Ухвала суду № 98005691, 24.06.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4574/21

Провадження №2-з/367/241/2021

УХВАЛА

Іменем України

24 червня 2021 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

У заяві ОСОБА_1 вказує, що має намір звернутися із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, заявниця вказує, що з серпня 2007 року вона та ОСОБА_2 стали проживати однією сім`єю, вести спільне господарство, мали спільний бюджет та побут, купували майно. Офіційний шлюб не реєстрували. Вказує, що за цей час ними було нажите наступне спільне майно: 1) квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 108, 6 кв.м., житловою площею 33, 4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 815682532109; 2) гараж за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 961137432109; 3) автомобіль Honda Accord ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску: 2007, колір: чорний, номер шасі (кузова): НОМЕР_2 , зареєстрований РЕВ м. Красноармійська УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 ; 4) автомобіль FORD TRANSIT CONNECT, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вантажний фургон, рік випуску: 2009, колір: білий, номер шасі (кузова): НОМЕР_5 , зареєстрований РЕВ м. Красноармійська УДАІ ГУМВС України в Донецькій області. Питання про поділ спільного майна подружжя між ними не вирішувалось.

ОСОБА_1 зазначає, що за домовленістю із ОСОБА_2 вказане спільне майно було зареєстроване на останнього. Також, вказує про наявність спільних дітей із ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, відповідно до ст. 74 СК України, як вказує заявник, набуте ними із ОСОБА_2 майно за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Також, ОСОБА_1 зазначає, що відносно ОСОБА_2 , Ірпінським міським відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито два виконавчих провадження по примусовому стягненню грошових коштів на підставі судових рішень (№65724304 та №65724623). У зв`язку із реєстрацією зазначеного спільного майна на праві власності на ОСОБА_2 є загроза звернення на нього примусового стягнення по вказаним виконавчим провадженням, що призведе до заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника як співвласнику зазначеного майна, для відновлення яких їй необхідно буде докласти значних засиль та витрат.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що арешт зазначеного вище спільного майна, заборона його відчуження та вчинення щодо нього реєстраційних дій є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Пропозицій щодо зустрічного забезпечення заявником не зазначено.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить: накласти арешт або заборонити ОСОБА_2 , державному виконавцю та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продаж, дарування) чи обтяження будь-якими зобов`язаннями квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 815682532109; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно , а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії з квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 815682532109; накласти арешт або заборонити ОСОБА_2 , державному виконавцю та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продаж, дарування) чи обтяження будь-якими зобов`язаннями гаража за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 961137432109); заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії з гаражем за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 961137432109); накласти арешт або заборонити ОСОБА_2 , державному виконавцю та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження автомобіля Honda Accord ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску: 2007, колір: чорний, номер шасі (кузова): НОМЕР_2 , зареєстрований РЕВ м. Красноармійська УДАІ ГУМВС України в Донецькій області за ОСОБА_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 ; заборонити сервісним центрам Міністерства внутрішніх справ України вносити зміни про власника до документів на автомобіль марки Honda Accord ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску: 2007, колір: чорний, номер шасі (кузова): НОМЕР_2 , зареєстрований РЕВ м. Красноармійська УДАІ ГУМВС України в Донецькій області за ОСОБА_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_3 ; накласти арешт або заборонити ОСОБА_2 , державному виконавцю та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження автомобіля FORD TRANSIT CONNECT, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вантажний фургон, рік випуску: 2009, колір: білий, номер шасі (кузова): НОМЕР_5 , зареєстрований РЕВ м. Красноармійська УДАІ ГУМВС України в Донецькій області за ОСОБА_2 ; заборонити сервісним центрам Міністерства внутрішніх справ України вносити зміни про власника до документів на автомобіль FORD TRANSIT CONNECT, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вантажний фургон, рік випуску: 2009, колір: білий, номер шасі (кузова): НОМЕР_5 , зареєстрований РЕВ м. Красноармійська УДАІ ГУМВС України в Донецькій області за ОСОБА_2 .

Відповідно до приписів ч.1 ст.153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи позивача, суд приходить до висновку про те, що подана заява задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктами 1, 2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися шляхом: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Також, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників справи.

У заяві про забезпечення позову заявником ОСОБА_5 не вказується про наявність спору між сторонами щодо майна, про арешт якого ставиться питання у заяві, заявник не зазначає зміст позовних вимог, із якими в подальшому має намір звернутися до ОСОБА_2 , що позбавляє суд можливості встановити співмірність заходів забезпечення позову позовним вимогам.

Необхідність забезпечення позову заявником обґрунтована лише відкриттям двох виконавчих проваджень по примусовому стягненню з ОСОБА_2 грошових коштів на підставі судових рішень (№65724304 та №65724623).

Стаття 129-1 Конституції України встановлює принцип обов`язковості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності (правової певності), який передбачає, що рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

За нормою ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, зважаючи на доводи заяви про забезпечення позову, заявник ОСОБА_1 фактично просить вжити заходів забезпечення позову, що призведе до зупинення виконання рішень суду, які набрали законної сили, що є неприпустимим.

Враховуючи, що заявником ОСОБА_1 не надано достатніх доказів щодо наявності спору між сторонами, не зазначено позовні вимоги, із якими в подальшому заявниця має намір звертатися до суду до відповідача ОСОБА_2 , суд не знаходить підстав для задоволення заяви.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 149-153, 157, 260-261 ЦПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Кравчук