Рішення № 98008265, 29.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року м. Київ № 640/10762/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Твіга Гоу»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві,

Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Твіга Гоу» (далі по тексту - позивач), адреса: 04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 23/8 до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1128976/41565498 від 02 квітня 2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 13 березня 2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 13 березня 2019 року, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Твіга Гоу» датою її фактичного надходження в ЄРПН на реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 04 грудня 2018 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» було укладено договір про надання маркетингових послуг №4-12/18, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати послуги згідно додатку №12 від 26 лютого 2019 року до договору.

За результатом наданих послуг позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Сандора» звіт про проведення заходу та, оскільки від останнього не надходило будь-яких заперечень щодо якості наданих послуг, 13 березня 2019 року між сторонами договору було підписано акт №ОУ-0000011 здачі - приймання робіт (наданих послуг).

У зв`язку з вищевикладеним, як зазначено у позовній заяві, позивачем було підготовлено та подано до контролюючого органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 13 березня 2019 року, реєстрацію якої було зупинено, запропоновано надати письмові пояснення та необхідні документи, які позивачем були надані.

За результатами розгляду письмових пояснень та документів, контролюючим органом було прийнято рішення №1128976/41565498 від 02 квітня 2019 року про відмову в реєстрації податкових накладних, яке позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте, за наслідками розгляду скарги, остання була залишена без задоволення.

Позивач з оскаржуваним рішенням не погоджується з тих підстав, що положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву послався на порядок зупинення та порядок здійснення моніторингу податкових накладних податковим органом, а також зазначив, що за результатами поданих позивачем податкових накладних та документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій платником податку, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з доводами представника відповідача 1 у відзиві на позовну заяву, представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій послався у тому числі на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі №826/12108/18 визнано протиправними та нечинними пункти 10, 20 та 21 Порядку №117.

У додаткових письмових поясненнях представник відповідача 1 послався на аналогічні обставини тим, що викладені у позовній заяві, а також зазначив, що на момент прийняття рішення товариство було віднесено до переліку ризикових платників податку.

Представник відповідача 2 відзиву на позовну заяву не надав з невідомих підстав.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи №640/7791/19 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2021 року №251 адміністративна справа №640/10762/19 передана на повторний автоматичний розподіл між суддями у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Патратій О.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи №640/10762/19 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Гарника К.Ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2021 року відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року замінено відповідача 1 його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Твіга Гоу» зареєстровано як юридична особа з 05 вересня 2017 року, про що до реєстру внесено відповідний реєстраційний запис. Видом господарської діяльності товариства зазначено: Код КВЕД 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації (Т.1, арк. 115-116).

04 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Твіга Гоу» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» (замовник) укладено договір про надання маркетингових послуг №4-12/18 (Т.1. арк. 32-41), відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надавати за плату рекламні, інформаційні, маркетингові послуги, послуги зі стимулювання збуту продукції та товарів замовника та інші послуги, протягом терміну дії цього договору, а замовник зобов`язався приймати якісні і в обумовлений сторонами строк надані виконавцем послуги та своєчасно сплачувати вартість таких послуг (пункти 1.2, 1.7 договору).

Згідно пункту 1.6. договору факт надання відповідних послуг з боку виконавця засвідчуватиметься актами прийому - передачі наданих послуг та звітами.

Вартість послуг виконавця є істотними умовами і зазначається в додатках до даного договору, що є невід`ємними частинами (пункт 4.1. договору).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплата послуг, наданих виконавцем, здійснюється в національній валюті - гривні, у термін 70 календарних днів, відрахованих, в свою чергу, з дня наступного за днем підписання сторонами відповідного акта приймання наданих послуг, якщо іншого не буде зазначено у додатках до даного договору. В будь-якому випадку замовник здійснює оплату за надані послуги один раз на тиждень, в наступний за визначеним в даному пункті договору терміну четвер.

Відповідно до додатку №12 до вказаного вище договору від 26 лютого 2019 року (Т.1, арк. 47-49), виконавець надає замовникові послуги з організації та проведення заходу під умовною назвою «PepsiCo&Metro JBP» присвяченого підведенню підсумків 2018 року та плануванню/постановці цілей на 2019 рік, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги в порядку та на умовах, які зазначені в додатку (пункт 1 додатку №12 до договору).

У відповідності до підпункту 1.1. пункту 1 додатку №12 до договору датою проведення заходу є 28 лютого 2019 року в приміщенні гастро-кафе « Тарелка », що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Гришка, будинок 9 з 14:00 по 19:30 годину.

У пункті 5 додатку №12 до договору визначено вартість послуг та порядок розрахунків, зокрема, загальна вартість послуг за цим додатком без ПДВ складає 137 165,40 грн, крім цього ПДВ 20% - 27433,00, а всього разом з ПДВ 164 598,48 грн.

Суд зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт наявності у позивача ресурсів для виконання умов як договору, так і додатку №12 до нього, зокрема, наявні копії договорів з контрагентами позивача, якими було надано останньому послуги, задля виконання ним умов додатку №12 до договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора».

Відповідно до акта №ОУ-0000011 здачі - прийняття робіт (надання послуг), підписаного позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора», позивачем було надано товариству послуги з організації та проведення заходу під умовною назвою «PepsiCo&Metro JBP» присвяченого підведенню підсумків 2018 року та плануванню/постановці цілей на 2019 рік згідно додатку №12 від 26 лютого 2019 року до договору №4-12/18 від 04 грудня 2018 року на суму 137165,40 грн без ПДВ, разом з ПДВ - 164 598,48 грн. Претензій від замовника не надходило (Т. 1, арк. 104).

За результатом здійсненої господарської операції, позивачем складено податкову накладну №2 від 13 березня 2019 року, яку направлено до контролюючого органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Т.1, арк. 18-19).

За наслідками обробки податкової накладної, контролюючий орган надіслав позивачу квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26 березня 2019 року відповідно до якої податкова накладна №2 від 13 березня 2019 року прийнята, однак її реєстрацію зупинено у зв`язку з відповідністю податкової накладної підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Разом з тим, позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних (Т.1, арк. 20).

Як зазначив позивач та що підтверджено матеріалами справи, на підтвердження здійснення вказаної господарської операції, позивачем направлено до податкового органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено №3 від 26 березня 2019 року, разом поясненнями та документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції (Т.1, арк. 21,22,23).

02 квітня 2019 року Комісія Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення №1128976/41565498про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 13 березня 2019 року, у зв`язку із ненаданням платником податків копій документів, а саме, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (Т.1, арк. 25-26).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку та за наслідками розгляду скарги прийнято рішення про відмову у її задоволенні (Т.1, арк. 27-31), що стало підставою для звернення з даною позовною заявою до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

У відповідності до абзацу 1 пункту 201.1 розділу V ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацом 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі по тексту - Порядок № 1246 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201Кодексу;

наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу;

наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;

дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 визначено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Згідно з пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 № 117, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1165 від 11 грудня 2019 року (далі по тексту - Порядок № 117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку № 117 Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Пунктом 21 Порядку № 117 визначено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Тобто, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної та бути обґрунтованим.

З оскаржуваного рішення вбачається, що комісією зазначено підставу для відмови в реєстрації податкової накладної №2 від 13 березня 2019 року, зокрема, не надання первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування.

Разом з тим, судом встановлено, що податковий орган повинен був у квитанціях чітко вказати не лише конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 6 Критеріїв, а і відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Суд звертає увагу, що позивач скористався правом на надання пояснень та документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, та надав податковому органу письмові документи, що підтверджують реальність здійснення операцій по ним.

Однак, в порушення вимог законодавства, з оскаржуваного рішення неможливо встановити, копії яких документів досліджувались Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Крім того, оспорюване рішення містить лише загальне твердження про ненадання платником податків документів без конкретизації (підкреслення, як того вимагає форма такого рішення) конкретного переліку документів, яких, на думку Комісії, не вистачає, що повністю невілює принцип визначеності, прозорості та обґрунтованості рішення.

При цьому, відповідач не навів жодного правого обґрунтування щодо підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, зазначених у підпункті 1.6 пункту 6 критеріїв, що наведені у листі Державної фіскальної служби України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18.

Суд звертає увагу, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено чітких підстав, з яких зупинено її реєстрацію, а лише зазначено, що реєстрація зупинені відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у зв`язку з їх відповідністю підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

При цьому, як вже було зазначено судом, позивачем надано до контролюючого органу усі необхідні, на його думку, документи, які підтверджують реальність здійсненої господарської операції.

Наведене в сукупності свідчить про те, що контролюючий орган зупинив реєстрацію податкової накладної з одних підстав, а відмовив у її реєстрації з інших підстав, які не були причинами для зупинення.

За таких підстав, враховуючи положення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що з оскаржуваного рішення неможливо встановити, копії яких документів досліджувались Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оскільки, як вже зазначалось вище, реєстрація податкової накладної №2 від 13 березня 2019 року була зупинена з одних підстав, а вже рішення про відмову у її реєстрації прийнято з інших.

Суд наголошує, що факт зупинення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовує здійснення платником податків господарських операцій та наявності дати виникнення події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві №1128976/41565498 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 13 березня 2019 року.

Крім того, пунктом 28 Порядку № 117 передбачено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в ЄРНП було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій, зокрема якщо набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП.

Відповідно до пункту 20 Порядку ведення ЄРНП, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, приписами чинного законодавства чітко зазначено про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП у разі набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП.

З огляду на протиправність вказаного вище рішення Головного управління ДПС у м. Києві, а також враховуючи норми діючого законодавства України, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №2 від 13 березня 2019 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Твіга Гоу» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 960,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів пропорційно до задоволених вимог до кожного з відповідачів.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Твіга Гоу» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 02 квітня 2019 року №1128976/41565498, прийняте комісією Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкову накладну №2 від 13 березня 2019 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Твіга Гоу» (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 23/8, код ЄДРПОУ 41565498) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твіга Гоу» (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 23/8, код ЄДРПОУ 41565498) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ ВП:44116011) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 960,50 грн (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок).

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твіга Гоу» (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 23/8, код ЄДРПОУ 41565498) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 960,50 грн (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник