Рішення № 98008010, 29.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року м. Київ №640/8433/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити діївстановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування до пільгового стажу роботи за списком № 2 періоди роботи на пільговий посаді за списком № 2 з 29.12.1989 року по 01.10.2003 року, починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 22.01.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування до пільгового стажу роботи за списком № 2 періоди роботи на пільговий посаді за списком № 2 з 29.12.1989 року по 01.10.2003 року, починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 22.01.2021 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, оскільки останнє прийнято на підставі хибних висновків відповідача. При цьому, позивачем зазначено, що він має достатній стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, а доводи відповідача та висновки, покладені останнім на підставу рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років є протиправними та такими, що порушують його права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач надав відзив на позов, в якому в задоволенні позову просив відмовити. У відзиві відповідач зазначив, що позивачем не надано всіх необхідних документів, які підтверджують пільговий стаж.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому заперечив проти висновків, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У позовній заяві позивачем вказано, що він, враховуючи відпрацьований час, набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

22 січня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії із долученням до неї пакету необхідних документів, що підтверджується копією заяви про призначення пенсії разом з розпискою-повідомленням до неї.

Листом №2600-0303-8/25407 від 16 березня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, передбаченого статтею 114 Закону України» Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Зі змісту позовної заяви вбачається наведення позивачем обставин того, що сукупний спеціальний трудовий стаж позивача, що надає йому право на отримання пенсії за вислугу років, становить 13 років 9 місяців 3 дні, а відповідачем протиправно не зараховано до стажу за вислугу років період: з 29 грудня 1989 року по 01 жовтня 2003 року, до спеціального трудового стажу.

У положеннях статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків.

Положеннями статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачені пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з п.2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Судом встановлено, що професія майстра будівельних і монтажних робіт проходить за Списком №2, розділ ХХІХ «Будівництво будинків і споруд …».

Так, Списком № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, розділом ХХІХ «Будівництво будинків і споруд …».

Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженим Постановою Ради Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, розділом ХХІХ «Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об`єктів» позиція 2290000б-23419 передбачені посада майстра будівельних і монтажних робіт.

Крім того суд зазначає, що до пільгового стажу позивача зараховується весь період роботи на посадах, передбачених списками №2 незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Також суд зазначає, що положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З наявних в матеріалах справи доказів, а саме записів в трудовій книжці, вбачається, що позивач працював:

- з 29 грудня 1989 року по 01 жовтня 2003 року працював на посаді майстра будівельних і монтажних робіт, виконробом робіт.

Відтак суд наголошує, що записи трудової книжки позивача підтверджують право працівника на врахування відповідного пільгового стажу роботи для призначення пенсії за Списком №2.

Більше того, разом з заявою про призначення пенсії позивачем подано наступний перелік документів:

- трудова книжка;

- копія диплому;

- копія довідки про підтвердження пільгового стажу від 21 січня 2021 року №27;

- копія наказу про атестація робочих місць від11 лютого 1993 року №17;

- копія наказу затвердження атестації робочих місць від 09 лютого 2014 року №130;

- копія наказу про атестацію робочих місць від 19 лютого 2000 року №69;

- копія наказу про затвердження атестації робочих місць від березня 2001 року №23;

- копія протоколу дослідження важкості та напруженості праці №6 від 26 січня 2001 року;

- копія протоколу дослідження важкості та напруженості праці №5 від 25 січня 2001 року;

- картка умов праці;

Довідка, що уточнює особливий характер праці або умов праці, які необхідні для призначення пільгової пенсії.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.

Відповідно до пункту 4 цього Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

За правилами пункту 4.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Відповідно до Роз`яснень про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205, в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Таким чином, атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Основна ж мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Під час розгляду справи встановлено, що первинна атестація робочого місця позивача проводилась вчасно.

Крім того, суд зазначає, що карта умов праці є одним із основних документів атестації робочих місць, складання якої передбачено пунктом 2.3 «Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці», затверджених постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41.

Карта умов праці це документ, що узагальнює результати атестації робочих місць за умовами праці, яка оформлюється атестаційною комісією після проведення атестованою лабораторією гігієнічних досліджень.

Згідно наведених вище довідок, наданих роботодавцем ОСОБА_1 , останній працював в особливо шкідливих та важких умовах. Згідно замірів факторів виробничого середовища і трудового процесу умови праці докорінно з 1989 року до 2003 року, тобто в межах законодавчо визначених періодах атестації умов праці.

Суд зазначає, що під час розгляду справи до суду не надано доказів внесення змін до Списку №2, а тому підстави для не врахування пільгового стажу при призначенні пенсії позивачу відсутні.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.09.2020 року по справі № 2040/6395/18.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що період роботи позивача на посадах, передбачених Списком №2 за спірний період з 29 грудня 1989 року по 01 жовтня 2003 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у зарахуванні відповідного періоду роботи за Списком №2 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період його роботи за відповідними професіями, передбаченими Списками №2, у період з 29 грудня 1989 року по 01 жовтня 2003 року, що в загальному складає 13 років 9 місяців та 3 дні пільгового стажу.

В той же час, стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд зазначає, що при розгляді даної справи не встановлювалось та не досліджувалась наявність загального трудового стажу у ОСОБА_1 для призначення відповідної пенсії.

Більше того, вирішення питань щодо призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду України (дискреційні повноваження), тому адміністративний суд не може підміняти своїм рішенням рішення суб`єкта владних повноважень, тобто, суд не вправі втручатися у дискреційні повноваження контролюючого органу при нарахуванні, чи обрахунку, чи зобов`язання врахувати, самостійно обраховані позивачем доходи, при обрахунку розміру пенсії позивача, окрім вказівки суду на усунення тих порушень, які були наведені вище, оскільки таке втручання виходить за межі завдань адміністративного судочинства, встановлених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві зобов`язати призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №2 задоволенню не підлягають.

В той же час, враховуючи вищенаведене в сукупності суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 22 січня 2021 року, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, та обов`язковим зарахуванням до пільгового трудового стажу періодів роботи з 29 грудня 1989 року по 01 жовтня 2003 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином позовні вимоги є частково обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування до пільгового стажу роботи за списком № 2 періоди роботи на пільговий посаді за списком № 2 з 29.12.1989 року по 01.10.2003 року, починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 22.01.2021 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 січня 2021 року з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, та обов`язковим зарахуванням до пільгового трудового стажу періодів роботи з 29 грудня 1989 року по 01 жовтня 2003 року.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 454,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко