Генічеського районного суду Херсонської області Ковальчук Н.В., перевіривши виконання вимог статей 175, 177 ЦПК України у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Генічеської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії наук України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить:

1) визнати незаконним наказ Генічеської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії наук України від 25.05.2021 № 25 про звільнення ОСОБА_1 в.о. завідуючої оздоровчим комплексом «Колос» на підставі ст. 38 КЗпП України;

2) поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючої оздоровчим комплексом «Колос» з 26.05.2021;

3) стягнути з Генічеської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.05.2021 по дату прийняття рішення по справі з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених чинним законодавством України.

Позовну заяву належить залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України.

За приписами ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» (далі – Закон) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивачка заявила вимоги про визнання незаконним наказу про її звільнення та поновлення її на роботі. Ці вимоги пов`язані з поновленням ОСОБА_1 на роботі, а тому позивачка звільнена від сплати судового збору в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону.

Разом з тим, позивачка також заявила вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.05.2021 по дату прийняття рішення у справі.

Пільга по сплаті судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону, не поширюється на вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», тобто не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця.

Наведені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа № 910/4518/16) та постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року (справа № 243/10481/17-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, а у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

ОСОБА_1 у свої позовній заяві ціну позову не визначила, крім того, у матеріалах справи відсутні відомості про середньомісячну заробітну плату позивачки. Такі відомості вона сама просить витребувати у відповідача.

Таким чином, зважаючи також на те, що позивачка просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за невизначений у часі період, суддя приходить до висновку про неможливість встановлення точної ціни позову.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 176 ЦПК України, суддя попередньо визначає судовий збір у сумі 908 грн, що відповідає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з наступним стягненням недоплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України,

ухвалила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Генічеської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії наук України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху.

Встановити позивачці строк – десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме надання суду документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 908 грн або зазначення підстав звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та надання документів, що підтверджують такі підстави.

У разі невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Генічеського районного суду Н. В. Ковальчук