Рішення № 98017498, 30.06.2021, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/272/21

Провадження № 2/162/123/2021

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 червня 2021 року смт Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Цибень О.В.,

за участю секретаря судового засідання Будько І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Українські фінансові операції", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, Любешівський районний відділ Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Українські фінансові операції", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В., Любешівський РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В позовній заяві вказує, 27.01.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. було вчинено виконавчий напис № 160378 про стягнення з неї на користь ТОВ "Українські фінансові операції". На підставі вказаного виконавчого напису державний виконавець Любешівського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрив виконавче провадження №65036844. До моменту вчинення виконавчого напису нотаріусом її не було проінформовано про розмір заборгованості, вимоги від стягувача (відповідача) про погашення заборгованості вона не отримувала. Вважає, що вищевказаний виконавчий напис є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та просить визнати його таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з ТОВ "Українські фінансові операції" на її користь 1362 гривні судового збору (судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову).

Позивач в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позов та пояснень щодо позову не подали.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ч.1 ст.280 ЦПК України наявні всі умови для ухвалення у даній справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов таких висновків.

З постанови головного державного виконавця Любешівського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 02.04.2021 року про відкриття виконавчого провадження вбачається, що дане виконавче провадження відкрите на примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. №160378 від 27.01.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором №430027 від 28.03.2019 року, укладеним з ТОВ "Українські фінансові операції", заборгованість в сумі 25734,60 гривень. Стягувачем у виконавчому провадженні є ТОВ "Українські фінансові операції".

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спірні правовідносини у цій справі регулюються ЦК України із застосуванням норм Закону України «Про нотаріат».

Згідно зі ст.18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

За приписами ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, які встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» визначає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Відповідно до п.3.1, п.3.2 гл.16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік).

Відповідно до п. 1 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Пункт 2 Переліку вказує, що для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

При цьому, зазначений п. 2 (розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин») Переліку було доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». В частині щодо доповнення Переліку розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року в справі №826/20084/14, яка набула законної сили 22.02.2017 року, була визнана незаконною та нечинною.

У зв`язку із цим, вчинення 27 січня 2021 року нотаріусом виконавчого напису на підставі вищевказаної норми Переліку, є неправомірним.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 05.07.2017 року в справі за №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач будь-яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу від ТОВ "Українські фінансові операції" не отримувала.

Також позивач не була проінформована про існування заборгованості та її розмір, чим була позбавлена права оскаржити вимогу у судовому порядку або виставити письмове заперечення.

Крім цього, судом встановлено, що стягувачем у даному виконанавчому провадженні є ТОВ "Українські фінансові операції". Проте із кредитного договору від 28.03.2021 року вбачається, що позикодавцем є ТзОВ «Фінансова компанія «Верона». Будь-який доказів того, що правонаступником всіх прав і обов`язків позикодавця є відповідач по даній справі, зокрема договору відступлення права вимоги за кредитними договорами, суду не надано та в матеріалах справи не міститься. При цьому, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження правомірності нарахування заборгованості позивачу за кредитним договором.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що до суду не подано доказів безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, суд дійшов переконання, що є всі підстави для задоволення позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача ТОВ "Українські фінансові операції" на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 1362 гривні (908 гривень за подання позовної заяви та 454 гривні - заяви про забезпечення позову).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,280,288 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ "Українські фінансові операції", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, Любешівський районний відділ Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 160378, вчинений 27.01.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українські фінансові операції" заборгованості в розмірі 25734,60 гривень за договором №430027 від 28.03.2019 року, укладеним з ТОВ "Українські фінансові операції".

Стягнути з ТОВ "Українські фінансові операції" на користь ОСОБА_1 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Любешівського районного суду Волинської області О.В. Цибень