Рішення № 98007184, 10.06.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 10.06.2021 Справа № 554/2909/20

Провадження № 2/554/848/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року м.Полтава

Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Тімошенко Н.В. розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, третя особа: Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Полтавській області, третя особа: Державна казначейська служба України , в якому прохав стягнути із відповідача за рахунок державних коштів державного бюджету України на його користь моральної шкоди у сумі 80291 грн.

В обґрунтування позову вказав, що в провадженні Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області лейтенанта Савельєва Д.В. знаходиться кримінальне провадження №42018170000000301 від 06.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 397 КК України. Слідчим не було вчинено ряд необхідних слідчих дій, а саме не допитано адвоката Чистика А.О., посадових осіб Регіонального центру безоплатної правової допомоги в Полтавській області, не витребувано інформацію у адвоката Чистика А.О., не витребувано заяви та документи, не допитано заявника, не проведено перевірки щодо розтрати державних коштів, у зв`язку із ненаданням правової допомоги. Слідчим не проведено жодних слідчих дій для встановлення особи, якій можливо пред`явити підозру. Внаслідок вказаних дій, йому було завдано моральну шкоду, . Вказав, що його порушені праване поновлено, порушення закону не припинено, досудове розслідування проводиться не належним чином через систематичну бездіяльність посадових осіб Служби безпеки України в Полтавській області. Вказані обставини викликають дискомфорт та почуття несправедливості, як громадянина України, оскільки особи, які вчинили кримінальне правопорушення не покарані, змушений захищати свої права в судовому порядку, що забирає багато часу , завдає шкоди його здоров`ю, порушує життєві ритми та зв`язки, для поновлення яких необхідний час та зусилля, постійно перебуває у напруженому психологічному стані, з`явилося відчуття постійної тривоги, хвилювання, нервові розлади, безсоння.

Ухвалою суду від 06.05.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача ГУ НП в Полтаській області до суду надійшов відзив, в якому позов вважає необґрунтованим, безпідставним та нічим не доведеним. Так, ОСОБА_1 не надано жодного доказу, який би міг підтвердити сам факт протиправних дій ГУ НП в Полтавській області та жодних доказів в обґрунтування розміру моральної шкоди. Позивач намагається обґрунтувати свої вимоги через нездійснення процесуальних дій слідчим під час досудового розслідування кримінального провадження №42018170000000301. Вказали, що слідчий Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області діяв згідно вимог чинного законодавства. Вказані обставини позивачем, на його думку викликають моральні страждання, зокрема порушення його права. Такі твердження позивача про наявність у нього моральних страждань не гуртуються на вимогах ст. 82 ЦПК України та підлягають доказуванню позивачем на загально визначених підставах згідно зі ст. 81 ЦПК України. На даний час відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, в тому числі прокуратури, до компетенції якої згідно ст. 308 КПК України відноситься розгляд скарг щодо недотримання розумних строків або допущення будь-яких інших процесуальних порушень, яким б встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов`язків уповноваженими особами поліції або прокуратури під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, є недоведеними, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Від представника відповідача Державної казначейської служби України Шевчуги Т. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник прохає відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає, що шкода завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно –розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадку вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6, така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами. В ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності слідчого сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. Тобто дії слідчих, які позивач вважає незаконними, такими, що порушують його права, гарантовані Конституцією України, та стосуються закриття провадження та ряду інших процесуальних дій, безпосередньо регулюються КПК України, ст.303 якого передбачає право оскарження до слідчого судді дій та бездіяльності слідчого та прокурора. Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішення, дій та бездіяльності слідчого не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням права позивача. Позивачем не надано жодного доказу для підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, а саме розмір шкоди, причинний зв`язок цієї шкоди із неправомірними діями заподіювача шкоди, розрахунок щодо суми визначення моральної шкоди, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 рокує обов`язковим у даній категорії справ. На підтвердження факту порушення права позивача, а саме у яких розмірах зазнав моральної шкоди позивач, не було надано жодних доказів. Також повинен бути доданий обґрунтований розрахунок суми, що стягується у відшкодування моральної шкоди, чого позивачем зроблено не було. З цих підстав, прохала відмовити у задоволенні позову у повному обсязі

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , не зявився, надав на адресу суду заяву, в якій прохав проводити розгляд справи за його відсутності, вимоги підтримав та просив задоовльнити.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не зявилася подала заяву в якій прохала проводити розгляд справи за її відсутності, вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача прокуратури ГУ НП в Полтавській області в судове засідання не зявився.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за їх відсутності. Проти задоволення позовних вимог заперечували.

Суд, заслухавши учасників справи, перевіривши фактичні обставини письмовими доказами, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в провадженні Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області знаходиться кримінальне провадження №42018170000000301 від 06.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 397 КК України.

Відомості про вказане кримінальне праворушення внесені до ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини по справі та положення норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що до даних правовідносин слід застосовувати положення ст. 1173 ЦК України.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів

Під час вирішення даного спору про відшкодування шкоди за ст.1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Вирішуючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд вважає недоведеною наявність складових, які є підставою для відшкодування шкоди.

Так, ОСОБА_1 зазначає, що моральної шкоди йому завдано внаслідок не проведення належного досудового розслідування, не вчинення необхідного на його думку обсягу процесуальних дій, не встановленні підозрюваної особи, порушення кримінального процесуального законодавства.

Однак, судом не встановлено, що компетентними органами визнано протиправними дії слідчого ГУ НП в Полтавській області під час розслідування кримінального провадження №42018170000000301 від 06.11.2018 року, а не вчинення певних процесуальних дій слідчин не підтверджує факту спричинення шкоди позивачу.

Такі процесуальні дії, на які посилався позивач, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України, тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.

Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

Викладені обставини позивачем не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України, як це помилково вважає ОСОБА_1 , акцентуючи свої доводи на власному визначенні змісту частини 1 статті 1176 ЦК України.

Вказана норма не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки чітко визначає підстави на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, а не ті підстави, на які посилається позивач.

Позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому слідчим ГУ НП в Полтавській області моральної шкоди, оскільки не довів суду наявності обов`язкових елементів, а саме факту спричинення шкоди та протиправності дій заподіювача шкоди, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, правові підстави для застосування норм статті 1176 ЦК України та визнання дій (бездіяльності) відповідача незаконними та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17.

Крім того, безпідставним є посилання позивача, як на правову підставу для задоволення позову, на п.5 ч.3 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР.

Вказаним Законом (частина 1 статті 1, пункт 5 статті 3, частини 1, 5, 6 статті 4) встановлено, що моральна шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною 1 статті 12.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону).

Згідно частин 1, 2, 7 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (частина 6 статті 1176 ЦК).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що держава відповідає за завдану громадянину моральну шкоду лише у разі, якщо така шкода стала наслідком вчинення саме процесуальних дій відповідних органів, які обмежують права громадян.

Суд вважає, що доводи позивача, з якими він пов`язує виникнення моральної шкоди та її розмір, не є підставою для застосування положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та частин 2, 6, 7 статті 1176 ЦК України, а обраний ним у звязку з такими діями спосіб захисту не відповідає характеру порушеного права.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено винної, протиправної систематичної бездіяльності СУ ГУ НП в Полтавській області під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018170000000301 від 06.11.2018 року, у зв`язку із цим суд не вбачає підстав для визнання їх дій (бездіяльності) протиправними та відшкодування заявленої позивачем шкоди.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що позивач не справляє судовий збір у випадку, передбаченому п.13 ст.2 Закону України «Про судовий збір», покладає судові витрати на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12, 81, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, третя особа: Державна казначейська служба України про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м.Полтави шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разу розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце знаходження: Державна установа «Полтавська установа виконання покарань, розташована за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 91, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач – Головне управління національної поліції в Полтавській області, місце знаходження: м.Полтава, вул.Пушкіна, 83, код ЄДРПОУ 40108630.

Третя особа - Державна казначейська служба України, місце знаходження 01601 м.Київ, вул.Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Суддя Н.В.Тімошенко