Рішення № 98008450, 30.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м. Київ № 640/19350/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпро визнання протиправними і скасування боргу і рішення, ВСТАНОВИВ:

10.10.2019 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати борг по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 924,25 грн. станом на 01.09.2019, визначений п. 18 акту про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування від 17.09.2019 за № 1204/26-15-33-17-11/ НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30.09.2019 за № 380/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 10.07.2015 ФОП адвокат ОСОБА_1 був взятий на облік як платник податків у ДПІ у Дарницькому районі ДФС у м. Києві; позивач обрав спрощену систему оподаткування і є платником єдиного податку 3-ої групи; п. 49.18 ст. 49, п. 294.1 ст. 294 ПК України передбачено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал; на виконання вказаної норми позивач 16.04.2018, 19.07.2018, 08.10.2018, 05.02.2019 подав податкові декларації як платник єдиного податку; разом з тим п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 178.4 ст. 178 ПК України встановлено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність подають податкову декларацію у строки за результатами звітного року до 1 травня року, що настає за звітним; з метою уникнення порушень позивач подав до контролюючого органу 26.04.2019 також податкову декларацію про майновий стан і доходи, де вказав узагальнені показники сплачених податків за чотири квартали 2018 року; на виконання листа ГУ ДФС у м. Києві від 06.06.2019 № 69165/О/26-15-13-02-15 позивач прибув до контролюючого органу та 24.03.2019 подав нову звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік; натомість податковим органом було оформлено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування від 17.09.2019 № 1204/26-15-33-17-11/ НОМЕР_1 , на підставі якого прийнято рішення від 30.09.2019 № 380/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 про виключення позивача із реєстру платників єдиного податку; також податковим органом зазначено, що у позивача є борг по сплаті єдиного податку в розмірі 924,25 грн.; камеральна перевірка була проведена відповідачем з порушенням строку, встановленого п. 76.3 ст. 76 ПК України; відповідно до п. 292.9 ст. 292 доход фізичної особи - платника єдиного податку, отриманий в результаті провадження господарської діяльності та оподаткований згідно із цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями було передано судді Пащенку К.С.

13.11.2019 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/19350/19; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Також позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд постановити ухвалу про зупинення дії індивідуального акту - рішення Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві від 30.09.2019 за № 380/26-15-33-17-26/239621861 про виключення ФОП адвокат ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою від 16.10.2019 суд повернув заяву про забезпечення позову ФОП ОСОБА_1 без розгляду як таку, що подана без додержання вимог ст. 152 КАС України.

27.11.2019 позивач повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд постановити ухвалу про зупинення дії індивідуального акту - рішення Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві від 30.09.2019 за № 380/26-15-33-17-26/239621861 про виключення ФОП адвокат ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою від 02.12.2019 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

18.12.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що в період з 02.07.2015 по 30.09.2019 ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування третьої групи платників, ставка 5% доходу; згідно із даними інтегрованих карток на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у ФОП ОСОБА_1 наявний податковий борг з єдиного податку, а саме: 01.04.2019 - 922,72 грн., 01.05.2019 - 922,72 грн., 01.06.2019 - 972,22 грн., 01.07.2019 - 922,72 грн., 01.08.2019 - 861,08 грн, 01.09.2019 - 924,25 грн.; податковий борг по єдиному податку станом на дату винесення рішення від 30.09.2019 позивачем не сплачено; заборгованість по єдиному податку виникла у зв`язку з відсутністю інформації в інтегрованій картці платника про сплату податкового зобов`язання по єдиному податку, визначеного в податковій декларації за 2018 рік; на підставі п. п. 299.10, 299.11 ст. 299 ПК України позивача було виключено з реєстру платників єдиного податку.

09.01.2020 до суду від позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач наголошує, що відповідач підміняє поняття наявності податкового боргу та відсутності інформації про сплату єдиного податку в облікових даних інтегрованих карток платника податків; в ході камеральної перевірки відповідач належним чином не перевірив сплату позивачем єдиного податку; листом від 10.10.2019 за № 364/АДВ/26-15-44-07-18 податковий орган підтвердив відсутність боргу у позивача по сплаті єдиного податку за чотири квартали 2018 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець, адвокат ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перебуває на обліку у ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві з 02.07.2015, що підтверджується довідкою 4-ОПП від 10.07.2015 № 1526510700513.

Також починаючи з 02.07.2015 ФОП ОСОБА_1 був платником єдиного податку третьої групи без реєстрації платником ПДВ, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 09.07.2015.

Листом (вих. № 69165/О/26-15-13-02-15 від 06.06.2019) ГУ ДФС У м. Києві повідомило позивача, що в результаті проведеної камеральної перевірки поданої позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік (від 02.05.2019 № 70425) було виявлено порушення вимог наказу Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, а саме: вимог Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи; позивачу було запропоновано прибути до контролюючого органу для подання уточнюючої декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік у відповідності до норм чинного законодавства.

24.06.2019 позивач подав до податкового органу нову податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік.

17.09.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві було складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування № 1204/26-15-33-17-11/ НОМЕР_1 , в якому зазначено, що позивачем порушено умови застосування спрощеної системи оподаткування, а саме: абз. 8 п.п. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 ПК України; станом на 01.09.2019 у позивача наявний борг по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 924,25 грн.

Рішенням про виключення з реєстру платників єдиного податку № 380/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 від 30.09.2019 ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку через виявлення контролюючим органом під час проведення перевірок порушення платником єдиного податку вимог глави 1 розділу ХIV ПК України (п. 299.11 ст. 299), а також у зв`язку із наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абз. 8 п.п. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 ПК України.

Позивач звернувся до контролюючого органу із запереченнями від 04.10.2019, в яких просив підтвердити відсутність грошового зобов`язання за актом про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування № 1204/26-15-33-17-11/ НОМЕР_1 від 17.09.2019; відізвати (скасувати) рішення ГУ ДПС у м. Києві про виключення з реєстру платників єдиного податку № 380/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 від 30.09.2019.

Листом (вих. № 6272/ФОП/26-15-33-17-15 від 09.10.2019) «Про розгляд заперечення на акт камеральної перевірки від 17.09.2019 № 1204/26-15-33-17-11/ НОМЕР_1 «Про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування»» ГУ ДПС у м. Києві повідомило позивача про залишення заперечень на акт без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням податкового органу, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктами 16.1.1, 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України (станом на час виникнення спірних відносин), встановлено, що платник податків зобов`язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. п. 19-1.1, 19-1.2 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують, зокрема, такі функції (крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу): здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 46.5 ст. 46 ПК України).

Пунктами 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Строки подання податкових декларацій визначені п. 49.18 ст. 49 ПК України, яким, зокрема, встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Розділ ХІV ПК України визначає порядок нарахування та сплати єдиного податку. Так ст. 296 ПК України встановлений порядок ведення обліку та складенні звітності платниками єдиного податку.

Відповідно до п. 296. 3 ст. 296 ПК України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 цієї статті. Уточнююча податкова декларація подається у порядку, встановленому цим Кодексом (п. 296.7 ст. 296 ПК України).

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець, адвокат ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перебуває на обліку у ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві з 02.07.2015. Також починаючи з 02.07.2015 ФОП ОСОБА_1 був платником єдиного податку третьої групи без реєстрації платником ПДВ.

З матеріалів справи слідує, що на виконання п. 296.3 ст. 296 ПК України ФОП ОСОБА_1 як платник єдиного податку третьої групи подав до податкового органу податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за перший квартал 2018 року - 16.04.2018; за два квартали 2018 року - 19.07.2018; за три квартали 2018 року - 08.10.2018; за 2018 рік - 05.02.2019.

В податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за перший квартал 2018 року позивачем задекларовано дохід в розмірі 8 032,59 грн., сума податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, - 401,62 грн.

В податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за два квартали 2018 року позивачем задекларовано дохід в розмірі 8 032,59 грн., сума податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, - 00,00 грн.

В податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за три квартали 2018 року (примітка: позивачем у вказаній декларації помилково зазначено, що вказана декларація подається за перший квартал 2018 року) позивачем задекларовано дохід в розмірі 11 135,63 грн., сума податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, - 556,78 грн.

В податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2018 рік позивачем задекларовано дохід в розмірі 11 231,08 грн., сума податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, - 1 519,95 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 22.11.2019 позивач подав до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (податковий (звітний) період, що уточняється - 2018 рік), в якій зазначив, що:

- сума обсягу доходу за звітний (податковий) період, що оподатковується за ставкою 5% (рядок 06) становить 30 399,50 грн.;

- загальна сума доходу за звітний (податковий) період (рядок 08) становить 30 399,50 грн.;

- сума податку за ставкою 5% (рядок 11) становить 1 519,95 грн.;

- нараховано всього за звітний податковий період (рядок 12) 1 519,95 грн.;

- нараховано за попередній звітний (податковий) період (рядок 13) 958,40 грн.;

- сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 14) 561,55 грн.

Разом з тим, 30.09.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято рішення № 380/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 через виявлення контролюючим органом під час проведення перевірок порушення платником єдиного податку вимог глави 1 розділу ХIV ПК України (п. 299.11 ст. 299), а також у зв`язку із наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абз. 8 п.п. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 ПК України.

Надаючи правову оцінку вказаному рішенню податкового органу, суд керується таким.

Відповідно до абз. 1 п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Підпунктом 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України встановлено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Отже з наведеного вбачається, що передумовою анулювання податковим органом реєстрації платником єдиного податку третьої групи є наявність у такого платника податку податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Обґрунтовуючи законність прийняття спірного рішення, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що згідно із даними інтегрованих карток у ФОП ОСОБА_1 наявний податковий борг з єдиного податку, а саме: 01.04.2019 - 922,72 грн., 01.05.2019 - 922,72 грн., 01.06.2019 - 972,22 грн., 01.07.2019 - 922,72 грн., 01.08.2019 - 861,08 грн, 01.09.2019 - 924,25 грн.; заборгованість по єдиному податку виникла у зв`язку з відсутністю інформації в інтегрованій картці платника про сплату податкового зобов`язання по єдиному податку, визначеного в податковій декларації за 2018 рік (реєстраційний номер 27164 від 05.02.2019) в сумі 1 519,95 грн.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив єдиний податок за 2018 рік, а саме: 401,62 грн. - 10.04.2018, 556,78 грн. - 08.10.2018, 561,55 грн. - 05.02.2019, що разом становить 1 519,95 грн. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій.

Суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.

Натомість в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не спростовано фактичне виконання позивачем обов`язку по сплаті єдиного податку за 2018 рік.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За приписами ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних та фізичних осіб.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа також має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, в тому числі шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Виходячи із положень ст. 19 КАС України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Отже з наведеного вбачається, що платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, повинен не лише вирішити позовні вимоги у відповідності до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Отже виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління державної податкової служби у м. Києві від 30.09.2019 за № 380/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування боргу по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 924,25 грн. станом на 01.09.2019, визначеного в п. 18 акту про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування № 1204/26-15-33-17-11/ НОМЕР_1 від 17.09.2019, не підлягають задоволенню судом, оскільки такий спосіб захисту порушеного права, як визнання протиправним та скасування податкового боргу, чинним законодавством не передбачений.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267; адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) № 380/26-15-33-17-26/2396218618 від 30.09.2019 про виключення з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко