Рішення № 98019040, 15.06.2021, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1165/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2021року Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в особі судді – Мички І.М.

при секретарі - Берун А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Здолбунів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , поданим представником – адвокатом Созонюком Тарасом Миколайовичем до Головного управління Національної поліції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

20 квітня 2021 року позивач через свого представника – адвоката Созонюка Тараса Миколайовича звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №889105 від 04.04.2021р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 квітня 2021 року орієнтовно о 19 год. 00 хв. він повертався зі Здолбунівської ЦРЛ після відвідин своєї дружини, яка знаходилася на стаціонарному лікуванні зі своїм товаришем – ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом в той день. В ході вищевказаної поїздки ОСОБА_2 вирішив заїхати в магазин «Надія» та здійснив зупинку транспортного засобу по вул. Четверта, 48 у м. Здовбиця та, вимкнувши двигун автомобіля і забравши ключі від нього, пішов за необхідними покупками, в той час як ОСОБА_1 залишився поблизу даного транспортного засобу в очікуванні свого товариша.

В подальшому, почувши вхідний виклик на власний мобільний телефон, який знаходився в салоні автомобіля, ОСОБА_1 сів на водійське сидіння нерухомого транспортного засобу, який знаходився з вимкненим двигуном та, піднявши слухавку, почав розмовляти по телефону.

В цей час до вказаного транспортного засобу на службовому автомобілі під`їхали працівники поліції, які за цілковитої відсутності правових підстав почали здійснювати перевірку документів ОСОБА_1 у зв`язку з начебто допущеними останнім адміністративних правопорушень

З метою реалізації гарантованого права на захист ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції про власне бажання скористатись професійною правничою допомогою адвоката Созонюка Т.М., якому він зателефонував в ході вищевказаної події.

Позивачем також було висловлене й прохання надати йому для ознайомлення будь – які можливі докази, які могли б засвідчити дійсний факт того, що він являвся водієм транспортного засобу, й належним суб`єктом вчинення інкримінованих йому адміністративних правопорушень.

Усі вищевказані заявлені ОСОБА_1 клопотання не знайшли жодного логічного та відповідного реагування зі сторони працівників поліції, які здійснили без участі особи яка притягується до адміністративної відповідальності оформлення оскаржуваної постанови при повній відсутності будь – яких належних та допустимих доказів, якою всупереч положень чинного законодавства України притягнули ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Оскільки оскаржувану постанову було надіслано 06.04.2021р. рекомендованим листом, який 09.04.2021р. був отриманий дядьком ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , а в ОСОБА_1 були поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом через постійну зайнятість по догляду за власною дружиною, яка спочатку знаходилась у медичному закладі, а потім у неї було діагностовано захворювання на COVID – 19, позивач зміг отримати поштове відправлення від свого дядька ОСОБА_3 , якому помилково воно було вручене поштаркою, та ознайомитись з винесеною щодо нього постановою лише 14.04.2021р., а відтак, просив суд поновити цей строк як такий, що пропущений ним з поважних причин.

В судове засіданні, призначене на 15.06.2021р. об 11 год 00 хв. позивач та його представник не прибули. Хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду.

В судове засідання представник відповідача – Головного управління Національної поліції у Рівненській області не прибув. Про дату час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Клопотання до суду про відкладення судового засідання не подавав. Відзиву на позовну заяву від Головного управління Національної поліції у Рівненській області до суду не надійшло.

У зв`язку з неявкою в судове засідання позивача, відповідача та їх представників, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі поданих сторонами доказів, наявних у справі.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, судом встановлено, такі факти і відповідні їм правовідносини.

Пунктом 11) ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Положеннями п. 8) ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини шоста, десята статті 121). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз 1 п. 4 розділ 1 Інструкції). Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 1321, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Згідно з ч.ч 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 6, 10 ст. 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні постанови по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №889105 від 04 квітня 2021 року, винесеної інспектором СРПП відділення поліції №6(м. Здолбунів) Рівненського районного управління поліції ГУ НП у Рівненській області старшим лейтенантом поліції Самковим Віталієм Олександровичем, на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400,00 грн. за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121,ч.2 ст.122, ст.125 та ч.4 ст.126 КУпАП за те, що о 19 год. 51 хв. 04.04.2021р. ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , керував ним у с.Здовбиця по вул. Четвертій,48, будучи особою позбавленою права керування, не був пристебнутий ременями безпеки, при зміні напрямку руху не ввімкнув покажчик повороту відповідного напрямку, будучи зупинений працівниками поліції не ввімкнув сигнал аварійної сигналізації, чим порушив вимоги пп. а) п.2.1., пп в) п.2.3., пп. б) п.9.2., пп. б) п.9.9 Правил дорожнього руху України.

Відповідно ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 ( далі – ПДР України), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Частиною 4 ст.126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Частиною 5 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою встановлену адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.125 КУпАП інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, ч. 1 і 2 ст.129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.

Об`єктом усіх вищевказаних правопорушень є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивною стороною усіх вищезазначених правопорушень являються дії або бездіяльність особи, які відповідають ознакам диспозиції відповідної норми КУпАП.

Суб`єктивна сторона відповідних правопорушень характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

При цьому, суб`єктом вищевказаних правопорушень може бути лише особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як водій.

Відповідно до п.1.10 ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Щодо інкримінованих в оскаржуваній постанові порушень позивачем вимог пп. а) п.2.1., пп в) п.2.3., пп. б) п.9.2., пп. б) п.9.9 ПДР України, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

З доводів позивача, викладених в позовній заяві, а також досліджених матеріалів справи вбачається, що відсутні докази того, саме ОСОБА_1 , а не інша особа – ОСОБА_2 о 19 год. 51 хв. 04.04.2021р. керував транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 у с.Здовбиця по вул. Четвертій,48.

За наведених обставин, суд приймає до уваги доводи позивача про те, що керував транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 не він, а його товариш ОСОБА_2 .

Окрім того, заслуговує на увагу суду твердження позивача про позбавлення його права на захист, оскільки ним було заявлено клопотання про те, що він бажає скористатися правничою допомогою – адвоката ОСОБА_4 , якому він телефонував на його мобільний телефон, що підтверджується роздруківкою з`єднань з мобільного телефону (а.с__), однак працівником поліції було позбавлено його такого права.

Суд також досліджуючи оскаржувану постанову серії БАБ №889105 від 04 квітня 2021 року, зауважує, що права передбачені ст. 268 КУпАП позивачу не роз`яснені, копія постанови йому не вручена з формулюванням « від підпису та отримання копії постанови відмовився», що дає суду підстави вважати, що постанова серії БАБ №889105 від 04 квітня 2021 року складена поліцейським без участі ОСОБА_1 , як особи яка притягується до адміністративної відповідальності.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, та використовуючи визначений ст.62 Конституції України принцип, відповідно до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, суд вважає, що в судовому засіданні не було встановлено ті обставини, що позивач вчинив інкриміновані йому адміністративні правопорушення.

Пункт 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за позовом. Справа «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom) від 21 лютого 1975 року серія А, №18, сс17-18, пп.35-36.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити відхилення інших доказів. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою правопорушення вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Отже, поліцейським при виявленні правопорушення, фіксації правопорушення, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення не дотримано вимог ст.258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП поліцейський не був зобов`язаний складати протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача. Разом з тим, він мав право це зробити з урахуванням того, що особа заперечувала факт вчинення правопорушення та для збереження доказу правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.251 КУпАП міг бути доказом вчинення правопорушення із зазначенням тих матеріалів, що до нього додаються (рапорт, пояснення, цифровий носій відеозапису, тощо), однак такі докази зібрані не були.

Відповідно ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. При цьому, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, інших належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).

Отже, відповідачем не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та з матеріалів справи неможливо достовірно встановити даний факт, відтак і підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні

. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених позивачем в адміністративному позові.

Оскільки доказів відповідачем не надано суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України виходить з того, що обставини викладенні в матеріалах справи з приводу конкретних обставин його дій на дорозі не спростовані і відповідають дійсності, і у такому випадку не доведено наявність складу адміністративних правопорушень, за які позивач притягнутий до відповідальності.

Дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і, відповідно, наявність адміністративних правопорушень.

Суд також оцінивши докази поважності пропуску строку звернення до суду констатує наступне.

З роздруківки електронного витягу з офіційного веб – сайту ДП «Укрпошта» та копії поштового конверта вбачається, що рекомендоване відправлення за №3570501248446 було прийняте до відправлення відділенням поштового зв`язку 06.04.2021р., а видане адресату 09.04.2021р.

З листа №01/21-501 від 21.04.2021р. КНП «Здолбунівська центральна міська лікарня» Здолбунівської міської ради Рівненської області вбачається, що ОСОБА_5 перебувала на лікуванні у цьому закладі з 19.03.2021р. по 07.04.2021р.

До суду з позовом представник позивача звернувся 20 квітня 2021 року, тобто в межах десятиденного терміну з дня отримання оскаржуваної постанови.

Зважаючи на поважні причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду: отримання постанови серії БАБ №889105 від 04.04.2021р. лише 14 .04.2021, перебування його дружини у лікувальному закладі, її пізніше захворювання разом з позивачем на Covid-19 суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на оскарження постанови від 04.04.2021р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №889105 від 04.04.2021р.

Таким чином, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №889105 від 04.04.2021р. підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено повністю, а відповідачем у справі виступало Головне управління Національної поліції у Рівненській області, то суд вважає правомірним стягнути судовий збір, понесений позивачем згідно квитанції №МР_АВ011097GNB_18943315 від 19.04.2021р. у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Рівненській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,19,77-79,90,139,241-246,255,286,295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на оскарження постанови від 04.04.2021р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №889105 від 04.04.2021р.

Адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий його представником -адвокатом Созонюком Тарасом Миколайовичем до Головного управління Національної поліції у Рівненській області про скасування постанови серії БАБ №889105 від 04.04.2021 року задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №889105 від 04.04.2021р., винесену старшим лейтенантом поліції, інспектором СРПП відділення поліції №6 Самковим Віталієм Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126, ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ст.125 КУпАП, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1) ч.1 ст.247 КУпАП.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Рівненській області (33028, м.Рівне, вул. Хвильового, 2, код ЄДРПОУ 40108761) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв`язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя

І.М. Мичка