Рішення № 98007979, 29.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року м. Київ № 640/7215/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тури з Нами»доГоловного управління ДПС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тури з Нами», адреса: 03132, місто Київ, вулиця Садова 49, будинок 128, адреса для листування: 01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 10, літера В, офіс 1 до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11 серпня 2020 року №00001934302 (форма «В1»).

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що висновки, викладені в акті перевірки від 15 липня 2020 року №3362/26-15-43-02/43311938 не ґрунтуються на фактично наданих первинних документах, а тому є такими, що не відповідають дійсності.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що за результатами проведення камеральної перевірки позивача встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення ТОВ «Тури з Нами» суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 82 842,00 грн., оскільки відповідно до даних АІС «Податковий блок» у травні 2020 року по ТОВ «Тури з Нами» відсутні операції з ввезення товарно - матеріальних цінностей на митну територію України, основних постачальників, які приймали участь у формуванні податкового кредиту та, відповідно, бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за травень 2020 року не встановлено. З огляду на зазначене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ГУ ДПС у м. Києві у період з 23 червня 2020 року по 15 липня 2020 року проведено камеральну перевірку ТОВ «Тури з Нами» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2020 року, за результатами якої складено акт від 15 липня 2020 року №3362/26-15-43-02/43311938 (далі по тексту - Акт перевірки).

За висновками Акта перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «Тури з Нами» пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму податку на додану вартість за травень 2020 року в розмірі 82 842,00 грн.

З Акта перевірки вбачається, що TOB «Тури з Нами» подано до Головного управління ДПС у м. Києві (Дарницький район) податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період травень 2020 від 20 червня 2020 року №9141363864 із заявленим бюджетним відшкодуванням ні рахунок платника у банку в розмірі 82 842,00 грн.

Відповідно до даних декларації з ПДВ підприємством в розділі 11.1 «Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи з основною ставкою» задекларовано суму податкового кредиту в розмірі 82 842,00 грн.

При проведенні перевірки встановлено, що відповідно до даних ITC «Податковий блок» в травні 2020 по TOB «Тури з Нами» відсутні операцій з ввезення ТМЦ на митну територію України.

Таким чином, в порушення пункту 198.6 статті 198 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України TOB «Тури з Нами» завищено суму податкового кредиту за травень 2020 в розмірі 82 842,00 грн., від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (розділ 19) в розмірі 82 842,00 грн. та суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 82 842,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення від 11 серпня 2020 року №00001934302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 82 842,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 41 421,00 грн.

НЕ погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 30 грудня 2020 року №36748/6/99-00-06-01-01-06 продовжено строк розгляду скарги до 15 лютого 2021 року (включно).

Рішенням ДПС України від 25 січня 2021 року №1846/6/99-00-06-01-01-06 податкове повідомлення - рішення від 11 серпня 2020 року №00001934302 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення з даною позовною заявою до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при виконанні владних управлінських функцій по здійсненню контролю за платниками податків шляхом проведення перевірок правильності та повноти обчислення податкових зобов`язань визначений, зокрема, статтями 75 - 86 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Якщо платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Така сума може мати як позитивне, так і від`ємне значення.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що сума від`ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду і враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу платник ПДВ має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок сум від`ємного значення з ПДВ, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальнику (постачальникам) у попередніх (попередньому) податкових періодах (податковому періоді) або до Державного бюджету України.

Отже право на бюджетне відшкодування податкове законодавство обмежує виключно фактом сплати суми ПДВ в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету та строком давності у 1095 днів. При цьому отримання бюджетного відшкодування не є обов`язком суб`єкта господарювання, а являється його правом, і попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 820/2602/17 (адміністративне провадження № К/9901/1840/17).

З матеріалів справи вбачається, що 16 січня 2020 року ТОВ «Тури з Нами» подало до митного оформлення митну декларацію №UA100020/2020/011019 на ввезення на митну територію України автобусу для перевезення пасажирів, туристичного, бувшого у використанні, марка «Mersedes-Benz», модель «Sprinter Cuby», номер кузова НОМЕР_1 , модельний рік випуску 2009.

Згідно поданої митної декларації вартість товару, з урахуванням митних платежів, становить 414 214,84 грн.

ТОВ «Тури з Нами» подало до ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2020 року з додатками, що підтверджується квитанцією №2 від 20 червня 2020 року.

У рядку 11 «Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи з основною ставкою» зазначеної податкової декларації позивачем визначено суму податку на додану вартість у розмірі 82 842,00 грн.

При цьому, у рядку 20.2.1 позивачем визначено суму від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 82 842,00 грн.

Разом із податковою декларацією позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, визначеного у податковій декларації за травень 2020 року.

З огляду на викладене, позивачем було правомірно віднесено до податкового кредиту суму податку, нарахованого у звязку з ввезенням на митну територію товару у розмірі 82 842,00 грн., що підтверджується митною декларацією від 16 січня 2020 року №UA100020/2020/011019.

При цьому, як вже було зазначено вище, отримання бюджетного відшкодування є правом суб`єкта господарювання, а тому податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, а визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що підстави для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, зазначені позивачем в Акті перевірки, не відповідають встановленим обставинам справи, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а податкове повідомлення - рішення форми від 11 серпня 2020 року №00001934302 (форма «В1») - скасуванню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд стягує на користь позивача судові витрати у розмірі 2 270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тури з Нами» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми від 11 серпня 2020 року №00001934302 (форма «В1»), винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тури з Нами» (02132, місто Київ, вулиця Садова 49, будинок 128, код ЄДРПОУ 43311938) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник