Ухвала суду № 98005838, 24.06.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3618/21

Провадження №2-з/367/239/2021

УХВАЛА

Іменем України

24 червня 2021 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Коляди А.М. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ірпінська міська державна нотаріальна контора Київської області, Київський обласний державний нотаріальний архів про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання права власності на Ѕ частину спадкового майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла вказана позовна заява, в якій позивач ОСОБА_1 просить: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , видане 21 серпня 1983 року Ірпінською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 , як за спадкоємцем першої черги, право власності на Ѕ житлового будинку в порядку спадкування на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

17 червня 2021 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про забезпечення позову у даній цивільній справі, яка відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду передана судді 22 червня 2021 року.

Заявник просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення, яке проводиться Ірпінським міським відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) по виконавчому листу № 524/6298/14-ц, що видав Автозаводський районний суд м. Кременчука, Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 176 839 гривень, шляхом заборони здійснювати будь які дії по виконавчому провадженню ВП 47334933 до набрання рішенням законної сили по цивільній справі №367/3618/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Ірпінська міська державна нотаріальна контора Київської області, Київський обласний державний нотаріальний архів про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання права власності на 1/2 спадкового майна.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник вказує, що на початку серпня 2020 року до позивача ОСОБА_1 приїхав його брат ОСОБА_2 та повідомив, що має намір продати будинок, щоб погасити борг перед ПАТ «Приватбанк». У подальшому, позивач з`ясував, що його брат ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса та отримав право власності на спадкове майно не попередивши нотаріуса, що існує іще один спадкоємець – ОСОБА_1 .

Вказує, що мати позивача ОСОБА_4 та батько ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, від зазначеного шлюбу народились діти – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за життя їхнім батькам належав житловий будинок на праві особистої власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача та відповідача ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх батько ОСОБА_5 . Таким чином, як вказує представник позивача, оскільки ОСОБА_1 постійно проживав з батьками, то вважав, що успадкував Ѕ частину вказаного будинку.

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власником успадкованого майна, а саме будинку АДРЕСА_1 .

Представник позивача зазначає, що з матеріалів виконавчого провадження стало відомо, що 24 квітня 2015 року старшим державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Коротких Д.Г. винесено постанову ВП №47334933 про відкриття виконавчого провадження з приводу виконання виконавчого листа №524/6298/14-ц, що видав Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 176 839 гривень. 04 березня 2019 року державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області винесено постанову ВП №47334933 про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

09 серпня 2019 року державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області винесено постанову ВП №47334933 про передачу виконавчого провадження до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Також, представник позивача вказує, що на даний час державним виконавцем готуються документи для передачі описаного та арештованого будинку до Державного підприємства «СЕТАМ» для подальшої його реалізації на прилюдних торгах. Зазначає, що оскільки позовні вимоги стосуються визнання свідоцтва про право на спадщину за

законом недійсним та визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна, а описаний

будинок АДРЕСА_1 буде

реалізовувати Державне підприємство «СЕТАМ», тому існує реальна загроза того, що у разі

якщо не зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 524/6298/14-ц, що видав

Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області про стягнення з

ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 176839 гривень будинок буде

проданий з прилюдних торгів, що зробить виконання рішення суду неможливим у разі задоволення позову.

Представник позивача вважає, що такий вид забезпечення позову є абсолютно співмірним та адекватним позовним вимогам, та унеможливить реалізувати будинок з прилюдних торгів до розгляду справи по суті.

Пропозицій щодо зустрічного забезпечення заявником не зазначено.

Відповідно до приписів ч.1 ст.153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи представника позивача, суд приходить до висновку про те, що вимоги заяви задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до положень ст.. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України.

Зокрема, згідно з пунктом 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Пунктом 6 частини першої ст. 150 ЦПК України передбачено зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, в той час як предметом спору між сторонами, є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності.

Як видно з постанови про відкриття виконавчого провадження № ВП №47334933 від 24 квітня 2015 року, підставою для відкриття провадження став виконавчий лист №524/6298/14-ц, виданий 27 березня 2015 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 176 839 гривень.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює принцип обов`язковості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності (правової певності), який передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

За нормою ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, зважаючи на доводи заяви про забезпечення позову, представник позивача ОСОБА_3 фактично просить вжити заходів забезпечення позову у вигляді зупинення виконання рішення суду, яке набрало законної сили, що є неприпустимим.

Зважаючи на вищенаведене суд приходить до висновку, що вимоги представника позивача про забезпечення позову суперечать засадам цивільного судочинства, є очевидно необґрунтованими, а відтак правові підстави для задоволення заяви відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153, 260-261 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити представнику позивача ОСОБА_1 – адвокату Коляді А.М. у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ірпінська міська державна нотаріальна контора Київської області, Київський обласний державний нотаріальний архів про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання права власності на Ѕ частину спадкового майна.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Кравчук