Рішення № 98013843, 26.05.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/10690/20

Провадження №2/760/1072/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Вовченка М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Комтапнія «Кредитон», приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «ФК «Кредитон», приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1812, який вчинено 13 лютого 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В., про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредитон» заборгованості за кредитним договором №2019-11-00003815 від 14.03.2019 року у розмірі 10784,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений без підтвердження безспірності її заборгованості перед ТОВ «ФК «Кредитон», а також оформлений з порушенням вимог п.4 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Крім того, виконавчий напис вчинено в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі. Крім того, зазначає, що жодних повідомлень від ТОВ «ФК «Кредитон» та приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. щодо наявності заборгованості за кредитним договором він не отримував, а про наявність виконавчого напису йому стало відомо лише після відкриття виконавчого провадження. А тому вважає, що наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 12 травня 2020 року визначено для розгляду цієї справи головуючого суддю Жовноватюк В.С.

Ухвалою суду від 14 травня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року було задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса №1812 від 13 лютого 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В.

27 липня 2020 року відповідачем ТОВ «ФК «Кредитон» було подано відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що 14 березня 2019 року між ТОВ «ФК «Кредитон» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2019-11-00003815 щодо надання коштів у позику у розмірі 3000 гривень строком на 28 календарних днів (запланована дата повернення кредиту 11.04.2019 року). Цей кредитний договір укладено в електронному вигляді у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» та вимог чинного законодавства України і вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Оскільки позивач не виконала належним чином свої зобов`язання у строк до 11 квітня 2019 року та не повернула платежі передбачені кредитним договором у неї виникла заборгованість за період з 14 березня 2019 року до 07 жовтня 2019 року, яка становить 9584,40 грн, з яких: заборгованість за основним кредитним боргом 3000 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 4806 грн., пеня 0,5% (відповідно до п.8.1 Кредитного договору та п. 1.14 Додатку №1 до Кредитного договору) за кожен день прострочення грошового зобов`язання, сума якої складає 1778,40 грн. 07 жовтня 2019 року ТОВ «ФК «Кредитон» звернулося з вимогою до позивача про погашення заборгованості за кредитним договором. Оскільки позивач не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, 09 січня 2020 року ТОВ «ФК «Кредитон» звернулося із заявою про вчинення виконавчого напису до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. 13 лютого 2020 року приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис №1812. Вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено із дотриманням усіх вимог законодавств України, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Ухвалою суду від 08 вересня 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

30 вересня 2020 року від представника позивача - адвоката Книшова І.Г. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він вказав, що поданий ТОВ «ФК «Кредитон» відзив не спростовує доводів позовної заяви щодо наявності підстав для визання виконавчого напису таким, що не підлягає викоанню. Крім того, додані до відзиву копія вимоги від 07 жовтня 2019 року, адресована позивачу ОСОБА_1 , а також список №3807 згрупованих поштових відправлень без номеру та дати жодним чином не підтверджує направлення такої вимоги позивачу ОСОБА_1 , оскільки відповідно до п.8.4.5 кредитного договору №2019-11-00003815 належним доказом надсилання позивачу вимоги сплатити заборгованість є поштова квитанція поштового відділення про прийняття поштових відправлень - рекомендованих листів на поштову адресу позичальника, а також опис вкладення у конверт такого відправлення з відповідною відміткою поштового відділення.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 03 лютого 2021 року визначено для розгляду цієї справи головуючого суддю Аксьонову Н.М .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10 лютого 2021 року справу прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження та призначеного до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та участі його представника.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Кредитон» в судове засідання не з`явився, подав суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, в якій вказав, що не погоджується із вимогами, що викладеними у позовній заяві та наполягає на відмові позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідач приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомленим належним чином, причин своєї неявки суд не повідомив, відзиву щодо заявлених позовних вимог до суду не подав.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, пояснень щодо позову в порядку, передбаченому ст.181 ЦПК України, не подала.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 13 лютого 2020 року між ТОВ «ФК «Кредитон» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2019-11-00003815, за умовами якого позивачу було надано позику у розмірі і на умовах фінансового кредиту у розмірі 3000 грн. строком на 28 календарних днів (запланована дата повернення кредиту 11.04.2019 року).

13 лютого 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. на підставі заяви ТОВ «ФК «Кредитон» був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1812, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредитон» заборгованості за договором №2019-11-00003815 від 14 березня 2019 року за період з 14 березня 2019 року по 07 жовтня 2019 року. Сума заборгованості становить 9584,40 грн та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3000 грн; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 4806 грн. За вчинення виконавчого напису стягнуто плату зі стягувача в розмірі 1200 грн., які підлягають стягненню з боржника.

Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства.

Згідно положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.18 цього Кодексу встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з положень ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 цього Закону (у редакції, чинній на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні положення містяться також в главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.

Згідно з п.п. 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

У 2014 році дійсно до вказаного Переліку були внесені зміни, затверджені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662, якими, зокрема, доповнено перелік новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Так, документом, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, у справі № 826/20084/14 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині, наведеній вище.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

За положеннями п. 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Спірний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 13 лютого 2020 року, тобто на момент коли вже були скасовані внесені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662 зміни та діяла редакція Переліку, яка передбачає вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Відповідно до п.п. 3.5. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Оспорюваний виконавчий напис стосується стягнення з позивача заборгованості за договором №2019-11-00003815 від 14 березня 2019 року.

В матеріалах справи наявна копія договору №2019-11-00003815 від 14 березня 2019 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредитон» та ОСОБА_1 з якої вбачається, що договір не є нотаріально посвідченим.

Таким чином, вбачається, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушення вимог чинного законодавства.

Крім того, слід зазначити, що питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису, досліджене судом вищої інстанції (постанова від 05.07.2017 року по справі № 754/9711/14-ц; від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15; від 18.07.2018 року по справі № 486/388/16-ц; від 06.06.2019 року № 750/1627/18).

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Тобто, підсумовуючи викладене, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Як вбачається з договору №2019-11-00003815 від 14 березня 2019 року, позичальнику ОСОБА_1 було надано позику у розмірі і на умовах фінансового кредиту у розмірі 3000 грн. строком на 28 календарних днів (запланована дата повернення кредиту 11.04.2019 року).

Згідно виконавчого напису від 13 лютого 2020 року стягнення заборгованості проводиться за період з 14 березня 2019 року по 07 жовтня 2020 року, сума заборгованості становить 25207,17 грн та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 11000 грн; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 14207,17 грн., а також 500 грн за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Разом з тим, за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У цій же постанові зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушення вимог чинного законодавства, а заборгованість, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредитон» за вчиненим 13 лютого 2020 року виконавчим написом приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. за договором №2019-11-00003815 від 14 березня 2019 року не є безспірною.

Щодо позовних вимог до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, суд зазначає наступне.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат»

Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача ТОВ «ФК «Кредитон» на користь позивача необхідно стягнути 1261,20 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат (судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 420,40 грн).

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Комтапнія «Кредитон», приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 13 лютого 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимировим Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за №1812, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Комтапнія «Кредитон» заборгованості за кредитним договором №2019-11-00003815 від 14 березня 2019 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Комтапнія «Кредитон» на користь ОСОБА_1 , 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одну) гривню 20 копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.

У задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредитон», код ЄДРПОУ 41361657, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, 2, літ. Д, оф. 8;

- відповідач приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, місцезнаходження: 07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 15, оф. 6.

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4-А, офіс.71-А.

Суддя: