Рішення № 98011312, 01.07.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1415/21

Номер провадження 2/629/682/21

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Капустян М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціальних вагонів», третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Комунального підприємства «Лозівське міське бюро технічної інвентаризації» Лозівської міської ради Харківської області про визнання незаконним розпорядження про приватизацію квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування запису про право власності, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати розпорядження відділу приватизації державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціальних вагонів» про приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 13 травня 1999 року; визнати недійсним свідоцтво про право власності за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на зазначену квартиру, видане відділом приватизації державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціальних вагонів» від 13 травня 1999 року та скасувати запис від 13 травня 1999 року, внесений Бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу під номером 12 під реєстр № 2719 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Зазначає, що 13 травня 1999 року відділом приватизації державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціальних вагонів» на підставі розпорядження від 13 травня 1999 року № 32 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право власності на житло, а саме квартиру АДРЕСА_1 , на підставі якого Бюро технічної інвентаризації було внесено запис в реєстрову книгу за номером 12 під реєстр № 2719 від. 21.05.1999 року. В свідоцтві про право власності зазначено, що квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Право власності на квартиру було набуте шляхом приватизації згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у 1999 році ОСОБА_7 на підставі ордеру № 006516 від 06.03.1981 року, виданого ОСОБА_9 на право зайняття останньому та його сім`ї квартири АДРЕСА_2 . Позивач є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 від 11.09.1973р. На момент приватизації спірної квартири, позивач разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 , а також синами - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 були зареєстровані у спірній квартирі та проживали там протягом останніх дев`яти років, що підтверджується карточками прописки. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_7 . Після смерті батьків була заведена спадкова справа, яка знаходиться у Лозівському міському нотаріальному окрузі. Позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та був впевнений, що окрім частки батьків у спільному майні, яку він разом з іншими спадкоємцями може набути як спадкоємець за законом, він має право і на свою частку в зазначеній квартирі, як повнолітній член сім`ї наймача. Проте, нотаріусом позивачу було повідомлено, що квартира була приватизована та передана у спільну сумісну власність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Представник позивача зазначає, що на момент приватизації квартири позивач та його дружина були повнолітніми, постійно проживали у зазначеній квартирі та були там зареєстровані разом зі своїми дітьми, з огляду на що позивач також мав право на приватизацію спірної квартири. Проте, у приватизації квартири участі не брав, права на приватизацію квартири ні позивач ні члени його сім`ї не надавали та взагалі не були повідомлені про приватизацію квартири батьками позивача та оформлення права власності спірної квартири у спільну сумісну власність батьків. Таким чином, при здійсненні ОСОБА_8 та ОСОБА_7 приватизації квартири були порушені права позивача, які полягають у праві на участь у приватизації, що фактично позбавило позивача права на житло. Отже, оскільки приватизація спірної квартири була здійснена без участі та дозволу позивача, розпорядження про приватизацію та свідоцтво про право власності на житло від 13 травня 1999 року підлягають скасуванню.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги не визнала. Також представником відповідача було надано відзив, у якому вона просила позовні вимоги залишити без задоволення. У відзиві зазначила, що у позові позивач вказує, що йому та його дружині, які на момент приватизації квартири були повнолітніми і постійно проживали у зазначеній квартирі та були там зареєстровані разом зі своїми дітьми, не було відомо про приватизацію квартири його батьками та оформлення права власності спірної квартири у спільну сумісну власність батьків. Проте, в обґрунтування своєї позиції позивачем не надано документів, які б підтверджували факт проживання та реєстрації у вищезазначеній квартирі ОСОБА_1 та членів його сім`ї: дружини ОСОБА_2 , синів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 станом на 13.05.1999 року. Також ОСОБА_1 у позові зазначає, що дізнався про порушення його права на участь у приватизації квартири та оформлення права власності нерухомого майна на батьків у спільну сумісну власність після смерті батьків та відкриття спадкової справи, а саме з повідомлення нотаріуса Лозівського міського нотаріального округу 09.10.2020 року. Тому вважає, що строк позовної давності для подання до суду зазначеної позовної заяви ним не пропущений. З цим відповідач не погоджується та вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, тривалістю три роки. Так, з наданих до позовної заяви документів, а саме копії витягу з Єдиного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 22.04.2017 року, який надає ОСОБА_1 Лозівський районний відділ головного управління державної міграційної служби України в Харківській області, чітко вбачається, що він проживає за адресою: АДРЕСА_3 з 04.06.1999 року, тобто, після проведення приватизації квартири. А отже, можна зробити висновок, що йому було відомо про порушення його права на приватизацію житла в момент отримання витягу (22.04.2017) тобто раніше, ніж з повідомлення нотаріуса - 09.10.2020 року. До того ж позивач не надав суду клопотання про поновлення строку позовної давності щодо звернення до суду з позовом по даній справі. Отже, приватизація зазначеної квартири проведена відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» згідно з чинним законодавством.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

24.12.1976 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .

Від вказаного шлюбу народився позивач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

06.03.1981 року ОСОБА_7 та членам його сім`ї – ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 Лозівською районною радою народних депутатів м. Лозова видано ордер № 006516 на право зайняття 4-х кімнатної квартири, загальною житловою площею 49,41 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 .

21.12.1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 .

12.05.1999 року ОСОБА_7 звернувся до ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» із заявою про приватизацію вищевказаної квартири, додавши в тому числі довідку про склад сім`ї наймача квартири, відповідно до якої у вказаній квартирі мешкають і мають право на житло на момент введення в дію ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_8

13.05.1999 року відділом приватизації центру «Укрспецвагон» на підставі розпорядження органу приватизації № 32 від 13.05.1999 громадянам ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільно-сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 .

Після їх смерті приватним нотаріусом Курявською О.О. була відкрита спадкова справа № 47/2020.

З карток прописки ОСОБА_1 та витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання вбачається, що позивач за адресою: АДРЕСА_3 був зареєстрований у періоди: з 02.02.1990 року по 14.05.1999 року, з 04.06.1999 року.

На момент приватизації спірної квартири з позивачем також були зареєстровані члени його сім`ї: дружина ОСОБА_2 , сини ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі;6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Частиною 1 ст. 2 вказаного закону визначено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Згідно ст. 64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством (ст. 65-1 ЖК України).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства). Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Пунктом 16 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009р. № 396, визначено, що передача квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитках, кімнату в комунальній квартирі, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Враховуючи викладене, при здійсненні ОСОБА_8 та ОСОБА_7 приватизації квартири були порушені права позивача та третіх осіб, які також мали право на участь у приватизації спірної квартири.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 30.01.2013 у справі № 6-125цс12, наслідком порушення вимог частини другої статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" є визнання приватизації недійсною.

Такий висновок узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 30.01.2013 у справі № 6-125цс12 та Вищого спеціалізованого суду України від 22.03.2017 у справі № 752/12075/15-ц.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Отже, оскільки приватизація спірної квартири була здійснена без участі та дозволу позивача та третіх осіб, що є порушенням норм ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», розпорядження про приватизацію та свідоцтво про право власності на житло від 13 травня 1999 року підлягають скасуванню.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строків давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач дізнався про порушення його права на участь у приватизації квартири та оформлення права власності нерухомого майна на батьків у спільну сумісну власність після смерті батьків та відкриття спадкової справи, а саме з повідомлення нотаріуса Лозівського міського нотаріального округу 09.10.2020 року, а отже строк позовної давності для подання до суду зазначеної позовної заяви позивачем не пропущений.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265,268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження відділу приватизації Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціальних вагонів» № 32 від 13 травня 1999 року про приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_3 на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , видане відділом приватизації Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціальних вагонів» 13 травня 1999 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи також до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби(COVID-19),суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та(або)обов`язки (уразі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених ЦПК України),поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач – ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Відповідач – Державне підприємство «Український державний центр по експлуатації спеціальних вагонів», адреса місцезнаходження: Харківська область, Лозівський район, смт. Панютине, вул. Леніна, 5, ЄДРПОУ 01056362.

Третя особа – ОСОБА_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Третя особа – ОСОБА_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .

Третя особа – ОСОБА_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 .

Третя особа – ОСОБА_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа – Комунальне підприємство «Лозівське міське бюро технічної інвентаризації», адреса місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Рози Люксембург, буд. 22А, ЄДРПОУ 03354997.

Суддя О.Г. Попов