Рішення № 98005710, 26.05.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8618/20

Провадження №2/367/3094/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань - Бичок Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час підготовчого засідання в місті Ірпені цивільну справу за позовом керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області, поданим в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами,-

УСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року виконувач обов`язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 21 511 (двадцять одна тисяча п`ятсот одинадцять) гривень 10 копійок, згідно розрахунку від 05 вересня 2019 року, що еквівалентно 772,80 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог виконувач обов`язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської областізазначає, що посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі направлення на рейдову перевірку № 000142 від 02 вересня 2019 року, на ділянці дороги М-07, Київська область 05 вересня 2019 року, здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля IVECO MAGIRUS (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), про що свідчить акт №187228 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Під час здійснення габаритно-вагового контролю, посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відносно перевізника ОСОБА_1 складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0006374 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0013134 у зв`язку з виявленням на транспортному засобі IVECO MAGIRUS (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) перевищення навантаження на осі. Транспортний засіб на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 (дата реєстрації 13.04.2019). Враховуючи викладене, 05вересня 2019 року уповноваженими посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки здійснено розрахунок № 0006374 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 722,80 євро. Розрахунок проведений відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм пункту 31-1, затвердженої постановою КМУ №879 від 27.06.2007), а саме: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де (П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів; К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків -у постійному розмірі ; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі) П =(2,24)*69*5=772,80 євро.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25 січня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні 16 березня 2021 року за клопотання представника позивача замінено позивача на керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області у зв`язку із припиненням своє діяльності Києво-Святошинською місцевою прокуратурою.

26 травня 2021 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява, в якій відповідач повністю визнала заявлені позивачем вимоги та не заперечувала проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.

26 травня 2021 року до суду від представника позивача Годлевської - Коновалової А. В. надійшла заява, в якій вона просила проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

24 травня 2021 року до суду від представника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки надійшла заява, в якій вони просили проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Згідно із ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно із ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача вказує, що така необхідність зумовлена невжиттям Державною службою України з безпеки на транспорті жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України, які полягають у стягненні плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, що свідчить про неналежне здійснення таким органом владних повноважень. При цьому, Держслужба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Посилається на п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 11.02.2015 №103, вказує на наявність у позивача повноважень на звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, нормативні, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Несплата відповідачем заявлених до стягнення 21 511 (двадцяти однієї тисячі п`ятсот одинадцять) гривень 10 копійок, плати за проїзд призведе до їх ненадходження у спеціальний фонд Державного бюджету України, це, відповідно порушить інтереси держави насамперед в бюджетній сфері та сфері забезпечення розвитку дорожнього господарства країни. Несплата заявлених платежів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує економічні інтереси держави та покладає на прокурора обов`язок пред`явити позов в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч.3,5 ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

Прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру", відповідно до ч.3 ст.23 якого прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

У кожній окремій справі, суд зобов`язаний з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" для представництва інтересів держави у суді прокурором і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

З врахуванням вказаного вище, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 року у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 року у справі №906/240/18, від 01.11.2018 року у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 року у справі № 910/4345/18, від 16.04.2019 року у справі №910/3486/18). У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення з даним позовом в інтересах держави в особі позивача, прокурор вказував на те, що така необхідність зумовлена невиконанням Державною службою України з безпеки на транспорті більше 2 років покладених на неї обов`язків щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України, які полягають у стягненні плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень, суттєво порушує економічні інтереси держави та вказує на наявність визначених п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для звернення прокурора в інтересах держави з даною позовною заявою.

При цьому, прокурор наголошував на тому, що несплата відповідачем заявленої до стягнення суми коштів призведе до їх ненадходження у спеціальний фонд Державного бюджету України та, відповідно, порушить інтереси держави в бюджетній сфері та сфері забезпечення розвитку дорожнього господарства країни, що, у свою чергу, ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки та суттєво порушує економічні інтереси держави, у зв`язку з чим даний випадок є виключним (нездійснення захисту інтересів держави), а тому у прокурора є всі обґрунтовані підстави для пред`явлення позову в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (зі змінами і доповненнями) (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до підпунктів 2, 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням ліцензійних умов під час провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним, залізничним транспортом; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (абз. 1 п. 8 Положення).

Таким чином, Центральне міжрегіональне Укртрансбезпеки як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

При цьому, згідно з Положенням Центральне міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки не є самостійною юридичною особою, а є самостійним структурним підрозділом Укртрансбезпеки.

З огляду на викладене, як зазначає прокурор, Укртрансбезпека є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, зокрема, на звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, нормативні, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що за вищенаведених обставин позивачем не було вжито жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України.

Так, на підтвердження бездіяльності позивача прокурором було надано лист Укртрансбезпеки, в якому на запит Києво-Святошинської місцевої прокуратури 21 липня 2020 №1244вих-20 позивач повідомляє, що зокрема станом на час дачі відповіді Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки з позовом щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами з ОСОБА_1 не зверталось (а.с. 19).

Отже, нездійснення службовими особами Укртрансбезпеки дій, які вони повинні були та могли здійснити, а також відсутність обґрунтованих пояснень щодо своєї бездіяльності беззаперечно свідчить про неналежне виконання позивачем своїх повноважень.

Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень, тобто нездійснення захисту інтересів держави.

Несплата відповідачем коштів тягне за собою порушення приписів Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" та невиконання доходної частини Державного бюджету України, у зв`язку з чим існує загроза реалізації державної політики, а це завдає шкоди інтересам держави.

Крім того, спірні правовідносини фактично пов`язані зі сферою наповнення державного бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів держави в цілому. Несвоєчасна сплата або несплата коштів призводить до зменшення фінансових надходжень до Державного бюджету України, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави.

Така правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/18, від 12.11.2019 року у справі № 904/31/19.

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на правову допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагаюсь захисту реальні державні інтереси або майно ("Корольов проти Російської Федерації" у справі № 5447/03 від 01.04.2010 року, "Менчинська проти Російської Федерації" у справі 42454/02 від 15.01.2009 року).

Європейська комісія за демократію через право або ж Венеціанська комісія на 63-му пленарному засіданні 10-11.06.2005 року дійшла висновку, що держави уповноважені наділяти прокурорів правом захисту державного інтересу (принцип захисту державного інтересу); прокурори можуть бути наділені правом порушення процедур, або вступу в існуючі процедури, або застосування різних способів правового захисту для забезпечення законності (принцип законності).

Таким чином, надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів в порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов до висновку про наявність у даному випадку у прокуратури законних підстав для представництва інтересів держави, визначених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі направлення на рейдову перевірку № 000142 від 02 вересня 2019 року , на ділянці дороги М-07, Київська область 05.09.2019 здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля IVECO MAGIRUS (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), про що свідчить акт №187228 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с. 23).

Під час здійснення габаритно-вагового контролю, посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відносно перевізника ОСОБА_1 складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0006374 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0013134 у зв`язку з виявленням на транспортному засобі IVECO MAGIRUS (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) перевищення навантаження на осі (а.с. 24-25).

Транспортний засіб на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 (дата реєстрації 13 квітня 2019 року) (а.с. 29).

Враховуючи викладене, 05.09.2019 уповноваженими посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки здійснено розрахунок № 0006374 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 772,80 євро (а.с. 27).

Розрахунок проведений відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм пункту 31-1, затвердженої постановою КМУ №879 від 27.06.2007), а саме: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де (П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів; К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі). П = (2,24)х69х5=772,80 євро.

Відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України (інформація з веб-порталу www.bank.gov.ua) станом на 05 вересня 2019 року, курс гривні до євро складає 27 (двадцять сім) гривень 83 копійки.

Отже, загальний розмір плати за проїзд, нарахованої ОСОБА_1 становить 21 511 (двадцять одна тисяча п`ятсот одинадцять) гривень 10 копійок.

Під час вищевказаної перевірки був присутній водій вказаного вище автомобіля ОСОБА_4 .

Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на адресу ОСОБА_1 направлено листа № 70044/18/24-19 від 13.11.2019 разом з копією розрахунку № 0006374 від 05 вересня 2019 року з вимогою внести плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (а.с 28).

Однак, відомостей щодо сплати відповідачем вказаної суми до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на даний час так і не надходило. Зважаючи на це, з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума 21 511 (двадцять одна тисяча п`ятсот одинадцять) гривень 10 копійок, плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Заборгованість у розмірі 21 511 (двадцять одна тисяча п`ятсот одинадцять) гривень 10 копійок заявлена до стягнення з відповідача за даним позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий, компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постанов Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно із п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 року рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року (далі - Порядок габаритно-вагового контролю).

Відповідно до п. 4 Порядку габаритно-вагового контролю робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Згідно із п. 3 п. 2 Порядку габаритно-вагового контролю, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

У відповідності до пп. 4 п. 2 Порядку габаритно-вагового контролю, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Судом встановлено, що між сторонами у даній справі виникли правовідносини щодо своєчасної сплати плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, що підтверджено актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0006374 від 05 вересня 2019 року, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0023134 від 05 вересня 2019 року (а.с.24-25).

Таким чином, посадові особи позивача здійснювали габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача у відповідності до наданих їм повноважень, а також допустимість використання позивачем ваг, на яких проводилось зважування автомобіля відповідача, матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки проведено розрахунок №0006374 від 05 вересня 2019 року плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 772,80 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 05 вересня 2019 року складає еквівалент у сумі 21 511 (двадцять одна тисяча п`ятсот одинадцять) гривень 10 копійок.

Пунктом 28 Порядку габаритно-вагового контролю визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 затверджено ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до п. 31-1 Порядку габаритно-вагового контролю визначено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Пунктом 27 Порядку передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку.

Розрахунок №0006374 від 05 вересня 2019 року на загальну суму 772,80 євро, станом на 05 вересня 2019 року складає еквівалент у сумі 21 511 (двадцять одна тисяча п`ятсот одинадцять) гривень 10 копійок, відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм пункту 31-1, затвердженої постановою КМУ №879 від 27.06.2007 року), розрахований без помилок та є вірним.

Відповідно до п. 31-1 Порядку, перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до п. 26 Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 у сумі 21 511 (двадцять одна тисяча п`ятсот одинадцять) гривень 10 копійок є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного вище, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області, поданий в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки до ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )на користь Державного бюджету України (отримувач - Управління казначейства у Шевченківському районі, р/р UA 178999980313141216000026011 в ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 899998, код ЄРДПОУ 37995466; призначення платежу: 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, в сумі 21 511 (двадцять одна тисяча п`ятсот одинадцять) гривень 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) за наступними реквізитами (отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - UA 028201720343190001000015641) понесені судові витрати в розмірі сплаченого судового збору у сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Кравчук