Рішення № 98007727, 30.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м. Київ № 826/14000/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "Наш дім"до про Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Наш дім" (далі - ДП "Наш дім") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 08.08.2017 № Ю-878-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до вимоги у останнього наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в сумі 45663,18 грн, однак фактично вказана сума складається виключно з недоїмки, що суперечить положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Стверджує, що спірна вимога надіслана без дотримання порядку та строків, визначених Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року N 449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за N 508/26953. Позивач звертає увагу, що 24.04.2017 останнім було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2017 № Ю-878-17 зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені, прийняту Головним управлінням ДФС у м. Києві, в сумі 45663,18 грн, сума вказана в якій також складалася виключно з недоїмки. Вимогу від 12.04.2017 позивач оскаржив до Окружного адміністративного суду міста Києва. На день формування та день надіслання вимоги від 08.08.2017, Окружним адміністративним судом міста Києва рішення за результатами розгляду справи № 826/7802/17 прийнято не було, відтак вважає, що спірна вимога надіслана незаконно, а сума грошового зобов`язання, яка в ній зазначена, вважається неузгодженою.

Ухвалами суду від 06.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14000/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 07.12.2017.

07.12.2017 представником відповідача Богдановською Т.В. подано до суду письмові заперечення на позовну заяву, за змістом яких остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та зобов`язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Станом на 31.07.2017 за обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості платника становила 83292,32 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у м. Києві сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2017 Ю-878-17, відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 07.12.2017 підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання 07.12.2017 позов не визнала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, у судовому засіданні 07.12.2017 представниками сторін подано заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 07.12.2017 суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що справа перебуває на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень пункту 10 частини першої статті 4, частин четвертої та п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15.12.2017.

Ухвалою суду від 30.06.2021 допущено заміну первинного відповідача у справі - Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державне підприємство "Наш дім" зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків та зборів.

08.08.2017 ГУ ДФС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ю-878-17, у якій повідомлено Державне підприємство "Наш дім", що станом на 31.07.2017 заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені становить 83292,32 грн (недоїмка).

Державне підприємство "Наш дім" оскаржило вказану вимогу в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 27.09.2017 № 21632/6/99-99-11-02-02-25 скаргу ДП "Наш Дім" залишено без задоволення, а вимогу ГУ ДФС в м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2017 №Ю-878-17 - без змін.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2017 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних мотивів.

Частиною першою статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 4 Закону № 2464-VI позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та страхувальником.

Платник єдиного внеску, згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI, зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений статтею 9 Закону № 2464-VI.

За змістом абзацу 1 частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI позивач зобов`язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до абзацу 1 частини сьомої вказаної статті Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Згідно з частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

Положеннями частини першої статті 12 Закону № 2464-VI визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 13 Закону № 2464-VI органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до частин першої та другої статті 25 вказаного Закону рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

За змістом положень абзаців 1-3 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року N 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 N 393), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за N 508/26953 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - у органі доходів і зборів.

З аналізу наведених норм вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У контексті спірних правовідносин слід звернути увагу, що відповідачем надано до суду детальний розрахунок заборгованості ЄСВ по ДП "Наш дім", за даними інтеграційної картки особового рахунку платника по платежу єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності, в якому відображено періоди та підстави нарахування єдиного внеску, суми переплати, зобов`язання та сплати платником єдиного внеску.

Дані вказаного розрахунку свідчать, що у період з 20.12.2016 по 20.07.2017 за позивачем постійно обліковувалася заборгованість (недоїмка) по сплаті єдиного внеску з динамікою до зменшення або збільшення у різних місяцях року, внаслідок несплати у строки, встановлені Законом № 2464-VI, сум єдиного внеску самостійно обчислених платником.

Таким чином, позивач у спірний період неналежно виконував свої обов`язки щодо сплати єдиного соціального внеску, в зв`язку з чим постійно мав заборгованість по сплаті єдиного внеску (недоїмку). Станом на 31.07.2017 за ДП "Наш дім" обліковувалася недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 83292,32 грн.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що розмір визначеної в оскаржуваній вимозі недоїмки позивача зі сплати єдиного внеску підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

Суд наголошує, що позивач факт наявності заборгованості зі сплати самостійно визначених сум єдиного внеску у вказаний період не заперечував, розмір зазначеної в оскаржуваній вимозі недоїмки позивачем у межах даної справи не оскаржується.

Разом з цим, суд критично оцінює твердження позивача про те, що розмір недоїмки визначений у вимозі відповідно до положень статті 56 Податкового кодексу України є неузгодженим, оскільки норми Податкового кодексу України застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Одночасно слід звернути увагу, що порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску з органом доходів і зборів визначено у частині четвертій статті 25 Закону № 2464-VI та пункті 5 розділу VI Інструкції.

Так, за змістом приписів частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI та пункту 5 розділу VI Інструкції у разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

ДП "Наш дім" під час оскарження вимоги від 08.08.2017 як у адміністративному, так і в судовому порядку незгоди з розрахунком суми недоїмки не висловив. Факт наявності недоїмки платником не заперечується. Доказів, які б могли вплинути на розміри визначеної у спірній вимозі недоїмки під час розгляду справи в суді позивачем також представлено не було. Оскарження позивачем у судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2017 № Ю-878-17, яка сформована у зв`язку з наявністю у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску за попередній звітний період, не свідчить про неузгодженість суми недоїмки, визначеної в оскаржуваній в даній справі вимозі відповідача.

Посилання позивача, як на підставу обґрунтованості позовних вимог, на те, що вимога про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені, містить лише суму недоїмки, суд оцінює критично, оскільки оскаржувана вимога сформована за формою вимоги про сплату боргу (недоїмки) для платника єдиного внеску - юридичної особи, наведеною у додатку 6 Інструкції.

Окремі недоліки оформлення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме не здійснення підкреслення, суд не приймає до уваги, позаяк окремі дефекти форми вимоги контролюючого органу не можуть сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірної вимоги і, як наслідок, про її скасування. При цьому, суд звертає увагу, що вимога містить таблицю в ній відображено суму боргу та вид платежу за яким наявна заборгованість - недоїмка.

Разом з цим, суд зауважує, що ймовірне порушення відповідачем строків надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки), визначених пунктом 3 розділу VI Інструкції, не впливає на правомірність зазначеної вимоги та не може бути підставою для її скасування.

Беручи до уваги викладене, з урахуванням безспірності факту наявності у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску та виходячи з заявлених предмету та підстав позовних вимог, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2017 № Ю-878-17 сформована відповідачем правомірно, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Наш дім" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34, ідентифікаційний код 30723920) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII.)

Суддя В.П. Катющенко