Рішення № 98008251, 29.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року м. Київ № 640/5183/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просила: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2019 №0072934203, від 17.09.2019 №0072494203, від 17.09.2019 №0072504203, від 17.09.2019 №0072524203, від 17.09.2019 №0072514203, а також рішення про застосування штрафних санкцій від 17.09.2019 №0072544203, рішення про застосування штрафних санкцій від 17.09.2019 №0072534203, рішення про застосування штрафних санкцій від 13.11.2019 №0003573305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.09.2019 №Ф-023, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2019 №40786-10.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що за наслідками отримання нею 17.12.2019 вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2019 за №40786-10 та листа-відповіді ГУ ДПС у м. Києві від 10.01.2020 вих. №74/АДВ/26-15-42-03-27 їй стало відомо про обставини проведення контролюючим органом стосовно неї позапланової невиїзної документальної перевірки, складання акта від 26.07.2019 №1810/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 та прийняття на підставі такого акта ряду оспорюваних рішень. При цьому, до того часу ані акт перевірки, ані рішення контролюючого органу, що були ним прийняті (сформовані) на підставі такого акта перевірки, ОСОБА_1 не отримувала. Ознайомившись з текстами акта перевірки та оспорюваних рішень позивачка дійшла висновку про протиправність донарахованих їй ГУ ДФС у м. Києві сум грошових (податкових) зобов`язань з податків і військового збору, сум єдиного внеску. Позивачка стверджує, що оскільки їй не було відомо про призначення і проведення документальної перевірки відносно неї, то відповідно вона не була обізнана про необхідність подання органу ДФС первинних та інших документів, необхідних для проведення документальної перевірки. Також позивачка була позбавлена можливості подати заперечення на висновки акта, з відповідними копіями первинних документів до моменту прийняття оспорюваних рішень. Наведені обставини, на думку позивачки, свідчать про неповноту проведеної стосовно неї документальної перевірки, та як наслідок про необ`єктивність висновків акта перевірки.

Заперечуючи по суті висновків акта перевірки ОСОБА_1 зазначила, що упродовж періоду з 2015 року по липень 2017 року вона перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою, визначеною для третьої групи фізичних осіб-підприємців. Відповідно до вимог норм Податкового кодексу України ОСОБА_1 подавала до контролюючого органу податкову звітність за встановленою формою та сплачувала задекларовані суми єдиного податку. При цьому, за весь вказаний період податкова звітність була прийнята органом ДФС без зауважень, а про прийняття ГУ ДФС рішення про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку позивачці не відомо. З огляду на викладене, позивачка вважає висновки акта перевірки нормативно та документально необґрунтованими.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/5183/20 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, разом з матеріалами перевірки (зокрема: відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (ДРФО) щодо виплачених ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 30.09.2018 сум доходів; копіями листів-відповідей ПАТ «СЕБ Корпоративний банк» щодо надання документального підтвердження наявності взаємовідносин зі ОСОБА_1 , разом із додатками). Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (результати якої оформлено актом від 03.10.2019 від 26.07.2019 №1810/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 ) виявлено заниження позивачкою за перевіряємий період сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску та податку на додану вартість, що підлягали сплати до бюджету за фактами отримання останньою сум доходів від здійснення підприємницької діяльності. Зокрема, в ході такої перевірки виявлено, що: підприємець перебуваючи на загальній системі оподаткування в 2015, 2016 та 2017 роках отримувала доходи від здійснення основного виду господарської діяльності (здавання в оренду власного нерухомого майна) та, при цьому не обкладала їх податками і зборами, не нараховувала єдиний внесок. Також підприємець не подала за вказані звітні періоди (роки) податкові декларації про майновий стан і доходи, звіти про нараховані суми єдиного внеску, та зареєструвалась платником податку на додану вартість у встановленому законом порядку. За наслідками перевірки ГУ ДФС у м. Києві самостійно визначило ОСОБА_1 до сплати суми податків, військового збору та єдиного внеску. Крім того, представник відповідача стверджував, що документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 була призначена та проведена у відповідності до норм Податкового кодексу України.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де посилався на недотримання ГУ ДФС законодавчо встановленого порядку проведення документальної невиїзної перевірки. А саме всупереч вимог п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не була ознайомлена з наказом на перевірку та відповідним повідомленням до початку проведення документальної невиїзної перевірки, оскільки отримала копії таких лише в січні 2020 року. Як наслідок позивачка не була обізнана щодо початку проведення перевірки та відповідно не мала змоги подати до перевірки всі наявні у неї первинні та інші документи, що пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності у 2015 - 2017 роках (зокрема, що засвідчують факти понесення витрат у зв`язку з надання послуг оренди нерухомого майна). Окремо представник позивача акцентував увагу на тому, що відповідач в тексті свого відзиву не спростував належними доказами обставину перебування ОСОБА_1 у період з 2015 по 2017 рік на спрощеній системі оподаткування, що у свою чергу виключає підстави для нарахування податків і зборів.

На обґрунтування своїх доводів представник позивачки подав до суду копії документів, що на думку позивачки, підтверджують факти понесення нею витрат у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності (як то витрат на сплату житлово-комунальних послуг, документів, оформлених за результатами проведення ремонтних та оздоблювальних робіт у квартирі): копії рахунків-фактур, копії видаткових накладних за періоди квітень, травень, червень, липень 2017 року, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за періоди квітень, травень, липень 2017 року, банківських виписок за окремі періоди, рахунків на сплату житлово-комунальних послуг, квитанцій та фіскальних чеків).

13.07.2020 судом ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У призначених судових засіданнях представник позивач підтримав заявлені позовні вимоги повністю, з підстав і мотивів що наведені в тексті позовної заяви, а представник відповідача проти позовних вимог заперечував. Також під час розгляду справи по суті сторони на вимоги суду подали через канцелярію додаткові документальні докази та письмові пояснення.

07.12.2020 суд ухвали про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення їх представників, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.06.2019 ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ за №8814 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», яким вирішено провести документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання нею вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2015 по 31.12.2017, починаючи з 15.07.2019 тривалістю 5-ть робочих днів. В кості підстави для проведення такої перевірки визначено доповідну записку управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб від 26.06.2019 №4451/26-15-42-03-28 та норму пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (а саме, у даному випадку контролюючим органом зазначалось про не подання ОСОБА_1 в установлений законом строк податкових декларацій про майновий стан і доходи 2015 - 2017 роки).

Як стверджував представник відповідача у тексті відзиву копію такого наказу від 27.06.2019 та повідомлення вих. №77644/26-15-42-03-27 від 01.07.2019 про проведення перевірки ГУ ДФС у м. Києві надіслало разом з рекомендованим листом №0101125315969 на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (відомості про яку внесені до паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , стор. 10, та водночас до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Зазначене поштове відправлення повернулось 03.08.2019 до контролюючого органу неврученим з причини закінчення строку зберігання.

Упродовж періоду з 15.07.2019 по 19.07.2019 працівником ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 , в т.ч. з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.04.2015 по 31.12.2017, а також щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за той самий період. Таку перевірку проведено в приміщення ГУ ДФС у м. Києві та за її результатом складений акт від 26.07.2019 №1810/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 (далі також - акт перевірки).

На стор. 5 цього акта зафіксовано, що в ході проведення такої перевірки працівником ГУ ДФС були використані свідоцтво про державну реєстрацію, реєстраційні документи, пояснення ПАТ «СЕБ Корпоративний банк» вх. №55207/10 від 11.03.2019 з додатками, дані відомостей про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, та сум утриманих з них податку.

Згідно розд. ІІІ «Висновки» цього акта перевірки перевіряючим встановлено порушення позивачкою наступних норм законодавства:

- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 526 419,71 грн. (в т.ч. за 2015 рік - 132 857,39 грн., за 2016 рік - 192 054,23 грн., за 2017 рік - 201 508,09 грн.);

- пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України, у зв`язку із не поданням податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015, 2016 і 2017 роки;

- п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження та не сплати військового збору у загальній сумі 43 172,24 грн. (в т.ч. за 2015 рік - 10 375,38 грн., за 2016 рік - 16 004,52 грн., за 201 рік - 16 792,34 грн.);

- абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до не нарахування та не сплати суми єдиного внеску (що мав бути нарахований з чистого оподатковуваного доходу) у розмірі 264 658,20 грн. (з них за 2015 рік - 68 440,20 грн., за 2016 рік - 94 941 грн., за 2017 рік - 101 277 грн.);

- пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», - у зв`язку з несвоєчасним поданням звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2015, 2016 і 2017 роки;

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, ст. 187, п. 201. ст. 201 Податкового кодексу України, що полягає у не нарахуванні до сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість всього на суму 296 504 грн. (з них за вересень 2016 року - 18 643 грн., за жовтень 2016 року - 18 156 грн., за листопад 2016 року - 17 861 грн., за грудень 2016 року - 17 947 грн., за січень 2017 року - 19 034 грн., за лютий 2017 року - 18 956 грн., за березень 2017 року - 19 026 грн., за квітень 2017 року - 18 915 грн., за травень 2017 року - 18 566 грн., за червень 2017 року - 18 417 грн., за липень 2017 року - 18 212 грн., за серпень 2017 року - 18 098 грн., за вересень 2017 року - 18 168 грн., за жовтень 2017 року - 18 963 грн., за листопад 2017 року - 18 874 грн., за грудень 2017 року - 18 938 грн.);

- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, - у зв`язку не наданням до перевірки первинних документів, які пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Як вбачається зі змісту розд. ІІ «Описова частина» акта перевірки, такі висновки контролюючого органу були мотивовані наступним: у період з 01.04.2015 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 щодо надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

За даними ГУ ДФС ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована платником єдиного податку лише в наступні періоди: з 28.11.2012 по 02.04.2015 (3 група, ставка податку - 5%), реєстрація анулювана з 02.04.2015 на підставі поданої заяви; з 01.01.2015 по 02.04.2015 (3 група, ставка податку - 4%), реєстрація анулювана з 02.04.2015 на підставі поданої заяви; починаючи з 01.07.2018 (3 група, ставка податку - 5%), реєстрація чинна.

За змістом відомостей з бази даних ДРФО та документів (договори, акти виконаних робіт, платіжні документів), що були отримані ГУ ДФС у м. Києві від ПАТ «СЕБ Корпоративний банк» разом із супровідним листом вх. 55207/10 від 11.03.2019 у відповідь на офіційний запит (вих. №26660/10/26-15-13-02-16 від 14.02.2019), контролюючому органу стало відомо про отримання ФОП ОСОБА_1 від Банку в 2015 - 2017 роках сум доходів за надання послуг оренди нерухомого майна (в т.ч. за 2015 рік - у загальній сумі 897 437,69 грн. (при цьому, з них за період з 01.04.2015 по 31.12.2015 - у сумі 691 691,98 грн.), за 2016 рік - у загальній сумі 1 066 967,94 грн., за 2017 рік - у загальній сум 1 119 489,40 грн.). Перелік дат та розмірів сум виплачених підприємцю доходів наведений на стр. 7 - 9 акта перевірки.

При цьому, за вказані звітні періоди (роки) фізична особа-підприємець податкові декларації про майновий стан та доходи до органу ДФС не подавала. Також підприємцем до перевірки не були подані первинні документи, які б засвідчували факти понесення ОСОБА_1 витрат у зв`язку з отриманими доходами, а тому перевіряючий дійшов висновків про відсутність таких первинних документів та водночас про заниження позивачкою чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період всього на 2 878 149,32 грн. (в т.ч. за 2015 рік - 691 691,98 грн., за 2016 рік - 1 066 967,94 грн., за 2017 рік - 1 119 489,40 грн.).

Відповідно до наведених на стор. 11 - 12 розрахунків перевіряючий з урахуванням норм п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України визначив та донарахував ФОП ОСОБА_1 суми податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період: за 2015 рік - у розмірі 132 857,39 грн., за 2016 рік - 192 054,23 грн., за 2017 рік - 201 508,09 грн.

У взаємозв`язку з описаним епізодом порушення перевіряючий також встановив не нарахування на занижену суму чистого оподаткованого доходу (2 878 149,32 грн.) та відповідно не сплату ФОП ОСОБА_1 до бюджету (фонду) військового збору (всього на загальну суму 43 172,24 грн., з них за 2015 рік - 10375,38 грн., за 2016 рік - 16 004,52 грн., за 2017 рік - 16 792,34 грн.), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (всього на загальну суму 264 658,20 грн., з них за 2015 рік - 68 440,20 грн., за 2016 рік - 94 941 грн., за 2017 рік - 101 277 грн.), не подання підприємцем звітів про суми нарахованого єдиного внеску за 2015, 2016 і 2017 роки.

Крім того, в ході перевірки працівник ГУ ДФС встановив, що за період з 01.04.2015 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 не реєструвалось як платник податку на додану вартість. Між тим, як було з`ясовано під час перевірки, загальна сума доходу отриманого позивачкою доходу від здійснення операцій з надання в оренду нерухомого майна протягом останніх 12-ти місяців (а саме з 01.08.2015 по 01.07.2016) перевищила 1 000 000 грн. (без урахування ПДВ). З огляду на наведене та виходячи зі змісту норм п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України перевіряючий дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 повинна була зареєструватись платником ПДВ з 01.08.2016 з причини перевищення загальної суми операцій постачання, проте такої заяви вона до ГУ ДФС не подала. У контексті з наведеним перевіряючий керуючись ст. 187 Податкового кодексу України визначив ФОП ОСОБА_1 базу оподаткування ПДВ за період з 11.08.2016 по 31.12.2017 всього у розмірі 1 482 521,71 грн., та обчислив з такої бази оподаткування податкові зобов`язання з ПДВ, всього загалом 296 504 грн. (в т.ч. за період з 11.08.2016 по 31.08.2016 - 0,00 грн., за вересень 2016 року - 18 643 грн., за жовтень 2016 року - 18 156 грн., за листопад 2016 року - 17 861 грн., за грудень 2016 року - 17 947 грн., за січень 2017 року - 19 034 грн., за лютий 2017 року - 18 956 грн., за березень 2017 року - 19 026 грн., за квітень 2017 року - 18 915 грн., за травень 2017 року - 18 566 грн., за червень 2017 року - 18 417 грн., за липень 2017 року - 18 212 грн., за серпень 2017 року - 18 098 грн., за вересень 2017 року - 18 168 грн., за жовтень 2017 року - 18 963 грн., за листопад 2017 року - 18 874 грн., за грудень 2017 року - 18 938 грн.).

За змістом поданих сторонами до матеріалів справи документів суд встановив, що примірник акта перевірки відповідач надіслав ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 разом з рекомендованим поштовим відправленням №0101508077409. 31.08.2019 вказане поштове відправлення повернулося до контролюючого органу неврученим адресату з причини спливу встановленого строку зберігання.

17.09.2019 та 19.09.2019 ГУ ДПС у м. Києві на підставі акта від 26.07.2019 №1810/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 прийняло (сформувало) оспорювані в рамках цієї справи податкові повідомлення-рішення та інші рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення №0072934203 від 19.09.2019 форми «Р» , яким визначило позивачці до сплати грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 370 630 грн. (в т.ч. за основним платежем - 296 504 грн., за штрафними санкціями - 74 126 грн., що становить 25% від суми нарахованого основного платежу);

- податкове повідомлення-рішення №0072494203 від 17.09.2019 форми «Р» , яким визначило позивачці до сплати грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 658 204,65 грн. (в т.ч. за основним платежем - 526 419,71 грн., за штрафними санкціями - 131 604,94 грн., що становить 25% від суми нарахованого основного платежу);

- податкове повідомлення-рішення №0072504203 від 17.09.2019 форми «ПС», яким визначило позивачці до сплати штрафні санкції у загальній сумі 510 грн. за порушення вимог пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України (у зв`язку з неподанням податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015, 2016 і 2017 роки);

- податкове повідомлення-рішення №0072524203 від 17.09.2019 форми «Р» , яким визначило позивачці до сплати грошове зобов`язання по військовому збору у розмірі 53 965,31 грн. (в т.ч. за основним платежем - 43 172,24 грн., за штрафними санкціями - 10 793,07 грн., що становить 25% від суми нарахованого основного платежу);

- податкове повідомлення-рішення №0072514203 від 17.09.2019 форми «ПС», яким визначило позивачці до сплати штрафні санкції у загальній сумі 510 грн. за порушення вимог п. 44.1 п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України (у зв`язку з неподанням до перевірки документів, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.09.2019 №Ф-23, за змістом якої вимагало від позивачки у визначений строк сплатити суму боргу по сплаті єдиного внеску в розмірі 264 658,20 грн. (що становить виключно недоїмку);

- рішення №0072534203 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.09.2019, відповідно до якого застосувало до позивачки у зв`язку із здійсненням за результатами перевірки донарахувань суми єдиного внеску штрафну санкцію у розмірі 76 113,78 грн.;

- рішення №0072544203 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 17.09.2019, відповідно до якого застосувало до позивачки штрафну санкцію у розмірі 510 грн.

Перелічені податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) були надіслані разом з рекомендованим поштовим відправленням на ту ж саму адресу позивачки, та 23.11.2019 повернулися неврученими з причини спливу встановленого строку зберігання.

За змістом позову копії документів (наказу і повідомлення), на підставі яких була проведена документальна перевірка, акт перевірки та перелічені вище рішення відповідача ОСОБА_1 отримали лише в січні 2020 року, разом із листом ГУ ДПС у м. Києві вих. №74/АДВ/26-15-42-03-27 від 10.01.2020.

В подальшому, 10.12.2019 ГУ ДПС у м. Києві сформувало та виставило позивачці вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-40786-10, за змістом якої сума боргу по сплаті єдиного внеску станом на 30.11.2019 становила вже 334 855,56 грн. (з них недоїмка - 258 231,78 грн., штрафи - 76 623,78 грн.). Зазначена Вимога від 10.12.2019, як стверджує позивачка, отримана нею 17.12.2019.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення та інші рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивачка звернулась із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку доводам позивачки про не дотримання контролюючим органом законодавчо встановленої процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 26.07.2019 №1810/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 , суд дійшов таких висновків.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульований ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Так, відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності в т.ч. з підстави, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом (пп. 78.1.2).

У силу приписів норм п.п. 78.4, 78.5 і 78.7 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. При цьому, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Поряд з цим, ст. 79 цього Кодексу визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Зокрема, за змістом зазначеної статті ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У контексті з наведеним варто зазначити, що аналізуючи положення ПК України в розрізі процедури проведення податкових перевірок, Верховний Суд у справі №160/2116/19 (рішення від 12.08.2020) відзначив, що завчасне (до початку перевірки) повідомлення про час та місце її проведення перевірки є гарантією права платника податку на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку, а також необхідних пояснень з питань, що слугували призначенню податкової перевірки. Так, вимога, яку ПК України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує із зазначеними в ст. 17 ПК України правами платника податків.

Раніше Верховний Суд України у постанові від 25.01.2015 у справі 21-425а14 зробив правовий висновок відповідно до якого, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Схожа правова позиція міститься у текстах постанов Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №640/11305/19, від 22.09.2020 у справі №520/8836/18. Зокрема, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.09.2020 констатував, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом (у разі визнання незаконним факт призначення й проведення перевірки), не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. З урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і при цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, колегія суддів вважає, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й були прийняті спірні в цій справі рішення й вимога, є достатніми для висновку про їх протиправність.

Враховуючи відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України наведені правові позиції Касаційного суду, суд вважає, що обставини дотримання контролюючим органом (ГУ ДФС) процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 входить до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягає першочерговому дослідженню.

Згідно з нормами ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

При цьому, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Тобто, за змістом процитованого абз. 6 п. 42.4 ст. 42 ПК України платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки. Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду (постанови від 21.10.2020 у справі №200/14942/18-а, від 12.08.2020 у справі №160/2116/19, від 06.08.2019 у справі №520/8681/18).

Дослідивши та проаналізувавши зміст поданих відповідачем документів (копії конверту разом з довідкою відділення поштового зв`язку про причини невручення поштового відправлення, копію рекомендованого повідомлення №0101125315969) суд встановив, що копія наказу ГУ ДФС у м. Києві від 27. 06.219 №8814 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 та повідомлення від 01.07.2019 за №77644/С/26-1-42-03-27 не були вручені позивачці до початку проведення та безпосередньо в день проведення зазначеної документальної перевірки, а натомість повернулись відправникові неврученими, про що службою поштового зв`язку 03.08.2019 зазначено у відповідній довідці.

Отже, з огляду на приписи п. 42.4 ст. 42 ПК України наказ від 27.06.2019 про проведення перевірки вважається врученим 03.08.2019, тобто вже по завершенню проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та після складання акта такої перевірки. Наведена обставина свідчить про те, що контролюючий орган порушив встановлений ст. 78 і 79 ПК України порядок проведення документальних позапланових невиїзних перевірок, розпочавши та здійснивши таку перевірку до моменту вручення платнику (позивачці) наказу та повідомлення про проведення перевірки.

З огляду на наведені правові позиції Верховного Суду вказане процедурне порушення є достатньою підставою для визнання дій ГУ ДФС про проведенню перевірки та її результатів (в даному випадку оспорюваних податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.09.2019) протиправними.

Разом з тим, враховуючи, що дотримання процедури проведення перевірки було лише однією з підстав позову для скасування прийнятих за наслідками документальної перевірки рішень, суд вважає за доцільне в межах розгляду даної справи встановити наявність (чи відсутність) складу податкового правопорушення та перевірити правомірність висновків акта перевірки в цій частині.

З тексту акта перевірки вбачається, що контролюючий орган встановивши обставини отримання ФОП ОСОБА_1 у 2015, 2016 і 2017 роках сум доходів від здійснення основного виду господарської діяльності (а саме від здавання в довгострокову оплатну оренду ПАТ «СЕБ Корпоративний банк» на підставі договорів оренди житлового приміщення (квартири) від 17.12.2012 №3 та від 31.12.2015 за №4 власного нерухомого майна), що позивачкою не заперечуються, визначив також, що ФОП ОСОБА_1 у період з 02.04.2015 по 31.12.2017 перебувала на загальній системі оподаткування.

Разом з тим, позивачка в ході розгляду цієї справи заперечувала дану обставину. Представник позивачки у тексті додаткових пояснень зазначив, що упродовж 2015 - 2017 років ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування як фізична особа-підприємець третьої групи, сплачувала за звітні періоди 2015 - 2017 років задекларовані суми єдиного податку за ставкою 5% та 4%, про що також подавала податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (копії відповідних податкових декларацій та платіжних доручень наявні у матеріалах справи). Зафіксовану в акті перевірки обставину подання 31.03.2015 заяви про відмову від спрощеної системи оподаткування позивачка категорично заперечувала.

Загальний порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, яка перебуває на загальній системі оподаткування, врегульовано в ст. 177 ПК України.

Так, п. 177.1 і 177.2 ст. 177 ПК України встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.5 ст. 177 ПК України такі фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи. Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

При цьому, фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році.

Між тим, відповідно до п. 177.9 ст. 177 ПК України, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем, який обрав іншу систему оподаткування доходів від провадження господарської діяльності, здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом.

Главою 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПК України визначені правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

За змістом норм п.п. 291.2, 291.3 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку, з них третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (п. 291.4 ст. 291 цього Кодексу).

При цьому, згідно з п. 292.16 ст. 292 ПК України право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.

У силу положень п. 292.1 п. 292.6 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Крім того, нормами п. 296.3 ст. 296, п.п. 295.3, 295.4 ст. 295 ПК України визначено, що платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (п. 293.3 ст. 293 ПК України).

При цьому, у силу приписів п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств; 2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою; 3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу , а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи; 4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва; 5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Таким чином, в розумінні норм п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку - фізичні особи-підприємці, які сплачують єдиний податок за ставкою 5%, звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість.

Що стосується питання наявності у платників єдиного податку - фізичних осіб-підприємців обов`язку нараховувати та сплачувати із сум отриманих доходів військовий збір, то суд встановив наступне.

За змістом п. 297.2 ст. 297 ПК України нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом.

Так, положеннями п.п. 1.1, 1.2 і 1.7 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 розд. ІV ПКУ, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

При цьому, звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розд. IV ПК України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 ст. 165 ПК України.

У свою чергу згідно з пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб визначений загальний річний оподатковуваний дохід, що дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Водночас пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 163 цього ж Кодексу встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи як дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Отже згідно з пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 ПК України дохід фізичної особи-підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до ПК України, не включається до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб, то відповідно фізичні особи - підприємці, яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування, а тому на такий дохід не нарахування та з нього не сплачується військовий збір.

Відповідно до п. 299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу ;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Дослідивши наявні у справі матеріали суд встановив відсутність документальних доказів, які б засвідчували наявність упродовж перевіряємого періоду обставин, зазначених в п. 298.2.3 ст. 298 ПК України, що є необхідною умовою для переходу ФОП ОСОБА_1 на сплату інших податків і зборів.

Також під час розгляду цієї справи відповідач не надав суду оригінал або засвідчену копію заяви ФОП ОСОБА_1 щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, та/або доказів подання позивачкою такої заяви в електронній формі (зокрема, квитанцій про прийняття документу). З огляду на це суд дійшов висновку, що відповідач не підтвердив належними доказами достовірність використаної ГУ ДФС під час проведення документальної перевірки інформації з ІТС «Податковий блок» про подання ФОП ОСОБА_1 зазначеної заяви.

У взаємозв`язку з наведеним суд враховує п. 299.11 ст. 299 ПК України, відповідно до якої у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Отже, ст. 299 ПК України передбачені підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи та строки, у які таке анулювання має відбуватись.

В даному випадку з матеріалів справи не вбачається, що ГУ ДФС у м. Києві у період до 02.04.2015 було прийнято рішення про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 на підставі акта перевірки. Водночас матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 у 2015 - 2017 роках систематично звітувала та сплачувала задекларовані суми єдиного податку у визначеному законом розмірі.

Таким чином, оскільки відповідачем всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено суду належними та достовірними доказами наявність обставин неправомірного перебування ФОП ОСОБА_1 у період з 01.04.2015 по 31.12.2017 на спрощеній системі оподаткування та здійснення нею діяльності, що відповідає реєстраційним видам діяльності позивача, то дійшов висновку про відсутність фактів порушення позивачкою вимог пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п.п. 177.2, 177.5, 177.11 ст. 177, п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, ст. 187, п. 201. ст. 201, п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України, та як наслідок - про протиправність податкових від 19.09.2019 №0072934203, від 17.09.2019 №0072494203, від 17.09.2019 №0072504203, від 17.09.2019 №0072524203 та від 17.09.2019 №0072514203

Надаючи оцінку правомірності прийняття ГУ ДПС у м. Києві рішень про застосування штрафних санкцій від 17.09.2019 за №0072544203 і №0072534203, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.09.2019 №Ф-023 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.12.2019 №40786-10, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У силу ч. 4 ст. 4 зазначеної статті Закону особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (тобто, сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця, п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

За змістом ч. 3 - 5 ст. 7 Закону нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (тобто, в межах максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок).

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

У силу норм ч. 2 і 3 ст. 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

При цьому, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Враховуючи змісту наведених норм Закону суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 , перебуваючи на спрощеній системі оподаткування у період з 01.04.2015 по 31.12.2017 також була платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В тексті акта перевірки зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015, 2016 і 2017 роки (річні) до контролюючого органу не подавала та єдиний внесок на отримані від Банку суми доходів у вигляді орендних платежів не нараховувала. Наведені обставини позивачкою в ході розгляду справи не заперечувались.

Відповідно до норм ч.ч. 2 - 4, 10 ст. 25 Закону, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

За змістом п. 3 розд. VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Крім того, ч. 11 ст. 25 Закону передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску; за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Як свідчать матеріали справи, на підставі акта перевірки від 26.07.2019 №1810/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у м. Києві сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.09.2019 №Ф-023 та прийняла в порядку ч. 11 ст. 25 Закону рішення про застосування штрафних санкцій від 17.09.2019 за №0072544203 і №0072534203.

Згодом, 10.12.2019 ГУ ДПС у м. Києві сформувало на адресу позивачки вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-40786-10, що містила в собі відомості про обліковані за ОСОБА_1 недоїмку по сплаті єдиного внеску в розмірі 258 231,78 грн. та штрафи на суми 76 623,78 грн., - що відповідають розмірам нарахованих за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки (що оформлені актом від 26.07.2019 №1810/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 ) сум єдиного внеску.

Доказів відкликання жодної із зазначених вимог про сплату боргу (недоїмки) в порядку, визначеному п. 3 розд. VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сторони суду не надали.

Враховуючи те, що такі суми недоїмки та штрафи були визначені позивачці згідно оспорюваних вимог та рішень за наслідками проведеної з порушенням норм ПК України документальної перевірки (про що вище по тексту цього рішення наведені відповідні висновки суду), то такі рішення про застосування штрафів і вимоги про сплату боргу (недоїмки) суд визнає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Стосовно заявленої позивачкою вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 13.11.2019 №0003573305, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої вимоги. Оскільки наявними матеріалами справи факт прийняття відповідачем такого рішення по відношенню до позивачки не підтверджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для часткового задоволення позову.

За змістом ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, одним із питань, які вирішує суд при ухваленні рішення, є те, як розподілити між сторонами судові витрати (п. 5 ч. 1 ст. 244 зазначеного Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 цього Кодексу).

Наявними у матеріалах справи квитанцією від 03.03.2020 підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 під час звернення до суду з вказаними позовом сплатила судовий збір у загальному розмірі 10 510 грн. Відтак, враховуючи розмір заявлених та задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по оплаті судового збору у зазначеній сумі коштів.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19.09.2019 №0072934203, від 17.09.2019 №0072494203, від 17.09.2019 №0072504203, від 17.09.2019 №0072524203, від 17.09.2019 №0072514203.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій від 17.09.2019 за №0072534203 і №0072544203.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.09.2019 №Ф-023 та від 10.12.2019 №Ф-40786-10.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) понесені нею судові витрати на оплату судового збору у розмірі 10 510 грн. (десять тисяч п`ятсот десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок