Рішення № 98008403, 30.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м. Київ № 640/29357/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві пропро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.12.2020 просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування від 15.10.2020, проведеного на підставі наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві №1804 від 30.09.2020;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №652 о/с від 19.10.2020 в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0142058) оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №875/ос від 26.10.2020, в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0142058) оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві 02.11.2020, зі служби в поліції згідно з пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №915/ос від 09.11.2020, в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0142058) оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві 09.11.2020, зі служби в поліції згідно з пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 - зі служби в поліції;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві поновити ОСОБА_1 (0142058) на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та зарахувати трудовий стаж з 09.11.2020 року;

- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на роботі;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19.10.2020 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 50 000 грн. завданої моральної шкоди.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що оскаржувані накази прийняті відповідачем протиправно, без врахування всіх обставин справи та наполягає, що не перебував на службі у стані алкогольного сп`яніння, а при розгляді дисциплінарної справи відповідачем позбавленого його права щодо надання пояснень.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву та копію матеріалів особової справи позивача. Так, зокрема, представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 перебував на службі в нетверезому стані, чим порушив службову дисципліну, а також стверджує, що порядок притягнення його до дисциплінарної відповідальності ГУ НП у м. Києві було дотримано.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві «Про призначення та проведення службового розслідування» від 30.09.2020 №1804 на підставі доповідної записки начальника Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві полковника ОСОБА_2 від 10.09.2020, у якій зазначено про те, що 09.09.2020 о 15.43 год. у приміщенні адміністративної будівлі Дніпровського управління поліції по вул. Червоноткацькій, 2 було виявлено оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який перебував на роботі в нетверезому стані, з урахуванням положень статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України наказано за вказаним фактом провести службове розслідування.

За наслідком проведення службового розслідування заступником Голови Національної поліції України начальником Головного управління Національної поліції у м. Києві генералом поліції третього рангу ОСОБА_3 затверджено висновок службового розслідування за фактом перебування на службі в нетверезому стані під час безпосереднього виконання службових обов`язків оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 від 15.10.2020 (далі - оскаржуваний та/або спірний висновок).

У висновку, серед іншого, вказано, що у ході проведення службового розслідування встановлено, що оперуповноважений сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 надавав завідомо неправдиві пояснення з приводу перебування на службі в нетверезому стані під час безпосереднього виконання ним службових обов`язків, чим вчинив перешкоджання проведенню своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та встановлення причин умов його вчинення.

Оперуповноважений сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції лейтенант поліції ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту 14 частини 3 статті 1 розділу I Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 6 пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що виразилося у перебуванні на службі у нетверезому стані під час безпосереднього виконання службових обов`язків.

З урахуванням наведеного, комісія дійшла до висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог підпункту 14 частини 3 статті 1 розділу I Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 6 пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, до оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції України у м. Києві від 19.10.2020 №652 «Про застосування дисциплінарного стягнення до лейтенанта поліції ОСОБА_1 » наказано за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог підпункту 14 частини 3 статті 1 розділу I Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 6 пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, до оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції (далі - оскаржуваний та/або спірний наказ №652).

22.10.2020 відповідачем складено акт №14831/11.5/30/01-202027.10.2020 «Про відмову ознайомлення з наказом про застосування дисциплінарного стягнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 ».

Надалі, відповідно до Закону України «Про Національну поліції» наказом Головного управління поліції у м. Києві «Щодо особового складу» від 26.10.2020 №875/ос лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 (далі - оскаржуваний та/або спірний наказ №875 о/с).

Позивач ознайомився із спірним наказом №875 о/с 23.11.2020 та виявив не згоду з ним.

09.11.2020 наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві №915 о/с «Щодо особового складу» наказано внести зміни до наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві від 26.10.2020 №875 ос/с щодо звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліція ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції, а саме слова та цифр « 02 листопада 2020 року» замінити словами та цифрами « 09 листопада 2020 року», слова та цифри «стаж служби в поліції на день звільнення в календарному обчисленні складає 07 років 01 місяць 02 дні» замінити словами та цифрами «стаж служби в поліції на день звільнення в календарному обчисленні складає 07 років 01 місяць 10 днів» (далі - оскаржуваний та/або спірний наказ №915 о/с).

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

ОСОБА_1 категорично не погоджується зі спірними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а саме таким, що підлягає поновленню на займаній посаді, як незаконно звільнений.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно із частиною 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 статті 18 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 59 Закону № 580-VIII встановлено наступне.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Поліцейські, у тому числі слухачі та курсанти вищих навчальних закладів із специфічними умовами, які здійснюють підготовку поліцейських, та які перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних, на час служби в поліції знімаються з такого обліку і перебувають у кадрах поліції.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення (ч. 2 ст. 77 Закону № 580-VIII).

День звільнення вважається останнім днем служби (ч. 3 ст. 77 Закону № 580-VIII).

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Закон № 2337-VIII).

Згідно із частинами 1, 2 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону № 2337-VIII за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ч. 1 ст. 12 Закон № 2337-VIII).

Згідно із частиною 1 статті 13 Закону № 2337-VIII дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

При цьому, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. 2 ст. 13 Закону № 2337-VIII).

В контексті положень частини 3 статті 13 Закону № 2337-VIII до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Положеннями статті 14 Закону № 2337-VIII встановлено наступне.

Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування.

У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких є висновок дисциплінарної комісії, такі скарги не розглядаються, якщо не містять інформації, яка не була досліджена під час проведення службового розслідування. Про відмову у розгляді скарги заявник інформується у десятиденний строк.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до положень статті 16 Закону № 2337-VIII службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Згідно із пунктами 1, 2 розділу II Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, на підставі, серед іншого, повідомлення інших поліцейський та за навченості даних про перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судом встановлено, що службове розслідування призначено наказом від 30.09.2020 №1804 на підставі доповідної записки начальника Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві полковника ОСОБА_2 від 10.09.2020, у якій зазначено про те, що 09.09.2020 о 15.43 год. у приміщенні адміністративної будівлі Дніпровського управління поліції по вул. Червоноткацькій, 2 було виявлено оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який перебував на роботі в нетверезому стані, з урахуванням положень статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України наказано за вказаним фактом провести службове розслідування.

Також, в матеріалах справи наявний акт №1 від 09.09.2020 «Про перебування лейтенанта поліції ОСОБА_1 на роботі в нетверезому стані».

Наведене свідчить, що у відповідача були наявні правові підстави для початку службового розслідування. Таким чином, суд вважає, що процедуру призначення службового розслідування відповідачем не порушено.

Між тим, позивач у позовній заяві вказує, що на момент видання оскаржуваного наказу №652 членами дисциплінарної комісії пояснень ОСОБА_1 отримано не було та не було повідомлено його про видання такого наказу. Також позивач вказує, що його не повідомляли про дату, час та місце розгляду справи, а тому, на його думку, він був позбавлений права надати пояснення з приводу проведення службової перевірки.

Надаючи оцінку вказаним доводам суд зверне увагу на наступне.

Згідно із статтею 15 Закону № 2337-VIII проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

До складу дисциплінарних комісій можуть також включатися представники громадськості, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.

Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування.

Кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

Посадові особи, які перешкоджають діям дисциплінарної комісії, притягаються до відповідальності в порядку, встановленому законодавством.

Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України.

Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право:

1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;

2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи;

3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією.

У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Поліцейський, який з поважних причин не може прибути на засідання дисциплінарної комісії, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.

Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається належним чином повідомленим. У такому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 2337-VIII під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Згідно із частиною 2 статті 18 Закону № 2337-VIII поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови (ч. 3 ст. 18 Закону № 2337-VIII).

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. При цьому, уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб. Окрім цього, у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Судом встановлено, що під час проведення службового розслідування, призначеного на підставі наказу від 10.09.2020 №1804 пояснень від ОСОБА_1 отримано не було. Також в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази про обставини повідомлення позивача про дату, час та місце засідання комісії. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження відмови ОСОБА_1 у наданні пояснень в межах проведення службового розслідування, з урахуванням положень частини 3 статті 18 Закону № 2337-VIII.

Також, при вирішенні спору по суті суд враховує надані представником позивача додаткові пояснення від 23.06.2021, у відповідності до яких ОСОБА_1 у період проведення службового розслідування перебував у відрядженні відповідно до наказу ГУ НП у м. Києві від 28.09.2020 №1752 до відділу поліції на станціях залізничного транспорту ГУ НПУ у м. Києві. Вказані обставини свідчать про те, що позивач не перебував на службі за основним місцем служби, а тому дисциплінарна комісія мала забезпечити його виклик в порядок та спосіб встановлений законом для надання відповідних пояснень в межах проведення службового розслідування.

В той же час, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_1 , у яких він повідомляє, що 09.09.2020 він заступив на добове чергування в складі слідчо-оперативної групи № 68. О 08.30 год. він був присутнім на інструктажі особового складу, який заступає на добове чергування. Під час інструктажу проводився стройовий огляд, зверталася увага на екіпіровку та службові посвідчення. Зауважень до нього не було. Крім цього, ОСОБА_1 , повідомляє, що до 15.00 год. слідчо-оперативною групою АДРЕСА_1 , в складі якої він заступив, було відпрацьовано 3 виклики. Приблизно о 15.30 год. йому зателефонував старший інспектор-черговий чергової частини відділу моніторингу капітан поліції ОСОБА_4 та попросив зайти до службового кабінету начальника Дніпровського управління поліції полковника поліції ОСОБА_2 . На думку ОСОБА_1 , приводом його виклику послужило тривале обслуговування останнього виклику за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час бесіди, начальник Дніпровського управління поліції полковник поліції ОСОБА_2 запитав ОСОБА_1 чи вживав він спиртні напої та чи готовий пройти тест на вміст алкоголю в крові, на що останній відповів, що спиртних напоїв не вживав та погодився на проходження тесту. За результатами тесту виявлено, що у ОСОБА_1 присутній вміст алкоголю в крові, на що останній пояснив, що спиртні напої під час чергування він не вживав ні в якому разі та висловив своє припущення, що можливо, такий результат тесту - наслідок того, що він напередодні 08.09.2020 о 20.00 годині зустрічався з друзями, які його пригощали алкогольними напоями.

З пояснення ОСОБА_1 далі слідує, що він випив небагато та 08.09.2020 о 23.00 годині був вже вдома та ліг спати. Також ОСОБА_1 запевняє, що 09.09.2020 він не вживав алкогольні напої. Останній, крім цього запевняє що спиртними напоями не зловживає та в ситуації, що склалася опинився вперше, про те, що можуть бути негативні наслідки ОСОБА_1 не передбачав.

У пояснені ОСОБА_1 також зазначено, що під час чергування від громадян та інших осіб, а також колег по роботі зауважень до нього не було, в тому, що трапилося свою вину визнає та просить надати йому випробувальний термін.

Зобов`язується більше ніколи не порушувати дисципліну.

Суд звертає увагу, що вказані пояснення відібранні від позивача 09.09.2020.

Між тим, висновок, складений за наслідком службового розслідування містить відомості про те, що тестом встановлено вміст алкоголю в крові в ОСОБА_1 , а саме - 0,42 проміле.

Відповідно до частин 4, 5 статті 18 Закону № 2337-VIII отримання пояснень від поліцейського, який перебуває у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, не допускається, а підлягає відкладенню до його протверезіння.

Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває на чергуванні або патрулюванні, здійснюється лише після закінчення ним чергування, патрулювання або заміни його іншим поліцейським.

Суд наголошує, що відповідач вважає, що позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння, проте, всупереч положень частини 4 статті 18 Закону № 2337-VIII відібрав у нього пояснення.

Крім того, згідно обставин справи, позивач перебував на чергуванні, пояснення відібранні відповідачем не після закінчення чергування ОСОБА_1 або заміни його іншим поліцейським, а посеред чергування.

В даному випадку, отриманні пояснення не можуть бути використанні ГУ НП у м. Києві як належні та допустимі докази наявності/відсутності порушення, оскільки отриманні, за логікою відповідача, під час алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 та в період його чергування, що суперечить положенням частин 4, 5 статті 18 Закону № 2337-VIII.

Таким чином, суд констатує, що ГУ НП у м. Києві не забезпечено право ОСОБА_1 на захист, гарантоване частиною 1 статті 18 Закону № 2337-VIII, у тому числі шляхом отримання від останнього пояснень та запрошення його (повідомлення) на розгляд засідання комісії.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що процедура проведення службового розслідування ГУ НП України в порядок та спосіб, встановлений законом дотримана не була, а тому, оскаржуваний висновок, складений за його результатами не може вважатися належним та допустимим доказом, що підтверджує порушення позивачем підпункту 14 частини 3 статті 1 розділу I Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 6 пункту 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 №1179.

Як наслідок наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування від 15.10.2020, проведеного на підставі наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві №1804 від 30.09.2020 та визнання протиправними і скасування спірних наказів №652 о/с від 19.10.2020, №875 о/с від 26.10.2020, №915 о/с від 09.11.2020, з огляду на похідний характер позовних вимог в цій частині.

Водночас, при вирішенні спору по суті суд не перевіряє наявність чи відсутність перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння та всі доводи сторін в цій частині, адже як було вказано судом вище, висновок щодо вказаних обставин не є належним та допустимим доказом на підтвердження обставин наявності порушень, тобто не може підтверджувати факт перебування позивача на службі в стані алкогольного сп`яніння.

Суд наголошує, що спірні рішення підлягають скасуванню, з огляду на допущення відповідачем суттєвих порушень при здійсненні службового розслідування, що мало своїм наслідком висновок суду про недопустимість висновку про проведення службового розслідування як доказу перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, а відтак останній не може бути підставою для прийняття ГУ НП у м. Києві оскаржуваних рішень.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд вважає наявними підстави для зобов`язання Головне управління Національної поліції у м. Києві поновити ОСОБА_1 (0142058) на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

В той же час, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати стаж з 09.11.2020, адже вказані вимоги є передчасними, таке зарахування має здійснюватися автоматично при поновленні позивача на займаній посаді.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 19.10.2020 і до моменту фактично поновлення на публічній службі суд зверне увагу на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988).

Пунктом 2 Постанови № 988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

У свою чергу, пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.07.2018 у справі №805/1110/17-а.

Відповідно до довідки про доходи від 14.06.2021 №821 середньоденна заробітна плата складає 469 грн. 18 коп.

Період вимушеного прогулу з 10.11.2020 по 30.06.2021 становить 233 календарних днів.

При цьому, в цій частині суд наголошує, що період вимушеного прогулу слід обчислювати не з 19.10.2020, а саме з 10.11.2020, адже межах спірних правовідносин ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 09.11.2020, з урахуванням внесених змін до наказу від 26.10.2020 №875 ос/с щодо звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 469,18х233=109 318,94 грн. без врахування усіх необхідних за законом відрахувань.

Що ж стосується позовних вимог в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди слід звернути увагу на наступне.

Згідно із частиною першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до постанови 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абзац 2 пункту 5 постанови).

Суд зазначає, що позивач не надав жодних доказів та не навів ніяких обставин, які підтвердили б спричинення відповідачем моральних страждань позивачу. Суд акцентує увагу на тому, що позивачем у позовній заяві наводяться загальні фрази щодо морального стану, депресивного стану та неможливість, серед іншого, забезпечити свою родину, внаслідок втрати роботи, проте не надає жодних доказів щодо вказаного, у тому числі, будь-яких медичних висновків тощо. Позивач не обґрунтовує, яким чином відповідач унеможливив функціонування його особистості на конституційних засадах. Окрім цього, позивач ніяким чином не обґрунтовує суму моральної шкоди, яку просить стягнути з відповідача на його користь.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача виплатити моральну шкоду не підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем, у порушення приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано належних, у розумінні статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним оскаржуваних рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, окрім позовної вимоги щодо заявленої суми моральної шкоди.

Беручи до уваги наведене в сукупності суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тому рішення суду в частині поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 09.11.2020 та стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення частково, то сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на його користь із відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_4 ) до Головного управління Національної поліції України у м. Києві (01025, м. Київ, вул. Володимирська, б. 15, код ЄДРПОУ 40108583) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування від 15.10.2020, проведеного на підставі наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві №1804 від 30.09.2020.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №652 о/с від 19.10.2020 в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0142058) оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, зі служби в поліції.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №875/ос від 26.10.2020, в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0142058) оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві 02.11.2020, зі служби в поліції згідно з пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77.

5. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №915/ос від 09.11.2020, в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0142058) оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві 09.11.2020, зі служби в поліції згідно з пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 - зі служби в поліції.

6. Зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві поновити ОСОБА_1 (0142058) на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 09.11.2020.

7. Стягнути з Головного управління Національної поліції України у м. Києві (01025, м. Київ, вул. Володимирська, б. 15, код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_4 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.11.2020 по 30.06.2021 у сумі 109 318 (сто дев`ять тисяч триста вісімнадцять) грн. 94 коп. без врахування усіх необхідних за законом відрахувань.

8. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

9. Допустити негайне виконання рішення суду в частині зобов`язання Головне управління Національної поліції у м. Києві поновити ОСОБА_1 (0142058) на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 (з обслуговування житлових масивів «Соцмісто» та ДВРЗ) Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 09.11.2020 та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

10. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у м. Києві (01025, м. Київ, вул. Володимирська, б. 15, код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_4 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 802 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева