Рішення № 98023892, 17.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/321/21

Провадження № 2/522/71/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави через Головне управління національної поліції в Одеській області, Держави через Прокуратуру Одеської області, Держави через Подільське районне управління поліції ГУНП в Одеській області, Держави через Подільську окружну прокуратуру Одеської області, через Державну казначейську службу України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 11.01.2021 року надійшов позов ОСОБА_1 , уточнений 01.02.2021 року, пред`явлений до Держави через Головне управління національної поліції в Одеській області, Держави через Прокуратуру Одеської області, Держави через Подільський відділ ГУНП в Одеській області, Держави через Котовську місцеву прокурату Одеської області, через Державну казначейську службу України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури.

Позовні вимоги були обґрунтовані наступним. Позивачка 10.06.2016 році зареєструвала підприємницьку діяльність і отримала свідоцтво та код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Того ж року позивачка через свої представників почала офіційно організовувати підприємницьку діяльність в Подільському районі, Одеської обл., по виготовленню деревного вугілля. Ця діяльність, згідно класифікатора видів економічної діяльності, відноситься до п.20.14 – виробництво інших основних органічних хімічних: речовин інших органічних сполук, у т.ч. продуктів перероблення деревини (деревного вугілля, виробленого дистиляцією деревини). Організацією виробничого процесу і підготовкою всіх необхідних дозвільних документів займався ОСОБА_2 . Позивачка надала йому для цього довіреність представляти інтереси в усіх органах влади та місцевого самоврядування, а також в правоохоронних органах і судах. На почату березня 2017 року вона розпочала вказану підприємницьку діяльність.

29 березня 2017 року Котовська місцева прокуратура Одеської області внесла відносно неї до ЄДРД відомості про вчинення кримінального правопорушення № 42017161340000012 по ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України – незаконна порубка лісу. Вказувала, що у цей же день прокурор Котовської місцевої прокуратури Петросян Н.А. подав до суду невмотивоване клопотання на проведення огляду її виробної ділянки ФОП « ОСОБА_1 ». Котовський міськрайсуд погодив дозвіл на огляд у той же день. 31.03.2017 року на підставі вказаної ухвали суду прокурор Петросян Н.А. та слідчий СВ Подільського ВП ГУНП в Одеській області Гук О.В. провели огляд ділянки, де було виявлено та безпідставно вилучено металеві печі для випалювання деревини у кількості 5 штук.

Вказувала, що Слідчий СВ Подільського ВП ГУНВ в Одеської області Гуку О.В. 03.04.2017 року, в рамках своїх службових повноважень, звернувся до суду з клопотанням про арешт її майна.

Оскільки, жодного факту незаконної порубки лісу не було встановлено і доказів цього слідчий до суду не надав, позивачка вважає, що з метою виправдати свої невмотивовані дії він, в день розгляду клопотання, а саме 05.04.2017 року, в рамках своїх службових повноважень, безпідставно вніс відносно неї відомості до ЄРДР за №12017160180000461 по ч.1 ст.. 272 ККУ про нібито порушення правил безпеки, які мали місце під час виконання робіт з підвищеною небезпекою. При цьому жодних доказів цього ним надано не було.

Вказувала, що 05.04.2017 року слідчий суддя Котовського міськрасуду Івінський О.О. розглянув клопотання і повернув його на доопрацювання в зв`язку з відсутністю підстав для арешту. 12.04.2017 року слідчий Гук О.В. повторно подав таке ж клопотання про накладенні арешту на тимчасово вилучене у неї майно без усунення недоліків і надання для цього обґрунтування. 13.04.2017 року слідчий суддя Івінський О.О. повторно розглянув клопотання накладенні арешту та виніс, на думку позивача, необґрунтовану ухвалу щодо накладення арешту на частину вилученого у неї майна, а саме на 5 печей для випалювання деревного вугілля. Не погоджуючись із вказаною ухвалою слідчого судді, позивачка оскаржила її та 12.05.2017 року апеляційний суд Одеської області визнав незаконними дії слідчого СВ ГУНП в Одеській області та слідчого судді Котовського міськрайсуду про арешт майна та скасував вищевказану ухвалу, відмовив у накладенні арешту та зобов`язав негайно повернути позивачу вилучені речі на те місце, з якого вони були вилучені. Вказану ухвала суду апеляційної інстанції надійшла до відповідних органів на виконання 16.05.2017 року, проте останні відмовились від її виконання та повернення речей на місце їх вилучення здійснено не було.

Позивачка вважає, що органи досудового слідства Подільського ВП ГУНП в Одеської області і Котовської місцевої прокуратури, в процесі досудового розслідування кримінальних проваджень №12017160180000461 та №12017160180000902, під видом боротьби з незаконними порубками лісу, порушенням правил безпеки на виробництві, та незаконним захватом земель, провели огляд та безпідставно вилучили і незаконно наклали арешт на Печі, виносили різні рішення, якими втрутились в її законну підприємницьку діяльність, чим на думку позивача безпідставно обмежили її права на законну підприємницьку діяльність, та завдали їй і її рідним моральну і матеріальну шкоду.

Зазначила, що лише 14.06.2018 року органи досудового розслідування виконали вказане рішення суду апеляційної інстанції та повернули вилучене у неї майно. Тим самим позивачка вважає, що відповідачі визнали незаконними свої дії по тривалому невиконанню рішення суду.

Позивачка посилалась на те, що слідчий неодноразово викликав її на допити, психологічно тиснув на неї, погрожував арештувати; вона вважала себе під слідством та що відносно неї проводяться негласні слідчі (розшукові) дії, кожну добу очікувала незаконного арешту. Посилалась на те, що відносно неї та обставин вилучення майна (печей) почали з`являтись у соцмережах та інтернет-ресурсах. Її вимоги щодо спростування недостовірної інформації були проігноровані відповідачами. Вказувала, що внаслідок даних подій, перенесеного нею психологічного тиску вона почала погано себе почувати, весь час досудового розслідування не могла спокійно спати, стала роздратованою, у неї з`явились головні болі та болі в області грудної клітини. Вона перестала відчувати себе у безпеці та постійно хвилюється за себе та своїх родичів, не може налагодити відносини із друзями та колегами по роботі. Завдану моральну шкоду позивачка розрахувала за період із 31.03.2017 року по 14.06.2018 року, виходячи із мінімальної заробітної плати (6000 грн.), та остання склала 90 000 грн.. При цьому вважає, що вказана сума відшкодування є недостатньою, та остання має бути розрахована згідно методу оцінки розміру компенсації спричинених страждань, який розробив у 1997 році О.М. Ерделевський, зареєстрованого Міністерством юстиції України 03.03.2010 року під №14.01.04, та методики ОСОБА_3 «Возмещение морального (неимущественного) вреда», яка зареєстрована в додатку №16 до наказу Міністерства юстиції України від 30.07.2010 року №1722/5. За викладеного, позивачка просила стягнути із відповідачів на її користь моральну шкоду у розмірі 844 000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу. Також було заявлено вимоги щодо спростування інформації та принесення вибачень.

Ухвалою суду від 13.01.2021 року позов було залишено без руху. Із приводу ухвали суду від 13.01.2021 року представником позивача 19.01.2021 року були надані пояснення. Матеріали заяви суддя отримала 20.01.2021 року.

Ухвалою суду від 27.01.2021 року провадження у справі було відкрито та справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 01.03.2021 року.

Розгляд справи 01.03.2021 року був відкладений на 12.04.2021 року за клопотанням представника відповідача з наданням часу на подання відзиву.

Представником ДКС України 10.03.2021 року було подано до суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнали та просили відмовити за необґрунтованості та недоведеності. Посилались на те, що позивачка помилково ототожнює ДКС України із Державною України та особою, яка спричинила шкоду і повинна відповідати за дії органів досудового слідства та прокуратури, отже вважають, що вони не є належним відповідачем по справі. Також вказували, що у позивачки відсутнє право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, оскільки незаконність дій прокуратури та поліції позивачем не підтверджено жодним судом рішенням. Кримінальне провадження відносно позивачки до теперішнього часу не закрито. Також вважають необґрунтованим розрахунок моральної шкоди та факт її завдання. Заперечували проти вимог щодо відшкодування витрат на правовому допомогу, оскільки вони позивачем не підтверджені належним чином.

До суду 11.03.2021 року надійшов відзив на позов від представника ГУНП в Одеській області, згідно якого також заперечували проти вимог ОСОБА_1 та просили відмовити. Вважають, що твердження позивачки про заподіяння їй моральної шкоди необґрунтовані. Заявлені позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, згідно з діючим законодавством, повинні бути обґрунтовані наявністю такої шкоди, протиправністю діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Проте, позивачка лише обмежується загальним посиланням, що вона пережила тяжкі моральні страждання. Також вважають, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями ГУНП в Одеській області і тяжкими фізичними та моральними стражданнями, на які посилається позивач, а також, що погіршення здоров`я позивача пов`язане саме з розглядом справ в судах. Позивачка зазначає, що за період притягнення її до відповідальності стан її здоров`я сильно погіршився саме внаслідок дій правоохоронних органів, проте жодної медичної або іншої документації не надає. Також позивачкою не було надано жодного судового рішення, яким було визнано дії або бездіяльність ГУНП в Одеській області або Прокуратури Одеської області протиправними, через що вражають позовну заяву ОСОБА_1 надуманою та нічим не підтвердженою, з огляду на відсутність хоча б одного доказу в підтвердження обставин викладених у позові. Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями ГУНП в Одеській області та завданням йому моральної шкоди, а також самого факту завдання моральної шкоди. На думку представника відповідача, позивачкою не наведено розрахунку моральної шкоди, у зв`язку з чим незрозуміло чому вона дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі 844 000,00 грн.. Головне управління вважає, що позивачем не враховано норми Закону та розмір морального відшкодування необгрунтовано завищено. Аналогічно як і з наданням доказів по суті спору, вказували, що позивачка не надала жодного доказу на підтвердження витрат на правову допомогу, що унеможливлює стягнення на її користь необґрунтованої та нічим не підтвердженої суми у 20000,00 грн.. За викладеного просили відмовити у позові.

Позивачем 11.03.2021 року на електронну пошту суду було подано відповідь на відзив, згідно якої наполягала на задоволенні позову.

Представником ГУНП в Одеській області 09.04.2021 року було подано до суду клопотання. згідно якого просив позов ОСОБА_1 в частині вимог щодо спростування поширеної неправдивої інформації залишити без розгляду.

У підготовче засідання 12.04.2021 року сторони не з`явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином; у матеріалах справи наявні заяви позивача та її представника, згідно яких просили справу розглядати за їх відсутності. Від представника ГУНП в Одеській області 12.04.2021 року надійшла заява, згідно якої просив закрити підготовче провадження у справі та розглянути його клопотання про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 12.04.2021 року було задоволено заяву представника ГУНП в Одеській області та позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про спростування недостовірної інформації – залишено без розгляду. Закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 17.06.2021 року.

У судовому засіданні 17.06.2021 року суд протокольно замінив Котовську місцеву прокурату Одеської області на Подільську окружну прокуратуру Одеської області та Подільський відділ ГУНП в Одеській області на Подільське районне управління поліції ГУНП в Одеській області у зв`язку з реорганізацією.

У судовому засіданні 17.06.2021 року був присутній представник відповідача – ОСОБА_4 , який позовні вимоги не визнав та просив відмовити. Від представника позивача до суду надійшла заява, згідно якої просив справу розглядати за його відсутності. Інші учасники процесу поважність причин неявки суду не повідомили, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Отже, зважаючи на строки розгляду справи, а також належне сповіщення сторін, подані ними відповідні клопотання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та представників відповідачів, які не з`явились.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, приходить до наступного.

Згідно матеріалів справи судом встановлено наступні обставини.

Позивачка ОСОБА_1 10.06.2016 році зареєструвала підприємницьку діяльність і отримала свідоцтво та код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 та почала офіційно організовувати підприємницьку діяльність в Подільському районі, Одеської обл. по виготовленню деревного вугілля (а.с.31).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння, виробництва інших основних органічних хімічних речовин (основний).

Відносно позивача 29.03.2017р. Котовською місцевою прокуратурою розпочато кримінальне провадження №-42017161340000012 за фактом незаконних порубок лісових насаджень на території Подільського району, а саме на межі Балтського, Кодимського та Подільського районів поблизу населеного пункту с. Дібровка Подільського району Одеської області, на території обслуговування ДП «Балтське лісове господарство», за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.246 КК України.

Проведення досудового розслідування було доручено СВ Подільського ВН ГУНП в Одеській області, а процесуальне керівництво здійснювалось прокурором Котовської місцевої прокуратури Петросяном Н.А..

У ході досудового розслідування встановлено, що в районі с. Дібровка Подільського району встановлено 4 вуглевипалювальні печі для виготовлення деревного вугілля, поряд з якими здійснюється суцільна порубка лісу на території обслуговування ДП «Балтське лісове господарство». Зокрема за інформацією Подільського МРВ Управління СБУ в Одеській області вказана діяльність проводиться в районі с. Дібровка Подільського району Одеської області на автошляху м. Балта - смт. Слобідка.

Ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30.03.2017р. був наданий дозвіл на проведення огляду території, що розташована в районі с. Дібровка Подільського району Одеської області на автошляху м. Балта - смт. Слобідка, з метою оглянути територію, на якій знаходяться або можуть знаходитися вуглепалювальні печі, що використовуються для виготовлення деревного вугілля.

31.03.2017 року на території, що розташована в районі с. Дібровка Подільського району Одеської області на автошляху м. Балта - смт. Слобідка був проведений огляд місцевості, на підставі ухвали слідчого судді, на якої здійснюється випалювання деревини. Вході огляду місцевості загальною площею 700 кв.м було виявлено та в подальшому вилучено металеві діжки для випалювання деревини в кількості 5 штук, з яких 4 штуки об`ємом 25 куб. метрів та одна 50 куб. метрів, деревина породи «Ясен» та «Клен» в кількості 50 куб. метрів, паперові мішки з розфасованим вугіллям деревини вагою по 3 кг. в загальній кількості 1200 штук, полімерні мішки з розфасованим вугіллям деревини вагою по 12-16 кг. в загальній кількості 1357 штук.

У подальшому, у зв`язку із виявленням 5 ретортів (печей) по випалюванню деревного вугілля, які функціонували з порушенням вимог законодавства про протипожежну безпеку та охорону праці, слідчим відділом Подільського ВП 05.04.2017р. внесені відомості до ЄРДР та зареєстровано кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.272 КК України, яке об`єднано з кримінальним провадженням №-42017161340000012.

Зазначені обставини вбачаються з ухвал суду першої та апеляційної інстанції по справі №505/767/17.

Окрім того, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області Івінський О.О. від 14.04.2017 року у рамках справи №505/767/17 було частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ Подільського ВП ГУНП в Одеській області Гук О.І. про арешт майна по об`єднаному кримінальному провадженню №-412017161340000012. Зокрема, накладено арешт на вилучені в ході огляду території 31.03.2017 року, що розташована в районі с. Дібровка Подільського району Одеської області на автошляху м. Балта - смт. Слобідка, металеві діжки для випалювання деревини в кількості 5 штук, з яких 4 штуки об`ємом 25 куб. метрів та одна 50 куб. метрів та заборонити розпоряджатись будь яким чином та використовувати зазначено майно (а.с.41-43).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.05.2017 року ухвалу слідчого судді від 14.04.2017 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ Подільського ВП ГУНП в Одеській області Гук О.І. про арешт майна по об`єднаному кримінальному провадженню №412017161340000012.і накладено арешт на вилучені в ході оглядутериторії31.03.2017 року, що розташована в районі с. Дібровка Подільського району Одеської області на автошляху м. Балта - смт. Слобідка, металеві діжки для випалювання деревини в кількості 5 штук, з яких 4 штуки об`ємом 25 куб. метрів та одна 50 куб. метрів та заборонено розпоряджатись будь яким чином та використовувати зазначено майно скасовано. Винесено нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Подільського ВП ГУНП в Одеській області Гук О.І. по об`єднаному кримінальному провадженню №-412017161340000012 в накладені арешту відмовлено. Також зазначено про необхідність негайного повернення вилучених речей власнику (а.с.45-50).

Згідно листа Прокуратури Одеської області від 25.07.2018 року (а.с.65-66), 09.10.2017 року слідчим СВ Подільською ВП ГУНП в Одеській області на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України було прийнято рішення про закриття провадження №42017161340000012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 246 та ч.1 ст. 272 КК України.

За розглядом справи встановлено, що вилучені речі були повернуті позивачу 14.08.2018р..

Звертаючись до суду з дійсним позовом позивачка посилалась на завдання їй моральної шкоду у розмірі 844 000 грн., унаслідок неправомірних дій відповідачів із арешту та вилучення її майна, несвоєчасного їх повернення.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування моральної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст.1173, 1174 ЦК України).

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі N 229/2601/17 (провадження N 61-12323св19)

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги.

Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями.

Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Отже, заявлені позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, згідно з діючим законодавством, повинні бути обґрунтовані наявністю такої шкоди, протиправністю діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, як зазначалося вище, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягають:наявність такої шкоди,протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних ді, що обмежують права громадян.

Відповідно до ч.2 ст. 1 цього Закону, у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Частиною 1 статті 2 цього Закону також передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з п.5 ст.3 цього Закону громадянин має право на відшкодування моральної шкоди.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1,3,4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя ( ч.5 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частиною 6 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.13 цього Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Судом встановлено, що позивачка зверталась з листами до начальника Подільського ВП ГУНП України в Одеській області 17.05.2017р. з вимогою передати їй вилучене у неї майно згідно ухвали апеляційного суду Одеської області від 12.05.2017р. (а.с.54) та 07.05.2017р. (а.с.56) та отримала відповідь 05.07.2017р. (а.с.59) щодо явилися для отримання речових доказів.

Суд вважає, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів і тяжкими фізичними та моральними стражданнями, на які посилається позивач у позові, а також, що погіршення здоров`я позивача пов`язане саме з вилученням її майна.

Позивачка не надала достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння їй з боку відповідачів (Прокуратури Одеської області, Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області, Подільської окружної прокуратури Одеської області) , моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Також не зазначено та не підтверджено які саме їх дії є незаконними. Також в даному випадку згідно ЦК не передбачено солідарна відповідальність.

Суд погоджується з доводами сторони відповідача, що позивачка обмежується виключно загальними посиланнями на той факт, що їй була нанесена величезна моральна шкода, яка супроводжувалася моральними стражданнями, погіршенням здоров`я та іншими супутніми ознаками моральної шкоди, проте не надає жодного фактичного та достатнього доказу на підтвердження даних обставин.

Позивачка зазначає, що за період притягнення її до відповідальності вона перенесла страждання, заподіяно психічний вплив на неї, стан її здоров`я сильно погіршився саме внаслідок дій правоохоронних органів, проте жодної медичної або іншої документації не надає.

При цьому суд зазначає, що згідно матеріалів справи кримінальні провадження були розпочаті за фактом незаконних порубок лісових насаджень, а не відносно позивачки. Відсутні докази притягнення її до кримінальної відповідальності.

Також позивачкою не було надано жодного судового рішення, яким було визнано дії або бездіяльність ГУНП в Одеській області або Прокуратури Одеської області протиправними.

Суд вбачає, що за фактом невиконання ухвали суду апеляційної інстанції від 12.05.2017 року ОСОБА_1 20.07.2017 року зверталась до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів зі скаргою про вчинення дисциплінарного проступку керівником Котовської місцевої прокуратури Одеської області Мельниченком В.О. та прокурором цієї ж прокуратури Петросяном Н.А..

Суд вбачає, що за розглядом даної скарги ОСОБА_1 20 вересня 2017 року кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів було прийнято рішення №119дп-17, згідно якого закрито дисциплінарне провадження відносно керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області Мельниченком В.О. та прокурора цієї ж прокуратури Петросяном Н.А.(а.с.68-69). При цьому зазначено, що діяльність ФОП ОСОБА_5 заблоковано з березня 2017р., проте правоохоронними органами протягом пів року розслідування не встановлено в її діяннях ознак складу злочину та підозра їй не пред`явлена..

Згідно матеріалів справи, позивачка неодноразово сповіщалась відповідними органами (лист а.с.55, 59, 63) щодо необхідності узгодження дати передання речових доказів зі слідчим.

Суд зауважує, що відсутність хоча б одного складового цивільного правопорушення виключає підстави для відшкодування шкоди і як наслідок, не передбачає покладання обов`язку на відповідача, у зв`язку з відсутністю цивільного правопорушення.

Суд вбачає, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та завдання їй моральної шкоди,та її розміру, а також самого факту завдання моральної шкоди.

Суд погоджується з доводами представників сторін щодо необґрунтованості розрахунку заявленого відшкодування моральної шкоду у сумі 844 000,00 гри.. Оскільки розрахунок морального відшкодування, здійснений позивачем, на підставі методики ОСОБА_6 , яка втратила чинність. Крім того суд не приймає до уваги і здійснений позивачем розрахунок моральної шкоди за методикою ОСОБА_3 , оскільки як сам вказав позивач, від здійснений ним як доповнення, що підтверджує розрахунок, який проведено за методикою ОСОБА_6 ..

Окрім того порядок визначення розміру моральної шкоди врегульований відповідним Законом та підстав для його не застосування судом не встановлено.

За викладеного, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню та відмовляє в їх.

При цьому, підстав для відшкодування позивачу понесених судових витрат (витрат на правничу допомогу) суд не вбачає, оскільки відмовляє в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 55, 56 Конституції України, ст.. 15-16, 23, 1176 ЦК України, ст.ст.1, 2, 3, 13, 19, 42, 43, 48, 49, 59, 76-81, 82, 89, 95, 141, 209, 210, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 29.06.2021 року.

Суддя: Домусчі Л.В.