Рішення № 98008415, 30.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м. Київ № 640/29462/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доКиївської митниці Державної митної служби Українипро визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської митниці Державної митної служби України (03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДР: 43337359), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 11.09.2020 № UA100120/2020/000046/2;

2) визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної митної служби України про відмову позивачу в митному оформлені (випуску) товарів (картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення) № UA100120/2020/00187.

Під час розгляду справи також заявлено клопотання про долучення доказів щодо витрат на правову допомогу (т.1, а.с. 160) у розмірі 45 000 грн. та 1640,00 грн. витрат, пов`язаних з перекладом долучених до справи документів, заперечення щодо яких надано митницею (т.1, а.с. 180-183).

Позиція позивачки.

Позивачка зазначає, що між нею, ФОП ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шенжепь Топскай Енерджі», Китай і Shenzhen Topsky Energy Co., Ltd, China) укладено зовнішньоекономічний контракт № 5 від 06.07.2020, відповідно до умов якого Продавець ('ГОВ «Шсижснь Топскай Енерджі») продає, а Покупець (ФОП ОСОБА_1 ) купує продукцію - Сонячні панелі (Товар).

У позові зазначається, що 10.09.2020 Позивачка заявила до митного оформлення Товар отриманий від Продавця за вищевказаним контрактом, а саме: сонячні елементи для перетворення сонячного світла в енергію, складені в модулі, встановлені в панелі: арт. RSM144-6-410W Mono Half cell solar panel 410W / Монокристалічна сонячна панель (половинчасті осередки) 410 Вт, у кількості 1188 шт., країна виробництва - CN, на загальну суму 68 738,00 доларів США, та подала до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA100120/2020/633217 від 10.09.2020.

Митна вартість вищевказаного Товару, як зазначає позивач, визначена Позивачем відповідно до умов законодавства, із застосуванням основного методу - за ціною контракту № 5, та становить 68 738,00 доларів США.

Позивачка стверджує, що на підтвердження заявленої митної вартості Товару Позивач подав митному органу всі необхідні документи, зокрема, контракт № 5, рахунок-фактуру (інвойс), коносамент, пакувальний лист, автотранспортну накладну, сертифікат про походження Товару, банківські платіжні документи, що підтверджують перерахування коштів за контрактом № 5, та інші документи.

Проте, як зазначено у позові, рішенням № UA100120/2020/000046/2 від 11.09.2020 Київська митниця здійснила коригування митної вартості Товару, а саме збільшила митну вартість за допомогою резервного методу та визначила її в розмірі 118 039,68 доларів США, на підставі чого прийняла рішення про відмову в митному оформленні (випуску) товару (картка відмови) № UA 100120/2020/00187.

Позивачка зазначає, що не маючи можливості очікувати до моменту вирішення питання щодо протиправності рішення про коригування, Позивачка для отримання Товару була вимушена 11.09.2020 подати нову митну декларацію № UA100120/2020/633327 та сплатити податки (квитанції про попередню оплату митних платежів від 10.09.2020 та від 11.09.2020) з урахуванням митної вартості, визначеної Відповідачем.

Водночас з метою поновлення своїх порушених прав Позивач вимушений звернутися до суду, оскільки вважає рішення Відповідача про коригування та картку вимови протиправними.

Так, для підтвердження заявленої митної вартості позивачка надала відповідачу комплект обов`язкових документів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які належним чином оформлені, містять достовірні відомості, базуються на об`єктивних і документально підтверджених даних, відтак у Відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваних рішень.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачка надала Київській митниці наступні документи: контракт № 5; інвойс TN20200618MZ від 28.07.2020; пакувальний лист від 28.07.2020; сертифікат про походження товару 20С4403В5782/08333 від 24.07.2020; коносамент № YMLUM232483735 від 28.07.2020; міжнародну товарно-транспортну накладну № 57422; платіжне доручення з протоколом від 23.07.2020; договір про надання послуг митного брокера від 04.12.2019.

Позивачка наполягає, що подані документи дозволяють повністю ідентифікувати Товар, який був заявлений до митного оформлення, та визначити його митну вартість саме за першим методом (ціною контракту). Оцінивши подані декларантом документи у сукупності, митний орган мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість Товару, що поставлявся.

Приймаючи рішення про коригування, відповідач необґрунтовано, на думку позивачки, посилається на наявність розбіжностей та неповних відомостей у документах.

В якості підстави для коригування митної вартості митний орган посилається на не надання Позивачем страхових документів та документів, що містять відомості щодо вартості страхування та які подаються у випадку їх наявності для підтвердження митної вартості товарів.

Відповідач у своєму рішенні зазначає, що відповідно до пункту 3.1 зовнішньоекономічного договору продавець постачає та покупець приймає товар на умовах поставки CIF згідно Інкотермс 2020, що передбачає страхування товару. Але документів, що підтверджують вартість страхування передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу відсутні у пакеті документів наданих до митного оформлення.

Посилаючись на цей факт, як зазначається у позові, відповідач взагалі не звертає уваги на зміст умов поставки CIF за правилами Інкотермс 2020, визначених контрактом № 5, які в даному випадку мають ключове та визначальне значення, в тому числі й щодо документів, які впливають на означення митної вартості Товару.

Позивачка зазначає, що покупець приймає товар на умовах поставки CIF згідно з Інкотермс 2020 (п. 3.1 контракту).

Вартість, вказана в інвойсі, включає пакування, маркування, видачу супровідних документів та доставку товару на умовах CIF (п. 5.4 контракту).

Позивачка звертає увагу на те, що положеннями Інкотермс 2020 передбачено, що відповідно до умов поставки CIF поставка товару на умовах CIF) дії щодо пакування, оплати навантажувальних робіт, внутрішніх перевезень, сплати експортного мита, митного збору, податків, витрат з проходження терміналу у місці відправлення, завантаження на судно, фрахт, страхування обов`язками саме продавця. Тобто всі зазначені витрати, в т.ч. за страхування Товару, сплачуються Продавцем і вже включені у вартість Товару, яка зазначена у контракті № 5, і складає 68 738,00 доларів США. Ця ж вартість вказана і в усіх інших документах, які були надані митному органу.

Враховуючи наведене, як вважає позивачка, наявність чи відсутність страхових документів не може жодним чином вплинути на визначення митної вартості.

Також, як зазначено у позові, у рішенні про коригування Відповідач зазначає, що в наданому декларантом інвойсі від 28.07.2020 № TN20200618MZ «не зазначено умови оплати за товар, проте в «контракті від 06.07.2020 № 5 зазначено в п. 5.1 «сума та частини якими здійснюється оплата, вказується в інвойсі до договору».

Однак, на думку позивачки, це також жодним чином не впливає на визначення митної вартості та взагалі не свідчить про наявність розбіжностей у поданих декларантом документах.

Позивачка звертає увагу на те, що відповідно до умов контракту № 5 Покупець сплачує за кожну партію товару ціну, сума та частини, якими здійснюється оплата, вказується в інвойсі до договору. Сторони можуть визначити інший термін за доставлений товар за цим Договором (п. 5.1 контракту).

Покупець сплачує продавцю узгоджену партію Товару, вказану в інвойсі, шляхом прямого безготівкового переказу суми в доларах США (п. 5.2 контракту).

Датою оплати вважається дата надходження коштів на рахунок продавця (п. 5.3 контракту).

Ціну Товару в розмірі 68 738,00 доларів США Сторони узгодили в п. 4.2 контракту.

Позивачка наголошує, що саме ця сума (68 738,00 доларів США) зазначена в інвойсі та сплачена Покупцем на рахунок Продавця 23.07.2020 за весь Товар, який був поставлений за контрактом № 5. Це підтверджується, як зазначає позивачка, платіжним дорученням та протоколом банку щодо проведення SWIFT переводу від імені ФОП ОСОБА_1 (Покупця за контрактом) на користь ТОВ Топскай Шенжень Енерджі» (Продавця за контрактом).

Позивачка зазначає, що в п. 70 протоколу банку міститься графа «Інформація про грошові перекази», де чітко зазначено підставу перерахування грошей «FOR Solar Panel ACC CNTRN 5 DD 06.07.2020», тобто за сонячні панелі відповідно до контракту № 5 від 06.07.2020.

Інші умови оплати за Товар, зокрема оплата частинами, мали б зазначатись в інвойсі, проте сторони домовились про оплату суми 68 738,00 доларів США одним платежем, і це нe суперечить умовам контракту № 5.

Отже, ціна, як зазначає позивачка, сплачена за Товар, щодо якого визначалась митна, вартість, підтверджена документально, і ці відомості протиправно не прийняті до уваги Відповідачем.

Крім того, як вважає позивачка, митний орган не взяв до уваги те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є саме ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю.

Позивачка звертає увагу на те, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

Позивачка наголошує, що обґрунтованим буде сумнів у повноті та/або достовірності відомостей про мигну вартість товарів, якщо виявлені розбіжності у поданих декларантом документах впливають саме на числове значення складових митної вартості товарів. Тільки у такому разі може прийматися рішення про коригування митної вартості.

Митний орган, на думку позивачки, не вказав на розбіжності в поданих декларантом документах, які б впливали на значення складових митної вартості товарів та дали б підстави для обґрунтованого сумніву в достовірності відомостей про митну вартість Товару.

Посилання відповідача на наявність неточностей (розбіжностей) у поданих документах необґрунтована, розбіжності, на які посилається відповідач у рішенні про коригування, жодним чином не впливають на числове значення заявленої позивачем митної вартості, висновки відповідача щодо не підтвердження позивачем заявленої митної вартості ґрунтуються виключно па припущеннях.

Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив в оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю (визначеною за основним методом, за ціною контракту) через неподання додаткових документів.

У своєму рішенні про коригування митний орган зазначив, що декларантом 11.09.2020 надіслано повідомлення № 11 про відмову в подачі на вимогу митного органу інших документів відповідно до ч. 2 та ч. З ст. 53 МК України.

На підставі цього відповідач зробив наступний висновок: «митний орган відповідно до пунктів 2, 3 частини 6 статті 54 МК України по факту неподання документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ та невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ - відмовляє у оформленні товарів за визначеною основним методом та заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Однак, як зазначає позивач, на підтвердження заявленої митної вартості позивач надав Київській митниці необхідні документи. Жодної потреби у додаткових документах не було, оскільки всі отримані відповідачем документи дозволяють ідентифікувати Товар та визначити митну вартість за ціною Контракту № 5, яка і була заявлена позивачем у первинній декларації.

Ненадання ж повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Також, як зазначено у позові з посиланням на норми профільного законодавства, відповідач безпідставно застосував резервний метод для визначення митної вартості Товару.

Позивач звертає увагу суду, що Рішення про коригування не містить інформації, яка була покладена в основу визначення вартості за резервним методом.

При цьому, як зазначає позивач, відповідач у своєму рішенні про коригування зазначає: «митна вартість товару, визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст. 64 МК України, та ґрунтується, на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару № 1 за ЕМД № UA110020/2020/006961 від 01.09.2020 на рівні 4,32 USD/кг». Тобто, визначаючи митну вартість Товару на рівні 4,32 USD за 1 кг, митний орган виходив з розрахунку ваги сонячних панелей.

Однак, як зазначає позивач, вартість поставленого Товару має визначатись виходячи з вартості одиниці Товару, на яку впливають його потужність, а не ваги.

Позивач звертає увагу, що за контрактом придбано сонячні елементи для перетворення сонячного світла в енергію, складені в модулі, встановлені в панелі: арт. RSM144-6-410W Mono Half cell solar panel 410W / Монокристалічна сонячна панель (половинчасті осередки) 410 Вт у кількості 1188 шт., загальною вартістю 68 738,00 доларів США.

Як вбачається з інвойсу, вартість однієї сонячної панелі складає 57,86 доларів США за одиницю товару (68 738,00 + 1188). Позначка 410 W/ 410 Вт - кількість споживаних Ват. Вартість 1-го Вату (Вт) складає 0,14 доларів США (57,86 410). Саме на це, на думку позивачки, і мав звернути увагу Відповідач, а не визначати митну вартість виходячи з ваги Товару.

Крім того, при розрахунку коригування митної вартості відповідач враховував торгівельну марку SOLAR MODULE, яку самостійно та невірно визначив при огляді Товару. Так, в акті про проведення огляду товарів від 09.09.2020 № UA500040/2020\3009 у п. 8.3.4 містяться наступні відомості: «Під час митного огляду встановлено наявність на товарі артикула «RSM144-6-41 ОМ» та торгівельної марки «SOLAR MODULE», що може вплинути на митну вартість товару при випуску у вільний обіг. У зв`язку з цим при випуску товару у вільний обіг обов`язково звернути увагу на маркування та кількісні характеристики товарів».

Тобто, як зазначає позивачка, при коригуванні митної вартості Відповідач виходив з того, що Позивачу поставлений Товар під певною торгівельною маркою - SOLAR MODULE. Однак у сонячних панелей, які придбав Позивач за контрактом № 5 і вартість яких була скоригована митним органом, жодної торгівельної марки немає. SOLAR MODULE, як зазначає позивач, не є торгівельною маркою, а є назвою Товару в перекладі на англійську мову (тобто сонячні модулі), про це зазначено і в назві товару (сонячні елементи для перетворення сонячного світла в енергію, складені в модулі, встановленні в панелі: арт. RSM144-6-410W Mono Half cell solar panel 410W / Монокристалічна сонячна панель (половинчасті осередки) 410 Вт).

Відтак, позивачка просить задовольнити позов.

Щодо права Позивача на звернення до суду в інтересах ФОП, позивачка звертає увагу суду, що 30.09.2020 до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Позиція відповідача.

Відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову.

Звертає увагу на те, що разом з декларацією були подані документи, що зазначені в графі 44 декларації.

Інших документів під час митного оформлення не подавалося.

Зазначає, що відповідно до частини 2 статті 361 Кодексу митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

При митному оформленні за митною декларацією автоматизованою системою аналізу та управління ризиками сформовано митні формальності:

-105-2 - Контроль правильності визначення митної вартості товарів;

-106-2 - Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

За результатами застосування системи управління ризиками згідно вимог частини першої статті 320 МК України та відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 (далі - Методичні рекомендації), при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів здійснювались, окрім інших, у тому числі такі заходи:

перевірка числового значення заявленої митної вартості;

вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;

вивчення маршруту транспортування товарів;

перевірки включення/невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості;

перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження;

порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

перевірка наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів;

перевірки та аналізу документів, додатково поданих органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 Кодексу.

Звертає увагу, що підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність у спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Відтак, на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі - МКУ, Кодекс), п. 44.1 ПК України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією № UA100120/2020/633217 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 МК України у зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме, відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу:

Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3.1 зовнішньоекономічного договору продавець постачає та покупець приймає товар на умовах поставки CIF згідно Інкотермс 2020, що передбачає страхування товару. Але документів, що підтверджують вартість страхування передбачених частиною 2 статті 53 МК України відсутні у пакеті документів наданих до митного оформлення.

Далі відповідач також зазначає, що в інвойсі від 28.07.2020 № TN20200618MZ не зазначено умови оплати за товар, проте в контракті від 06.07.2020 № 5 зазначено в п.5.1 «сума та частини якими здійснюється оплата, вказується в інвойсі до договору».

Зазначені обставини, на думку відповідача, не дають можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що за результатами порівняння встановлено, що за найближчим часом вартість заявленого до митного оформлення товару за вищезазначеної ЕМД є меншою від мінімального рівня митної вартості подібних товарів за інформацією спеціалізованого програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи. Таким чином, заявлена декларантом митна вартість не є дійсною у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі.

Відповідач додає, що у зв`язку з вищенаведеним, відповідно до статті 53 МК України декларанту направлено засобами електронного зв`язку письмову вимогу про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів (за наявності).

Процедуру консультації з декларантом проведено.

Митницею не обмежується право декларанта щодо можливості підтвердження заявленого рівня митної вартості протягом визначеного п. 3 ст.53 МКУ терміну.

Як зазначає відповідач, з метою дотримання права декларанта щодо можливості підтвердження заявленого рівня митної вартості протягом визначеного п. 3 ст.53 МКУ терміну, висловлено прохання письмово повідомити митницю про бажання або відмову надавати у вищезазначений 10- денний строк будь - які інші додаткові документи.

Декларантом 11.09.2020 надіслано повідомлення №11 про відмову у подачі на вимогу митного органу інших документів відповідно до частини 2 та 3 статті 53 МКУ.

Таким чином, як зазначає відповідач, заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано за таких обставин: неподання декларантом необхідних документів у повному обсязі; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості; наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах.

Вищезазначене не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.

Ненадання витребуваних документів, як зазначає відповідач, може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.06.2014 року № 21-148А14).

Відповідач додає, що при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з`ясовано, що вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості товарів, інформація по яким міститься у Київській митниці Держмитслужби.

Додає, що проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості подібних (аналогічних) товарів та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947).

За результатами проведеного порівняння встановлено, що у митного органу наявна інформація щодо рівня митної вартості подібних товарів за вищими рівнями митної вартості (митна декларація №UA110020/2020/006961 від 01.09.2020 на рівні 4,32 USD/кг).

Виходячи з вищенаведеного, як зазначає відповідач, відповідно до положень статті 55 Кодексу, здійснено коригування митної вартості товарів.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу.

Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях (митна декларація №UA110020/2020/006961 від 01.09.2020 на рівні 4,32 USD/кг).

Оскільки при наданні документів до митного оформлення декларантом не підтверджено митну вартість товару, Київською митницею Держмитслужби визначено митну вартість з використанням розумних засобів, сумісних із принципами Угоди і Статті VII ГАТТ 1994 року та на основі даних, наявних у митного органу.

Також, як зазначає відповідач, відповідно до постанови Верховного суду від 30.10.2018 року №816/2396/17, подання нової митної декларації з ціною, визначеною митним органом, свідчить про згоду декларанта з такою ціною, а відтак правовий спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом.

З урахування викладеного, як вважає відповідач, рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з дотриманням норм митного законодавства України, враховуючи сумніви митного органу відносно митної вартості товарів, які не спростовані позивачем.

Позивачем надано відповідь на відзив (а.с. 141 - 155), в якому наполягає на обґрунтованості своєї позиції.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 30.11.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 21.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Враховуючи положення п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Встановлені судом обставини.

У даному випадку учасниками справи не спростовуються та не заперечуються обставини власне наявності контракту між позивачем та іноземним контрагентом, факт здійснення поставки вищезгаданого товару на умовах CIF, зміст складених документів, факт первинного звернення позивача до митниці з МД щодо митного оформлення Товару, витребування додаткових документів, складання спірного рішення про коригування митної вартості та відмови у митному оформленні, факт подальшого оформлення товару за новою МД, за якою товар було випущено у вільний обіг.

Первинна митна вартість, заявлена позивачкою складає 68738,00 доларів США, скоригована митницею - 118039,68 доларів США. Різниця складає 49301,68 доларів США.

Спір по суті зводиться до різної інтерпретації сторонами термінів контракту та Інкотермс-2020 для цілей визначення вичерпного переліку документів, які підлягають поданню до митного органу для митного оформлення за даного базису поставки, а також до окремих питань складових митної вартості.

Різниця митних платежів між первинною МД (а.с. 122; 382590,21 грн.) та остаточною МД (а.с. 124; 657117,46 грн.) складає 274 527,25 грн. Відкоригована вартість за одиницю складає 4,32 долари США. Вага брутто/нетто (у первинній МД) відповідно 29480/27324 кг. Сонячні елементи , складені в модулі, встановлені на панелі 1188 шт.

Вирішуючи спір, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1 ст. 51 МКУ).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МКУ).

При цьому дійсно, відповідно до положень ч. 2 ст. 361 МУ України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів.

Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

У свою чергу, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Водночас, митниця зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (п.. п. 2. ч. 5 ст. 54 МКУ).

У свою чергу, слід додати, що згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до п. 7 ч. 10 цієї статті 58 МК України "Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)" при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на страхування цих товарів.

У взаємозв`язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У даному випадку (відносно вартості страхування як складової митної вартості Товару), дослідивши наявні у справі документи, суд звертає увагу, що умовами поставки є CIF згідно правил Інкотермс-2020, що за загальним правилом означає «Вартість, страхування та фрахт (... назва порту призначення)».

У п. 3.2. договору зазначено, що вартість доставки до морського порту включена у вартість товару (т.1, а.с. 30).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що кількість, ціна, назва та асортимент кожної партії товару вказуються в інвойсах до цього договору.

Згідно з п. 4.1. договору ціна вказується для кожної партії в інвойсах.

Загальна вартість товару становить 68 738 доларів США.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що покупець сплачує за кожну партію товару ціну, сума та частини якими здійснюється оплата, вказується в інвойсі.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що вартість вказана в інвойсі включає пакування, маркування, видачу супровідних документів та доставку товару на умовах CIF.

В інвойсі від 28.07.2020 (а.с. 93) визначена вартість товару 68 738 доларів США, ціна за одиницю 57,86 доларів США, кількість шт. 1188. Умови поставки CIF. Одиниця - RSM144-6-410W.

В експортній декларації (а.с. 92) зазначена вага - 29480 кг., що відповідає і відомостям в коносаменті (а.с. 91) - 44 палети.

У зв`язку з цим, слід додати, що за умовами поставки CIF продавець повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

За правилами Інкотермс-2000 передбачено, що за даним базисом поставки продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

З наведеного у сукупності вбачається, що при визначенні у договорі загального посилання на базис поставки CIF, умовами договору між тим визначено, що у ціну товару входить вартість доставки, пакування, маркування, видачу супровідних документів.

Однак, як контракт, як і супроводжуючи його документи, у т.ч. інвойс не містять жодного посилання (деталізації) відносно включення або не включення до ціни товару вартості страхування, обов`язок щодо чого (страхування) покладений на продавця. Більш того, за правилами інтерпретації даного базису поставки, як зазначено вище, продавець має надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття, який у даному випадку відсутній.

За таких обставин, з урахуванням обов`язку декларанта (п. 8. ч. 2 ст. 53 МК України) надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування вбачається обґрунтованим твердження митниці щодо виникнення сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості, складовою якої є вартість страхування, а саме - щодо включення чи не включення до ціни товару вартості страхування та, відповідно, вбачається обґрунтованою пропозиція подати митниці додаткові документи (а.с. 146) відносно питань страхування вантажу (п. 8 з переліку витребуваних документів), враховуючи недостатність (неповноту) наявної інформації для остаточного висновку щодо складових митної вартості, що дійсно впливає на числові значення заявленої позивачем митної вартості, що, у свою чергу, вже само по собі є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості (ч. 1 ст. 55 МК України).

Прийняття за таких обставин визнання митницею митної вартості оцінюваних товарів є неможливим.

Що стосується посилань сторін відносно платежів, пов`язаних з торгівельною маркою, слід зазначити, що відповідно до п. п. 3 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.

З «первинної» МД від 10.09.2020 (а.с. 122), яка заповнювалась безпосередньо від імені позивачки вбачається, що позивачкою самостійно визначено, що товар поставляється під торговою маркою «SOLAR MODULE».

З огляду на вищезазначене вбачається обґрунтованим виникнення у митниці сумніву щодо достовірності заявлених позивачкою складових митної вартості та, відповідно, вбачається обґрунтованою пропозиція митниці до позивачки надати додаткові документи в аспекті зазначеного питання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи (т.1, а.с. 128, 145) декларант відмовився від подання додаткових документів, які б надавали визначеності у питанні щодо складових митної вартості.

Водночас декларант просив винести рішення згідно поданих документів.

При цьому, з матеріалів справи також вбачається проведення консультацій з декларантом (т.1, а.с. 147). Наведені обставини не спростовуються і позивачем.

Що стосується посилань позивачки на визначення скоригованої вартості на підставі ваги у кг. (27324 нетто), слід зазначити, що таким же чином задекларована вага і у гр. 38 МД. Вартість за одиницю у гр. 30 спірного рішення (а.с. 18) визначена за одиницю товару (в одиниці виміру - кг) у розмірі 4,32 долари США.

В контексті останнього слід зазначити, що відповідно до п. «е» ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про кількість товару в кілограмах (вага брутто та вага нетто) та в інших одиницях виміру), що і застосовано у даному випадку. При цьому, у спірному рішенні в описі товару (гр. 26) врахована кількість товару у штуках - 1188 шт.

У даному випадку, як з ваги нетто 27 324 кг та кількості одиниць товару 1188, а також із загальнодоступної інформації вбачається, що вага однієї одиниці Товару складає 23 кг., відповідно до цієї одиниці виміру (вага нетто за одиницю Товару - в кг) застосована ціна 4,32 долари США, що і складає скориговану митну вартість 118039,68 доларів США.

За таких обставин та враховуючи належне обґрунтування митницею неможливості застосування інших, крім основного, методів визначення митної вартості товару, суд вважає обґрунтованим висновок митниці, викладений у спірному рішенні про коригування митної вартості товару, щодо необхідності застосування у даному випадку резервного методу за інформацією та даними, наявними у ЕМД від 01.09.2020 № UA110020/2020/006961, тобто наближена до дати поставки товару позивачу за ЕМД від 10.09.2020, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 64 МК України.

При цьому, крім вищевикладених претензій до відповідача (підстав позову), у т.ч. щодо застосування даних (ціни за одиницю товару) ЕМД від 01.09.2020 № UA110020/2020/006961, у позові інших не зазначено. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, чим і керується суд у даній справі.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять відомостей відносно того, що позивачка скористалася своїм правом протягом 80 днів з дня випуску товарів надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються (ч. 8 ст. 55 МК України), що могло б усунути розбіжності та доповнити існуючу інформацію відносно складових митної вартості.

У той же час, суд вважає помилковими доводи відповідача з посиланням на висновок Верховного Суду в постанові від 30.10.2018 у справі № 816/2396/17 (головуюча Ханова Р.В.) щодо оцінки згоди декларанта на випуск товару у вільний обіг як доказ визнання правомірності рішення митниці про коригування митної вартості, оскільки вказаним рішенням справу направлено на новий розгляд та наявне нормативне регулювання даного питання не обмежує особу у праві на оскарження у суді рішень митного органу. Між тим, помилковість даного посилання митниці не спростовує інших висновків суду відносно спірного питання та не є підставою для скасування спірного рішення.

Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд не вбачає підстав для висновку про протиправність оскаржуваного рішення та, відповідно, підстав для скасування рішення про коригування та про відмову у митному оформленні товару, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін