Рішення № 98018014, 07.05.2021, Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/712/21, cправа № 361/3689/20

07.05.2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» травня 2021 року м. Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань – Шаварин С.С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» про захист прав споживачів й визнання недійсним правочину щодо позики грошових коштів,

в с т а н о в и в:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 841299927 від 10 травня 2019 року, укладений між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

В обґрунтування вимог зазначається, що 10 травня 2019 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі

– 5 000 грн. 00 коп. на особисті потреби, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до пункту 1. 2 кредитного договору строк позики складає 28 днів.

Згідно з пунктом 1.4 договору нарахування процентів а користування кредитом здійснюється у розмірі 1.7 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту. Пунктом 1.5 договору передбачено, що позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 620.50% річних. Відповідно до графіку розрахунків, який є Додатком № 1 до договору, проценти за користування кредитом становлять 47.6% від суми кредиту або 2 380 грн.

00 коп. Тобто за користування кредитом в розмірі 5 000 грн 00 коп. за 28 днів необхідно сплатити 2 380 грн. 00 коп.

Позивач вважає, що при укладенні спірного договору порушено норми статей

11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статтю 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позивачем 11 жовтня 2019 року подавалась заява до Нацкомфінпослуг з викладенням порушень ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», у відповіді на яку від 27 листопада 2019 року зазначалось про можливі порушення в частині надання фінансових послуг з боку товариства та складання акту про правопорушення, подальша інформація з даного приводу йому невідома.

Порушення своїх споживчих прав позивач вбачає у наступному.

Так, перед укладенням договору про надання кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені у частині другій статті

11 Закону України «Про захист прав споживачів». У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 вказаного Закону.

Відповідно до пункту 4.9 кредитного договору, підписуючи даний договір, позивач начебто підтвердив, що повідомлений про свої права та обов`язки відповідно до діючого законодавства. Проте при видачі кредитних коштів, кредитодавець не ознайомив його з умовами кредитування та ризиками. Відповідно до п. 4.1 кредитного договору невід`ємною частиною договору є «Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», текст яких розміщено на сайті товариства. Відповідач скориставшись його необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів. Зокрема відповідач не надав йому повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. У вищезазначеному пункті зазначено, що позичальник у чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію від кредитодавця та підтверджує, що надана інформація є повною та достатньою для правильного розуміння суті фінансової послуги, що надається кредитодавцем.

Недотримання та невиконання відповідачем імперативних вимог Закону, встановлених частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» є підставою згідно зі статтею

215 ЦК України для визнання даного кредитного договору недійсним, в зв`язку з недотриманням відповідачем норм законодавства, щодо істотних умов договору, які є необхідними для його укладення.

Крім того при укладенні спірного договору відповідачем також порушено норми пункту

5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору про встановлення вимог щодо сплати непропорційно великої суми компенсації, понад п`ятнадцять відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання зобов`язань.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

09 грудня 2020 року на підставі розпорядження № 1208 керівника апарату Броварського міськрайонного суду Київської області відповідно до рішення Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Броварського міськрайонного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку № 3320/0/15-20 від 01 грудня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи головуючим суддею у справі визначено Василишина В.О. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 січня 2021 року до провадження прийнято цивільну справу та за правилами спрощеного позовного провадження відкрито провадження.

02 липня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, у окремому клопотанні просив суд розглянути дану справу у його відсутність.

Відповідач ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у судове засідання представника не направив, просив суд розглянути дану справу у відсутність його представників. У поданому до суду відзиві зазначено, що оспорюваний ОСОБА_1 договір позики укладено у формі електронного документу 10 травня 2019 року на строк 28 (двадцять вісім) календарних днів до

07 червня 2019 року. Позивач не виконав свої зобов`язання за договором, не повернув кредит та не сплатив проценти. Позивач був обізнаний із умовами кредитного договору та порядком його укладення. За умовами спірного кредитного договору ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі – 5 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника. Відповідно до п. 4.1 договору невід`ємною його частиною є «Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Вся необхідна інформація міститься на веб-сайті товариства, підписанням договору позики позивач підтвердив, що був ознайомлений з нею. Договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до п. 4.4 договору при укладенні цього договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», який має таку саму юридичну силу як власноручний підпис. Будь-яких порушень вимог діючого законодавства при укладенні оскаржуваного правочину допущено не було. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні даного позову з підстав його необґрунтованості.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 10 травня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 841299927, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі

5 000 грн. 00 коп. на особисті потреби, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у договорі. Кредитний договір укладений в електронній формі, позика була надана позичальнику за допомогою веб-сайту позикодавця та за допомогою ідентифікації позичальника, використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору сума кредиту, яка зазначена у цьому договорі, надається позичальнику у безготівковій формі у національній валюті України з дня підписання цього договору.

Кредит надається на умовах терміновості, повернення та платності.

Кредит повертається позичальником на визначених у договорі та графіку розрахунків умовах у національній валюті.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.5, 1.6 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1.7 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 620.50% річних. Розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно із графіком розрахунків додатком до кредитного договору № 841299927 від

10 травня 2019 року сукупна вартість кредиту складає 147.6% від суми кредиту, що складає

7 380 грн. 00 коп., що складається із 5 000 грн. 00 коп. суми кредиту, 2 380 грн. 00 коп. процентів за користування кредитом.

Згідно із частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України

(далі – ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, правочин завжди дійсний, але він може бути дійсним умовно. Заінтересована особа може його оспорити, і тоді він втратить силу за рішенням суду.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У пункті 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції чинній на час укладення спірного правочину) цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Частинами 9 та 10 вищевказаної статті Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що на вимогу споживача кредитодавець зобов`язаний безоплатно надати йому копію проекту договору про споживчий кредит у паперовому або електронному вигляді (за вибором споживача). Це положення не застосовується, якщо кредитодавець на момент вимоги має підстави не продовжувати або не бажає продовжувати процес укладення договору про споживчий кредит із споживачем. Кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача надає йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз`яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої цієї статті, істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов`язань за таким договором. Надання таких пояснень, роз`яснень, інформації в належному та зрозумілому вигляді та ознайомлення з передбаченою цією частиною інформацією підтверджуються у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

У пункті 12 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі ненадання визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації кредитодавець або кредитний посередник несе відповідальність у порядку та розмірі, визначених законом.

Таким чином, нормами Закону України «Про споживче кредитування» передбачено вимоги щодо надання споживачу повної інформації про умови кредитування та іншої з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору. Також передбачене право споживача вимагати отримання відповідної інформації. Так у пункті 12 статті 9 вказаного Закону передбачена відповідальність кредитодавця у випадку ненадання визначеної у статті 9 інформації. При цьому, законодавець не пов`язує ненадання такої інформації із недійсністю укладеного в подальшому кредитного договору.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Згідно із пунктами 4.1, 4.9 кредитного договору позичальник підтверджує, що до підписання даного договору кредитодавець надав йому інформацію, що передбачена законодавством України про фінансові послуги та про захист прав споживачів, а також що надана інформація є повною та достатньою для правильного розуміння суті фінансової послуги, що надається кредитодавцем, у чіткій та зрозумілій формі отримав від кредитодавця інформацію, необхідну для свідомого вибору та підписання цього договору, без нав`язування придбання фінансової послуги.

З матеріалів справи вбачається, що одночасно із підписанням кредитного договору позивачу надано графік платежів, який є додатком до кредитного договору.

За змістом частин першої-третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: 1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров`я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); 2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); 3) встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; 4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; 5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором; 6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; 7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); 8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; 9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; 10) установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; 11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; 12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; 13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; 14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; 15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей; 16) встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; 17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги: а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг; б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності); в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги; г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків; ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги; д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами спірного договору, судом встановлено, що підписанням цього договору позивач підтвердив, що інформація, зазначена у частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ним отримана для свідомого вибору та підписання договору.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі, позика надана через веб-сайт позикодавця за допомогою ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» міститься визначення терміну електронного договору, яким визнано домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту, яка здійснюється за допомогою складання документу, який втілюється в електронному документі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Положеннями статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з вимогами статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Частиною першою статті 7 «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

У силу статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладенні кредитного договору сторонами додержано вимог, необхідних для чинності цього правочину і передбачених Цивільним кодексом України та Законом України «Про захист персональних даних».

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 263 – 265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову – відмовити.

Сторони справи:

позивач – ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 );

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок № 15-Б, поверх перший; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38569246).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області, або ж безпосередньо до суду апеляційної інстанції, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин