Рішення № 98022457, 24.06.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/898/19

Провадження №2/442/61/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Хомика А.П.,

за участю секретаря судового засідання - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб: ОСОБА_3 , Служби у справах дітей Дрогобицької райдержадміністрації, Служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визначення місця проживання дітей, -

встановив :

06.02.2019 позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визначити місце проживання її онуків з нею, за адресою: АДРЕСА_1 .

08.02.2019 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження.

05.03.2019 від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив та заява про заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

06.03.2019 винесено ухвалу про перехід зі спрощеного позовного провадження у загальне. Призначено підготовче засідання на 02.04.2019.

30.10.2019 залучено до участі у справі як третю особу Службу у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради.

14.02.2020 до участі у справі на стороні позивача залучено ОСОБА_4 та на стороні відповідача - ОСОБА_5 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що між її сином ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_2 05.10.2006 було зареєстровано шлюб. В шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька ОСОБА_7 . Починаючи з 2013 сімейне життя між ними не склалось і згідно рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.04.2015 шлюб між ними було розірвано. Також на підставі рішення суду з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . На даний час ОСОБА_2 перебуває в Республіці Польща, а діти проживають разом з нею - своєю бабусею по АДРЕСА_1 . Просить визначити місце проживання дітей по вищевказаній адресі, оскільки вона здійснює догляд за дітьми і такі хочуть проживати разом з нею.

05.03.2019 від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позов в якому остання вказує на те, що її діти проживають разом з нею в АДРЕСА_2 . Всі доводи позивачки вважає необґрунтованими. Ні вона, ні батько дітей не позбавлені батьківських прав відносно них. Вважає, що місцем проживання малолітніх дітей є місце проживання їх батьків, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

13.03.2020 надійшло пояснення третьої особи - ОСОБА_3 в якому вказує на те, що діти дійсно проживають разом з бабусею ( його матір`ю), де їм створені усі належні умови для проживання, їхнього розвитку. Будь-яких доказів обмежень матері у спілкуванні з дітьми матеріали справи не містять. За зверненням ОСОБА_2 проводилась перевірка Дрогобицьким відділом поліції, які переконались, що перебування дітей за місцем проживання ОСОБА_1 є добровільним та власним бажанням самих дітей. Незважаючи на те, що він перебуває за кордоном, однак несе усі обов`язки щодо утримання дітей, витрат на їх навчання, проживання, харчування. ОСОБА_1 , будучи уповноваженою діяти від його імені, забезпечує усі потреби дітей щодо їх розвитку, достатній рівень життя. Проживання дітей разом з ОСОБА_1 , тобто за місцем реєстрації батька забезпечує збереження зв`язків з усіма членами родини. Стосунки у сім`ї ОСОБА_1 є спокійними та такими, що не порушують прав та інтересів дітей.

Позивачка та її представник ОСОБА_8 в судовому засіданні позов підтримали, просили задоволити його з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача - ОСОБА_9 позову не визнав. Суду пояснив, що позов ОСОБА_1 нічим не обґрунтований. Остання посилається на ст. 258 СК України, яка не передбачає право дітей на проживання разом з бабцею, а лише право на самозахист внуків. Жодних підстав для самозахисту внуків у позивачки немає. Мати також хоче проживати разом з дітьми, однак у неї склалась така ситуація, що вона на даний час проживає за кордоном. Позивачка чинить їй перешкоди у спілкуванні з дітьми, налаштовує їх проти неї. Законодавством не передбачено визначення місця проживання з бабусею при живих батьках, які не позбавлені батьківських прав, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відділу - служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради - Яким І.С. проти позову заперечив. Вказав, що батьки малолітніх дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не позбавлені батьківських прав щодо них. Місце проживання дітей визначається за місцем проживання їх батьків, а тому правових підстав для задоволення позову немає.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_10 не заперечив щодо задоволення позову. Вказав, що у даному випадку мають місце виключні обставини, де батьки проживають за кордоном, а тому визначення місця проживання дітей разом з бабусею є вимушеним заходом. У ОСОБА_1 створені всі умови для проживання, діти добровільно переїхали до бабусі, остання повністю займається їх вихованням.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно із частинами восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом справ даної категорії обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається з матеріалів справи і сторонами не оспорюється ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , є дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відповідачка у справі, ОСОБА_2 , протягом тривалого часу проживає за кордоном. ОСОБА_3 також перебуває за кордоном, оскільки має місце праці та тимчасове місце проживання.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шлюб розірваний на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 17.04.2015 року.

Після розірвання шлюбу, між батьками виникали спірні питання щодо місця проживання дітей, участі кожного з них у їхньому вихованні. Також виникали спірні питання щодо участі батьків у витратах на утримання дітей.

На даний час діти проживають на АДРЕСА_1 разом з бабусею ( мамою їхнього батька) ОСОБА_1 .

ОСОБА_6 навчається, навчається у 8 класі, ліцею імені Богдана Лепкого. Проживає у ОСОБА_1 з вересня 2017 року.

ОСОБА_7 , навчається у 5 класі, ліцею №2 Дрогобицької міської ради. Проживає у ОСОБА_1 з липня 2019 року.

Згідно рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі по 450 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 24.10.2014 і до досягнення дітьми повноліття.

Як вбачається з відповіді Дрогобицької районної державної адміністрації № 26 від 04.01.2019 на заяву ОСОБА_1 про неналежні умови проживання та утримання дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то органом опіки та піклування встановлено, що діти з сім`ї ОСОБА_1 після розлучення батьків проживають разом мамою ОСОБА_2 , бабусею ОСОБА_5 та дідусем ОСОБА_14 .

ОСОБА_2 на час обстеження перебувала на сезонних роботах за кордоном.

На виконання ст. 151 Сімейного Кодексу України, згідно довіреності, складеної та засвідченої нотаріусом Сильвією Грижевською (нотаріус у м. Брвінов вул. Ринек № 4, Республіка Польща ), ОСОБА_2 уповноважила свою матір ОСОБА_5 опікуватися дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також представляти її у всіх справах, що стосуються дітей, включаючи медичну опіку, судові справи, справи, пов`язані з освітою дітей і місцем їх навчання. Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання дітей з сім`ї ОСОБА_1 від 14.12.2018 року, мама дітей створила усі необхідні житлово-побутові умови для повноцінного розвитку, навчання та виховання своїх дітей. Діти доглянуті, забезпечені в достатній кількості сезонним одягом, взуттям, іграшками, предметами щоденного побуту, повноцінним харчуванням, шкільним приладдям.

Згідно Акту обстеження умов проживання, складаного комісією відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, ОСОБА_6 проживає на АДРЕСА_1 без реєстрації ( зареєстрована на АДРЕСА_4 ) разом з бабусею ОСОБА_1 та дідусем ОСОБА_19 .

Згідно довідки, виданої директором Дрогобицької гімназії імені Богдана Лепкого №28 від 22.01.2020, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у 7 класі Дрогобицької гімназії імені Богдана Лепкого. Протягом 2018-2019 навчального року бабуся ОСОБА_1 бере активну участь у вихованні дитини, відвідує батьківські збори та святкові заходи, цікавиться результатами її навчання.

Згідно Довідки, виданої практичним психологом В. Берчук на запит бабусі ОСОБА_1 , щодо нервово-психічного розвитку та психоемоційного стану її онук ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то останнім встановлено, що життєві обставини сестер ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на даний час виглядають вкрай нестабільними і заплутаними, сповненими неприємними подіями і переживаннями. Ця ситуація пов`язана із відсутністю порозуміння між родичами дівчат по батьківській і материнській лінії. Несприятливий психологічний клімат у стосунках між ними призводить до погіршення стану фізичного здоров`я та самопочуття, негативно відбивається на їхньому навчанні та розвитку.

Згідно Актів №15 та №29 про проживання особи без реєстрації від 30.01.2020 та від 06.02.2019, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають на АДРЕСА_1 без реєстрації.

Згідно довідки про результати проведення перевірки за зверненням ОСОБА_2 про встановлення місця перебування малолітніх доньок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , виданої начальником СППП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області, то встановлено, що на час перебування ОСОБА_2 за кордоном, її діти за власним бажанням проживають разом з бабусею ОСОБА_1 , ніхто не чинить перешкод у їхньому спілкуванні з матір`ю.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв`язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини першої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей.

При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

З метою виконання вказаних норм матеріального права, суд в судовому засіданні вислухав думку малолітніх: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в присутності представника органу опіки та піклування і служби у справах дітей, психолога Мітрофанової І.О . Діти висловили своє бажання проживати з бабусею ОСОБА_1 та вказали, що з матір`ю у них склались неприязні відносини, остання не розумієї їх, ображає.

Пред`являючи позов, позивач посилалася на положення статті 258 СК України, відповідно до якої баба і дід мають право на самозахист онуків.

Аналізуючи вказані вище норми права слід зазначити, що законом встановлено вичерпний перелік осіб, місце проживання (місцезнаходження) яких може вважатися місцем проживання дитини, яка не досягла десяти років: батько, мати, опікун дитини, навчальний заклад чи заклад охорони здоров`я, в якому проживає дитина.

В даному випадку пред`явлений позов стосується визначення місця проживання малолітньої дитини, яка не досягла 10 років і дитини, яка не досягла 14 років, і цей спір існує між бабусею та матір`ю дитини. Матеріали справи не містять даних про те, що матір дітей ОСОБА_2 та батька ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав щодо малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; не містять доказів ініціювання процесу щодо визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дітьми, позбавленими батьківського піклування чи встановлення над ними опіки; відсутнє рішення органу опіки і піклування чи суду про призначення ОСОБА_1 опікуном малолітніх дітей, а тому позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, ч. 4 ст. 206, 258, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб: ОСОБА_3 , Служби у справах дітей Дрогобицької райдержадміністрації, Служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визначення місця проживання дітей - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.07.2021.

Суддя Хомик А.П.