Ухвала суду № 98006667, 24.06.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 24.06.2021 Справа № 554/5940/21

Провадження № 2/554/2392/2021

УХВАЛА

24 червня 2021 року Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Чуванова А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями до мого провадження надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, в якій позивач просить визнати за ним право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 – за набувальною давністю.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що з 25.07.1997 року він разом з дружиною ОСОБА_2 та онукою ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності стали власниками квартири АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача, він став власником 2/3 частин спірної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла онука позивача. До цього часу за прийняттям спадщини ніхто не звертався. Оскільки, позивач з 15.05.1970 року проживає та користується зазначеною квартирою відкрито та безперервно, просив позов задовольнити.

Зазначену позовну заяву треба залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст.175,177 ЦПК України, а саме: заява, зокрема, повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Всупереч вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України в позовній заяві позивача не зазначено вищеперелічених даних.

Так, відповідно до ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Дана стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.

Отже, пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю можливе за наявності доказів того, що особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Між тим, в позовній заяві не зазначено з огляду на приписи ч.1 ст.2, ч.1 ст.4 ЦПК України, ч. 1ст. 15 ЦК України, як, яким чином і коли відповідач порушив, не визнав чи оспорив права позивача; немає достатніх правових обґрунтувань існування правовідносин набувальної давності, передбачених ст.344 ЦК України.

Зазначені обставини мають істотне значення для вирішення судом питання щодо наявності спору за даним позовом.

Також, згідно доданих матеріалів позову вбачається, що власник частини квартири, на яку претендує позивач, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте в даній заяві не викладено обґрунтування та не зазначені докази і не вказані підстави звільнення від доказування обставин ненадання відомостей про всіх спадкоємців за законом чи за заповітом (дітей, чоловіка, батьків та інше), оскільки зазначене має істотне значення стосовно вирішення обсягу осіб, які повинні брати участь у розгляді даної справи, а також на спадкові права та обов`язки яких може вплинути рішення у справі.

Таким чином, позивач не зазначив відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, не виклав в позовній заяві обставини, якими обґрунтовує свої вимоги та не зазначив доказів, що підтверджують кожну обставину.

За таких обставин позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків шляхом подачі позовної заяви в новій редакції та надання вищезазначених відомостей.

Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю - залишити без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, викладених в мотивувальній частині ухвали, про що його повідомити.

Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.М.Чуванова