Рішення № 98008304, 30.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м. Київ № 826/5197/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до проГоловного управління ДПС у м. Києві визнання протиправними та скасування рішень від 30.01.2018 №Ф-19 та №0008444204,О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.01.2018 №Ф-19 та скасування рішення №0008444204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Ухвалою суду від 30.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 30.06.2021 замінено Головне управління ДФС у м. Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

18 квітня 2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу №14024 від 29.11.2017 та №15139 від 22.12.2017 проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 за результатами якої 10.01.2018 складено акт №39/26-15-42-04-2452014059 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2016 (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, зокрема порушення: абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу за 2016 року у розмірі 49016,52грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 30.01.2018 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19 на суму 49016,52грн. та прийнято рішення №0008444204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 4901,65грн.

В порядку адміністративного оскарження, вимога та рішення залишені без змін.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з Ату перевірки, контролюючий орган встановив, що первинними документами, відповідно до яких обліковуються суми, на які нараховується єдиний внесок, є книга обліку доходів та витрат в якій зазначаються суми чистого оподаткованого доходу. В зв`язку з не наданням позивачем книги обліку доходів та витрат, для перевірки використовувались дані наданих до перевірки банківських виписок, прибуткових накладних, для визначення сум, на які нараховується єдиний внесок.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок встановлено порушення ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», згідно якої:

База нарахування єдиного внеску: 1) Єдиний внесок нараховується:

2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно з ч. 4 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції яка діяла до 01.10.2011) в період з липня 2011 року по вересень включно, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 п`ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб та за період з 01.07.2011 по 31.12.2016 сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на місяць, за який нараховується дохід.

В результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 2.1.4 розділу 2 Акту перевірки (порушення оподаткованого доходу) встановлено заниження суми чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок на 2016 рік у сумі 123447,81грн. Так, позивачем 07.02.2017 подано податкову декларацію за №9269414976, сума ЄСВ, що підлягає сплаті до бюджету за даними звіту складає 26385,48грн., за даними перевірки - 75402,00грн., розбіжність складає 49016,52грн.

Таким чином, контролюючим органом встановлено порушення абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Однак, з даними висновками контролюючого органу суд не погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі зазначеного вище Акту перевірки були також винесені податкові повідомлення - рішення від 30.01.2018 року №№ 0008454204, 0008464204, 0008474204, 0008484204, 0008494204, 0008504204.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 30 січня 2018 року № 0008454204, позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 2314,64 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 30 січня 2018 року № 0008464204, позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 27775, 76грн; податковим повідомленням-рішенням від 30 січня 2018 року № 0008474204, позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 421961, 20 грн. (у тому числі, 281307,00 грн за податковими зобов`язаннями та 140653,50 грн. штрафних санкцій); податковим повідомленням-рішенням від 30 січня 2018 року № 0008484204, позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2016р. в сумі - 9042,00грн., за лютий 2016р. в сумі - 19032,00грн., за березень 2016р. в сумі - 153168,00 грн., за квітень 2016р. в сумі - 136670,00грн., за травень 2016р. в сумі - 108603,00грн., за червень 2016р. в сумі 119365,00грн., за липень 2016р. в сумі - 131689,00 грн., за серпень 2016р. в сумі - 137696,00 грн., за вересень 2016р. в сумі - 146117,00 грн., за жовтень 2016р. в сумі - 150651,00 грн., за листопад 2016р. в сумі - 138056,00грн., за грудень 2016р. в сумі - 104155,00грн.; податковим повідомленням-рішенням від 30 січня 2018 року № 0008494204, до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 510,00грн.; податковим повідомленням-рішенням від 30 січня 2018 року № 0008504204, до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 170,00 грн. Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2018 у справі №826/7030/18 позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008454204, № 0008464204, № 0008474204, № 0008484204, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2018 у справі №826/7030/18 набрало законної сили та доказуванню не підлягає.

Відповідно до абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Позивачем у якості доказів надано до матеріалів справи: посвідчення водія транспортних засобів, що дозволяє позивачу безпосередньо керувати вказаними в Акті перевірки транспортними засобами з метою здійснення господарської діяльності для перевезення товарів (від постачальників, та до покупців); документи, які підтверджують належне здійснення господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «СТО-Гефест»; копії видаткових накладних, що підтверджують належне придбання та наступний продаж позивачем товарів, а також копії договорів, які укладалися позивачем для купівлі та наступного продажу товарів; копії свідоцтв про реєстрацію вказаних транспортних засобів; первинну документацію, що підтверджує належне придбання пального для заправки вказаних вище транспортних засобів з метою здійснення господарської діяльності (для перевезення придбаних товарів); копії банківських виписок, які підтверджують належне здійснення та отримання позивачем платежів (зокрема, платежі за купівлю та продаж товарів, платежі за придбання пального та платежі, сплачені ТОВ «СТО-Гефест») протягом 2016 р.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується правомірність нарахування (обчислення) позивачем виплат (доходу), на які відповідно нараховується єдиний внесок, висновок контролюючого органу про порушення позивачем абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є неправомірним, а прийнятті оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) від 30.01.2018 №Ф-19 та рішення №0008444204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19 та рішення №0008444204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.01.2018.

Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, 04116, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін