Рішення № 98024583, 30.06.2021, Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/197/20

№2/680/14/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року смт Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Яцини О.І.,

з участю секретарів судового засідання Стандрійчук М.П., Скоробогатої Р.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвокатів Загуровського О.К., Столаби Ю.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко-Агро» про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною,

установив:

Позивачка звернулася в суд із позовом до відповідача про визнання додаткової угоди від 05 серпня 2015 року до договору оренди земельної ділянки площею 2,0965 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території колишньої Глібівської сільської ради Новоушицького району, кадастровий номер 6823382000:10:001:0089, укладеного між нею та TOB «Енселко-Агро» від 01 серпня 2012 року.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0965 гектарів, кадастровий номер 6823382000:10:001:0089, що розташована на території колишньої Глібівської сільської ради. Право власності на дану земельну ділянку посвідчено державним актом серії ХМ № 103450.

01 серпня 2012 року між позивачкою та ТОВ «Енселко-Агро» було укладено договір оренди даної земельної ділянки.

05 серпня 2015 року було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, якою збільшено строк дії до 31 грудня 2029 року. Після закінчення договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2012 року позивачка довідалася про наявність додаткової угоди, ксерокопію якої вона отримала від відповідача.

25 листопада 2019 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про видачу другого екземпляра додаткової угоди.

Вважає, що вказана додаткова угода до договору оренди підлягає визнанню недійсною з огляду на те, що вона її не підписувала, що є підтвердженням того, що в неї волевиявлення на укладення правочину не було, а особа, яка здійснила підпис не мала дієздатності на його укладання.

Ухвалою суду від 27 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання, надано відповідачу строк для подачі відзиву.

11 січня 2021 року до суду надійшов відзив в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає обставини викладені в позовній заяві не обґрунтованими, а позовні вимоги безпідставними, та такими, що не відповідають реальним обставинам справи з наступних причин.

Зазначив, що оскільки відповідачка не підписувала додаткову угоду до договору оренди землі, а отже не може бути визнаний недійсним правочин який не вчинено.

Крім того, зазначає, що позивачка обрала невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів відповідно до положень ч.2 ст. 16 ЦК України.

Ухвалою суду від 26 січня 2021 року до ТОВ «Енселко-Агро» застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 6810 грн за невиконання вимог ухвали про надання оригіналу додаткової угоди до договору оренди.

05 лютого 2021 року суд скасував, постановлену ним ухвалу від 26 січня 2021 року про застосування заходів процесуального примусу відносно ТОВ «Енселко-Агро».

Ухвалою суду від 11 березня 2021 року зупинено провадження на час проведення експертизи.

29 квітня 2021 року суд поновив провадження у справі.

01 червня 2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та зазначила що додаткову угоду вона не підписувала, а отже просила визнати її недійсною.

Представник відповідача в судовому засіданні просила в задоволені позову відмовити, оскільки позивачка обрала невірний спосіб захисту свого права.

Суд, заслухавши позивачку, представника відповідача, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Позивачка є власницею земельної ділянки площею 2,0965 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території колишньої Глібівської сільської ради Новоушицького району, кадастровий номер 6823382000:10:001:0089, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку (а.с.7).

01 серпня 2012 року між ТОВ «Енселко-Агро» (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) був укладений договір оренди землі, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала ТОВ «Енселко-Агро» в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,0965 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території колишньої Глібівської сільської ради Новоушицького району, кадастровий номер 6823382000:10:001:0089. Право оренди зареєстроване 13 вересня 2014 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав від 13 вересня 2014 року та копією договору від 01 серпня 2012 року (а.с.8-13, 25-26).

15 вересня 2014 року вказана земельна ділянка передана ОСОБА_1 ТОВ «Енселко-Агро», про що складено акт приймання-передачі об`єкта оренди (а.с.14).

05 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Енселко-Агро" було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01 серпня 2012 року (а.с.20-24).

Відповідно до заяви від 25 листопада 2019 року позивачка звернулася до відповідача про надання другого екземпляру додаткової угоди до договору оренди землі від 01 серпня 2012 року (а.с.28).

Згідно з висновком експерта від 23 квітня 2021 року №СЕ-19/123-21/2121-ПЧ підпис в графі «Орендодавець» у додатковій угоді від 05 серпня 2015 року до договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6823382000:10:001:0089, площею 2,0965 гектарів, що розташована га території колишньої Глібівської сільської ради, що укладена між ТОВ «Енселко Агро» та власником земельної ділянки ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.105-108).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона не підписувала спірну додаткову угоду та вона не відповідає вимогам пунктів 1-4 статті 203 ЦК України.

Надаючи правову оцінку таким доводам позивачки суд зазначає наступне.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним згідно з приписами частини 1 статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Аналізуючи зміст положень статей 215, 229-233 ЦК України суд дійшов висновку про те, що у них йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі, зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії, що однак не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Як вбачається з позовної заяви позивачка не виявляла своєї волі до вчинення додаткової угоди та набуття обумовлених нею цивільних прав і обов`язків, а тому такий правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином позивачем не набуті, а правовідносини між позивачем і відповідачем не виникли.

За частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої зазначеного закону правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною 1 статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

За частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (частини 1 і 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом зазначеного закону, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивачка не підписувала зазначену додаткову угоду, а тому цей правочин вважається неукладеним і не може бути визнаний недійсним, а отже не вбачається законних підстав для задоволення позову.

Розподіляючи судові витрати, суд керується частиною першої статті 141 ЦПК України та враховуючи відмову у позові, покладає судові витрати на позивачку.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 258, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енселко-Агро» про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 01 липня 2021 року.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енселко-Агро», місцезнаходження: вул. Центральна, 59, с. Сахнівці, Старокостянтинівського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 37083810.

Суддя О. І. Яцина