Рішення № 98006727, 30.06.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 560/1377/21

РІШЕННЯ

іменем України

30 червня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Полонської РДА про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області;

- зобов`язати Полонське управління соціального захисту населення Хмельницької області надати ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та приписів пункту 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, які видаються органами соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач безпідставно відмовив їй у видачі посвідчення та встановленні статусу інваліда війни, оскільки позивачем документально підтверджено участь у складі формувань Цивільної оборони. Зазначає, що згідно довідки Відкритого акціонерного товариства “Стожари” від 05.03.2009 №21, позивач з 14.08.1986 по 23.08.1986 була направлена у відрядження для надання допомоги по ліквідації аварії Чорнобильській АЕС в закритій зоні м. Чорнобиль згідно наказу Хмельницького обласного виробничо-торгівельного об`єднання громадського харчування №160 від 08.08.1986.

Ухвалою суду від 11.02.2021 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорія 1 (посвідчення серії НОМЕР_1 ).

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії за результатами розгляду заяви позивача на засіданні №03 від 10.06.2010, захворювання ОСОБА_1 визнано таким, що пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно довідки Відкритого акціонерного товариства "Стожари" від 05.03.2009 №21, позивач з 14.08.1986 по 23.08.1986 була направлена у відрядження для надання допомоги по ліквідації аварії Чорнобильській АЕС в закритій зоні м. Чорнобиль згідно наказу Хмельницького обласного виробничо-торгівельного об`єднання громадського харчування №160 від 08.08.1986.

Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії МСЕ №222544 позивачу встановлено 2 групу інвалідності довічно внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач звернулась до відповідача з заявою від 12.08.2020 про видачу посвідчення "Інвалід війни".

Листом Управління соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації від 27.08.2020 №1520/07.05/2020 повідомлено позивача, що для надання статусу інваліда війни та отримання посвідчення "Інваліда війни” обов`язковою умовою є надання довідки, яка містить інформацію про наказ чи розпорядження відповідного органу про те, що підрозділ, у якому позивач працювала входив до складу формувань Цивільної оборони. Також зазначено, що для встановлення статусу інваліда війни необхідно надати довідку щодо залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302), посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону №3551-ХІІ.

Згідно п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 6 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

За відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону №3551-ХІІ, немає.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 27 лютого 2019 року по справі № 149/3307/16-а , від 10 жовтня 2019 року по справі №810/4584/18, 20 грудня 2019 року по справі №315/594/15-а, від 26 лютого 2020 року по справі №377/196/17 та від 27 квітня 2020 року по справі №826/15761/17.

Також суд звертає увагу на те, що у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року по справі №542/240/17 та 27 лютого 2020 року по справі №537/5039/16-а зазначено наступне: з пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Крім цього, у вказаній пояснювальній записці відмічено, що перелік робіт, які провадились цими загонами, включає: проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань. Проте при виконанні тих же робіт, що й особи мобілізовані військкоматами до інших військових формувань, інваліди з цієї малочисельної категорії ліквідаторів не прирівняні до інвалідів війни Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". За час, що пройшов з дня Чорнобильської катастрофи, більше 130 бійців вже померли, близько 200 є інвалідами. Для цих двохсот ще живих інвалідів прирівняння у правах до їхніх товаришів, з якими вони пліч-о-пліч ліквідували наслідки жахливої катастрофи, було б актом відновлення справедливості, хоч і запізнілим.

Також суд враховує, що Верховний Суд у згаданих рішеннях наголошував на тому, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі п.9 ч.2 ст.7 Закону № 3551-ХІІ поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі вимог п.9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII має незначне коло осіб, що разом з військовими формуваннями виконували першочергові заходи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони, за умови надання відповідних підтверджуючих документів.

Сам по собі факт залучення позивача до участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не є доказом залучення його до складу формувань Цивільної оборони.

Таким чином, при зверненні до відповідача позивач не подала будь-яких достовірних доказів, які б свідчили про залучення безпосередньо її чи підприємства, на якому вона працювала, до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Враховуючи наведене, у відповідача не було достатніх підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно п. 9 ч. 2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ, а тому відмова Управління соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області у наданні ОСОБА_1 статусу інваліда війни є правомірною.

Отже, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню. Також, як наслідок, не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії з приводу встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни і видачі посвідчення інваліда війни.

Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Полонської РДА про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Управління праці та соціального захисту населення Полонської РДА (вул. Л.Українки, 105, м. Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 30500 , код ЄДРПОУ - 03198474)

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький