Рішення № 98007046, 09.06.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 09.06.2021 Справа № 552/6052/19

Провадження № 2/554/856/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2021 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Тімошенко Н.В.

за участю секретаря судового засідання -Велігоцькій О.О.

за участі представника позивача - Ошека О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України про стягнення правничої допомоги та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України про стягнення правничої допомоги та моральної шкоди, в якому прохала стягнути із відповідачів сплачену суму на юридичну допомогу в сумі 10000 грн. та моральну шкоду 20000 грн.

В обґрунтування позову вказала, що 26.10.2016 року біля перехресть вул.Великотирнівська та Половка у м.Полтаві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Патрульний ОСОБА_3 склав адміністративний протокол серії АП2 №114785 за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Вказала, що патрульним незаконно та безпідставно складено протокол, що призвело до порушення прав позивача, нормальних життєвих зав`язків, а також вимагало від неї додаткових зусиль для організації її життя, зокрема захищатися в суді від незаконного та безпідставного звинувачення у скоєнні адміністративного правопорушення, шукати захисника та кошти на його оплату. Відповідно до постанови від 25.01.2017 року у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого с. 124 КУпАП, а тому провадження було закрито. Відносно ОСОБА_2 патрульні не склали протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП. Через те, що відносно ОСОБА_2 патрульні не склали протокол про адміністративне правопорушення, його вину не було встановлено, а тому позивач не отримала страхове відшкодування. Вказала, що під час розгляду справи №552/6061/16-п позивачу, як особі, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, правничу допомогу надавав адвокат Ошека О.А. та витрати на неї склали 10000 грн. Вказала, що внаслідок незаконних дій патрульного їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 20000 грн.

Ухвалою суду від 21.02.2020 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до суду надійшов відзив, в якому що за результатами розгляду протоколу рішенням Київського районного суду м.Полтави у справі №552/6061/16-п закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . ОСОБА_1 звернулася до інспектора роти №4 батальйону патрульної поліції в м.Полтава Департаменту патрульної поліції Костильова А.С. та ОСОБА_4 із адміністративним позовом про визнання протиправними дій патрульного ОСОБА_3 , який склад адміністративний протокол 26.01.2016 року серії АП2№114785 за ст.124 КУпАП та визнання протиправним бездіяльності відповідачів щодо не складання протоколу відносно іншого учасника ДТП. Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави у справі №554/1334/17 від 26.04.2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Вказане рішення залишено без змін рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 року та постановою Верховного Суду від 17.07.2018 року. Також позивачем не вказано підтверджуючих фактів спричинення їй моральної шкоди, не зрозуміло з яких підстав вона виходила при визначенні її розміру. До позову не додано доказів спричинення моральної шкоди. Незаконність дій інспектора патрульної поліції не доведено. Щодо вимоги про стягнення 10000 грн. на правничу допомогу, вказав, що дана вимога не ґрунтується на вимогах закону, оскільки ні інспектора ні Департамент патрульної поліції не були сторонами по справі. Розмір витрат сплачених адвокатові не підтверджується належними та допустимими доказами, у поданих доказах не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість послуг, окрім того гонорар сплачено 20.10.2020 року, тоді як договір складено 26.10.2016 року.

Від відповідача Міністерства внутрішніх справ України на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що МВС заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими. Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 26.04.2017 року у справі №554/1334/17 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю. Ухвалою Харківського апеляційного адмвнвстративного суду від 03.10.2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Октябрського районного суду без змін. Постановою Верховного Суду від 17.07.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Оскільки дії поліцейських щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача та бездіяльність відповідачів щодо не складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124КУпАП відносно ОСОБА_2 були предметом судового розгляду, за результатами якого суд відмовив у визнанні вказаних дій незаконними, МВС України вважає, що позивачем не доведено неправомірність дій поліцейських. Щодо витрат на правову допомогу , на підтвердження понесених витрат позивачем надано квитанцію від 20.10.2020 року. Проте вказана квитанція датована датою, що не настала, відтак є недопустимим та не належним доказом понесення заявлених витрат. Щодо стягнення моральної шкоди, позивачем не доведено що саме конкретними протиправними діями відповідачів їй завдано моральну шкоду, не доведено причинного зв`язку між діями та шкодою., моральна шкода не підтверджена належними доказами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання не зявився, прохав проводити розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник відповідача Міністерства внутрішніх справ України у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за їх відсутності. Проти задоволення позовних вимог заперечували.

Суд, заслухавши, перевіривши фактичні обставини письмовими доказами, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, 26.10.2016 року біля перехресть вул.Великотирнівська та Половка у м.Полтаві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Патрульний ОСОБА_3 склав адміністративний протокол серії АП2 №114785 за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 звернулася до інспектора роти №4 батальйону патрульної поліції в м.Полтава Департаменту патрульної поліції Костильова А.С. та ОСОБА_4 із адміністративним позовом про визнання протиправними дій патрульного ОСОБА_3 , який склад адміністративний протокол 26.01.2016 року серії АП2№114785 за ст.124 КУпАП та визнання протиправним бездіяльності відповідачів щодо не складання протоколу відносно іншого учасника ДТП.

Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 26.04.2017 року у справі №554/1334/17 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою Харківського апеляційного адмвнвстративного суду від 03.10.2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Октябрського районного суду без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.07.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Оскільки дії поліцейських щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача та бездіяльність відповідачів щодо не складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124КУпАП відносно ОСОБА_2 були предметом судового розгляду, за результатами якого суд відмовив у визнанні вказаних дій незаконними, МВС України вважає, що позивачем не доведено неправомірність дій поліцейських.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В силу положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішеннями судів по справі №554/1334/17 не доказуються при розгляді даної справи.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини по справі та положення норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що до даних правовідносин слід застосовувати положення ст. 1173 ЦК України.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів

Під час вирішення даного спору про відшкодування шкоди за ст.1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Вирішуючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд вважає недоведеною наявність складових, які є підставою для відшкодування шкоди.

Так, ОСОБА_1 зазначає, що моральної шкоди їй завдано внаслідок складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно неї та бездіяльність відповідачів щодо не складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124КУпАП відносно ОСОБА_2 .

Однак, судом встановлено, вказані дії були предметом розгляду судів, та рішеннями суді не встановлено незаконності дій відповідачів.

Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Викладені обставини позивачем не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України, як це помилково вважає ОСОБА_1 .

Позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому відповідачами моральної шкоди, оскільки не довів суду наявності обов`язкових елементів, а саме факту спричинення шкоди та протиправності дій заподіювача шкоди, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, правові підстави для застосування норм статті 1176 ЦК України та визнання дій (бездіяльності) відповідача незаконними та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Суд вважає, що доводи позивача щодо заподіяння їй моральної шкоди не знаходять свого підтвердження, не підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено винної, протиправної бездіяльності відповідачів, у зв`язку із цим суд не вбачає підстав для визнання їх дій (бездіяльності) протиправними та відшкодування заявленої позивачем шкоди.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки дана вимоги не підтверджена позивачем належними та допустимими доказами.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано квитанцію від 20.10.2020 року. Проте вказана квитанція датована датою, що на момент подачі не настала, відтак є недопустимим та не належним доказом понесення заявлених витрат та не приймається судом. У поданих доказах не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість послуг

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 81, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України про стягнення правничої допомоги та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м.Полтави шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разу розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 .

Відповідач – Департамент патрульної поліції Національної поліції України, місце знаходження: м.Київ, вул.Фернста, 3.

Відповідач – Міністерство внутрішніх справ України, місце знаходження: м.Київ, вул.Академіа Богомольця, 10

Суддя Н.В.Тімошенко