Постанова № 98012305, 29.06.2021, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Справа № 725/2359/21

Номер провадження 2-а/725/56/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2021 року Першотравневий районний суд м.Чернівців в складі: головуючого судді Іщенко І. В. за участю секретаря судового засідання Берекеля О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративний позов ОСОБА_1 до Буковинської митниці Держмитслужби про визнання незаконною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 , представник позивача, звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову в.о.начальника Буковинської митниці Держмитслужби – Мухтаров Р.Р. у справі про порушення митних правил від 08 квітня 2021 року № 0177/40800/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного Кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.02.2021 року відповідачем було винесено постанову № 0177/40800/21 за ст. 485 МК України та накладено на позивача штраф в розмірі 435 326,37 грн. Позивач не згідний з постановою оскільки вважає, що вона винесена з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин справи, в зв`язку з чим, він вимушений звернутися до суду з дійсним позовом.

Представником відповідача було надано до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки викладені в постанові, відповідають фактичним обставинам справи.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна доводити ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 даної Статті, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Судом встановлено, що на основі протоколу про порушення митних правил від 08.02.2021 року № 0177/40800/21 в.о. начальника Буковинської митниці Держмитслужби Мухтаров Р.Р. було винесено постанову в справі про порушення митних правил №0177/40800/21 та визнано винним у порушенні митних правил, передбачених статтею 485 Митного кодексу України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 435 326 (чотириста тридцять п`ять триста двадцять шість) гривень 37 копійок.

Постанова від 11.02.2021 року у справі про порушення митних правил № 0177/40800/21 мотивована тим, що 08.02.2021 року позивач маючи статус «резидента», для перетину митного контролю ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «MERSEDES BENZ» країна реєстрації Румунія державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску кузов НОМЕР_2 , об`ємом двигуна 2685 см3, тип двигуна дизель, та надав паспорт громадянина Португалії на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № P2772724 виданий 31.05.2016 року уповноваженим органом «SEF-SERV ESTR E FROM-TEIRAS» (Португалія), з метою ухилення від зобов`язання забезпечення сплати митних платежів шляхом застосування заходів гарантування щодо даного транспортного засобу.

Згідно Рішення Конституційного Суду України в справі №1-4/2015 від 31.03.2015 року зазначено, що, Україну проголошено правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Основного Закону України). Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Засади митної справи, діяння, які є, зокрема, адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України (пункти 9, 22 частини першої статті 92 Конституції України). Відповідно до частин першої, третьої статті 7 Митного кодексу України державна митна справа охоплює встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів тощо.

У Митному кодексі України закріплено такі види митних режимів щодо товарів: імпорт (випуск для вільного обігу), реімпорт, експорт (остаточне вивезення), реекспорт, транзит, тимчасове ввезення, тимчасове вивезення, митний склад, вільна митна зона, безмитна торгівля, переробка на митній території, переробка за межами митної території, знищення або руйнування, відмова на користь держави (стаття 70).

Переміщення товарів через митний кордон України, пред`явлення їх відповідним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, регламентуються митними правилами (пункт 28 частини першої статті 4 Кодексу).

Особи, які переміщують товари на митну територію України, повинні дотримуватися митних правил, визначених у Кодексі; за порушення (недотримання) цих правил у Кодексі передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 458 Кодексу порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх відповідним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на відповідні органи, і за які Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Види порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення закріплено у главі 68 Кодексу.

До ОСОБА_1 застосовано стягнення на підставі ст. 485 Митного кодексу України, яка, передбачає дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. Заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Як суд зрозумів зміст постанови про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності на думку митниці порушення митних правил полягає у вчиненні інших протиправних дій спрямованих на ухилення від сплати митних платежів. В той же час, протиправні дії - це дії, що суперечать нормам права, здійснюються всупереч праву; являють собою порушення заборон, зазначених у законах і підзаконних актах, невиконання обов`язків, що виходять із нормативно-правового акта, акта застосування норм права або договору, укладеного на основі закону.

Крім цього, в даному випадку не підтверджено доказами наявність суб`єктивної сторони правопорушення в діях ОСОБА_4 . Відповідно до Постанови та наявних в матеріалах справи документів ОСОБА_4 жодного разу не порушував режим тимчасового ввезення. Саме набуття іноземного громадянства та пред`явлення при перетинанні митного кордону паспорту громадянина Португалії не може свідчити про намір ухилення від митних платежів.

Відповідно до ст.. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Однак на думку суду, вказані дії ОСОБА_4 не можуть розцінюватися, як ухилення від сплати митних платежів.

Варто також зазначити згідно з частиною 4 статті 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Як вбачається з положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а якщо особа без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів, суд лише сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Як вбачається із змісту ст.. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Так, за змістом п.1 ч.1 статті МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.

За визначенням ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За нормами статті 57 глави 9 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод -за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу

Як було встановлено, матеріали справи про порушення митних правил не містять відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився ОСОБА_1 . Натомість, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення уповноважений орган керувався службовою запискою №7.2-15-03-09/146 від 22.02.2021 року.

Як вбачається із змісту службової записки, орієнтовна вартість необхідної для сплати податків та зборів складає 154 787,68 грн. та її було визначено на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, без проведення його огляду на підставі інформації електронного каталогу. Зазначені у ній відомості є орієнтовними.

Таким чином, митну вартість товару було визначено не на підставі основного методу, а шляхом застосування другорядних методів.

Однак при цьому, всупереч положенням ч.4 ст.57 Кодексу, митним органом не було проведено консультацій із ОСОБА_4 та не запропоновано здійснити обмін наявною інформацію. Матеріали справи про порушення митних правил будь-яких доказів на спростування зазначених обставин не містять.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відомості зазначені у службовій записці є інформативними і не можуть бути повністю достовірними.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суб`єктом владних повноважень не було доведено правомірності свого рішення, внаслідок чого не було спростовано твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 11.06.2004 року «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Згідно КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд вважає, що достатнім способом захисту права позивача є визнання незаконною і скасування постанови, тому у задоволені позовних вимог про закриття провадження по справі необхідно відмовити.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне

правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Дослідивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні в судовому засіданні всіх доказів, що є в матеріалах справи, в їх сукупності, враховуючи те, що позивача незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Всупереч ст.489 МК України, посадовою особою, якою було складено протокол про порушення митних правил, не з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні а також не з`ясовано інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Необ`єктивність та упередженість розгляду справи про порушення митних правил також полягала в тому, що розгляд адміністративної справи відбувся за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Так, п.4 ст.526 Митного кодексу України передбачає, що справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Таким чином, за наявними доказами у справі, суд приходить до висновку про розгляд справи з порушенням процесуальних дій, що призвело до необ`єктивного розгляду справи, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 76, 77, 90, 123, 241- 250, 286 КАС, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Буковинської митниці Держмитслужби про визнання незаконною та скасування постанови в справі про порушення митних правил - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову в.о.начальника Буковинської митниці Держмитслужби – Мухтаров Р.Р. у справі про порушення митних правил від 08 квітня 2021 року № 0177/40800/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного Кодексу України та закрити провадження у справі.

Стягнути з Буковинської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 454 гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів після оголошення рішення суду до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Іщенко І. В.