Рішення № 98007982, 29.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року м. Київ № 640/28926/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0247433-3314-2655 від 30 червня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він має у користуванні декілька об`єктів нерухомості схожих за характеристиками на об`єкт, зазначений у податковому повідомленні - рішенні. Таким чином, оскільки в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні відповідачем не зазначено адресу об`єкта оподаткування, ідентифікувати якого саме об`єкту нерухомості воно стосується є неможливим.

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем проведено невірний розрахунок сум податкового зобов`язання, оскільки застосовано розмір ставки податку на нерухомість, який не відповідає вимогам рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» зі змінами і доповненнями.

Поряд із цим, позивач зауважив, що розгляд його скарги на податкове - повідомлення - рішення №0247433-3314-2655 від 30 червня 2020 року здійснено ДПС з порушенням строків, встановлених пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України, а тому така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що за даними ГУ ДПС у м. Києві та ІС «Податковий блок» за позивачем обліковується гараж за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 324,9 кв.м. У зв`язку із зазначеним, на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, податковим органом було сформовано та направлено на адресу позивача оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким визначено нарахування по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у розмірі 11 637,35 грн.

На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву зазначив, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву замість підтвердження чи спростування підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, зазначених ним у позовній заяві, лише посилається на різні пункти статті 266 Податкового кодексу України, при цьому не надає жодних пояснень з приводу не зазначення адреси об`єкта оподаткування, розрахунку податкового зобов`язання та строків розгляду скарги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0247433-3314-2655 від 30 червня 2020 року згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 11 637,35 грн. за 2019 рік.

Рішенням ДПС України від 20 жовтня 2020 року №51/А/99-00-06-02-04-09 за наслідками розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення №0247433-3314-2655 від 30 червня 2020 року скаргу залишено без задоволення, а вказане податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення з даною позовною заявою до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 266.1.1 підпункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Таким чином, база оподаткування об`єкта житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Як вбачається із розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік, по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , податок нараховано за нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 324,90 кв.м.

Таким чином, з оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та розрахунку до нього не можливо встановити об`єкт нерухомості стосовно якого позивачу нараховані податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік, оскільки відповідачем не зазначено конкретної адреси розташування такого об`єкта.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач при обчисленні розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік використовував дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та даними ІС «Податковий блок», відповідно до яких за позивачем обліковується гараж за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 324,9 кв.м.

Разом з тим, жодного документа, зокрема витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на який посилається відповідач, останнім до матеріалів справи не долучено.

Крім того, при здійсненні нарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік, відповідач використав ставку податку у розмірі 1,50 % від мінімальної заробітної плати на 01 січня звітного року.

Рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (зі змінами та доповненнями) установлено в м. Києві місцеві податки та збори, а саме, податок на майно, який, зокрема, складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Також, вказаним рішенням затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке є додатком 1 до цього рішення (далі по тексту - Положення).

У відповідності до пунктів 2.1, 3.1, 3.2, 3.3 Положення об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно, виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

За приписами пунктів 5.1, 5.2 Положення ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Ставки податку для об`єктів житлової та /або нежитлової нерухомості встановлюються, зокрема, відповідно до таблиці № 1 до цього Положення.

Згідно даних таблиці №1 до додатка 1 до рішення Київської міської ради 23 червня 2011 року №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18 жовтня 2018 року №1910/5974) ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб по коду 1242.1 «Гаражі наземні» становить 0,400 % розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача стосовно здійснення відповідачем невірного розрахунку податкових зобов`язань у зв`язку із застосуванням невірної ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, відповідач при обчисленні розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, використовуючи дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, повинен був обраховувати розмір вказаного податку, виходячи з розміру ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 0,400 %.

Водночас, при здійсненні нарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік, відповідач використав ставку податку у розмірі 1,50 % розміру мінімальної заробітної плати, що суперечить вимогам рішення Київської міської ради 23 червня 2011 року №242/5629 (зі змінами і доповненнями).

Поряд із цим, стосовно доводів позивача, що у зв`язку з пропуском строку розгляду його скарги на податкове - повідомлення - рішення №0247433-3314-2655 від 30 червня 2020 року, встановленого пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України, скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 56.2, 56.3 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктом 56.16 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Строк розгляду контролюючим органом скарги платника податків установлений пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України, у відповідності до якого контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

З урахуванням положень пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Отже, юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого Податковим кодексом України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня.

З матеріалів справи вбачається, що 05 серпня 2020 року позивачем подана до ДПС України скарга на податкове повідомлення - рішення №0247433-3314-2655 від 30 червня 2020 року.

Рішенням ДПС України від 20 жовтня 2020 року №51/А/99-00-06-02-04-09 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0247433-3314-2655 від 30 червня 2020 року - без змін.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не закріплює порядок обчислення строків.

При цьому, згідно частин першої, п`ятої та шостої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Оскільки, ДПС України жодних рішень про продовження строку розгляду скарги не приймалось, останнім днем направлення позивачу рішення від 20 жовтня 2020 року №51/А/99-00-06-02-04-09 за результатами розгляду його скарги було 25 серпня 2020 року, тобто з пропуском строку, передбаченого пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України, що передбачає настання наслідків, передбачених пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.

З огляду на встановлені судом обставини справи, а також відсутність зі сторони відповідача будь - яких обґрунтованих доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0247433-3314-2655 від 30 червня 2020 року, останнє підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд стягує на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0247433-3314-2655 від 30 червня 2020 року, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарни