Рішення № 98008453, 30.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м. Київ № 640/14017/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до третя особа: Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києва,провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києва, в якому просив суд: зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до головного управління Державної казначейської служби України у м. Києва подання про повернення йому сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 26434,59 грн. сплаченого згідно з квитанцією від 15.05.2019 року № 1595-3303-2413-1706.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2020 року позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником квартири розташованої за адресою : АДРЕСА_1 . Вказує, що під час операції з купівлі-продажу нерухомого майна ним сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 26434,59 грн. Проте, позивач вважає, що оскільки житло придбавалось ним вперше, то відповідно він звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, у відповідності до положень Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що для повернення надмірно сплачених коштів, у вигляді збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, він звернулася до відповідача з відповідною заявою, проте, позивачу було необґрунтовано відмовлено у поверненні коштів. Просить задовольнити позовні вимоги.

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень вказано на те, що на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та, відповідно, органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. Зазначає, що Пенсійний фонд не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно і тому не може сформувати подання без надання зацікавленими особами доказів придбання ними нерухомості вперше. Вказує, що оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження придбання житла вперше, то вважає, що позивачу було правомірно відмовлено у поверненні коштів. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третьою особою було подано пояснення на адміністративний позов в якому нею було вказано, що повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від суми витрачених коштів на придбання нерухомого майна здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі подання, яке формує та подає до цих органів пенсійний фонд України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Судом встановлено, що 15.05.2019 між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СТІМА КЕПІТАЛ», як продавецем та ОСОБА_1 , як покупецем укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , відповідно до умов якого Продавець передає у власність Покупця, а покупець приймає належну продавцю квартиру АДРЕСА_1 , і зобов`язується сплатити за неї визначену за домовленістю сторін грошову суму.

На виконання умов договору, 15.05.2019 позивачем за квитанцією № 1595-3303-2413-1706 було сплачено збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна в розмірі 26434,59 грн., тобто 1 %від вартості придбаної квартири.

Позивач вважаючи, що ним помилково сплачено збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна 20.01.2020 звернувся до відповідача із заявою про направлення органам державної казначейської служби України у м. Києва подання про повернення йому сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 26434,59 грн. сплаченого, згідно з квитанцією від 15.05.2019 № 1595-3303-2413-1706.

Листом Головного управління ПФУ в м. Києві №2600-0502-8/44996 від 08.04.2020 позивача повідомлено про неможливість надати подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, оскільки відповідач не володіє в повній мірі інформацією щодо осіб, які придбавають житло вперше.

Позивач, не погодившись відмовою відповідача у внесенні подання про повернення коштів, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» визначає порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Водночас, будь-яких належних та допустимих доказів, на спростовування твердження позивача щодо придбання ним житла вперше, чи на підтвердження реєстрації права приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (далі Порядок №787). Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є пенсійний фонд України, саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні дійсно відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Вказане питання було предметом звернення пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими. Відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищевикладена позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка була викладена в постанові суду від 13.12.2018 у справі №813/969/17.

Разом з тим, з урахуванням порядку повернення помилково сплачених/зарахованих коштів, який закріплено в Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, суд зазначає, що подання про повернення коштів до органу Казначейства повинно подаватись саме платником, яким сплачено такі кошти, разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (пункт 5 Порядку). Зазначений порядок не містить застереження щодо направлення подання про повернення коштів безпосереднього до органу Казначейства органом який здійснює контроль правильністю зарахування коштів, в даному випадку органом Пенсійного фонду.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , згідно відмітки в паспорті має право здійснювати платежі без індентифікаційного номеру) задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у підготовці та поданні до Управління державної казначейської служби України в Печерському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу в розмірі 26434,59 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 15.05.2019 року № 1595-3303-2413-1706.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) підготувати та подати до Управління державної казначейської служби України в м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , згідно відмітки в паспорті має право здійснювати платежі без індентифікаційного номеру) помилково (надмірно) сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу в розмірі 26434,59 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 15.05.2019 року № 1595-3303-2413-1706.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , згідно відмітки в паспорті має право здійснювати платежі без індентифікаційного номеру) сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур